Постанова

від 27.11.2019 по справі 362/1264/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 362/1264/16-ц

провадження № 61-14147св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2018 року в складі судді Кравченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку шляхом відновлення меж землекористування, розмірів та конфігурації земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,20 га по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 29 грудня 1995 року, серія КВ-858. Відповідач є власником земельної ділянки площею 0,406 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

При виготовленні на ім`я відповідача державних актів на право приватної власності на земельну ділянку не було враховано конфігурацію належної їй земельної ділянки, у зв`язку з чим земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_2 , набуті останньою частково за рахунок належної їй земельної ділянки. При цьому не проводилася прив`язка меж земельних ділянок до меж, які були узгоджені та визначені в технічній документації при раніше проведеній приватизації її земельної ділянки.

Крім того, при виготовлені нових актів на ім`я відповідачки брались до уваги кадастрові плани 2003 та 2005 років, за рахунок чого були змінені площі ділянок, а отже були сформовані дві нові земельні ділянки, відмінні від тих, які перебували у власності попереднього власника - дарувальника ОСОБА_3 . У свою чергу у зв`язку з тим, що проект земельної ділянки під час виготовлення актів відповідача не розроблявся, було вилучено частину її земельної ділянки без відповідної згоди на це, що призвело до створення перешкод у реалізації її права власності на земельну ділянку, гарантоване Конституцією України, що стало підставою до звернення до суду за захистом порушеного права.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у реалізації її права власності на земельну ділянку шляхом відновлення межі землекористування, розмірів та конфігурації земельної ділянки, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 29 грудня 1995 року, серія КВ-858.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем її права власності на належну їй земельну ділянку.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновком судової земельно-технічної експертизи від 08 листопада 2017 року встановлено, що належні сторонам земельні ділянки не перетинаються. При цьому зазначено, що судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги наданий позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог висновок Українського центру судових експертиз від 28 лютого 2018 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що під час ухвалення оскаржуваних рішень судами не повно встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не взяті до уваги пояснення свідків та результати перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області, проведеної на вимогу Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області, відповідно до яких при виготовленні державних актів на право власності на землю ОСОБА_2 не було враховано конфігурацію її земельної ділянки. Крім того, судами в порушення вимог процесуального права безпідставно не взято до уваги висновок Українського центру судових експертиз від 28 лютого 2018 року, який підтверджує факт обґрунтованості заявлених нею позовних вимог.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала на Верховного суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, судові рішення залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії КВ № 858, виданого Данилівською сільською радою 29 грудня 1995 року ОСОБА_1 на підставі рішення 6-ї сесії 22-го скликання від 08 вересня 1995 року Данилівської сільської ради, на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії

КВ № 068836-26166, виданого Данилівською сільською радою 10 травня 2010 року,

ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Данилівської сільської ради № 202 від

10 вересня 1999 року належала земельна ділянка площею 0,406 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,156 га для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 19 червня 2004 року за реєстровим номером 1-2657, посвідченого державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку площею 0,406 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору дарування 26 червня 2009 року на ім`я

ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 906890-86385 та серії ЯЖ № 906891-86386, відповідно до яких ОСОБА_2 стала власником земельних ділянок площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,158 га - для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Сторони у справі є власниками суміжних земельних ділянок, однак між ними виник спір, оскільки позивач вважає, що відповідач при виготовленні нових актів набула у власність земельну ділянку за рахунок її земельної ділянки, нею порушено межі земельних ділянок, має місце зміщення і накладення меж суміжних земельних ділянок.

Позивач неодноразово зверталася до суду з позовами, предметом розгляду яких були спірні земельні ділянки.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2007 року та ухвалою Верховного Суду України від 29 вересня 2008 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності, зобов`язання відновити межі земельної ділянки та відшкодування шкоди.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідно до збірного кадастрового плану земельних ділянок сторін у справі фактична площа земельної ділянки позивача складає 0,2090 га, відповідача - 0,3944 га, при цьому відхилень у суміжній межі земельних ділянок сторін, які порушують земельні права позивача, не зазначені. Тобто під час розгляду справи не встановлено, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача та що при передачі землі у власність ділянка відповідача збільшена за рахунок ділянки позивача чи зміщена у бік її земельної ділянки. Не встановлено також, що відповідачем порушені межі ділянок, переданих сторонам у власність відповідно до державних актів.

В подальшому ОСОБА_1 подано позов до управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, в якому вона просила визнати незаконними дії відповідача щодо бездіяльності щодо виготовлення кадастрового плану та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці; скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 10 травня 2000 року, виданий ОСОБА_3 , як такий, що виготовлений на підставі сфальсифікованого акта від 08 травня 1997 року про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_3 . Крім того, позивач ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача виготовити кадастровий план та присвоїти кадастровий номер її земельній ділянці.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в зазначеній справі відмовлено.

Під час розгляду справи окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що обов`язковою умовою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру є, зокрема, наявність плану меж земельної ділянки або кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки, файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, які як вбачається з матеріалів справи та з пояснень, наданих позивачем у судовому засіданні, у неї відсутні.

Крім того, у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 362/894/14-ц, предметом розгляду якої було оскарження рішення Данилівської сільської ради від 10 вересня 1999 року № 202 та виданого на його підставі ОСОБА_3 державного акта від 10 травня 2000 року. У межах вказаного позову позивачем оспорювався договір дарування зазначеної земельної ділянки відповідачеві від 19 червня 2004 року та оформлені нею в подальшому на підставі цього правочину державні акти.

За результатами розгляду вказаного спору рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав як власника земельної ділянки відповідним рішенням органу місцевого самоврядування та земельною ділянкою ОСОБА_3 , а після її дарування - ОСОБА_2 .

Таким чином, обставини, на які посилається позивач при зверненні до суду з цим позовом, вже неодноразово були предметом розгляду судових справ, у яких були прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили.

З метою повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судом першої інстанції у справі була призначена судова земельно-технічна експертиза.

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи судовим експертом Курушкіною О. І. складений висновок експерта від 08 листопада 2017 року № 3223/17-41, відповідно до якого межі земельної ділянки ОСОБА_4 згідно із правовстановлюючими документами та координатами, визначеними при розробленні технічного звіту щодо передачі земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і виготовленні державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться у постійному користування ОСОБА_1 на території Данилівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області, не перетинаються із межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221482004:03:001:0015, 3221482004:03:001:0016 ОСОБА_2 відповідно до правовстановлюючих документів та координат, наданих на дослідження листом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2017 року.

Фактичні межі земельної ділянки гр. Вернигори перетинаються із межами земельних ділянок із кадастровими номерами 3221482004:03:001:0015, 3221482004:03:001:0016 згідно із правовстановлюючими документами та координатами, наданими на дослідження листом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2017 року. Накладання фактичних меж від т. 3 до т. 6 має площу 21 кв. м, а вздовж лінії від т. 7 до т. 11 ширина накладання становить від 0,18 до 0, 36 м площею 23 кв. м.

Факт накладання фактичного користування на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 зазначено в додатку № 1 до висновку № 3223/17-41.

Згідно з висновком експерта фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 та фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 не перетинаються.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно з частинами другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до положень частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому суди мають захищати права всіх суб`єктів права власності на землю та господарювання на ній при вирішенні земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів.

Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, не доведено порушення відповідачем її прав на належну їй земельну ділянку, не спростовано належним чином висновок судової земельно-технічної експертизи від 08 листопада 2017 року № 3223/17-41, за результатами якої встановлено, що фактичні межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перетинаються.

Доводи касаційної скарги про безпідставне неприйняття судами до уваги висновку Українського центру судових експертиз від 28 лютого 2018 року, який, на думку позивача підтверджує факт обґрунтованості заявлених нею позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки не приймаючи вказаний доказ як належний, суди зазначили конкретні причини для цього.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів та переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська