Рішення

від 20.06.2019 по справі 132/734/19

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/734/19

Провадження № 2/132/314/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20.06.2019р. м. Калинівка

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі судового засідання - КУЛИК Т.С.,

за участі: представника позивача - адвоката МЕЛЬНИКА Ю.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката СИДОРОВА П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/734/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лан до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулось СТОВ Лан із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним укладений 12.11.2018р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , договір оренди землі площею 2,4937га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Крижопільської районної державної адміністрації від 15.11.2018р., індексний номер 44062197; а також стягнути всі понесені судові витрати. В обґрунтування цих вимог зазначило, що 01.03.2007р. між СТОВ Лан та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,4937га., кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на 10 років, який зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах 30.07.2007р. за № 040786300842. У 2017 році відповідач ОСОБА_2 всупереч діючому договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007р. та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, 01.02.2017р. уклала договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого була проведена 10.02.2017р., якою користується СТОВ Лан , з ТОВ ВП Агро-Капітал . Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018р. у цивільній справі № 132/3553/17, яке набуло законної сили 30.03.2018р., зазначений договір від 01.02.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Агро-Капітал був визнаний недійсним. Договір оренди землі від 01.03.2007р., укладений між СТОВ Лан та ОСОБА_2 визнано поновленим з 31.07.2017р. по 31.07.2024р. Державним реєстратором Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, на виконання судового рішення, був внесений відповідний запис щодо скасування права оренди спірної земельної ділянки ТОВ ВП Агро-Капітал . Однак, внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо поновлення договору оренди землі від 01.03.2007р., укладеного між СТОВ Лан та ОСОБА_2 , на період з 31.07.2017р. по 31.07.2024р., позивач не має фактичної можливості, оскільки всупереч зазначеного судового рішення та записам у книзі реєстрації договорів оренди землі про державну реєстрацію договору оренди за СТОВ Лан , відповідач ОСОБА_2 - 12.11.2018р. уклала договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 , який було зареєстровано за рішенням державного реєстратора Крижопільської районної державної адміністрації від 15.11.2018р., індексний номер 44062197. Позивач вважає, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки в порушення вимог чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Одна й та сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря). Таким чином, спірний договір оренди землі необхідно визнати недійсним, оскільки на момент його укладення існував договір оренди землі від 01.03.2007р., укладений між позивачем СТОВ Лан та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах 30.07.2007р. за № 040786300842, строк дії якого був поновлений з 31.07.2017р. по 31.07.2024р. на підставі рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018р. у цивільній справі № 132/3553/17, яке набуло законної сили 30.03.2018р., та який в подальшому не був розірваний в передбаченому законом порядку.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 06.03.2019р. за вказаним позовом було відкрите провадження за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сидоров П.В. у поданому письмовому відзиві на позов (який зареєстрований 22.03.2019р. за вх. № 2492/19) заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі, виходячи з того, що позивач не скористався своїм правом протягом року та не зареєстрував своє право на оренду земельної ділянки, а отже не отримав її у користування в розумінні ст.17 Закону України Про оренду землі , крім того, спірний договір уже розірваний та зареєстрований новий, який було укладено 07.03.2019р. між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 та зареєстровано 20.03.2019р. в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 30807244, а тому на даний час відсутній предмет спору.

Заявою (яка зареєстрована 04.04.2019р. за вх. № 2913/10) позивач просить збільшити позовні вимоги та визнати недійсним укладений 07.03.2019р. між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір оренди землі площею 2,4937га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 21.03.2019р., індексний номер 46077341. Підставою для збільшення позовних вимог стала інформація, викладена представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Сидоровим П.В. у відзиві на позов, а саме щодо розірвання спірного договору оренди від 12.11.2018р. та укладення нового від 07.03.2019р., який також повинен бути визнаний недійсним оскільки укладений до закінчення строку дії договору оренди землі від 01.03.2007р.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 16.04.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сидорова П.В. про закриття провадження в цивільній справі та про прийняття судом рішення про відмову у прийнятті та поверненні письмової заяви представника позивача СТОВ Лан - адвоката Мельника Ю.М. про збільшення позовних вимог у даній цивільній справі.

На підставі ухвали суду від 16.05.2019р., закрите підготовче провадження у справ, її призначено до судового розгляду.

Представник позивача СТОВ Лан - адвокат МЕЛЬНИК Ю.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені як в позовній заяві, так і заяві про збільшення позовних вимог, та просив їх задовольнити, з підстав, зазначених в цих процесуальних документах.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат СИДОРОВ П.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справа містяться відповідні письмові докази, із відзивом на позов та клопотанням щодо відкладення розгляду справи на адресу суду не зверталась.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого 12.12.2006р. Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження від 01.11.2005р. № 436, є власником земельної ділянки площею 2,4937га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер НОМЕР_1 .

01.03.2007р. між позивачем СТОВ Лан та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала, а СТОВ Лан прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,4937га., яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 12.12.2006р., строком на 10 років.

Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.07.2007р. за № 040786300842.

В період дії зазначеного договору, відповідач ОСОБА_2 та ТОВ ВП Агро-Капітал уклали 01.02.2017р. договір оренди цієї ж земельної ділянки, строком на 7 років, про що як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 96665119 від 07.09.2017р., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. внесений 10.02.2017р. запис про державну реєстрацію, індексний номер: 33797327.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018р. у цивільній справі № 132/3553/17, яке набуло законної сили 30.03.2018р., договір оренди земельної ділянки від 01.02.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Агро-Капітал був визнаний недійсним. Договір оренди землі від 01.03.2007р. площею 2,4937га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між СТОВ Лан та ОСОБА_2 визнано поновленим з 31.07.2017р. по 31.07.2024р.

27.06.2018р. державним реєстратором Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області Науменко О.М., на виконання даного судового рішення, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, були внесені відомості щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.02.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Агро-Капітал /Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 156773631 від 19.02.2019р./.

В період дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018р. у цивільній справі № 132/3553/17, договору оренди землі від 01.03.2007р., укладеного між позивачем СТОВ Лан та відповідачем ОСОБА_2 , остання 12.11.2018р. уклала новий договір оренди спірної земельної ділянки площею 2,4937га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер НОМЕР_1 , з відповідачем ОСОБА_1 , строком на 7 років, на підставі якого 15.11.2018р. державним реєстратором Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області Гудзій М.В. був внесений запис про його державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 44062197, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 152070907 від 08.01.2019р.

06.03.2019р. відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали угоду про розірвання зазначеного Договору оренди землі від 12.11.2018р., та на наступний день, а саме 07.03.2019р. уклали між собою новий договір оренди цієї ж спірної земельної ділянки на 7 рік, за яким ОСОБА_1 виступає в якості фізичної особи - підприємця. Запис про державну реєстрацію даного договору був внесений 21.03.2019р. державним реєстратором Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області Демко С.В., індексний номер 46077341 /Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 160509973 від 21.03.2019р./.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження .

Відповідно до положень ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України).

Згідно ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України та ст.18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст.35 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, вони є укладеними, а отже - оспорюваними та за рішенням суду можуть бути визнані недійсними.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018р. у справі № 905/1227/17, оскільки предметом спору у даній справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (дії) оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України та ч.3 ст.152 ЗК України визнання правочину (угоди) недійсним є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Частиною 1 ст.27 Закону України Про оренду землі передбачено, що Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.ст.215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як було встановлено судом вище, між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельної ділянки від 12.11.2018р. та від 07.03.2019р. під час дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018р. у цивільній справі № 132/3553/17, договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Лан , а тому укладені нові договори оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ), порушують права позивача СТОВ Лан на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а тому оспорюванні договори суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 4 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у частинах першій-п`ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц зроблено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17 (провадження № 61-29962св18) зроблено висновок, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та захист прав позивача в обраний ним спосіб, зважаючи, що відповідачі допустили недобросовісну поведінку стосовно позивача - попереднього орендаря, порушивши його переважне право на укладення договорів оренди на новий строк .

Виходячи з викладеного, оскільки одна й та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, укладених з різними орендарями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди, перший з яких був укладений 12.11.2018р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а другий 07.03.2019р. між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , недійсними на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, оскільки вони укладені у період дії попереднього договору, а саме дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018р. у цивільній справі № 132/3553/17, договору оренди землі від 01.03.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Лан .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України ).

Вирішуючи питання про стягнення понесених СТОВ Лан витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявна у матеріалах справи угода про правовий супровід від 19.02.2019р., укладена між СТОВ Лан та адвокатом Мельник Ю.М., долучені до позовної заяви детальний опис виконаних адвокатом робіт та квитанція № 0.0.1280001376.1, видана 26.02.2019р. відділенням Центральне Вінницької філії АТ КБ ПриватБанк , яка засвідчує факт здійснення оплати послуг адвоката в розмірі 6000грн., є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, який підтверджений документально.

З врахуванням виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір при зверненні до суду: із позовом у розмірі 1921грн. /квитанція № 0.0.1279983651.1, видана 26.02.2019р. відділенням Центральне Вінницької філії АТ КБ ПриватБанк /; із заявою про збільшення позовних вимог у розмірі 1921грн. /квитанція № 0.0.1315621606.1, видана 03.04.2019р. терміналом АТ КБ ПриватБанк за адресою: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 13/; із заявою про забезпечення позову у розмірі 960,50грн. /квитанція № 0.0.1315625269.1, видана 03.04.2019р. терміналом АТ КБ ПриватБанк за адресою: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 13/, а всього на загальну суму 4802,50грн.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, беручи до уваги те, що позов задоволений у повному обсязі, а тому суд вважає, що з відповідачів на користь позивача повинні бути стягненні витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4802,50грн.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути у рівних частках документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4802,50грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000грн., а всього 10802,50грн.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лан до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 12 листопада 2018 року, який був зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області Гудзій Марини Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 440621197 від 15 листопада 2018 року, та укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 07 березня 2019 року, який був зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області Демко Світлани Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46077341 від 21 березня 2019 року, та укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лан у рівних частках документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4802,50грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000грн., а всього 10802,50грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є.В. Сєлін