Постанова

від 17.09.2019 по справі 132/734/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/734/19

Провадження № 22-ц/801/1812/2019

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційні скарги представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Сидорова Петра Віталійовича

на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2019 року, ухвалене суддею Сєліним Є.В., повний текст якого складено 01 липня 2019 року

в справі №132/734/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лан (позивач)

до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (відповідачі)

про визнання договорів оренди землі недійсними,

встановив:

СТОВ Лан звернулось в районний суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними, в обґрунтування якого посилалось на те, що 01.03.2007 між товариством та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,4937 га, кадастровий номер 0521686300:06:000:0361 строком на 10 років, який зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах 30.07.2007 за № 040786300842.

Всупереч діючому договору оренди відповідач ОСОБА_2 01.02.2017 уклала договір оренди земельної ділянки, якою користується СТОВ Лан , з ТОВ ВП Агро-Капітал .

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018, яке набуло законної сили, зазначений договір від 01.02.2017 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ВП Агро-Капітал визнаний недійсним. Договір оренди землі від 01.03.2007 укладений між СТОВ Лан та ОСОБА_2 визнано поновленим з 31.07.2017 по 31.07.2024.

На виконання судового рішення державним реєстратором Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області був внесений відповідний запис щодо скасування права оренди спірної земельної ділянки ТОВ ВП Агро-Капітал .

Однак, внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо поновлення договору оренди землі від 01.03.2007 укладеного між СТОВ Лан та ОСОБА_2 , на період з 31.07.2017 по 31.07.2024 позивач не має можливості, оскільки всупереч зазначеному судовому рішенню та записам у книзі реєстрації договорів оренди землі про державну реєстрацію договору оренди за СТОВ Лан , відповідач ОСОБА_2 12.11.2018 уклала договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 , який було зареєстровано за рішенням державного реєстратора Крижопільської районної державної адміністрації від 15.11.2018.

Вважає, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки в порушення вимог чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. А відтак підлягає визнанню недійсним.

В подальшому збільшивши позовні вимоги просив визнати недійсним договір оренди від 12.11.2018 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також договір оренди укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вже як фізичною особою - підприємцем 07.03.2019.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 12 листопада 2018 року, який був зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області Гудзій Марини Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 440621197 від 15 листопада 2018 року та укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 07 березня 2019 року, який був зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області Демко Світлани Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46077341 від 21 березня 2019 року, та укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь СТОВ Лан у рівних частках документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4802,50 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, а всього 10802,50 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що поновлення договору оренди від 01.03.2007 укладеного між СТОВ Лан та ОСОБА_2 , на період з 31.07.2017 по 31.07.2024 фактично не було зареєстроване належним чином, а відповідач ОСОБА_1 є добросовісним орендарем. Вважає, що у позивача на момент звернення до суду не виникло право оренди, оскільки відповідно до ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація є обов`язковою і речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Всупереч зазначеному положенню закону позивач не зареєстрував своє право оренди на підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018.

Відповідачем ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 , також подано апеляційну скаргу, доводи якої полягають у тому, що порушені конституційні права ОСОБА_2 , передбачені ст. 41 Конституції України. Крім того, апелянт вважає, що умови договору оренди землі від 01.03.2007, який визнано поновленим суперечать вимогам ст. 288 ПК України, де передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, тоді як указаний договір містить умови про розмір орендної плати, що визначається як 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Сидоров П.В. вимоги апеляційних скарг підтримав на умовах, викладених у них, і просив задовольнити.

Представник позивача СТОВ Лан адвокат Мельник Ю.М. проти вимог апеляційних скарг заперечував, підтримав подані ним відзиви на скарги, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні обставини справи й відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 681043, виданого 12.12.2006 Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області Скічко Катерина Іванівна є власником земельної ділянки площею 2,4937 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0361.

01.03.2007 між СТОВ Лан та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого остання надала, а СТОВ Лан прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,4937 га, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, строком на 10 років.

Цей договір оренди зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при Держаному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.07.2007 за № 040786300842.

Разом з тим, в період дії зазначеного договору, а саме 01.02.2017 відповідач ОСОБА_2 та ТОВ ВП Агро-Капітал уклали договір оренди цієї ж земельної ділянки, строком на 7 років, який рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018, яке набуло законної сили 30.03.2018 визнано недійсним. Цим же рішенням визнано поновленим з 31.07.2017 по 31.07.2024 договір оренди землі від 01.03.2007 площею 2,4937га, кадастровий номер 0521686300:06:000:0361, укладений між СТОВ Лан та ОСОБА_2

Дане рішення набрало законної сили і на його виконання 27.06.2018 державним реєстратором Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області ОСОБА_4 . ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.02.2017 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 156773631 від 19.02.2019).

В період дії поновленого рішенням суду договору оренди землі від 01.03.2007, укладеного між позивачем СТОВ Лан та відповідачем ОСОБА_2 , остання 12.11.2018 уклала новий договір оренди спірної земельної ділянки площею 2,4937 га з відповідачем ОСОБА_1 , строком на 7 років. А 15.11.2018 державним реєстратором Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області Гудзій М.В. був внесений запис про його державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 44062197, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 152070907 від 08.01.2019.

ОСОБА_6 того, 06.03.2019 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали угоду про розірвання зазначеного договору оренди землі від 12.11.2018 та на наступний день, а саме 07.03.2019 уклали між собою новий договір оренди цієї ж спірної земельної ділянки на 7 років, при цьому за цим договором ОСОБА_1 виступає вже як фізична особа - підприємець. Запис про державну реєстрацію даного договору був внесений 21.03.2019 державним реєстратором Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області Демко С.В., індексний номер 46077341 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 160509973 від 21.03.2019).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження .

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК) .

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності ( стаття 93 ЗК України).

Згідно статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як встановлено судом першої інстанції, між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельної ділянки від 12.11.2018 та від 07.03.2019 під час дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.02.2018 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Лан , а тому укладені нові договори оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ), порушують права позивача СТОВ Лан на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак є такими, що суперечать чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція про те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 216 ЦК України.

Апеляційний суд відкидає посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що рішенням суду нібито порушується її конституційне право власності, оскільки вона не в змозі самостійно господарювати на землі, чи розпорядитися нею.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Однією з форм розпорядження власністю є передання її в користування за плату, чим ОСОБА_2 скористалася, коли 01.03.2007 року уклала договір оренди землі з позивачем СТОВ Лан .

Апеляційний суд відкидає її ж посилання на ту обставину, що поновлений договір оренди землі з СТОВ Лан суперечить податковому законодавству в частині мінімального розміру орендної плати за землі, оскільки предметом розгляду даної є оспорювання укладених нею договорів оренди землі з ОСОБА_1 , а не договір з СТОВ Лан .

Не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення й доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що у СТОВ Лан відсутнє право оренди землі, так як відповідне рішення суду, яким поновлено договір оренди землі від 01.03.2007 року до 2024 року, не зареєстроване в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість надана Верховною Радою України, - і за її межами.

ОСОБА_2 знала про рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року, яким було визнано недійсним укладений 01.02.2017 року договір між нею та ТОВ ВП Агро-Капітал та визнано поновленим договір оренди землі від 01 березня 2007 року, укладений між СТОВ Лан і ОСОБА_2 , так як була учасником справи, а на виконання цього рішення було вчинено запис в державному реєстрі про скасування запису про право оренди ТОВ ВП Агро-Капітал .

Натомість ігноруючи рішення суду, яке набрало законної сили 30 березня 2018 року, ОСОБА_2 уклала інший договір оренди землі, вже з ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Тобто державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Поновлення договору оренди землі не є укладенням нового договору й виникненням нового права оренди землі, яке потребує державної реєстрації, а є продовженням дії раніше укладеного й зареєстрованого в установленому законом порядку на момент його реєстрації договору оренди землі від 01 березня 2007 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2018 року по справі №823/378/16 висловила правову позицію, відповідно до якої із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Посилання ОСОБА_1 на те, що укладаючи з ОСОБА_2 оспорювані договори оренди землі він діяв добросовісно, суд апеляційної інстанції відкидає, так вже після відкриття провадження в даній цивільній справі й отримання копії позовної заяви, судової повістки, ним було зареєстровано укладений між ним як фізичною особою - підприємцем і ОСОБА_2 договір оренди землі.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно правил пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

До угоди про правовий супровід від 20 лютого 2019 року позивачем додано: детальний опис виконаних робіт згідно умов угоди про правовий супровід, копію квитанції про сплату гонорару в розмірі 6000 грн.

Отже при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції вірно врахував зазначені положення закону та прийшов до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 6000 грн на правничу допомогу, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційні скарги представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Сидорова Петра Віталійовича залишити без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.09.2019

Головуючий: І.М. Стадник Судді:Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин