Постанова

від 01.07.2019 по справі 344/718/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/718/18

Провадження № 22-ц/4808/675/19

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н. І.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.,

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Тлумацького районного суду в складі судді Лущак Н.І., ухвалене 27 лютого 2019 року в м. Тлумачі Івано-Франківської області, до якої приєдналося Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центр надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центр надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-485/15-15-СГ від 7 серпня 2015 року, визнати недійсним договір оренди землі від 11 серпня 2015 року, скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права №10791289 від 13 серпня 2015 року - оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .

Позов мотивовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-485/15-15-СГ від 7 серпня 2015 року затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району та надано в оренду земельну ділянку площею 5,5000 га для ведення фермерського господарства строком на 21 рік. На підставі цього наказу 11 серпня 2015 року між ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. А 13 серпня 2015 року здійснено реєстрацію іншого речового права.

Вважав, що наказ прийнято з порушенням вимог статті 7 Закону України Про фермерське господарство , оскільки до районної державної адміністрації щодо отримання земельної ділянки державної власності в оренду ОСОБА_1 не звертався. Не підтвердив останній наявність в нього досвіду роботи в сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Також в порушення положень ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду не був погоджений Відділом містобудування та архітектури Тлумацької РДА.

Окрім того, наказ видано без надання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка згідно зі статтею 5 Закону України Про оцінку земель використовується для визначення орендної плати. Відповідно зазначена сума нормативної грошової оцінки землі в договорі та розмір орендної плати є необґрунтованими.

Також зазначав, що ОСОБА_1 використовує спірну землю (пасовище) всупереч її цільовому призначенню - для спорудження свиноферми.

Посилаючись на вказані обставини, а також порушення передбаченого ст. 50 Конституції України права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, просив задовольнити позов.

Рішенням Тлумацького районного суду від 27 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-485/15-15-СГ від 7 серпня 2015 року Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки . Визнано недійсним та скасовано договір оренди землі від 11 серпня 2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 Скасовано запис про державну реєстрацію іншого речового права №10791289 від 13 серпня 2015 року- оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .

Також стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 1 409,60 грн на відшкодування витрат, понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при наданні ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було дотримано порядок, визначений ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Окрім того, оскаржуваний наказ видано за відсутності витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Також судом встановлено, що на орендованій земельній ділянці, яка належить до сільськогосподарських земель, ОСОБА_1 здійснює будівництво відгодівельного свинокомплексу на 4,95 тис. голів, тоді як при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки містобудівна документація була відсутня. А тому оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Визнаючи недійсним та скасовуючи договір оренди землі місцевий суд виходив з того, що на час його укладення нормативно грошова оцінка земельної ділянки в порядку, визначеному законодавством не проводилась. Оскільки позовна вимога про скасування запису про реєстрацію іншого речового права є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування договору оренди землі, то вона також підлягає до задоволення. При цьому суд вважав, що ОСОБА_2 як представник зацікавленої громадськості в розумінні Орхуської Конвенції, має право на доступ до правосуддя у випадку реалізації рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Разом з тим, позов заявлено до фізичної особи та ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківської області. Фермерське господарство ОСОБА_1 до участі в розгляді справи залучено не було, хоча суд прийняв рішення про його права та обов`язки (право на володіння і користування земельною ділянкою). Не залучено до участі в справі і повноважного державного реєстратора. Натомість, третьою особою у справі визначено Центр надання адміністративних послуг Тлумацької РДА, який не наділений повноваженнями державної реєстрації речових прав.

Вважає також необґрунтованим висновок суду щодо наявності у ОСОБА_2 права на звернення до суду із даним позовом. При цьому суд помилково зазначив, що позивач є зацікавленою громадськістю та застосував Орхуську Конвенцію. Разом з тим, місцевим судом не застосовано положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практику застосування Конвенції Європейським судом з прав людини щодо захисту права власності.

Помилковим, на думку апелянта, є і висновок суду про відсутність в органів Держгеокадастру повноважень на передачу у власність або користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. При цьому неправильно застосовано правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 3 лютого 2019 року у справі №6-2902цс15. Також не враховано, що згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 6 вересня 2012 року з 1 січня 2013 року вказані повноваження від районних державних адміністрацій перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Безпідставно судом не взято до уваги і долучені ним диплом про закінчення Тлумацького сільськогосподарського техніку за спеціальністю Бухгалтерський облік і аудит та диплом Тернопільської академії народного господарства за спеціальністю Економіка підприємств , що підтверджують наявність у нього освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. А відповідно наявність умови, необхідної для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Поза увагою суду першої інстанції залишена і та обставина, що договір оренди землі укладений із дотриманням вимог ст. 792 ЦК України, ст. ст. 92, 122, 124, 125 ЗК України, ст. ст. 13 Закону України Про оренду землі .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

При цьому вказує, що ОСОБА_1 як фізична особа звертався з заявою про надання земельної ділянки в оренду та зобов`язаний був долучити копію документів про досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти здобутої в аграрному закладі. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оспорювані наказ та договір оренди тощо також стосуються фізичної особи - ОСОБА_1 Відтак, оскаржуване рішення суду не впливає на права та обов`язки Фермерського господарства ОСОБА_1 . Окрім того, жодних клопотань чи заперечень щодо цього питання від відповідачів не надходило. Не подано заяви про залучення до участі у справі у якості третьої особи і від фермерського господарства. Висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №348/992/16-ц, №317/2520/15-ц щодо переходу обов`язків землекористувача до фермерського господарства викладені з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.

Також зазначає про обґрунтованість висновку місцевого суду про те, що оспорювані наказ та договір оренди суперечать вимогам законодавства, оскільки відповідачами порушено порядок надання земельної ділянки в оренду, не проведено нормативної грошової оцінки, земельна ділянка ОСОБА_1 використовується не за цільовим призначення.

Окрім того, надання землі під спорудження свинокомплексу, який буде знаходитись на відстані 1-1,3 км від його будинку, порушує його конституційні права та інтерес в підтримці належних умов та якості навколишнього природного середовища, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Що стосується неналежності третьої особи - Центру надання адміністративних послуг Тлумацької РДА, то відповідно до положень ст. ст. 12, 13 Закону України Про адміністративні послуги центр надання адміністративних послуг приймає, організовує надання адміністративних послуг у взаємодії, в тому числі, з Державним реєстратором.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій підтримує доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 заперечив щодо заяви Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про приєднання до апеляційної скарги посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Мазур В.В. та представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Романишин К.В. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник Центру надання адміністративних послуг Тлумацької РДА в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи у червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Грушківської сільської ради Тлумацького району та Головного управління Держземагентства в Івано-Франківській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі йому в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства площею 5,5000 га терміном на 21 рік (а.с. 217 т.1).

Розглянувши звернення відповідача Грушківська сільська рада листом від 2 червня 2015 року № 2-24/119 погодила надання дозволу Головним управлінням Держземагентства в Івано-Франківській області на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 5,5000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району (а.с. 218 т.1).

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22 червня 2015 року № 9-439/15-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,50 га (землі державної власності сільськогосподарського призначення), розташованої за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради, з подальшою передачею її в оренду для ведення фермерського господарства (01.02) терміном на 21 рік (а.с.14, 121 т.1).

За зверненням відповідача ПП ГеоУкрПроект виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (а.с. 17-29 т.1).

Розглянувши звернення ОСОБА_1 та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статей 15-1, 93, 116, 112-125, 134, 186, 186-1 ЗК України, Законів України Про землеустрій , Про оренду землі , Про фермерське господарство , Положення про Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 3 березня 2015 року №13, 7 серпня 2015 року Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ №9-485/15-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (01.02) за межами населеного пункту с. Грушка, Грушківської сільської ради Тлумацького району. Цим наказом ОСОБА_1 також надано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,50 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, розташовану за межами населеного пункту с. Грушка Грушківської сільської ради Тлумацького району. Встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 6 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Доручено відділу Держземагенства в Тлумацькому районі укласти договір оренди земельної ділянки від імені ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с. 15-16, 122-123 т.1).

На підставі вказаного наказу 11 серпня 2015 року між відповідачами укладено договір оренди землі, згідно умов якого Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 5,5000 га, у тому числі: 5,5000 га пасовище для ведення фермерського господарства (а.с. 9-13, 116-120 т.1).

Відповідно до п. 5. Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20 липня 2015 року становить 24 488,75 грн і підлягає щорічній індексації.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6% нормативної грошової оцінки в рік, що становить 1 469,33 гривень/рік (п. 9 договору).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки; 2) права та обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Тобто, сторонами в судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є правомірність надання в оренду фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Відповідачами зазначено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та фізичну особу ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі Закон) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Зі змісту статті 12 Закону вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону можна зробити висновок, що після укладення договору оренди земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Саме вищезазначений правовий висновок щодо вибору і застосування норми права до спірних правовідносин висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц та від 12 грудня 2018 року № 388/1103/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 створив Фермерське господарство ОСОБА_1 , ЄДРПОУ 40261172, яке згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 8 лютого 2016 року (а.с.18 т. 3).

За таких обставин у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Юридичну особу - Фермерське господарство ОСОБА_1 як третю особу зазначав ОСОБА_2 . звертаючись із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання неправомірним наказу №9-485/15-15-СГ від 7 серпня 2015 року. Постановою Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року за результатом розгляду касаційної скарги Фермерського господарства ОСОБА_1 провадження у справі закрито, оскільки вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (а.с.47-54, 55-60 т.1, 14-22 т.2). В подальшому ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги оскарживши в порядку цивільного судочинства цей наказ, що також є предметом даного спору.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що саме фермерське господарство ОСОБА_1 подавало декларацію про початок виконання будівельних робіт - будівництво відгодівельного свинокомплексу (а.с.110-113 т.1).

Проте, вирішуючи даний спір суд залишив поза увагою вказані обставини та вимоги закону, не визначився в повній мірі з характером спірних правовідносин та складом їх учасників і, як наслідок, в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 51 ЦПК України не роз`яснив позивачу право на пред`явлення позовних вимог до належного кола відповідачів, зокрема - ФГ ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (станом на день реєстрації іншого речового права) державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

В засіданні апеляційного суду з`ясовано, що державну реєстрацію іншого речового права - право оренди спірної земельної ділянки здійснено державним реєстратором Реєстраційної служби Тлумацького районного управління юстиції - Серемчуком П.М. Однак, він не був залучений до участі в справі.

Натомість третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача позивачем вказано (і за її участі вирішено спір) Центр надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації. При цьому останній заявляв про неналежне залучення їх як до участі в справі (а.с.133 т. ).

Як передбачено пунктом 4 частини 3 статті 376 ЦПК України прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов переконання, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується всіх інших доводів апеляційної скарги, то суд не дає оцінки обґрунтованості позовних вимог, оскільки це повинно бути зроблено під час розгляду справи по суті за участі належних сторін та учасників справи.

Відтак, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1.2 частини 2 статті 4 Закону Про судовий збір (в редакції на час звернення до суду) розмір ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України Про судовий збір у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись у березні 2018 року в суд із позовом ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір оренди землі та скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права. В ході розгляду справи він збільшив позовні вимоги, також просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-485/15-15-СГ від 7 серпня 2015 року (а.с.77-84, 209-216 т. 1).

Отже, розмір судового збору за подання позову за кожну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті у розмірі 2 114,40 грн (704,80 грн * 3).

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн (а.с.1, 208 т.1).

Якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 141 ЦПК.

За таких обставин з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути 704,80 грн недоплаченого судового збору за подання позову.

Також з позивача підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 - судовий збір за подання апеляційної скарги, а на користь Головного управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області - судовий збір за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги, в розмірі по 3 171,60 грн.

Вимоги про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи учасники справи не заявляли.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналося Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, задовольнити частково.

Рішення Тлумацького районного суду від 27 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Центр надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ) в дохід держави 704,80 грн недоплаченого судового збору за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 ) 3 171,60 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ) на користь Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова,34, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767437) 3 171,60 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Ясеновенко

Повний текст постанови виготовлено 3 липня 2019 року