Постанова

від 03.07.2019 по справі 914/1870/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. Справа №914/1870/17

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" б/н від 07.05.2019 (вх.ЗАГС 01-05/1724/19 від 08.05.2019)

на рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2019 (головуючий суддя-Бортник О.Ю., судді - Стороженко О.Ф., Запотічняк О.Д.) з врахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 19.04.2019 про виправлення описки

у справі №914/1870/17

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд", м. Львів,

до відповідача 1: Державного реєстратора Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Шубеляка Ігоря Ярославовича, с. Лапаївка,

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс", м. Львів,

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод", м. Львів,

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ", м. Львів,

за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів,

за участі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича, м. Львів,

за участі третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 4: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., м.Львів

про скасування запису про реєстрацію права власності.

за участі представників сторін:

від ЗАТ "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд", керівник Шимчишин І.С.

від ТзОВ "Дукат ЛВ", адвокат Цімко П.О.

Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 03.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/1870/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Вказане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного госопдарського суду від 21.03.2018.

Рішення суддів мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-якого речового права на земельну ділянку по вул. Зелена, 238 у м.Львові, як і не надано доказів, які б надали змогу її ідентифікації. Відтак, позивачем не доведено свого порушеного права, як користувача земельної ділянки записом про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.08.2018 касаційну скаргу ЗАТ "Проектно-будівельного об`єднання "Львівміськбуд" задоволено частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2019 у справі №914/1870/17 позов Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" до Державного реєстратора Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Шубеляка Ігоря Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича - задоволено. Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" господарської споруди під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею 192,5 кв. м, під`їзна колія № 8 (110 м п.), під`їзна колія № 9 (110 м п.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс" на користь Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" 1600 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а також судові витрати 4960 грн. за розгляд справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області у даній справі скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції із скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Дукат ЛВ", скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" господарської споруди під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею 192,5 кв. м, під`їзна колія № 8 (110 м п.), під`їзна колія № 9(110 м п.) відмовити повністю .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2019 справу № 914/1870/17 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Скрипчук О.С., Дубник О.П.

13.05.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, учасникам справи надано час для подання відзивів на апеляційну скаргу, призначено розгляд справи на 29.05.2019, витребувано матеріали справи з господарського суду Львівської області.

Представником позивача 27.05.2019 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що будівлі на яку зареєстровано право власності за ТОВ "Дукат ЛВ" не існує; не існує також довідки БТІ на підставі якої здійснювалася реєстрація права власності; в продовж декількох років позивач користується земельною ділянкою, яка була надана йому рішенням виконкому Львівської міської ради; користування земельною ділянкою підтверджується довідкою Держкомзему у м.Львові від 25.03.2010, хоча і не було належної реєстрації права користування; при виявленні бажання ТОВ "Дукат ЛВ" оформити земельну ділянку під спорудою право власності на яку оскаржується Львівська міська рада зобов`язала його погодити межі саме з позивачем; заїзд, асфальтобетонна площадка та підпірна стінка не могли бути зареєстрованими як об`єкт нерухомості.

29.05.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 4 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., надано строк на подання нею відзиву на апеляційну скаргу, відкладено розгляд справи.

25.06.2019 розпорядженням керівника апарату у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Дубник О.П. здійснено автоматизовану заміну складу колегії суддів. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями замість судді Дубник О.П. до складу колегії суддів по розгляду справи № 914 /1870/17 введено суддю Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено з підстав зазначених у ній.

27.06.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. направлено на адресу суду апеляційної інстанції лист (вх. ЗАГС № 41/01-16) в якому зазначено, що 20.07.2017 нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу, що укладений між ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" предметом якого була господарська споруда. В подальшому з додержанням положень ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 03.07.2019 присутні представники позивача та скаржника надали свої пояснення з приводу апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов`язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників інших сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91189781 від 05.07.2017 (том справи І, а.с. 55-56) підтверджується той факт, що державним реєстратором Лапаївської сільської ради Пстомитівськтго району Львівської області Шубеляком І.Я. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з яким за ТзОВ "Агат-Комплекс", код ЄДРПОУ 31145181 зареєстровано право власності на господарську споруду під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка, заїзд, асфальтобетонна площадка, під`їзна колія № 8, № 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101.

Підставою виникнення права власності відповідача 2 - ТзОВ "Агат-Комплекс" на наведене вище нерухоме майно була довідка ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" серія та номер 6291 від 17.12.2013, видану на підставі інвентаризаційних даних (том справи І, а.с. 42).

12.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтнобетонний завод" укладено договір купівлі-продажу господарської споруди під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 -110 м.п., під`їзна колія № 9- 110 м п.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстровано у реєстрі за № 365. На підставі договору купівлі-продажу 12.07.2017 державним реєстратором прийнято рішення № 36112322 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Золочівський асфальтнобетонний завод", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (том справи І, а.c. 120).

20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" укладено договір купівлі-продажу господарської споруда під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 -110 м.п., під`їзна колія № 9- 110 м п., що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстровано у реєстрі за № 387.

На підставі вказаного договору 20.07.2017 державним реєстратором прийнято рішення № 36231920 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Дукат ЛВ", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том справи І а.с. 152).

Позивач з врахуванням клопотання про виправлення описки у позовній заяві (вх. г/с Л/о № 46005/18 від 03.12.2018) звернувся до суду з вимогою "Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101 щодо реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ" господарської споруди під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 -110 м.п., під`їзна колія № 9- 110 м п.)".

Верховний Суд, скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2017 у справі № 914/1870/17 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у своїй постанові (том справи ІІ, а.с. 260-276) вказав на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули по суті довід позивача про невідповідність оспорюваного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, а також про те, що ця правова норма не містить такої підстави реєстрації як довідка БТІ.

Суди не з`ясували наявності у позивача відповідних правовстановлюючих документів та проектів землеустрою щодо відводу в натурі спірної земельної ділянки відповідно до норм відповідного земельного законодавства, а отже не надали належної правової оцінки доводам позивача стосовно виділення йому земельної ділянки, яка відповідно до довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 25.03.2010 №40/01-15/1366 про правовий статус земельної ділянки (земельна ділянка по вул. Зелена, 238 у м. Львові) знаходиться в користуванні ЗАТ ПБО "Львівміськбуд".

Положеннями ст. 316 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції колегією суддів щодо доводів позивача про невідповідність оспорюваного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено, що первинно право власності на господарську споруду під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входить підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 110 м.п., під`їзна колія № 9 - 110 м п. зареєстровано 03.07.2017 державним реєстратором Шубеляком І.Я. за ТОВ "Агат-Комплекс" на підставі довідки БТІ серія та номер 6291, виданої 17.12.2013. Підставою внесення запису про державну реєстрацію слугувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2017 індексний № 35987928. Вказане підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том справи І, а.с. 55).

Однак, державний реєстратор у своєму листі від 01.07.2018 зазначив, що в АРМ Державного реєстру прав вказане рішення відсутнє, а Управління державної реєстрації у своєму листі від 17.07.2018 за № 2902-619 повідомило, що у реєстраційній справі № 1292031346101, яка стосується цього майна, відсутній оригінал рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 35987928. Згадане рішення державним реєстратором Шубеляком І.Я. - відповідачем 1 прийнято, але не сформовано, електронна форма рішення теж відсутня. Відсутнє таке рішення й у матеріалах наданої суду копії реєстраційної справи № 1292031346101.

ОКП "БТІ та ЕО" листом № 3211 від 16.08.2017 (том справи І, а.с. 44) повідомило, що у матеріалах інвентаризаційних та реєстраційних справ відсутня інформація про згаданий вище об`єкт та видачу довідки від 17.12.2013 № 6291. У листі від 25.10.2017 за № 4011 (том справи ІІ, а.с. 183) третя особа 1 у справі повідомляє суд про відсутність у неї інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомості з такими технічними характеристиками.

Крім цього, довідка Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" не належить до передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Однак, запис про державну реєстрацію права власності на оскаржуваний об`єкт за ТОВ "Дукат ЛВ", скасувати який просить позивач здійснений на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2017 та рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., а не на підставі довідки ОКП "БТІ та ЕО" від 17.12.2013 № 6291.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем вимога про скасування первинної державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Агат-Комплекс", в подальшому за ТОВ "Золочівський асфальтнобетонний завод" чи документів на підставі яких такі здійсненні, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2017 чи скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дукат ЛВ" не ставиться.

З огляду на зазначене, до предмету доказування в даній справі не входить встановлення факту видачі чи не видачі довідки ОКП "БТІ та ЕО" від 17.12.2013 № 6291 та її належність чи не належність до передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Щодо охоронюваного законом інтересу позивача, на що звернув увагу суд касаційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 599 "Про уточнення меж відводу прирізки земельних ділянок під будівництво Домобудівельного комбінату по вул. Зеленій", вирішено задоволити клопотання Домобудівельного комбінату "Головльвівбуду" та для розширення будівництва виробничих цехів комбінату, крім прирізки площі 1,68 га по вул. Зеленій, додатково відвести площу земельних ділянок 2,72 га. (том справи І, а.с. 38-39).

Пунктом 3 рішення № 599 зобов`язано Управління головного архітектора забезпечити відвід земельних ділянок з уточненням червоної лінії по вул. Зеленій та видачу архітектурно-планувального завдання на забудову і благоустрій.

Із копії викопіровки до рішення № 599 від 21.10.1965 вбачається можливість початкового виділення Домобудівельному комбінату 9,64 га ще в 1954 на підставі рішення № 1647. Однак, вказане рішення у матеріалах справи відсутнє та позивачем суду не надане. У матеріалах справи також відсутні та позивачем суду не надані відповідні правовстановлюючі документи та проекти землеустрою щодо відводу в натурі земельної ділянки по вул. Зеленій, 238, у м. Львові відповідно до норм відповідного земельного законодавства.

Згідно з ст. 180 Земельного кодексу УРСР прийнятого Постановою Всеукраїнського ЦВК 29.21.1922, який діяв у 1954. та у 1965., провадження з землеустрою здійснювалось в наступній послідовності: 1) порушення справи з землеустрою; 2) підготовка справи з землеустрою, складання проекту землеустрою та надання його учасникам; 3) затвердження проекту землеустрою та приведення його до виконання з встановленням межових знаків; 4) складання та видача сторонам землевпорядних документів.

У статті 193 вказаного кодексу зазначено, що після затвердження проектів землеустрою, землевпорядними установами складаються та після державної реєстрації землеволодінь, видаються належним чином засвідчені документи. Стаття 194 встановлювала, що будь-які плани та акти землекористування, якщо вони не складені землевпорядними установами, належним чином ними не посвідчені, є недійсними та не є доказом законного землекористування.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.20 Земельного кодексу УРСР, який діяв з 08.07.1970 по 01.01.1992, та Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею. Форми актів встановлювалися Радою Міністрів СРСР.

Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалось рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчувалось актами, форма яких встановлювалась Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видавались після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно зі ст.22 Земельного кодексу УРСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Відповідно до довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 25.03.2010 № 40/01-15/1366 про правовий статус земельної ділянки, земельна ділянка по вул. Зелена, 238 у м. Львові площею 12,1102 га знаходиться в користуванні ЗАТ ПБО "Львівміськбуд" (ДБК-1) згідно списку землекористувачів і землевласників Галицького району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998 (том справи І, а.с. 41).

Наведені вище правові норми, а також встановлені вище судом, на підставі перелічених раніше доказів, обставин справ, спростовують доводи відповідачів про самовільне захоплення позивачем земельної ділянки по вул. Зеленій, 238 , у м. Львові. Такі доводи відповідачів спростовуються також змістом рішення № 599. Цим рішенням Домобудівний комбінат "Головльвівбуду", правонаступником якого є позивач, що не спростовано та не заперечувалось відповідачами і підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою позивача № 37 від 12.12.2018, зобов`язано: проект забудови і благоустрою земельних ділянок в установленому порядку погодити з Міськсанепідемстанцією, Управлінням пожохорони та Управлінням головного архітектора м. Львова; зареєструвати будівництво в міській інспекції держархбудконтролю та відвод земельних ділянок зареєструвати у Міськкомунгоспі; завчасно підготувати земельні ділянки для забудови, маючи на увазі відселення мешканців та пересадку зелених насаджень.

Крім цього, згаданому підприємству дозволено знести житловий будинок, розташований в межах відводу земельних ділянок. Прийняття рішення такого змісту Виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих при самовільному захопленні Домобудівельним комбінатом "Головльвівбуду" земельних ділянок у м. Львові по вул. Зеленій, площею декілька гектарів, є неможливим.

У матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі суду не надані докази, прийняття у подальшому будь-яких рішень компетентними органами Української РСР або держави України щодо вилучення у позивача згаданих земельних ділянок. З наявних у матеріалах справи відомостей інвентаризації нерухомого майна (том справи І, а.с. 46-47) вбачається, що позивачем на земельних ділянках по вул. Зеленій, 238, у м. Львові збудовано ряд нерухомих будівель та споруд.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду в цій частині приходить до висновку, що у позивача, як правонаступника Домобудівного комбінату, існує охоронюваний законом, а саме ст.ст. 116, 120, 125, 126 ЗК України, інтерес, який полягає у прагненні позивача до користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, та у подальшому узаконенні й оформленні належним чином речових прав на земельні ділянки, що перебувають у його фактичному користуванні. Позивач прагне реалізувати, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві, простий легітимний дозвіл на надання йому певного речового права на земельні ділянки та оформлення цього права у встановлений законом спосіб, а саме на земельні ділянки, яких стосувались рішення, прийняті компетентними органами Української РСР, у тому числі й рішення № 599 Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих. Згаданий інтерес позивача відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес", визначення його надано у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004.

Відтак, позивач має право на звернення із позовом до суду у цій справі, а обраний ним спосіб захисту цивільного права та охоронюваного законом цивільного інтересу не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає захисту в порядку та спосіб, визначені статтею 152 ЗК України, статтею 16 ЦК України. З цих же підстав спір у справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи та заслухавши думку присутніх представників слід зазначити наступне.

Згідно статті 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Bласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону № 1952-IV).

Колегія суддів звертає увагу й на те, що коли суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, що відображено в постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та від 02.10.2018 у справі № 911/488/18

Із долучених до матеріалів справи копій документів з реєстраційної справи як зазначалося вище вбачається, що підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101 щодо реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ" господарської споруди під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 -110 м.п., під`їзна колія № 9- 110 м п., скасувати який просить позивач були: договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості від 20.07.2017 та рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. від 20.07.2017, які не оскаржені та не скасовані у встановленому законом порядку.

Положенням ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону станом на 20.07.2017 - дата здійснення державної реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ") визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію з прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. Одним із принципів застосування статті 1 Першого протоколу Конвенції є необхідність додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном, однак він не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За результатами розгляду цієї справи колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач обрав та підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, не довів наявність підстав для скасування запису про державну реєстрацію без оскарження документів, що були підставою її здійснення; не оскарженими є первинна державна реєстрація права власності на обєкт нерухомості за ТОВ "Агат-Комплекс", а подальшому за ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", а задоволення позову становитиме порушення прав відповідача 4, гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Окрім того, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Скасовуючи запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" господарської споруди під літ. Х-1 площею 44.2 кв.м., до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 кв.м. заїзд площею 36 кв.м., асфальтобетонна площадка площею 192,5 кв.м., під`їзна колія № 8 - 110 м.п., під`їзна колія № 9 - 110 м.п. не в змозі забезпечити реальне відновлення порушеного права позивача, оскільки при скасуванні запису про державну реєстрацію прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, що існували до проведення державної реєстрації прав. А відтак, на підставі рішення про задоволення позовних вимог поновиться запис про реєстрацію права власності на оскаржуваний об`єкт нерухомості за ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод".

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне висловити свою позицію щодо висновків господарського суду про те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачами суду не надані докази того, що майно, про яке йдеться у позовній заяві, є нерухомим майном, яке завершене будівництвом (створене), що його збудовано за наявності відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи, за наявності затвердженого проекту та без істотних порушень будівельних норм і правил, що вказане нерухоме майно у встановленому законом, станом на 1972 рік, порядку було прийняте у експлуатацію державною комісією, про що складено державною комісією акт про прийняття такого об`єкта нерухомого майна у експлуатацію (ст. 376 ЦК України). Господарським судом зазначено, що за відсутності зазначених документів та беручи до уваги усе наведене вище, не може вважатись укладеним в установленому законом порядку й договір купівлі-продажу від 12.07.2017 , зареєстрований в реєстрі за № 365 (том справи І, а.с. 115-116), а також наступний договір купівлі-продажу цього майна від 20.07.2017, зареєстрований в реєстрі за № 387 (том справи І, а.с. 147-148).

Згідно положень ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд, що відображено у постанові від 23.01.2018 по справі № 203/2612/13-ц.

Колегія суддів вкотре звертає увагу на те, що позивачем не ставиться вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.07.2017. Заява про збільшення позовних вимог (вх. г/с Л/о № 4671/17 від 09.11.2017) подана позивачем після початку розгляду справи по суті, а тому ухвалою господарського суду Львівської області від 09.11.2017 залишена без розгляду. Інших доказів оскарження договору, як підстави для реєстрації права власності чи визнання його недійсним позивачем не надано, а судом не встановлено.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційних скарг підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржниками за подання апеляційної скарги судовий збір слід перерозприділити з врахуванням сплати судового збору за оскарження судових рішень до нового розгляду позивачем, які слід залишити за ним враховуючи висновки суду про відмову у задоволені позовних вимог та витрат ТОВ "Дукат ЛВ" за апеляційне оскарження рішення господарського суду при новому розгляді, які також слід покласти на позивача з аналогічних підстав.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" б/н від 07.05.2019 (вх.ЗАГС 01-05/1724/19 від 08.05.2019) - задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2019 у справі №914/1870/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд"- відмовити.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" (м.Львів, вул. Зелена, 238, код ЄДРПОУ 01273906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" (м.Львів, вул. Луганська, 1Б, код ЄДРПОУ 23268449) 2400 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Господарському суду Львівської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2019.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Скрипчук О.С.