Рішення
від 20.06.2019 по справі 921/75/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/75/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (с Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702)

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул Лисенка, 20а, м Тернопіль, 46021)

відповідача 2 Байковецької сільської ради (вул Січових Стрільців, 43, с Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47711)

про визнання протиправними та скасування наказу, акту приймання - передачі земельних ділянок, скасування права комунальної власності, визнання права власності на земельну ділянку

За участю від:

позивача - Микитович П.М.

відповідача 1 - Кащишин О.О.

відповідача 2 - Кивелюк Є.В.

Суть справи.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, відповідача 2 - Байковецької сільської ради Великогаївської сільської ради про:

- визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об'єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га;

- скасування права комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об'єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га;

- визнання права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" посилається на обставини, відповідно до яких:

- згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ТР №0062, виданого Дубівецькою сільською радою народних депутатів 26.07.1995 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №25, на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995, Селянській спілці ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області передано у колективну власність 888,6 га землі сільськогосподарського використання;

- Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" створене шляхом реорганізації Селянської спілки ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області і є його правонаступником (п 1.2 статуту позивача);

- згідно відомостей, що містяться в Проекті роздержавлення земель, в колективну власність передано 858,1 га земель, що підлягають паюванню (сільськогосподарські угіддя), а також 30,5 га земель, що не підлягають паюванню (несільськогосподарські угіддя), а саме: під господарськими будівлями та дворами - 16,3 га, під господарськими шляхами і прогонами - 10,8 га, під чагарниками - 3,3 га, під ярами - 0,1 га;

- земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 сформована із масиву земель під господарськими будівлями та дворами, який належав Селянській спілці ім Шевченка на праві колективної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ТР № 0062;

- посилаючись на зміст п 7 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, ст ст 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землею), рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначає про чинність Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995;

- чинні на момент видачі Державного акту норми законодавства не вимагали реєстрації речових прав на землю;

- підстави припинення права власності на землю визначались як ст 28 ЗК України від 18.12.1990 та ст 140 ЗК України від 25.10.2001;

- з врахуванням ст ст 140, 142 чинного ЗК України позивач не звертався до уповноважених органів влади із заявою про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку та не укладав угоди про передачу права власності на земельну ділянку;

- в силу приписів пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація вказаної ділянки могла бути проведена виключно за заявою її власника - СГ ТОВ "Дубівецьке", на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- внаслідок недостовірних та помилкових відомостей про власника земельних ділянок під господарськими будівлями і дворами на території с Дубівці, а також протиправних дій ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га була зареєстрована за заявою органу виконавчої влади на підставі документації з інвентаризації земель, а згодом відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 № 19-1778/14-18-СГ - передана у комунальну власність Байковецької сільської ради, а також акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018;

- приймаючи оспорювані акти, відповідач порушив право власності позивача на спірну земельну ділянку, яке підлягає захисту в порядку ст ст 152, 153, 155 ЗК України.

Ухвалою суду від 14.02.2019 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст 162, 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", заявою б/н від 27.02.2019 (вх №3586 від 28.02.2019) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 14.02.2019. А за результатами розгляду судом цих матеріалів, ухвалою суду від 05.03.2019 відкрито провадження у справі №921/75/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 04.04.2019, яке неодноразово відкладалось, востаннє до 23.05.2019.

В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження, про що постановлено ухвалу від 02.05.2019.

Вході розгляду справи, позивачем до матеріалів справи долучено: вже згадувану заяву б/н від 27.02.2019 (вх №3586 від 28.02.2019) про усунення недоліків з додатком; відповідь на відзив б/н від 26.04.2019 (вх № 7495 від 02.05.2019) з додатком; супровідний лист б/н від 22.05.2019 (вх №9062 від 23.05.2019) з додатком.

В свою чергу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (відповідачем 1) до матеріалів справи подано: відзив №9-19-0.9-1995/2-19 від 01.04.2019 (вх №5748 від 02.04.2019) з додатком; клопотання №9-19-0.9-2603/2-19 від 26.04.2019 (вх №7569 від 03.05.2019) з додатком.

Також Байковецькою сільською радою (відповідачем 2) до матеріалів долучено відзив №2/630 від 25.04.2019 (вх №9016 від 22.05.2019) з додатком.

Ухвалою від 23.05.2019 судом прийнято до розгляду відзив на позов №2/631 від 25.04.2019 відповідача 2 (з доданими до нього доказами), подані відповідачем 1 разом з клопотанням від 26.04.2019 №9-19-0.9-2602/2-19, а також долучені позивачем із супровідним листом б/н від 22.05.2019 докази.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (відповідач 1) у відзиві на позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому ним зазначено:

- представлені суду позивачем документи не свідчать про той факт, що спірна земельна ділянка належить йому на праві власності;

- ст 3 ЗК України (в редакції з 1992 року) передбачала рівні форми власності на землю: державну, колективну та приватну;

- відповідно до ст 5 ЗК України (в редакції з 1992 року), яка передбачала, що земля може належати громадянам на праві колективної власності зазначено, що суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників;

- Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 №1529/99 постановлено, що передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції проводити на добровільних засадах, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє. Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) у умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається у встановленому порядку;

- в рамках реформування аграрного сектору економіки Селянській спілці ім Шевченка Тернопільського району 26.07.1995 Дубівецькою сільською радою видано Державний акт на право колективної власності на землю;

- відповідно до Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім Шевченка Тернопільського району в колективну власність спілки передано, серед іншого землі в розрізі угідь, зокрема господарські двори площею 16,3 та, які віднесено до земель загального користування (таблиця 3);

- чинний ЗК України до земель сільськогосподарського призначення відносить крім сільськогосподарських угідь також несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ст 22 ЗК України);

- під час реформування аграрного сектору економіки, відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 № 1529/99 Селянська спілка ім Шевченка Тернопільського району фактично припинила свою діяльність шляхом реорганізації, про що свідчить створення членами цього підприємства нового підприємства - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке". Водночас, як селянською спілкою так і товариством не було вжито дій щодо скасування відповідної державної реєстрації державного акту на право колективної власності на землю;

- із змісту п 1.1. Статуту Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" утворено на базі угоди громадян шляхом об'єднання майнових паїв для підприємницької діяльності;

- посилаючись на ст 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", п п 17, 18 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63, зареєстрованого в Мін'юсті 04.04.2001 за №306/5497) зазначає, що члени Селянської спілки ім Шевченка - громадяни об'єднали на договірній основі свої майнові паї. У зв'язку з реорганізацією селянської спілки до її правонаступника (позивача) перейшли всі майнові (немайнові) права і обов'язки, за виключенням права власності на спірні земельні ділянки, які повинні були бути відображені у відповідному передавальному акті;

- посилаючись на зміст п 17 Перехідних положень чинного ЗК України та ст 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначає, що з моменту отримання власником земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну ділянку (пай), державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність;

- з врахуванням приписів ст 82 ЗК України позивач вправі набути у власність спірну ділянку лише згідно придбання за договором купівлі-продажу у визначеному главою 20 ЗК України порядку;

- за даними статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка велась територіальними органами Держгеокадастру до 01.01.2016, спірна земельна ділянка на підставі Розпорядження голови Тернопільської РДА №398 від 15.04.2010 "Про приведення у відповідність статистичних даних обліку землі" віднесена до земель державної форми власності;

- у Головному управлінні Держгеокадастру у Тернопільській області відсутня інформація про те, що вищевказане розпорядження скасовано Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 14.07.2010 №486 "Про скасування розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації від 15.04.2010 року №398";

- відповідач своїм наказом №44 від 14.03.2018 уповноважив ДП "Центр державного земельного кадастру" на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою "Проведення земельної реформи" у 2018 році, в частині проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об'єднаних територіальних громад;

- наказом Держгеокадастру від 15.03.2018 №45 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" встановлено провести у 2018 році інвентаризацію на території об'єднаних територіальних громад, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій;

- наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.04.2018 №19-1308/14-18-сг "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою, в т ч і щодо спірної земельної ділянки;

- відповідно до ст 117 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", Меморандуму про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаної територіальної громади від 09.02.2018, за клопотанням Байковецької сільської ради від 11.04.2018, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 передано у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об'єднана територіальна громада) серед іншого земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га;

- вказаний акт приймання-передачі від 05.06.2018 не є рішенням органу виконавчої влади в розумінні ст 117 ЗК України, оскільки його укладання та підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків у сторін, які його підписали, а лише посвідчує факт здійснення передачі та приймання земельної ділянки. Цей акт не є тим документом, скасувавши який можна повернути все до попереднього стану;

- ще з 2010 року (часу прийняття розпоряджень районної та обласної державних адміністрацій) позивачу було відомо про порушення його права (інтересу). З того часу і до 02.05.2018 - дати отримання ним витягу з Державного земельного кадастру позивачем не було вжито будь-яких заходів щодо поновлення свого права та в належний спосіб не оформлено права на спірну земельну ділянку. А відтак позивач пропустив строк, у межах якого він може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що є підставою для відмови у позові.

Байковецька сільська рада (відповідач 2) у відзиві також просила суд відмовити у позові. В обґрунтування цьому нею зазначено:

- на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та актом приймання - передачі спірну земельну ділянку передано з державної у комунальну власність;

- технічна документація із інвентаризації на проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель під час здійснення землеустрою по цій земельній ділянці складена 19.04.2018 ДП "Тернопільська регіональна філія центру ДЗК";

- 06.06.2018 державним реєстратором Хомином В.З. зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку за Байковецькою сільською радою;

- позивач звертався до Міністерства юстиції України із скаргою від 06.07.2018 на рішення державного реєстратора Байоквецької сільської ради Хомина В.З. про визнання протиправними таких дій та скасування рішення про державну реєстрацію;

- наказом Міністерства юстиції України від 03.09.2018 позивачу відмовлено у задоволенні скарги у зв'язку з відсутністю в ній обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

- посилаючись на зміст Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" №2498-VIII від 10.07.2019 зазначає, що з дня набрання чинності цим законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

В свою чергу, позивачем у відповіді на відзив, окрім викладеного у позові, зазначено:

- відповідачем 1 не заперечується той факт, що Селянською спілкою ім Шевченка в колективну власність отримано 888,6 га на підставі Державного акту ТР №0062 від 26.07.1995;

- у відзиві відповідачем 1 не зазначено визначених законом підстав, які б свідчили про припинення права власності позивача на землю;

- розпаювання земель не являється підставою припинення права власності, і в силу закону не мало наслідком припинення права власності підприємства на землю. Зазначене підтверджується ст 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" за змістом якої право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України;

- Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95 встановлено, що паюванню підлягають тільки сільськогосподарські угіддя, що передані у колективну власність колективних сільськогосподарських підприємств;

- посилаючись на зміст 5,12,13 сторінок Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім Шевченка, вказує що землі під господарськими будівлями і дворами загальною площею 16,3 га передаються у колективну власність та не входять до складу земель, що підлягають паюванню;

- також, посилаючись на зміст ч 6 ст 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та ч 7 ст 34 Закону України "Про підприємства в Україні", підкреслює, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства;

- посилаючись на зміст п 6, п 10 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затв наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63), стверджує що у разі перетворення КСП в юридичну особу іншої організаційно-правової форми у правонаступника зберігаються усі майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

- відповідно до п 6 постанови КМУ від 22.01.1996 №118 ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду існування і є єдиним;

- акт приймання - передачі від 05.06.2018 є одним із документів, на підставі якого зареєстровано за відповідачем 2 право комунальної власності на землю, а тому зачіпає (порушує) права та інтереси позивача;

- одною із вимог даного позову (його предметом) є визнання протиправним і скасування саме датованих 05.06.2018 наказу та акту приймання - передачі, а відтак безпідставним є посилання відповідача 1 на сплив строку позовної давності на звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/75/19 до розгляду по суті на 20.06.2019.

Представником позивача в судовому засіданні 20.06.2019 підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача 1 в судовому засіданні 20.06.2019 заперечено проти позову з підстав наведених у відзиві.

Представником відповідача 2 в судовому засіданні 20.06.2019 також заперечено щодо задоволення позовних вимог.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ18VF23D8144537C2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

В матеріалах справи міститься Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0062, виданий Дубівецькою сільською радою народних депутатів 26.07.1995 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №25, на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995, згідно якого Селянській спілці ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області передано у колективну власність 888,6 га землі сільськогосподарського використання.

У довідці №03.2-16/1015-19 від 16.04.2019 Головним управлінням статистики у Тернопільській області зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Колгосп ім Шевченка села Дубівці Тернопільського району (ідентифікаційний код 04540041) Тернопільською районною державною адміністрацією 19.12.1992 перереєстровано у Селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041). Інформація щодо правонаступництва суб'єктів господарювання відображена в їх установчих документах, яка органами державної статистики не ревізується. Відповідно до Закону України "Про державну статистику" органи державної статистики здійснюють облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб у ЄДРПОУ. Згідно з нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" взяття на облік (зняття з обліку) суб'єктів в ЄДРПОУ здійснюється на підставі реєстраційних відомостей, які надходять до органів державної статистики з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Тобто дії органів статистки щодо внесення даних до ЄДРПОУ є похідними від дій органів державної реєстрації.

У вказаній довідці Головним управлінням статистики у Тернопільській області надано історію перереєстрації Колгоспу ім Шевченка (ідентифікаційний код 04540041) 19.12.1992 у Селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), а в подальшому - 31.03.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (ідентифікаційний код 04540041).

Відповідно до інформації наявної у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за запитом №1005078452 від 04.03.2019 юридичну особу: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке"; ідентифікаційний код: 04540041 ; місцезнаходження: с Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702) до Єдиного державного реєстру 31.03.1997 включено відомості про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" . Згідно відомостей, отриманих в порядку взаємного обміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, вказана юридична особа перебуває на обліку з 01.01.1994 у Головному управлінні регіональної статистики, з 13.02.1991 - Тернопільській ДПІ.

У п 1.2 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" Тернопільського району Тернопільської області (затвердженого протоколом №4 від 19.02.1997 зборів учасників товариства та зареєстрованого Тернопільською районною державною адміністрацією 31.03.1997 №0461240) товариство створене на базі угоди громадян шляхом об'єднання майнових паїв для підприємницької діяльності відповідно до Законів України "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про власність", та іншого чинного законодавства України з метою одержання прибутку, нарощування виробництва сільськогосподарського та іншої продукції.

Сільськогосподарське товариство "Дубівецьке" утворене внаслідок реорганізації Селянської спілки ім Шевченка і є повним правонаступником всіх її майнових/немайнових прав і обов'язків (п 1.2 статуту).

Інформація такого ж змісту міститься у довідці №1080/04/01-26 від 14.07.2010 державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації.

До позовних матеріалів позивачем додано Проект роздержавлення земель Селянської спілки ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області за 1995 рік (надалі - Проект роздержавлення), виконаний Тернопільським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, на замовлення Селянської спілки ім Шевченка.

Відповідно до таблиці 1 "Техніко-економічні показники" Проекту роздержавлення землі селянської спілки складали 1047,3 га, до яких зокрема ввійшли 888,6 га земель колективної власності, в т ч землі загального користування 30,5 га.

За даними таблиці 3 "Склад земельних угідь, що передаються в колективну власність" Проекту роздержавлення до складу переданих у колективну власність земель площею 888,6 га ввійшли 770,1 га ріллі, 66,4 га сінокоси, 21,6 га пасовища, 3,3 га чагарники, 10,8 га польові дороги, 0,1 га луки, 16,3 га господарські двори. З них чотири останні позиції складають площу 30,5 га - земель загального користування.

З наявних в матеріалах справи 12 та 13 аркушів Проекту роздержавлення вбачається що до складу земельних угідь колективної власності Селянської спілки ім Шевченка ввійшли 16,3 га сільськогосподарських земель під виробничими будівлями (господарськими дворами).

На підставі вказаного Проекту роздержавлення земель та рішення від 03.04.1995, Дубівецькою сільською радою народних депутатів і було видано Селянській спілці ім Шевченка вже згадуваний Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0062.

Згідно п 1 Розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №398 від 15.04.2010 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі", вирішено привести у відповідність до вимог чинного земельного законодавства статистичні дані обліку по формі 6-ЗЕМ відносно земель помилково облікованих за іншими суб'єктами господарювання, зокрема землі колишньої Селянської спілки ім Шевченка площею 84,4 га - за ТОВ "Дубівецьке" на території Дубівецької сільської ради.

Окремим п 2 розпорядження №398 від 15.04.2010 землі, які рахувались за ТОВ "Дубівецьке" на території Дубівецької сільської ради площею 84,4 га переведено в землі запасу вказаної сільської ради, в т ч 16 га під господарськими будівлями і дворами.

В подальшому, Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №486 від 14.07.2010 скасовано розпорядження голови Тернопільської райдержадміністрації від 15.04.2010 №398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі", як таке, що суперечить ст 30 ЗК України. Ним також вирішено доручити Тернопільській РДА довести вказане розпорядження до відома зацікавлених осіб, підприємств, установ та організацій.

Також, Розпорядженням №846 від 28.07.2010 визнано таким, що втратило чинність Розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.04.2010 №398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі" розпорядження №846 від 28.07.2010 вирішено довести до відома зацікавлених осіб, підприємств, установ та організацій.

Проте, розпорядження №846 від 28.07.2010 не було взято до уваги землевпорядними установами і дані щодо вибуття ділянки з володіння позивача не були виключені із державної статистичної звітності (довідка по формі 6-зем на 01.01.2016).

В подальшому, між відповідачами у справі 09.02.2018 укладено Меморандум про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаної територіальної громади, предметом якого є організація співпраці сторін з метою сприяння виконанню розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" (п 1 Меморандуму).

Згідно п 2 Меморандуму задля досягнення мети сторони домовляються про співпрацю на наступних умовах:

- для звернення до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення в комунальну власність Байковецької сільської об'єднаної територіальної громади Байковецька сільська рада, утворена Байковецькою сільською об'єднаною територіальною громадою, приймає відповідне рішення згідно з статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність здійснюється за наказами Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке здійснює розпорядження землями державної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у якому зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

У п 3 Меморандуму вказано, що з метою його реалізації сторони здійснюють співпрацю та забезпечують виконання таких заходів:

- Виконавчий комітет Байковецької сільської ради, утвореної об'єднаною територіальною громадою, від імені об'єднаної територіальної громади надсилає звернення до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, додатком до якого є рішення Байковецької сільської ради про звернення про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 514 га у комунальну власність Байковецької сільської об'єднаної територіальної громади;

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області після завершення інвентаризації та реєстрації права держави на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах об'єднаної територіальної громади приймає рішення про передачу земельних ділянок із державної власності у комунальну власність та складає і підписує акт приймання-передачі таких земельних ділянок.

Рішенням 33 сесії 7 скликання Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №618 від 30.03.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" доручено виконавчому комітету Байковецької сільської ради звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 396,1753 га, які розташовані на території Байковецької сільської ради за межами населених пунктів, згідно з додатку.

У додатку №1 "Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що пропонуються до передачі в комунальну власність Байковецької сільської ОТГ" до рішення №618 від 30.03.2018 під №8 зазначена орієнтовна площа 2 га земель під господарськими будівлями та дворами, які пропонуються до інвентаризації із земель Дубівецької сільської ради. Загальна орієнтовна площа земель згідно переліку у додатку зазначена 357,4897 га.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №44 від 14.03.2018 уповноважено державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою "Проведення земельної реформи" у 2018 році, в частині проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об'єднаних територіальних громад.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру у Наказі №45 від 15.03.2018 зазначено про проведення у 2018 році інвентаризації та території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1 несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій. У п 2 даного наказу зазначено про укладення договору з державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Байковецька сільська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із клопотанням №Б-2157/0/16-18 від 11.04.2018 про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 397 га (згідно вказаного додатку), які розташовані на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (відповідача 1) №430/117-18 від 05.04.2018, станом на останню звітну дату 01.01.2016 за формою 6-зем, землі запасу площею 2 га (ділянка №8) на території Дубівецької сільської ради належали до державної форми власності.

Згідно з поясненнями представника відповідача 1 в судовому засіданні, при формуванні звітності Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області не було відомо про Розпорядження голови Тернопільської ОДА №846 від 28.07.2010.

25.04.2018 Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зареєстровано за державою право власності на земельну ділянку площею 0,1349 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3363, розташованої на території Дубівецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104642892018 від 02.05.2018 міститься в матеріалах справи).

Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" у 2018 році виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів).

Згідно з поясненнями представника відповідача 1 у Витязі з Державного земельного кадастру №НВ-6104642892018 від 02.05.2018 роботи по інвентаризації земельної ділянки помилково зазначені як проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель під час здійснення землеустрою 19.04.2018 ДП "Тернопільська регіональна філія центру ДЗК".

Наявні в матеріалах справи №921/75/19 копії технічної документації містять: пояснювальну записку; технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності; викопіювання (місце розташування) земельної ділянки площею 0,1349 га (порядковий №8); кадастровий план земельної ділянки площею 0,1349 га під №8.

Відповідачем 1 своїм наказом №19-1308/14-18-СГ від 26.04.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) загальною площею 170,5150 га, в тому числі на території Дубівецької сільської ради щодо земельної ділянки площею 0,1349 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3363.

Згодом, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ передано Байковецькій сільській раді (Байковецька об'єднана територіальна громада) Тернопільського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 354,4376 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Байковецької, Дубовецької, Стегниківської та Шляхтинецької сільських рад Тернопільського району Тернопільської області (згідно додатку), в т ч і земельну ділянку площею 0,1349 га, кадастровий номер 6125283100:01:001:3363, із земель запасу на території Дубівецької сільської ради.

У п 2 даного наказу зазначено, що право власності вказаних у додатку земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації цього право та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі даного наказу від 05.06.2018, відповідачем 1 спірна земельна ділянка передана відповідачу 2 по акту приймання - передачі від 05.06.2018 земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Цей акт разом із вказаним наказом стали підставою для державної реєстрації права на вказані у додатку земельні ділянки комунальної власності Байковецькою сільською радою (Байковецька ОТГ) Тернопільського району (п 2 акту приймання - передачі).

На підставі наказу від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання - передачі від 05.06.2018, державним реєстратором Хомин В.З. Байковецької сільської ради 21.06.2018 під номером запису 26766789 зареєстровано за Байковецькою сільською радою право комунальної на земельну ділянку площею 0,1349 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3363, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41763169 від 23.06.2018 (інформація №144470567 від 08.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Позивач звернувся до відповідача 1 з листом № 05-07/18 від 05.07.2018, з проханням скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки, виключити запис з Державного земельного кадастру та внести зміни в облікові дані.

У листі-відповіді № 28-19-0.6-4158/2-18 від 12.07.2018 відповідачем 1 визнано ту обставину, що станом на 01.01.2010 за позивачем обліковувались земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами в розмірі 16 га, а також зазначено, що на підставі розпорядження голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 № 398 вони вилучені та переведені в державну власність.

СГ ТОВ "Дубівецьке" повторно звернулось до ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області із листом від 27.07.2018 № 27-07/18, в якому посилаючись на зміст ст 37 Закону України "Про державний земельний кадастр", просив скасувати реєстрацію земельних ділянок, виключити записи з Державного земельного кадастру та внести зміни в облікові дані. При цьому, у листі позивач зазначив що розпорядження Голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 № 398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі" скасоване Розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 14.07.2010 № 486.

В свою чергу, відповідачем 1 у листі №28-19-0.20-4855/2-18 від 14.08.2018 вказано: станом на 01.01.2016 земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю відповідно серії ТР №0062 від 26.07.1995 за ТОВ "Дубівецьке" не обліковувалось; норми ст 37 Закону України "Про державний земельний кадастр" поширюються виключно на виявлення фізичними та юридичними особами у витязі, довідці з ДЗК, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічних помилок допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; з врахуванням того, що органом, що здійснює ведення державного земельного кадастру не виявлено технічних помилок при веденні відомостей щодо спірної земельної ділянки, а відтак відсутні підстави для внесення змін у Державний земельний кадастр та спірний наказ від 05.06.2018.

В подальшому, мало місце звернення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (юридична особа, яка не є учасником у справі №921/75/19) до Міністерства юстиції України із скаргою №131 від 06.07.2018 на рішення державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина В.З. з вимогами, зокрема про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2018 індексний номер 41763169 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6125283100:01:001:3363.

За результатами розгляду даної скарги, Міністерством юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.08.2018, прийнято рішення у формі наказу № 3150/7 від 03.09.2018 про відмову у задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" від 06.07.2018 №131, через відсутність у скарзі обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Матеріали справи також містять довідку №2455/10-5/19-00-54-06/11440 від 08.05.2019 Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, за даними якої позивач на підставі ст 286 Податкового кодексу України сплачує земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться на території Дубівецької сільської ради (Байковецької сільської ради) площею 16,3 га, місячна сума земельного податку становить 2162,59 грн.

Відповідно до складеного 01.02.2019 ФОП Вірковською О.В. (на замовлення СГ ТОВ "Дубівецьке") Висновку про вартість земельної ділянки площею 1349 кв м кадастровий номер 6125283100:01:001:3363, її вартість складає 25064 грн.

Зазначаючи що земельна ділянка площею 0,1349 га кадастровий номер 6125283100:01:001:3363 входить до складу земель, які на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995 належить позивачу, наслідком прийняття відповідачем 1 наказу від 05.06.2018, оформленого на його підставі між відповідачем 1 та відповідачем 2 акту приймання передачі від 05.06.2018 та подальшої реєстрації за відповідачем 2 права комунальної власності є порушення права позивача на цю земельну ділянку як власника землі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З'ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами доведено обґрунтованість заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У ч ч 1, 4 ст 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч 1 ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч 1 ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч 2 ст 16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно ст ст 2, 20 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

В контексті ст 4 ГПК України та ст 3 ЦК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995 Селянській спілці ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №25 та, відповідно до якого Селянській спілці ім Шевченка надано у колективну власність земельну ділянку площею 888,6 га, в межах згідно з планом землекористування.

За інформацією Головного управлінням статистики у Тернопільській області від 16.04.2019 за №03.2-16/1015-19 Колективне підприємство колгосп ім Шевченка (ідентифікаційний код 04540041) Тернопільською районною державною адміністрацією 19.12.1992 перереєстровано у Колективне підприємство селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), а в подальшому - 31.03.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (ідентифікаційний код 04540041).

Стаття 6 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) зазначала, що підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво".

Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції чинній на той час) визначала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

А ч 4 ст 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачала, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п 5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (затв Постановою Кабінету Міністрів України №538 від 14.07.1993 "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України", яка втратила чинність з 01.01.1996 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996) державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб'єкта , який є єдиним для всього інформаційного простору України, найменування суб'єкта українською, російською та, за бажанням, англійською мовами, юридична адреса, ознака особи, територіальна належність, відомча підпорядкованість, форма власності, форма господарської діяльності, кількість підрозділів (філій), ознака підрозділу (філії, дочірнього підприємства), прізвище керівника, види діяльності, а також дані про державну реєстрацію, інформація про засновників або інвесторів.

Джерелом формування інформаційного фонду є дані з резерву ідентифікаційних кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.

Така ж норма була закріплена у п 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118, в редакції станом на дату перереєстрації юридичної особи позивача) де зазначено, що у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб'єкта підприємництва (ч 8, ч 9 ст 8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 №698-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Норма такого ж змісту викладена і у п 15 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (затв Постановою Кабінету Міністрів України №276 від 29.04.1994), зокрема, що перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх реєстрації.

З аналізу цих правових норм слідує висновок, що припинення юридичної особи тягне за собою виключення юридичної особи з державного реєстру України. Перереєстрація ж юридичної особи не має наслідком її припинення, виключення її з державного реєстру України, і при цьому залишається незмінним її ідентифікаційний код.

Відповідно до інформації Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005078452 від 04.03.2019 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" значиться в Реєстрі за тим самим ідентифікаційним кодом, що і Селянська спілка ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області - 04540041, а дані про перереєстровану юридичну особу значаться у фіскальних органах ще з 13.02.1991 .

Таким чином, Селянська спілка ім Шевченка Тернопільського району Тернопільської області як юридична особа припинила свою діяльність, внаслідок реорганізації.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (ч 4 ст 13 Конституції України).

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст 41 Конституції України).

У ст 22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) зазначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст 23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Селянська спілка ім Шевченка отримала Державний акт на право колективної власності на землю площею 888,6 га (до складу яких входить і спірна земельна ділянка площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363).

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у ст 28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) та у ст 140 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001). Перелік цих підстав є вичерпним.

Відповідно до ст 28 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 в останній його редакції) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Статтею 140 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних документів) підставами припинення права власності на земельну ділянку визначались: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Документів, які б підтверджували підстави припинення права власності позивача на 888,6 га земель сільськогосподарського використання (до яких входить земельна ділянка площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363) у справі немає.

Право власності на земельну ділянку не припинялось і в судовому порядку.

Відповідно до п 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Про відсутність обов'язкових вимог приписів щодо переоформлення права власності на землю зазначалося у п 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013).

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Положення п 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним за рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, Селянська спілка ім Шевченка, перереєстрована у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" мала належним чином оформлений Державний акт серії ТР№0062 на право колективної власності на землю площею 888,6 га (до складу якої ввійшла спірна земельна ділянка площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363), він є чинним, ніким не скасованим. Позивач зберіг це право і після зміни законодавства.

А відтак, зміни в земельному законодавстві після видачі позивачу Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Також, згідно приписів ч 5 ст 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом .

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст 125 ЗК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104642892018 від 02.05.2018, Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 25.04.2018 зареєстровано за державою право власності на земельну ділянку площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363, яка розташована на території Дубівецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч 1 ст 117 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом виконавчої влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п 1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14.01.2015 (надалі - Положення)) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин , землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п п 25-1 п 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність , надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Також, згідно п п 31 п 4 вказаного Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання (п 9 Положення).

Як зазначалось вище, належна сільськогосподарському підприємству земельна ділянка була віднесена відповідачем 1 до земель державної форми власності на підставі попередньої звітності та проведеної 19.04.2018 інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, однак без врахування Розпорядження голови Тернопільської ОДА №486 від 14.07.2010.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ передано Байковецькій сільській раді (Байковецька об'єднана територіальна громада) Тернопільського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 354,4376 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Байковецької, Дубовецької, Стегниківської та Шляхтинецької сільських рад Тернопільського району Тернопільської області (згідно додатку), в т ч і земельну ділянку площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363, із земель запасу на території Дубівецької сільської ради.

Відповідачем 1 спірна земельна ділянка передана відповідачу 2 по акту приймання - передачі від 05.06.2018 земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

На підставі наказу від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання - передачі від 05.06.2018, державним реєстратором Хомин В.З. Байковецької сільської ради 21.06.2018 під номером запису 26766789 зареєстровано за Байковецькою сільською радою право комунальної на земельну ділянку площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 (інформація №144470567 від 08.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно).

У ч 1 ст 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Предмет позову у даній справі по основній позовній вимозі стосується визнання протиправним/незаконним (скасування) виданого відповідачем 1 наказу "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 за №19-1778/14-18-СГ, та оформленого на підставі нього акту приймання - передачі від 05.06.2018.

Із змісту вищевказаних оскаржуваних документів вбачається, що вони є підставою для реєстрації за відповідачем 2 права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,1349 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3363.

Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із ст 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч 1 ст 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Суд погоджується із твердженням позивача, що відповідачем 1 не було надано доказів припинення права колективної власності на земельну ділянку у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (Селянська спілка ім Шевченка), реєстрації цієї земельної ділянки за державою та прийняття рішення у вигляді наказу від 05.06.2018 за № 19-1778/14-18-СГ щодо передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6125283100:01:001:3363) до земель комунальної власності.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 144470567 від 08.11.2018 та змісту ст 117 Земельного кодексу України, правоустановчими документами для оформлення права комунальної власності на земельну ділянку за відповідачем 2 стали наказ №19-1778/14-18-СГ від 05.06.2018 та акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018.

А відтак, враховуючи положення ст ст 2, 5 ГПК України з метою ефективного захисту порушеного права, позовні вимоги в частині визнання в судовому порядку незаконними (скасування) наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об'єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Суд повторно зазначає, що на підставі Державного акту ТР №0062 від 26.07.1995 Селянській спілці ім Шевченка передано у колективну власність 888,6 га земель сільськогосподарського використання.

Чинною ч 1 ст 22 Земельного кодексу України зазначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до п 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 за № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у

тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Із змісту 5, 12 та 13 сторінок Проекту роздержавлення вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,1349 га належить до сільськогосподарських земель під виробничими будівлями.

Згідно ч 2 ст 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать : а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами , землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

З аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не підлягала розпаюванню та вчиненню пов'язаних з цим дій, на які посилаються відповідачі. А саме: оформлення сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), викуп земельних паїв у їх власників, тощо.

Встаноленням факту лише перереєстрації Селянської спілки ім Шевченка у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", відсутність в силу закону обов'язку щодо розпаювання земель (до складу яких входить спірна земельна ділянка) спростовуються наведені у відзиві Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області сумніви щодо обставин переходу до позивача спірної землі.

Відповідно до ч ч 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів ст 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно 4 ст 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Спеціальним Законом, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV (надалі Закон).

Преамбулою Закону передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (стаття 1 цього Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 2 цього Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч 2 ст 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша статті 12 Закону).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).

У ч 2 ст 26 Закону визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, враховуючи, що документи на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності (наказ та акт приймання-передачі землі) визнанні судом незаконними і їх скасовано, відповідно й записи про проведену державну реєстрацію права комунальної власності підлягають скасуванню, як похідні. Тому, позовна вимога про скасування комунальної власності підлягає задоволенню.

Відповідно до абз 3 ч 2 ст 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч 3 ст 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

У ч 4 ст 3 Закону зазначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Як вже вище зазначалося, що згідно із п 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013); п 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України; п 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта про право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державні акти), і котрі видані до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 та Законом України "Про Державний земельний кадастр", є дійсними.

Тобто, до 2013 року право власності на землю підтверджувалось державним актом про право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, отриману та оформлену в передбаченому законом порядку до набрання чинності вищевказаних правових актів особа, яка є власником цієї землі на підставі державного акту про право на землю, вправі визнати своє право власності в судовому порядку згідно ст 392 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, підстав позову та позицій відповідачів, останні не визнають та оспорюють право власності позивача на спірну земельну ділянку, а відтак іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви і не визнання щодо такого права у інших осіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2012 у справі №5005/3756/2011.

Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними (Правовий висновок Верховного суду України постанова у справі №3-18/гс11 від 04.04.2011).

Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч 1 ст 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч 1 ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч 1 ст 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч ч 3,4 ст 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зауважує, що оспорюванні акти, якими земельну ділянку передано у комунальну власність відповідача 2, прийнятті відповідачем 1 - 05.06.2018. Цими ж діями оспорено і право власності позивача на землю. Позивачем же подано позовну заяву до суду 11.02.2019, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності. Відтак, заявлення відповідачем про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним.

З огляду на все вищенаведене позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати незаконними (скасувати) наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об'єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га.

2. Скасувати право комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об'єднана територіальна громада) (вул Січових Стрільців, 43, с Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 04394846) на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га.

3. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (с Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 04540041) право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3363 площею 0,1349 га.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 липня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський

СудГосподарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення20.06.2019
Оприлюднено01.07.2019
Номер документу82711362
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —921/75/19

Постанова від 23.01.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 19.12.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Постанова від 22.10.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Ухвала від 08.10.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Ухвала від 12.09.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Ухвала від 19.08.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Ухвала від 30.07.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Рішення від 20.06.2019

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Шумський І.П.

Рішення від 20.06.2019

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Шумський І.П.

Ухвала від 23.05.2019

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Шумський І.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні