Постанова

від 24.06.2019 по справі 908/1722/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1722/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Вітко Г.С.

від ТОВ Лайт Стоун": Якименко Є.П., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0890 від 14.09.1999р., довіреність №11 від 15.04.2019 р., адвокат;

від ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод": Мальчев В.Є., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001294 від 30.05.2017р., довіреність№9747 від 20.11.2018 р., адвокат;

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький теплоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 (повний текст рішення складено 16.04.2019, суддя Колодій Н.А.) у справі №908/1722/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун» (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, б. 9 Д)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, літера А, офіс 321)

про стягнення 1 037 577,52 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

31.08.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (б/д, б/н) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення заборгованості за договором поставки № 17081 від 31.08.2017 у розмірі 1037577,52 грн, з яких 960000,00 грн - основна заборгованість, 42401,75 грн - пеня, 14956,27 грн - 3 % річних та 20219,49 грн - інфляційні втрати

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 440 000,00 грн. (один мільйон чотириста сорок тисяч грн. 00 коп.), що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідач частково виконав зобов`язання за договором, сплативши позивачу суму боргу в розмірі 480 000,00грн. (платіжне доручення № 12642 від 30.10.2017). Тобто, відповідачем оплачена тільки перша поставка за видатковою накладною № 1 від 15.09.2017.

В результаті цього у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 960 000,00 грн. (дев`ятсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.), що стало причиною звернення позивача до суду про стягнення суми заборгованості в розмірі 960 000,00 грн. з урахуванням пені, суми індексу інфляції та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун» 960 000,00 грн. - сума основного боргу, 42 401,75 грн. - пені, 14 956, 27грн. - 3% річних, 20 219,49 грн. - інфляційні витрати, 15 563,66 грн. суми судового збору. Видано наказ.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у зв`язку з розірванням з 20.08.2018р. Договору факторингу і відсутністю доказів оплати відповідачем заборгованості, право грошової вимоги на стягнення з відповідача на користь позивача 960 000,00 грн. основного боргу за Договором поставки № 170181 від 31.08.2017р. належить позивачеві, є обґрунтованим, доведеним а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Запорізький теплоремонтний завод , в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019р. у справі №908/1722/18 скасувати. В задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайт Стоун на користь Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод 23 345, 49 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що належним виконанням грошових зобов`язань щодо оплати товару за договором поставки, який зазначений у позові, є здійснення платежів фактору, а значить позивачу не належить право вимоги за вказаним договором поставки.

Також апелянт вважає, що право вимоги вже перейшло до фактора, а саме з моменту укладання даного договору факторингу (п. 3.1. Договору факторингу). Тобто, клієнтом за вказаним договором (позивачем по справі), зобов`язання щодо відступлення права грошової вимоги були виконані у повному обсязі. Про це свідчать і численні позови від фактора до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним договором. Більш того, фактор зобов`язаний сплатити ціну за відступлені грошові вимоги клієнту (позивачу по справі), відповідно до п. 4.2 договору факторингу №14-03/18-1 від 14.03.2018 лише до 31.12.2018. Таким чином апелянт вважає, що на момент розірвання договору факторингу №14-03/18-1 від 14.03.2018 жодних прострочених зобов`язань між позивачем та фактором за вказаним договором не було.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 14.03.2018 по 20.08.2018 право вимоги за договором поставки належало фактору, а не позивачу. Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що в діях відповідача щодо несплати заборгованості позивачу за період 14.03.2018 по 20.08.2018 відсутній склад цивільного правопорушення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та протиправним щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за цей період.

Скаржник вважає, що господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення були порушені, неправильно застосовані норми процесуального права (у тому числі, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України) та матеріального права (у тому числі, стаття 11, 526, 653, 1077, 1082 Цивільного кодексу України), були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд Запорізької області визнав встановленими, мало місце невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун» у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, не скористалася своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач) суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запорізький теплоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2019 року.

24.06.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» не скористалося своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

31.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт Стоун» (далі - постачальник) та відповідачем було укладено договір поставки № 170181 (далі - договір поставки № 170181).

За умовами п. 1.1. договору поставки № 170181, постачальник, зобов`язався у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові, яким є відповідач, товари, зазначені в специфікаціях - додатках до договорів поставки, а замовник, прийняти і оплатити такі товари на умовах договорів поставки.

Відповідно до п. 3.2. договору поставки № 170181, замовник оплачує поставлений постачальником-3 товар виключно за ціною, вказаною в специфікаціях.

Згідно з п. 4.2. замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання - передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку-фактури на оплату товарів.

П. 3.1. договору поставки № 170181 визначено, що ціна (сума, загальна вартість) договору становить 4 800 000,00 (чотири мільйони вісімсот тисяч грн. 00 коп.) грн. з ПДВ.

Специфікацією № 1, викладеній в додатку № 1 до договору поставки № 170181 зазначено, що позивач повинен поставити Зубчасте колесо, у кількості 100 од. на суму 4 800 000,00 (чотири мільйони вісімсот тисяч грн. 00 коп.) грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної № 1 від 15.09.2017 позивач поставив 10 од. зубчастих колес на загальну суму 480 000,00 грн. (чотириста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товаро - транспортною накладною № 1 від 15.09.2017 року.

Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 15.09.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються довіреністю № 2181 від 15.09.2017 року.

Відповідно до видаткової накладної № 2 від 22.09.2017, позивач поставив 9 од. Зубчастих коліс на загальну суму 432 000,00 грн. (чотириста тридцять дві тисячі грн. 00 коп.) з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товаро-транспортною накладною № 2 від 22.09.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 22.09.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 2181 від 15.09.2017 року. Строк оплати поставленого товару настав 01.02.2018 р.

Відповідно до видаткової накладної № 3 від 11.10.2017, позивач поставив 11 од. Зубчастих коліс на загальну суму 528 000,00 грн. (п`ятсот двадцять вісім тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товаро-транспортною накладною № РЗ від 11.10.2017. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі від 11.10.2017. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 343 від 11.10.2017 року. Строк оплати поставленого товару настав 20.02.2018 р.

6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України; якщо у зобов`язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що на виконання умов договору здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 440 000,00 грн. (один мільйон чотириста сорок тисяч грн. 00 коп.), що підтверджується вищевказаними документами первинного бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав зобов`язання за договором сплативши позивачу суму боргу в розмірі 480 000,00грн. (платіжне доручення № 12642 від 30.10.2017). Тобто, відповідачем оплачена тільки перша поставка за видатковою накладною № 1 від 15.09.2017.

У відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 960 000,00 грн. (дев`ятсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.), що стало причиною звернення позивача до суду про стягнення суми заборгованості в розмірі 960 000,00 грн. з урахуванням пені, суми індексу інфляції та 3% річних.

Заперечуючи проти двох неоплачених поставок відповідач вказував на те, що у позивача відсуне право вимоги, так як 14.03.2018 між ТОВ «ЛАЙТ СТОУН» з ТОВ «ФК «КОНТРАКТ ПЛЮС» був укладений договір факторингу № 14-03/18-1, яким вимоги за договором поставки №170181 від 31.08.2017 відступлено фактору. Таким чином, відповідач вважав, що належним виконанням грошових зобов`язань за договором щодо оплати товару є здійснення платежів фактору.

Так, 14.03.2018 між ТОВ «ЛАЙТ СТОУН» з ТОВ «ФК «КОНТРАКТ ПЛЮС» був укладений договір факторингу № 14-03/18-1, яким вимоги за договором поставки №170181 від 31.08.2017, з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами, укладеними між приватним акціонерним товариством «Запорізький електроремонтний завод» відступлено фактору.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Керуючись нормами чинного законодавства України, ТОВ «ЛАЙТ СТОУН» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТ ПЛЮС» прийшли до взаємної згоди про розірвання договору факторингу № 14-03/18-1 від 14.03.2018.

20.08.2018 між сторонами договору факторингу був укладений договір про його розірвання.

Про розірвання договору факторингу позивач повідомив відповідача, про що свідчить повідомлення № 20/08 від 20.08.2018. Докази надіслання повідомлення № 20/08 від 20.08.2018 на адресу відповідача долучені до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що право вимоги за договором поставки №170181 належить позивачу, та про обґрунтованість цих вимог.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Доводи скаржника про те, що позивачу не належить право вимоги за вказаним договором поставки є необґрунтованим з огляду на наступне.

За приписами ст. 654 ЦК України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Укладений 20.08.2018 договір про розірвання договору факторингу відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до положень ч.ч. 2-4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 договору про розірвання договору факторингу сторони погодили, що з моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями за договором факторингу №14-03/18-1 від 14.03.2018.

Згідно п. 4 договір вступив в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (а.с.140).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів виконання боржником (відповідачем у справі) основного зобов`язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу.

Згідно п. 10.1. договору поставки №170181 від 31.08.2017 він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Не містить заборон щодо розірвання сторонами, укладених договорів факторингу, і чинне законодавство України, а наслідком розірвання спірного договору факторингу, виходячи з його правової природи та обставин справи, є повернення сторін у первісний стан, тобто повернення позивачу права вимоги за договором поставки не суперечить ч. 3 ст. 653 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що, оскільки відповідачем не було виконано зобов`язання з оплати товару, а договір факторингу є розірваним, відповідач залишається зобов`язаним сплатити суму боргу за договором поставки, який продовжує діяти. Тобто, з моменту розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором поставки №170181 від 31.08.2017 належить позивачу.

Наведеним вище, спростовуються доводи скаржника про те, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення були порушені, неправильно застосовані норми процесуального права та матеріального права, було неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, мало місце невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до частин 1,2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи, що задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних не оскаржується, а відтак правильність відповідних нарахувань не перевіряється судом апеляційної інстанції.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Порушено право позивача на отримання оплати за поставку товару.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18 постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький теплоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/1722/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 02.07.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Т.А. Верхогляд