Постанова

від 27.05.2019 по справі 362/1264/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/1264/16ц Головуючий у суді першої інстанції Кравченко Л.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/842/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку шляхом відновлення меж землекористування, розмірів та конфігурації земельної ділянки, зазначених в Державному акті на право приватної власності на землю від 29 грудня 1995 року.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

17 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у реалізації її права власності на земельну ділянку шляхом відновлення меж землекористування, розмірів та конфігурації її земельної ділянки відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 29.12.1995 серії НОМЕР_1 -858.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при виготовленні державних актів на право приватної власності громадянки ОСОБА_2 не було враховано конфігурацію земельної ділянки позивача ОСОБА_1 в зв`язку з чим, земельні ділянки набуті у власність громадянкою Заболотною частково за рахунок земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 ; не проводилась прив`язка меж земельних ділянок до меж, які були узгоджені, визначені в технічній документації при раніше проведеній приватизації земельної ділянки позивача.

Крім того, при виготовлені нових актів на ім`я відповідача, брались до уваги кадастрові плани 2003 та 2005 років, за рахунок чого були змінені площі ділянок позивача ,відповідача, а отже були сформовані дві нові земельні ділянки, відмінні від тих, які перебували у власності попереднього власника - дарувальника ОСОБА_3 . В свою чергу, в зв`язку з тим, що проект земельної ділянки під час виготовлення актів відповідача не розроблявся, було вилучено частину земельної ділянки відповідача без її згоди, що призвело до створення перешкод у реалізації її права власності на земельну ділянку, гарантоване Контитуцією України, що стало підставою до звернення у суд за захистом порушеного права.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку шляхом відновлення меж землекористування, розмірів та конфігурації земельної ділянки, зазначених в Державному акті на право приватної власності на землю від 29.12.1995 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення. При цьому зазначала, що при виготовленні державних актів на право власності на землю гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 не було враховано конфігурацію її ОСОБА_1 земельної ділянки, в зв`язку з чим земельні ділянки набуті у власність гр. ОСОБА_2 частково за рахунок її земельної ділянки, що призвело до створення перешкод у реалізації її права власності на її земельну ділянку. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у реалізації її права власності на земельну ділянку шляхом відновлення межі землекористування, розмірів та конфігурації її земельної ділянки відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 29.12.1995 Серії НОМЕР_2 .

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що викладені в апеляційній скарзі аргументи неодноразово були предметом дослідження під час розгляду судових спорів Васильківським міськрайонним судом Київської області, Окружним адміністративним судом міста Києва, судами вищих інстанцій та не знайшли свого підтвердження. До того ж, висновок експертизи № 3223/17-41 від 08 листопада 2017 року спростовує доводи позивача щодо порушення меж використання її земельної ділянки, а навпаки містить висновок про накладення фактичного користування позивача на земельну ділянку, що належить відповідачу. Вважає, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають дійсним обставинам справи та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

На неодноразові судові засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання, які про час та місце розгляду справи повідомлялися, причину неявки суду не повідомили, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

До того ж, як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_2 для участі у справі направили своїх представників.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_14, ОСОБА_13 підтримали доводи апеляційної скарги, просилали скаргу задовольнити. Представники відповідача ОСОБА_12 , ОСОБА_6 . - заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності порушеного його права, яке підлягає захисту в судовому порядку. В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини порушення земельних прав або існування перешкод у реалізації права власності позивача, порушення меж або використання земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих у справі доказів сторонами та норм матеріально права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону дивлячись на таке.

При ухваленні рішення про залишення без задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

У відповідності до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого Данилівською сільською радою 29.12.1995 ОСОБА_1 на підставі рішення 6-ї сесії 22-го скликання від 08.09.1995 Данилівської сільської ради на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.12 том 1).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданого Данилівською сільською радою 10.05.2010 ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Данилівської сільської ради № 202 від 10.09.1999 належала земельна ділянка площею 0,406 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку; 0,156 га для ведення особистого підсобного господарства ( а.с.35 том 1).

Зі змісту договору дарування земельної ділянки від 19.06.2004 за реєстровим номером 1-2657, посвідченого державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, встановлено, що ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку площею 0,406 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.147 том 1).

На підставі вищевказаного договору дарування 26.06.2009 на ім`я ОСОБА_2 було видано Державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 , на підставі яких відповідач стала власником земельних ділянок площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,158 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.152-153 том 1).

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки сторони у справі є власниками суміжних земельних ділянок та між ними виник спір щодо меж земельних ділянок. Позов позивача ОСОБА_1 обґрунтований тим, що відповідач при виготовленні нових актів набула у власність земельну ділянку за рахунок земельної ділянки позивача, нею порушено межі земельних ділянок, має місце зміщення і накладення меж суміжних земельних ділянок.

У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово зверталась до суду з позовами, предметом розгляду яких були спірні земельні ділянки.

Так, зі змісту рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2007, ухваленого у справі № 22-20/07 встановлено, що ОСОБА_1 у 2007 році зверталась до суду з вимогою про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю попереднього власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 , стверджуючи, що останньою фактично порушено межі земельної ділянки та підроблено акт узгодження меж земельної ділянки, на підставі якого в подальшому був виготовлений оскаржуваний державний акт (а.с.100-102 том 1).

У цій справі встановлено, що у відповідності до збірного кадастрового плану земельних ділянок сторін у справі, фактична площа земельної ділянки позивача складає 0,2090 га, відповідача - 0,3944 га, при цьому відхилень в суміжній межі земельних ділянок сторін, які порушують земельні права позивача, не зазначені. За недоведеність порушення земельних прав ОСОБА_1 діями відповідача, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним та зобов`язання відновити межі земельної ділянки було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.11.2007 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2007 залишено без змін (а.с.103-104 том 1).

Погожуючись з висновком суду першої інстанції у цій справі, суд апеляційної інстанції вказав, що в ході судового розгляду не встановлено, що земельна ділянка відповідачки накладається на земельну ділянку позивача та що при передачі землі у власність ділянка відповідачки збільшена за рахунок ділянки позивача чи зміщена у бік ділянки позивача. Не встановлено також, що відповідачкою порушені межі ділянок, переданих сторонам у власність відповідно до державних актів.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.09.2008 касаційну скаргу ОСОБА_1 на вищезгадані судові рішення першої та другої інстанції було відхилено (а.с.105 том 1).

В подальшому ОСОБА_1 було подано позов до управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, в якому остання просила визнати незаконними дії відповідача щодо бездіяльності по виготовленню кадастрового плану та присвоєнню кадастрового номера земельній ділянці; скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 10.05.2000, виданий ОСОБА_3 , як такий, що виготовлений на підставі сфальсифікованого акта від 08.05.1997 про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_3 . Крім того, позивач ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача виготовити кадастровий план та присвоїти кадастровий номер її земельній ділянці.

Саме відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, як зазначає позивач при зверненні до суду з даним позовом, унеможливлює реалізацію її права щодо розпорядження своїм майном на власний розсуд.

У ході судового розгляду справи окружним адміністративним судом м. Києва, при постановленні рішення від 10.04.2013 було встановлено, що обов`язковою умовою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, є зокрема наявність плану меж земельної ділянки або кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки, файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, які як вбачається з матеріалів справи та з пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні, у неї відсутні ( а.с.106-112 том 1).

Отже, саме з вини позивача, яка не надала всіх необхідних документів для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що належить позивачу відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 29.12.1995.

Крім того, в провадженні Васильківського міськрайонного суду перебувала цивільна справа № 362/894/14-ц, предметом розгляду якої було оскарження рішення Данилівської сільської ради № 202 від 10.09.1999 та виданий на його підставі ОСОБА_3 державний акт від 10.05.2000. У рамках даного позову позивачем оспорювався договір дарування зазначеної земельної ділянки відповідачеві від 19.06.2004 та оформлені нею в подальшому на підставі цього правочину держані акти.

За результатами розгляду даного спору рішенням суду від 09.12.2014 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав, як власника земельної ділянки відповідним рішенням органу місцевого самоврядування та земельною ділянкою ОСОБА_3 , а після її дарування - ОСОБА_2 (а.с.118-120 том 1).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.01.2015 рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2014 було залишено без змін (а.с.121 том 1).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що обставини, на які посилається позивач при зверненні до суду з даним позовом, вже неодноразово були предметом розгляду судових справ по яких було прийняті відповідні рішення, однак не знайшли свого підтвердження.

В силу частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги ОСОБА_1 зводилися до зобов`язання відповідача ОСОБА_2 , усунути перешкоди у реалізації її права власності на земельну ділянку шляхом відновлення меж землекористування, розмірів та конфігурації її земельної ділянки відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 29.12.1995 серії НОМЕР_1 -858. При цьому вказувалось, що при виготовленні державних актів на право приватної власності громадянки ОСОБА_2 не було враховано конфігурацію земельної ділянки її позивача в зв`язку з чим, на її думку, земельні ділянки набуті у власність громадянкою ОСОБА_2 частково за рахунок її земельної ділянки, не проводилась прив`язка меж земельних ділянок до меж, які були узгоджені, визначені в технічній документації при раніше проведеній приватизації земельної ділянки позивача.

З метою повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судом першої інстанції у справі, яка переглядається, призначалась судова земельно-технічну експертиза (а.с.187-188 том 1), на вирішення якої судом було поставлено наступні запитання: чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок, що належать позивачу ( ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та відповідачу ( ОСОБА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки у відповідності до п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43, яка діяла на час розробки документації; чи є накладення меж земельних ділянок, після їх отримання в дар ОСОБА_2 , згідно з державними актами серії НОМЕР_7 , зареєстрованого 26.06.2009 за №010990700731 з кадастровим номером НОМЕР_8 , площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та серії НОМЕР_9 , зареєстрованого 26.06.2009 за № 010990700732 з кадастровим номером НОМЕР_14 , площею 0,1558 га по АДРЕСА_1 на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 , площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ; чи є зміщення меж земельних ділянок після їх отримання в дар ОСОБА_2 , згідно з державними актами серії НОМЕР_7 , зареєстрованого 26.06.2009 р. за № 010990700731 з кадастровим номер НОМЕР_8 , площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та серії НОМЕР_9 , зареєстрованого 26.06.2009 р. за № 010990700732 з кадастровим номером НОМЕР_14 , площею 0,1558 га по АДРЕСА_1 на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 , площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи судовим експертом ОСОБА_7 складено висновок експерта № 3223/17-41 від 08.11.2017, зі змісту якого вбачається, що межі земельної ділянки гр. Вернигори, згідно правовстановлюючих документів та координат визначених при розробленні технічного звіту по передачі земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і виготовленню державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться у постійному користування ОСОБА_1 на території Данилівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області, не перетинаються із межами земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_8 , НОМЕР_14 гр. ОСОБА_2 згідно правовстановлюючих документів та координат наданих на дослідження листом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2017. Фактичні межі земельної ділянки гр. Вернигори перетинаються із межами земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_8 , НОМЕР_14 , згідно правовстановлюючих документів та координат, наданих на дослідження листом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2017. Накладання фактичних меж від т. 3 до т. 6 має площу 21 кв.м а вздовж лінії від т. 7 до т. 11 ширина накладання становить від 0,18 до 0, 36 м площею 23 кв.м. Факт накладання фактичного користування на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 також вбачається з додатку № 1 до висновку № 3223/17-41 (а.с.11 том 2). Фактичні межі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та фактичні межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , згідно висновку експерта, не перетинаються (а.с.3-11 том 2).

Таким чином, висновком експертизи № 3223/17-41 від 08.11.2017 спростовуються доводи позивача щодо порушення меж та використання її земельної ділянки відповідачем та встановлено лише факт накладання фактичного користування позивача на земельну ділянку відповідача.

Позивачем було додано до матеріалів справи висновок експерта, складений на її замовлення експертом Українського центру судових експертиз № 1-28/02 від 28.02.2018 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи (а.с.57-68 том 2).

Зі змісту вищевказаного висновку вбачається, що позивачем на його вирішення було постановлено питання щодо відповідності розмірів і конфігурації меж суміжних земельних ділянок та встановлено, що згідно наданих документальних даних, розміри та конфігурація меж земельної ділянки (від А до Б, Б до В, В до Г, Г до Д, Д до А) згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_11 від 10.05.2000, виданого ОСОБА_3 , не відповідають розмірам та конфігурації меж земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_8 (від А до Б, Б до в, В до Г, Д до А), НОМЕР_14 (від А до Б, Б до В, В до Г) згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 та серії НОМЕР_9 від 26.06.2009 р., за винятком розміру межі 25,41 м (від Д до А згідно акту від 10.05.2000 р.); згідно наданих документальних даних розміри та конфігурація межі земельної ділянки, що зазначена в Державному акті на право приватної власності на землю серії НОМЕР_11 від 10.05.2000 від Г до Д (межа з власником ОСОБА_1 ) не відповідають розмірам та конфігурації межі земельної ділянки, що зазначена в Державному акті на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 29.12.1995 від Б до В (межа з власником ОСОБА_10 ), за винятком розмірів меж 1,70 м та 1,90 м.; згідно наданих документальних даних розміри та конфігурація межі земельної ділянки, що зазначена в Державному акті на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 29.12.1995 від Б до В не відповідають розмірам та конфігурації меж земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_8 від Д до А та НОМЕР_14 від В до Г згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 та серії НОМЕР_9 від 26.06.2009.

Надаючи оцінку наданому висновку Українського центру судових експертиз № 1-28/02 від 28.02.2018, суд першої інстанції правильно виходив із того, що дослідження проведено на замовлення позивача № 1-28/02 від 28.02.2018, без повідомлення та врахування думки відповідача, його можливих питань та лише на основі документів, поданих позивачем (державних актів), а тому не прийняв його до уваги, як належний та допустимий доказ.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а також не врахування судом першої інстанції того, що при виготовленні державних актів на право власності на землю гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 не було враховано конфігурацію її ОСОБА_1 земельної ділянки, в зв`язку з чим земельні ділянки набуті у власність гр. ОСОБА_2 частково за рахунок її земельної ділянки, що призвело до створення перешкод у реалізації її права власності на її земельну ділянку, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Положенням ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

За правилами ч. 2 ст. 158 ЗК України - виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Так, в процесі розгляду справи апеляційним судом та перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , були допитані експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які підтримали кожний свій висновок.

Проте, проведена судово-земельно-технічна експертизи судовим експертом ОСОБА_7 за № 3223/17-41 від 08.11.2017 не була спростована.

Таким чином, всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову та неможливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду представники позивача також не навели таких обставин.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 червня 2019 року.

Головуючий:

Судді: