Постанова

від 27.06.2019 по справі 448/923/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 448/923/18

провадження № 51-220км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018140230000181, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 06 липня 2018року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, на підставі ст.45 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям.

Кримінальне провадження №12018140230000181 від 13 квітня 2018 року закрито.

Скасовано арешт майна, накладеного ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 18 травня 2018 року, зокрема:

земельної ділянки площею 49,9623 га, кадастровий номер 4622486600:05:000:0001, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу;

земельної ділянки площею 37,5713 га, кадастровий номер 4622486600:03:000:0001, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури ріпаку, цільове призначення землі запасу;

земельної ділянки площею 31,0854 га, кадастровий номер 4622486600:03:000:0002, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, які є землями державної власності сільськогосподарського призначення та знаходяться за межами с.Стоянці Мостиського району Львівської області.

Скасовано заборону будь-кому користуватися, розпоряджатися земельною ділянкою площею 49,9623 га, кадастровий номер 4622486600:05:000:0001, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури кукурудзи; земельною ділянкою площею 37,5713 га, кадастровий номер 4622486600:03:000:0001, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури ріпаку; земельною ділянкою площею 31,0854 га, кадастровий номер 4622486600:03:000:0002, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, які є землями державної власності сільськогосподарського призначення та знаходяться за межами с. Стоянці Мостиського району Львівської області, а також володіти, користуватися, розпоряджатися врожаєм ріпаку та кукурудзи, незаконно засіяних на вказаних земельних ділянках у будь-який спосіб - шляхом використання, пошкодження, знищення, проведення будь-яких агротехнічних робіт, збирання врожаю, розпорядження.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він із весни 2018 року (точну дату слідством не встановлено), по теперішній час, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою збагачення, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, самовільно зайняв земельну ділянки площею 49,9623 га, кадастровий номер

№ 4622486600:05:000:0001, земельну ділянки площею 37,5713 га., кадастровий номер 4622486600:03:000:001 та земельну ділянки площею 31,9854 га., кадастровий номер 4622486600:03:000:0002, які знаходяться на території Стоянцівської сільської ради, поза межами населеного пункту с. Стоянці Мостиського району Львівської області та за допомогою сільськогосподарської техніки здійснив обробку даних земельних ділянок та посіяв на них сільськогосподарську зернову культуру, а саме кукурудзу та ріпак, чим спричинив державі в особі Мостиської міської ради Львівської області значну шкоду в сумі 130788,19 грн.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_7 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, власнику якої спричинено значну шкоду.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року рішення місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про долю речових доказів. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність вирішення питання про долю речових доказів шляхом конфіскації посівів на арештованих земельних ділянках в дохід держави відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, а захисник заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зіст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

Частиною першою статті 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновки суду про винність ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а також його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про не вирішення апеляційним судом питання про долю речових доказів під час ухвалення судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПКУкраїни питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Так, як убачається з ухвали місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, суд приймаючи рішення про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від

18 травня 2018 року, зокрема земельних ділянок на яких знаходяться посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та ріпаку, які визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, в порушення вимог ч. 9 ст. 100 КПК України не вирішив питання про долю зазначених речових доказів.

Проте таке порушення допущене судом, на думку колегії суддів, не вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого рішення у даному кримінальному провадженні, а тому з огляду на положення ч. 1 ст. 412 КПК України не є істотним.

Разом з цим, питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, яке відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України не було вирішено під час ухвалення судового рішення, може бути вирішене в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України.

Таким чином, підстави для скасування ухвали апеляційногощодо

ОСОБА_7 , та для направлення матеріалів кримінального провадження на новий апеляційний розгляд за доводами в касаційній скарзі прокурора відсутні, оскільки порушень вимог кримінального та кримінального процесуального законів, які б тягнули за собою її безумовне скасування, у провадженні не допущено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора

без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3