Постанова

від 02.07.2019 по справі 752/12416/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12416/19

Провадження №: 1-кс/752/6065/19

У Х В А Л А

02.07.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019100000000367 від 10.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

в с т а н о в и в :

слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 18.06.2019 року під час особистого обушку ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон смартфон сірого кольору model: LEX526 IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , сім карту НОМЕР_3 , сім карту НОМЕР_4 , посвідчення № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 від 05.10.2012 до 31.12.2020 видане ДП «Бориспільське лісове господарство»; предмети, зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 гривень із серіями та номерами: ВД3909541, УИ9052250, ВД6548556, ЛД5916017, МВ9195558, ВБ1438058, ЛГ8795093, СД4609510, ЗЗ0551428, МВ9093242, ЗБ0799149, ЛГ0981320, ФБ1758614, ВХ1280804, ВБ3804231, ЗБ 8310734, СЗ3661073, ВБ6385103, ЗЗ7215469, МГ0716079, ЗД1120423, ФД7170035, УЗ4586378, ФЖ0796278, УГ1688788 та купюра номіналом 100 гривень: СЖ2282993.

В обґрунтування клопотання зазначено про те, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження № 42019100000000367, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що майстер лісу Київського лісництва ДП «Бориспіль лісгосп» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагає неправомірну вигоду з ОСОБА_6 за продаж лісу без оформлення відповідних офіційних документів.

18 червня 2019 року ОСОБА_5 отримав неправомірну вигоду та передав ОСОБА_6 незаконно вирубаний ліс. Цього ж дня, після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

18.06.2019, в ході особистого обушку ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено вищевказане майно.

18.06.2019 слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Слідчий вказує на те, що з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об`єктивних обставин у кримінальному провадженні, для слідства є необхідним провести та дослідити всі наявні та встановлені дії, пов`язані з походженням майна. Для унеможливлення здійснити дії, пов`язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту, в зв`язку з чим слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.

У судове засідання слідчий не з`явився, подав заяву з проханням розглядати клопотання у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч. 2ст. 1 КПК України).

Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК Українив редакції № 4651-VI).

Відповідно ж до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1ст. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності дост. 170 КПК України,оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієїстатті Кодексу.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядкуст. 94 КПК Українивстановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріямст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Саме клопотання відповідає вимогамст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою17РозділуІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне накласти арешт саме на підставі ч. 2ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,170-173,309,369-372,376 КПК України, слідчий судя

у х в а л и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 18.06.2019 року під час особистого обушку ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон смартфон сірого кольору model: LEX526 IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , сім карту НОМЕР_3 , сім карту НОМЕР_4 , посвідчення № 312 на ім`я ОСОБА_5 від 05.10.2012 до 31.12.2020 видане ДП «Бориспільське лісове господарство»; предмети, зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 гривень із серіями та номерами: ВД3909541, УИ9052250, ВД6548556, ЛД5916017, МВ9195558, ВБ1438058, ЛГ8795093, СД4609510, ЗЗ0551428, МВ9093242, ЗБ0799149, ЛГ0981320, ФБ1758614, ВХ1280804, ВБ3804231, ЗБ 8310734, СЗ3661073, ВБ6385103, ЗЗ7215469, МГ0716079, ЗД1120423, ФД7170035, УЗ4586378, ФЖ0796278, УГ1688788 та купюра номіналом 100 гривень: СЖ2282993.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно дост. 174 КПК Україниарешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя: