Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/1864/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019Справа № 910/1864/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д)

до : 1. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 3)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна" (36009, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ЗІНЬКІВСЬКА, будинок 52)

про відшкодування шкоди у розмірі 162 813,89 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шпура Ю.В.,

від відповідача-1: Томін О.О.,

від відповідача-2: Калько В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термастіл" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 162 813,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування у розмірі 162 813,89 грн страхувальнику за договором добровільного страхування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим позивач набув права вимоги до відповідача-1 як страховика цивільної відповідальності власника транспортного засобу, яким завдано збитків, а також до відповідача-2 як власника цього транспортного засобу. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача-1 відшкодування у розмірі 50 000,00 грн та з відповідача-2 - 112 813,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 відкрито провадження у справі №910/1864/19, призначено підготовче засідання на 03.04.2019.

15.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

25.03.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термастіл" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 відзив Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес" на позовну заяву у справі № 910/1864/19 повернуто відповідачу без розгляду.

03.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

В судовому засіданні 03.04.019 представником позивача заявлено клопотання про витребування від Пенсійного фонду України інформацію про те, чи були відрахування від Юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - будівельна компанія "Термістал - Україна", код ЄДРПОУ 39125019 за працівника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , починаючи з 01 лютого 2016 року.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Позивач доказів неможливості подати дане клопотання в строк суду не надав. З урахуванням викладеного, клопотання Судом залишено без задоволення.

В підготовчому засіданні 03.04.2019 Судом оголошено перерву до 22.04.2019.

19.04.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термастіл" надійшли пояснення на відповідь позивача.

22.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

В підготовчому засіданні 22.04.019 представником позивача заявлено клопотання про витребування від Пенсійного фонду України інформацію про те, чи були відрахування від Юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - будівельна компанія "Термістал - Україна", код ЄДРПОУ 39125019 за працівника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , починаючи з 01 лютого 2016 року і по теперішній час. Позивач в своєму клопотання обґрунтував причини неможливості подання такого клопотання в строк, які судоми визнаються поважними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві довідку про те, чи були відрахування від Юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - будівельна компанія "Термістал - Україна", код ЄДРПОУ 39125019 за працівника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , починаючи з 01 лютого 2016 року і по теперішній час; зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві надати суду витребувані судом відомості у строк до 10.05.2019; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 22.05.2019.

16.05.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві надійшла відповідь на ухвалу суду від 22.04.2019.

В підготовче засідання 22.05.2019 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник позивача подав клопотання про заміну неналежного відповідача-2, відповідно до якого просив замінити Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термастіл" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна", зважаючи на отриману інформацію від Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, за якою за працівника ОСОБА_1 здійснювались відрахування з 01.02.2016 по 20.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 замінено первісного відповідача -2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термастіл" на належного відповідача - 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна", відкладено підготовче засідання у справі на 12.06.2019.

29.05.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надішли докази направлення відзиву відповідачу.

07.06.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача-2 надійшов відзив на позов.

В підготовче засідання 12.06.2019 з`явилися представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.06.2019.

В судове засідання 24.06.2019 з`явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

30.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 1108870 (далі також - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та застрахованим ДО, зазначеними у п. 1.1 цього Договору.

За умовами вказаного Договору застрахованим транспортним засобом значиться автомобіль BMW7301 , д.н.з. НОМЕР_2 .

19.02.2016 по вул. Зіньківська, 56 у м. Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля BMW7301 , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля ЗАЗ SENS , д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 85915011.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль BMW7301 , д.н.з. НОМЕР_2 .

27.04.2016 ст. слідчим СВ відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до якої постановлено закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170020000432 від 20.02.2016, у зв`язку з відсутністю в діянні громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України; відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань; автомобілі марки ДЕУ-СЕНС, д.н.з. НОМЕР_3 , та БМВ-7301, д.н.з. НОМЕР_2 повернути власникам; копію постанови направити начальнику відділу Управління превентивної діяльності ГУНП України в Полтавській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог КупАП винних осіб.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про страхове відшкодування 04.04.2016 страховиком здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт № СТО-16-1490/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування визначена у розмірі 162 813,89 грн, 157 129,889 грн з яких вирішено виплатити страхувальнику, а 5 684,00 грн - зарахувати в рахунок погашення наступної частини страхового платежу за Договором УБ1108870.

На виконання умов Договору позивач здійснив перерахування страхового відшкодування за платіжним дорученням № 17682 від 07.04.2016 та взаємозалік частини страхового платежу.

Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ SENS , д.н.з. НОМЕР_3 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача - 1 на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6259046, розмір франшизи згідно яким складає 0,00 грн, ліміт за шкоду майну - 50 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач - 1 як страховик цивільної відповідальності власника транспортного засобу, яким завдано збитків, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 50 000,00 грн, а відповідач - 2 зобов`язаний відшкодувати 112 813,89 грн., оскільки водій транспортного засобу ЗАЗ SENS , д.н.з. НОМЕР_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем - 2.

Заперечуючи проти позову, відповідач - 2 вказує на відсутність доказів встановлення вини водія ОСОБА_1 у спірній ДТП та підстав для відшкодування шкоди відповідачем-2.

Відзив на позов відповідача-1 було повернуто без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/1864/19.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов`язань за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 1108870 від 30.10.2015, предметом якого є страхування транспортного засобу BMW7301 , д.н.з. НОМЕР_2 , було відшкодовано на користь страхувальника - ОСОБА_2 162 813,89 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, Суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд зазначає, що завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2016 ст. слідчим СВ відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до якої постановлено закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170020000432 від 20.02.2016, у зв`язку з відсутністю в діянні громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України; відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань; автомобілі марки ДЕУ-СЕНС, д.н.з. НОМЕР_3 , та БМВ-7301, д.н.з. НОМЕР_2 повернути власникам; копію постанови направити начальнику відділу Управління превентивної діяльності ГУНП України в Полтавській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог КупАП винних осіб.

При цьому, Суд звертає увагу, що зі змісту вказаної постанови, водій ОСОБА_2 як учасник ДТП надав пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, в той час як ОСОБА_1 від цього відмовилась.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься відповідь Відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції на запит позивача № 623/115/102-18 від 01.02.2018, у якій вказано таке: У провадженні відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУНП в ГУНП в Полтавській області перебували матеріали кримінального провадження №12016170020000432 від 20.02.2016. Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.02.2016 року о 15 годині 20 хвилин в м. Полтава з дворової території ТОВ Термостіл по вул. Зіньківській 52 виїздив автомобіль ЗАЗ Сенс ДНЗ НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , яка при виїзді з дворової території не надала переваги у русі та скоїла зіткнення з автомобілем БМВ 1730 ДНЗ НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , який рухався по вул. Зіньківській в напрямку вул. Ш.Могила. Внаслідок пригоди ОСОБА_1 , та пасажир автомобіля БМВ гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож. в АДРЕСА_3 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до травмпункту 1 МКЛ. 28.04.2016, керуючись п.2 ч.1 ст.284 КПК України, вказане кримінальне провадження закрито. Копії матеріалів до Управління превентивної діяльності ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності, не направлялись. .

Суд зазначає, що у розділі IV довідки № 85915011 про дорожньо-транспортну пригоду зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 10.1 Правил дорожнього руху (10.1 Перед початком руху, або зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним для всіх учасників руху. 10.2. Виїжджаючи з житлової зони, дворів, місць стоянки, водій повинен перед проїзною частиною дати дорогу пасажирам і ТЗ.

Отже, з наведеного вбачається, що питання про притягнення до адміністративної відповідальності учасників згаданої ДТП Управлінням превентивної діяльності ГУНП України в Полтавській області не розглядалося, оскільки відповідні матеріали справи останньому не направлялися, а причини такої тривалої бездіяльності в межах даної справи встановити неможливо.

Разом з тим, Суд зазначає, що відсутність преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди не позбавляє Суд можливості самостійно встановити ці обставини у ході розгляду справи на підставі поданих доказів.

Отже, виходячи з інформації про обставини ДТП, вміщеної у описаних вище документах, а саме, Суд доходить висновку про наявність в діях саме ОСОБА_1 вини у вчиненні спірної ДТП 19.02.2016.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України Про страхування передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України Про страхування передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як встановлено Судом, за наслідками розгляду заяви страхувальника про страхове відшкодування 04.04.2016 страховиком здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт № СТО-16-1490/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування визначена у розмірі 162 813,89 грн, 157 129,889 грн з яких вирішено виплатити страхувальнику, а 5 684,00 грн - зарахувати в рахунок погашення наступної частини страхового платежу за Договором УБ1108870.

На виконання умов Договору позивач здійснив перерахування страхового відшкодування за платіжним дорученням № 17682 від 07.04.2016 та взаємозалік частини страхового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив відповідача-1 було повернуто судом, однак в ході розгляду справи відповідач просив врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 при ухваленні рішення.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Суд зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Судом встановлено, що дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля BMW7301 , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля ЗАЗ SENS , д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , сталася 19.02.2016.

Отже, позивач мав право звернутися до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування в межах річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто у строк по 19.02.2017.

Проте, доказів направлення відповідачу-1 вимоги про виплату страхового відшкодування протягом вказаного строку позивачем в матеріали справи подано не було, у зв`язку з чим Суд доходить висновку, що позивачем пропущено річний строк, визначений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, Суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. відповідно до визначених Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6259046 розмірів лімітів відповідальності та франшизи задоволенню не підлягають, у зв`язку з пропуском річного строку, визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач також просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна" страхове відшкодування у розмірі 112 813,89 грн.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до відомостей, наданих до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (лист № 97234/06 від 10.05.2019), за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна" за працівника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) здійснювались відрахування, починаючи з 01.02.2016 по 20.02.2018.

Відтак, з наведеного вище Суд доходить висновку, що станом на момент вчинення спірної ДТП 19.02.2016 ОСОБА_1 була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна" та здійснювала виконання трудових обов`язків на автомобілі, наданому їй роботодавцем.

При цьому, Суд зазначає, що самим відповідачем-2 у відзиві підтверджено, що він використовував автомобіль ЗАЗ SENS , д.н.з. НОМЕР_3 , для службових поїздок працівників товариства на підставі Договору суборенди автомобіля № 01/16 від 01.02.2016. При цьому, Суд враховує, що в матеріалах справи міститься договір оренди автомобіля, в тому числі ЗАЗ SENS , д.н.з. НОМЕР_3 , укладений між ТОВ Термастіл та ТОВ Торговий дім Термастіл 01.01.2016.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Отже, зважаючи на викладене, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна" у даному випадку вважається "власником" транспортного засобу у розумінні зазначеного вище положення, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну транспортному засобу BMW7301 , д.н.з. НОМЕР_2 , має нести відповідач-2 як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль потерпілої особи зазнав технічних ушкоджень. в розмірі, що перевищує ліміт відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6259046.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6259046, саме на відповідача - 2 покладається обов`язок відшкодувати суму страхового відшкодування у розмірі 112 813,89 грн. (162 813,89 грн виплачена сума страхового відшкодування - 50 000,00 грн. ліміт відшкодування по майну за Полісом).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача - 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Термастіл-Україна" (36009, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ЗІНЬКІВСЬКА, будинок 52, ідентифікаційний код 39125019) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування у розмірі 112 813 (сто дванадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1 692 (одна тисяча шістсот дев`яносто дві) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.07.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко