Рішення

від 02.07.2019 по справі 815/1026/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1026/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Ткач С.А. за ордером,

представника відповідача Неруш А.Ю. за довіреністю,

представник третьої особи ОСОБА_3 за ордером,

третя особа КП Одестранспарк сервіс не з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Кооперативна автостоянка «Школьний 6 «Б» до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та стороні відповідача - комунальне підприємство «Одестранспарксервіс» , ФОП ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення в частині,-

І. Суть спору:

Обслуговуючий кооператив «Кооперативна автостоянка «Школьний 6 «Б» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та стороні відповідача - комунальне підприємство «Одестранспарксервіс» , ФОП ОСОБА_4 в якому з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного пощову просив:

-визнати протиправним та скасувати пункт 21 (Київський район) Додатку №2 до рішення Одеської міської ради №5286-УІ від 27.08.2014 р. Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста Одеси, у новій редакції , щодо включення автомобільної стоянки розташованої у місті Одесі на пр- ті Маршала Жукова, 6 Б (нині пр-ті Небесної сотні,6 Б ) до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів міста Одеси.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси №452 від 23.04.1986 р. було створено тимчасову само охоронювану стоянку автомобілів за адресою: м. Одеса, пр-т Ленінськой Іскри , 6 (в подальшому назву проспекту змінено на пр-т Маршала Жукова, а згодом на пр-т Небесної сотні) для використання власниками транспортних засобів, що мешкають поблизу автостоянки.

Починаючи з 1986 р., власники транспортних засобів, що проживають в районі розташування стоянки, добровільно об'єднувались для задоволення власних потреб для зберігання своїх транспортних засобів за адресою автостоянки без створення юридичної особи.

30.06.2015 р. власники транспортних засобів, які фактично користувались послугами автостоянки, відповідно до діючого законодавства створили та зареєстрували Обслуговуючий кооператив Кооперативна автостоянка Школьний 6 Б , розташований за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (зараз пр-т Небесної сотні), 6 Б .

Разом з цим засновниками , відповідно до акту внесків майна фізичних осіб до Кооперативу , на баланс Кооперативу було внесено майно, що складається з битовки, вбиральні, огорожі, воріт та шлагбаумів, вимощення загальною вартістю 900 000,00 грн.

01.12.2018 р. було здійснено державну реєстрацію внесення майна до кооперативу до статутного капіталу (пайового фонду) Кооперативу відповідно до протоколу №4 від 01.02.2018 р.. Відповідно до Статуту Кооперативу, власники транспортних засобів, що зберігаються на автостоянці, стали членами Кооперативу, мають права та несуть обов'язки, що передбачені Статутом Кооперативу.

Позивач зазначив, що на сьогоднішній день, Кооператив є власником майна, несе пов'язані з цим права та обов'язки, сплачує податок на землю відповідно до встановленого законодавством порядку. Кооператив також є неприбутковою організацією, діяльність якого проводиться повністю за рахунок членських внесків та особистої участі членів Кооперативу.

В середині лютого 2018 р. на території Кооперативу були розміщені об'яви ФОП ОСОБА_4 з яких, позивачу стало відомо про наявність договору №06/К-КР-2018/03-01 від 04.01.2018 р. балансоутримання місць для паркування укладений між ФОП ОСОБА_4 та Комунальним підприємством Одестранспарксервіс згідно з яким КП Одестранспарксервіс , як уповноважена особа надає право ФОП ОСОБА_4 організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) загальною площею 2516,25 м 2 , що розташовані за адресою м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 6 Б .

Тоді ж позивачу стало відомо про рішення Одеської міської ради за №5286-УІ від 27.08.2014 р. Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеса в новій редакції , відповідно до Додатку №2 (п.21 Київський район) до цього рішення автомобільна стоянка, розташована у Київському районі м. Одеси по проспекту Маршала Жукова,6 Б на 210 паркувальних місць та при відповідному технічному облаштуванні, входить до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених Одеською міською радою для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси.

При цьому в якості правової підстави для здійснення діяльності Оператора на автостоянці Кооперативу зазначається саме Рішення №5286-УІ від 27.08.2014 р.

Позивач вважає дії Одеської міської ради щодо включення спеціально відведеної автостоянки, розташованої у м. Одесі на пр-ті Маршала Жукова,6 Б (нині пр-ті Небесної Сотні, 6 Б ), в пункті 21 Київського району Додаток №2 до рішення Одеської міської ради №5286-УІ від 27.08.2014 р. Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеса в новій редакції незаконними, а пункт 21 Київського району Додаток №2 до рішення Одеської міської ради №5286-УІ від 27.08.2014 р. протиправним та таким, що належить до скасуванню.

Також позивач зазначив, що рішенням Одеської міської ради №5286-УІ від 27.08.2014 р. затверджений Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеса, серед яких є земельна ділянка за адресою м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 6 Б , загальною площею 2625 кв.м. на 210 машино-місць, інформація про технічне облаштування Облаштована . Проте Одеською міською радою, як власником комунальних земельних ділянок, земельну ділянку площею 2625 кв.м., за адресою пр-т М. Жукова (Небесної Сотні), 6 Б для включення у зазначене рішення не сформовано, адресу не визначено.

Таким чином, на думку позивача, для включення земельної ділянки за адресою м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 6 Б в рішення №5286-УІ, Одеська міська рада повинна була сформувати зазначену земельну ділянку як об'єкт цивільних прав, присвоїти їй кадастровий номер, визначити межі земельної ділянки та ін.

26.12.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження справу №815/1026/18 та продовжив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

28.01.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено підготовче провадження до 90 днів.

24.04.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та поясненнях.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що на момент прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішення позивач, як юридична особа, не існував взагалі. Водночас, оскаржуване рішення Одеської міської ради спрямоване на реалізацію її правомочностей як власника нерухомого майна, яким є територіальна громада м. Одеса. При цьому жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача міська рада не здійснювала.

Також представник відповідача зазначив, що позивач посилається на рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 23.04.1986 р. №452 Про організацію тимчасової само охоронюваної стоянки автомобілів по проспекту Ленінської Іскри , 6 , яким вирішено створити тимчасову само охоронювану автостоянку на 100 машино-місць відкритого зберігання автотранспорту індивідуальних власників на строк до початку будівництва магістральної дороги; заповнення автостоянки здійснювати транспортними засобами, власники яких проживають безпосередньо близько від автостоянки.

Проте вказане рішення не містить жодних положень щодо передачі будь-кому у власність або користування земельної ділянки розташованої по проспекту Ленінської Іскри , 6 (проспект Маршала Жукова, 6-Б), що спростовує доводи позивача щодо передачі вказаної земельної ділянки третім особам.

Представник відповідача зазначив, що земельна ділянка розташована за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова,6-Б не належить до об'єктів державної власності та не передавалася жодним особам у приватну власність, вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеса.

Представник третьої особи, ФОП ОСОБА_4, у судовому засіданні підтримав доводи відповідача та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи КП «Одестранспарксервіс» у судове засідання не з'явився про день час та місце розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

Заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що Рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси №452 від 23.04.1986 р. було створено тимчасову само охоронювану стоянку автомобілів за адресою: м. Одеса, пр-т Ленінськой Іскри , 6 (в подальшому назву проспекту змінено на пр-т Маршала Жукова, а згодом на пр-т Небесної сотні) для використання власниками транспортних засобів, що мешкають поблизу автостоянки.

30.06.2015 р. власники транспортних засобів, які фактично користувались послугами автостоянки, відповідно до діючого законодавства створили та зареєстрували Обслуговуючий кооператив Кооперативна автостоянка Школьний 6 Б , розташований за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (зараз пр-т Небесної сотні), 6 Б .

Разом з цим засновниками , відповідно до акту внесків майна фізичних осіб до Кооперативу , на баланс Кооперативу було внесено майно, що складається з битовки, вбиральні, огорожі, воріт та шлагбаумів, вимощення загальною вартістю 900 000,00 грн.

01.12.2018 р. було здійснено державну реєстрацію внесення майна до кооперативу до статутного капіталу (пайового фонду) Кооперативу відповідно до протолу №4 від 01.02.2018 р.. Відповідно до Статуту Кооперативу, власники транспортних засобів, що зберігаються на автостоянці, стали членами Кооперативу, мають права та несуть обов'язки, що передбачені Статутом Кооперативу.

Позивач зазначив, що в середині лютого 2018 р. на території Кооперативу були розміщені об'яви ФОП ОСОБА_4 з яких, позивачу стало відомо про наявність договору №06/К-КР-2018/03-01 від 04.01.2018 р. балансоутримання місць для паркування укладений між ФОП ОСОБА_4 та Комунальним підприємством Одестранспарксервіс згідно з яким КП Одестранспарксервіс , як уповноважена особа надає право ФОП ОСОБА_4 організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) загальною площею 2516,25 м 2 , що розташовані за адресою м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 6 Б .

Тоді ж позивачу стало відомо про рішення Одеської міської ради за №5286-УІ від 27.08.2014 р. Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеса в новій редакції , відповідно до Додатку №2 (п.21 Київський район) до цього рішення автомобільна стоянка, розташована у Київському районі м. Одеси по проспекту Маршала Жукова,6 Б на 210 паркувальних місць та при відповідному технічному облаштуванні, входить до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених Одеською міською радою для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси.

При цьому в якості правової підстави для здійснення діяльності Оператора на автостоянці Кооперативу зазначається саме Рішення №5286-УІ від 27.08.2014 р.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Першим і до цього часу єдиним законодавчим актом державного рівня, що регулює питання паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, стали Правила паркування транспортних засобів, затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1342.

Відповідно до п.п.268 1 .1.1 ПК України платниками збору є юридичні особи їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та проводять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Підпунктами 14.1.104 та 14.1.229 ПК України визначено, що майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів; спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.

Згідно з п.п. 268 1 .1.2 ПК України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Таким чином, вказаними законодавчими актами передбачався новий порядок організації паркування транспортних засобів та відповідно, порядок справляння місцевого збору за місця для паркування.

Суд встановив, що з метою врегулювання правовідносин організації та порядку паркування на території м. Одеси рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. №1251-VІ затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі.

Фактично організація паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках полягає у затвердженні міською радою переліку спеціальних земельних ділянок, розроблення схем їх розміщення та укладання договорів балансоутримання відповідно до яких оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів.

Щодо права комунальної власності на земельну ділянку з місцем розташування: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 6-Б, суд зазначає наступне.

Позивач зазначив, що станом на момент прийняття рішення відповідачем № 5286-VІ від 27.08.2014 р. земельна ділянка по пр-ту Маршала Жукова, 6 Б у м. Одесі вже була виділена громадянам України - членам територіальної громади м. Одеса для облаштування та експлуатації автостоянки.

Також позивач посилається на рішення від 23.04.1986 р. №452 Про організацію тимчасової самоохоронювальної стоянки автомобілів по проспекту Ленінської Іскри , 6 яким вирішено:

1. Створити тимчасову само охоронювану автостоянку на 100 машино-місць відкритого зберігання автотранспорту індивідуальних власників на строк до початку будівництва магістральної дороги;

2. Заповнення автостоянки здійснювати транспортними засобами, власники яких проживають безпосередньо близько від автостоянки.

Суд встановив, що зазначене рішення не містить жодних положень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки, розташованої по проспекту Ленінської Іскри , 6 (т. 1 а.с.10).

Крім того, суд зазначає, що рішення №452 створення автостоянки носить тимчасовий характер - до створення магістральної дороги .

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 03.05.2018 р. №17 відповідно до якого позивач у 2018 р. сплатив земельний податок за 2018 р. у розмірі 500 грн.

Відповідно до п.14.1.72 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтями 269 та 270 ПК України регламентовано вичерпний перелік платників податку, об'єкт оподаткування земельним податком та зазначено, що платниками податку є:

-власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

-землекористувачі.

Згідно з п.14.1.34 ст.14 ПК України власниками земельних ділянок вважаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Відповідно до п.14.1.73 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п.271.1 ПК України базою оподаткування є:

-нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

-площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Суд зазначає, що визначальною ознакою, якій має відповідати власник земельної ділянки або її землекористувач у розумінні ПК України є набуття такою особою речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому чинним законодавством, що зумовлює, зокрема, можливість вирахування розміру земельного податку в залежності від площі такої земельної ділянки та її нормативної грошової оцінки.

Позивач не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 6 Б , що свідчить про відсутність підстав для сплати ним земельного податку та в будь-якому разі не є підтвердженням наявності у нього будь-якого речового права на таку земельну ділянку.

Крім того, суд зазначає, що платіжне доручення підтверджує сплату земельного податку лише за 2018 р., тоді як позивач сам зазначає, що є користувачем автостоянки з 1986 р. при цьому оскаржуване рішення прийнято в 2014 р. (т.1 а.с.75).

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. Згідно з ч.2 вказаної статті у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б)земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Враховуючи те, що земельна ділянка з місцем розташування м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 6 Б , не належить до об'єктів державної власності та не передавалася жодним особам у приватну власність, вказана територія землі знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси відповідно до закону.

Щодо об'єкта цивільних прав, зазначеного в оскаржуваному рішенні відповідача суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що для включення земельної ділянки за вказаною адресою відповідач повинен сформувати зазначену земельну ділянку як об'єкт цивільних прав, присвоїти їй кадастровий номер, визначити межі земельної ділянки та ін.

Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.3 ст.2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є:

-землі в межах території України;

-земельні ділянки;

-права на земельні ділянки, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч.1 ст.18 Земельного кодекса України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. У свою чергу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).

Таким чином, земля та земельна ділянка є окремими об'єктами земельних відносин, яким притаманні характерні ознаки. При цьому, для земельної ділянки характерна наявність державної реєстрації з присвоєнням кадастрового номеру, то земля є об'єктом цивільних прав без наявності такої реєстрації.

Згідно з ч.1 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. №1342, ці Правила регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

При цьому, Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі надано визначення поняття спеціально відведеної автостоянки як площі території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді м. Одеси, яка визначається Одеською міською радою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. Аналогічне визначення міститься і в п.п. 14.1.229 п.14.1 ст.14 ПК України.

Отже, виходячи з зазначеного, внесенню до Переліку належить окрема територія (земля), для якої наявність державної реєстрації не є обов'язковою, що спростовує доводи позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні відповідача об'єкта цивільних прав, яким є територія (земля) з відповідним місцем розташування.

Щодо зазначеного в оскаржуваному рішенні місця розташування спеціально відведеної автостоянки, суд зазначає наступне.

Порядок надання адрес об'єктам нерухомого майна, в тому числі земельним ділянкам, на території м. Одеси регулюється Положенням Про Адресний реєстр м. Одеси , затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 р. №809.

Відповідно до п. 2.12 Положення адреса земельної ділянки визначається при її передачі у власність (наданні в користування).

Оскаржуваним рішенням Одеська міська рада визначила окрему територію землі, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси, як таку, на якій планується розташування спеціально відведеної автостоянки. При цьому, будь-яка передача у власність або користування вказаних земель не здійснювалася, з урахуванням чого відсутні і підстави для надання їй адреси.

Згідно з п. 2.2 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одеси перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджується рішенням Одеської міської ради, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

З урахуванням наведених положень з метою ідентифікації земель, які вносяться до Переліку, в оскаржуваному рішенні Одеської міської ради зазначено орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки з урахуванням адреси нерухомого майна, що знаходиться поруч.

Суд зазначає, що словосполучення місце розташування земельної ділянки неодноразово використовується законодавцем і в тих випадках, коли сама земельна ділянка ще не є сформованою та якій не присвоєно адреси (наприклад, частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено подання громадянами, зацікавленими в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель держаної або комунальної власності, до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування клопотання, до якого додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки).

При цьому, розташування спеціально відведених автостоянок здійснюється на підставі схем, порядок узгодження та затвердження яких передбачений Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі.

Необґрунтованим є висновок позивача, який зазначає, що підставою для включення зазначеної автостоянки стала схема розміщення спеціально відведеної автостоянки , оскільки відповідно до приписів вищенаведеного Положення Схема розробляється після затвердження Переліку. При цьому, необґрунтованими також є доводи щодо відсутності всіх необхідних погоджень Схеми, що спростовується її примірником, доданим до вказаних пояснень. Більше того, звертаємо увагу, що будь-яких вимог щодо вказаної Схеми позивачем не зазначено.

Разом з тим, відповідно до п. 2.4 Положення конкретні місця для паркування транспортних засобів позначаються шляхом встановлення дорожніх знаків і нанесення дорожньої розмітки згідно з Правилами дорожнього руху, Правилами паркування транспортних засобів і цим Положенням.

Щодо облаштування земельної ділянки, розташованої за адресою м. Одеси, проспект Маршала Жукова, 6-Б, суд зазначає наступне.

Позивач зазначив, що: Оскільки згідно до п. 1.3 Положення про паркування, спеціальна відведена автостоянка - це територія, що облаштована технічним засобами та устаткуванням, як автомобільна стоянка за кошти місцевого бюджету, включення у Перелік автомобільної стоянки по пр-ту Маршала Жукова, б Б у місті Одесі, що збудована на кошти приватних осіб - членів автомобільної стоянки, а згодом членів кооперативу, є порушенням законних прав та інтересів Кооперативу, якому вказане майно було передано у якості пайового внеску .

При цьому, до позовної заяви додано акт внесків майна фізичних осіб до ОК Кооперативна автостоянка Школьний 6 Б від 03.07.2015 року, яким зафіксовано факт передачі від фізичних осіб автолюбителів на баланс кооперативу битовку, вбиральню, огорожу, ворота та шлагбаум, вимощення (асфальтне покриття).

Окрім цього, до позову додано протокол загальних зборів ОК Кооперативна автостоянка Школьний 6 Б від 01.02.2018 року, відповідно до п. 1 якого ухвалено збільшити статутний капітал (пайовий фонд) Кооперативу за рахунок пайових внесків засновників у вигляді наступного майна та майнових прав, що належать засновникам: битовка, вбиральня, огорожа, ворота та шлагбаум, вимощення (асфальтне покриття).

З огляду на характеристики зазначеного майна, йдеться про ті ж самі об'єкти тієї ж вартості, з урахуванням чого факт збільшення статутного капіталу за рахунок майна, яке вже як три роки перебуває на балансі ОК Кооперативна автостоянка Школьний 6 Б є незрозумілим та викликає сумніви у правовій природі вказаних документів.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем 27.08.2014 року, тоді як внесення майна до статного капіталу здійснено 01.02.2018 року, тобто більше ніж через 3 роки після віднесенню земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 6-Б, до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси.

При цьому, жодних доказів наявності на зазначеній ділянці будь-якого майна, що належало позивачу, на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем матеріали справи не містять.

Водночас, як вбачається зі змісту доводів позивача, останнім ототожнюються поняття облаштування спеціально відведеної автостоянки та облаштування земельної ділянки.

Так, в оскаржуваному рішенні Одеської міської ради облаштованим зазначено стан земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 6-Б, що фактично є станом придатності такої земельної ділянки до розташування на ній спеціально відведеної автостоянки.

Більше того, визначення конкретних земель такими, на яких може здійснюватися організація паркування транспортних засобів, не зобов'язує Одеську міську раду виділяти певні кошти з міського бюджету для її облаштування, коли відсутня така необхідність.

Згідно з п. 24 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року № 1342, обладнання майданчика для паркування відповідно до Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху є обов'язком оператора. Аналогічні положення закріплені і в п.6.6 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. №1251, відповідно до якого облаштування місць для паркування необхідними дорожніми знаками та розміткою є обов'язком оператора.

Відповідно до п. 2.3.2 договору балансоутримання місць для паркування від 04.01.2018 р. №06/К-КР-2018/03-01, укладеного між комунальним підприємством Одестранспарксервіс та ФОП ОСОБА_4, оператор зобов'язаний здійснювати облаштування місць для паркування дорожніми знаками, наносити розмітку відповідно до затвердженої схеми розміщення майданчика для паркування.

Водночас ст.124 Конституції України визначає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Крім того, в статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на усі суспільні відносини, а лише на ті, які врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто право особи, її свободи та інтерес. Відтак-до судового захисту належать права, свободи та інтереси, які порушуються в конкретних правовідносинах.

В свою чергу, само по собі порушення вимог закону діями або рішенням суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх незаконними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способом, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Конституційного Суду України, рішення від 25.11.1997 р. № 6-рп/1997 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення ч.2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 ЦПК України та рішення від 25.12.1997 р. № 9-рп/1997 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення ст.ст.55, 64, 124 Конституції України, з яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З урахуванням наведених доводів Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.06.2014 р. у справі № К/800/6276/14 дійшов висновку, що законність оскаржуваного рішення перевіряється судом лише після встановлення права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке має позивач.

Верховний Суд у постанові від 26.12.2017 р. у справі № П/9901/11/17 зазначив, що захисту адміністративним судом належить фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і сааме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація позивача проведена 03.07.2015 р., а рішення відповідач прийняв 27.08.2014 р., тобто майже рік після прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд робить висновок, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивач як юридична особа не існував взагалі. Водночас оскаржуване рішення відповідача спрямоване на реалізацію його правомочностей як власника нерухомого майна, яким є територіальна громада м. Одеси. При цьому, жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача міська рада не здійснювала.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене вище в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд робить висновок, що позивач не навів обставини, які б свідчили про наявність порушеного права.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу - суб'єкту владних повноважень відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач - Обслуговуючий кооператив Кооперативна автостоянка Школьний 6 Б , адреса 65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, буд. 6 Б , код ЄДРПОУ: 39873898.

Відповідач - Одеська міська рада адреса: 65004 м. Одеса, Думська площа,1, код ЄДРПОУ: 26597691

Треті особи:

Комунальне підприємство Одестранспарксервіс , адреса: 65023, м. Одеса, вул. Ніженська, буд.51, код ЄДРПОУ: 38018133.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 02 липня 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.