Постанова

від 07.10.2019 по справі 914/1870/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1870/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Попельчук С.О. , Шимчишин І .С., відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3: не з`явились, відповідача 4: Цімко П.О. , третіх осіб: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 914/1870/17 за позовом Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" до: 1) Державного реєстратора Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Шубеляка Ігоря Ярославовича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"; 2) Фізичної особи-підприємця Лаби Петра Івановича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 4 - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дяковича Мирослава Михайловича, про скасування запису про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Закрите акціонерне товариство "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" звернулось до суду з позовом, в якому, згідно з подальшим уточненням, просило суд скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101 щодо реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ" господарської споруди під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею 192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 (110 м п.), під`їзна колія № 9 (110 м п.).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2019 (судді Бортник О.Ю., Стороженко О.Ф. та Запотічняк О.Д.) позов задоволено. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що серед матеріалів справи відсутні будь-які належні докази будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, запис про реєстрацію права власності на який оскаржується позивачем. При цьому, за висновком суду, наявні серед матеріалів справи докази свідчать про те, що об`єкт, право власності на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є об`єктом нерухомості, що свідчить про незаконність такого запису та наявність підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, зазначив, що наявними матеріалами справи підтверджується факт приналежності зареєстрованого згідно зі спірним записом майна до нерухомості, і оскільки позивачем не оскаржено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.07.2017, на підставі якого вчинено оспорений запис, дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, тому постановою від 03.07.2019 рішення місцевого суду скасував, ухвалив нове, яким відмовив в позові.

Під час розгляду даної справи судами встановлено, що рішенням Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 599 "Про уточнення меж відводу прирізки земельних ділянок під будівництво Домобудівельного комбінату по вул. Зеленій", вирішено задовольнити клопотання Домобудівельного комбінату "Головльвівбуду" та для розширення будівництва виробничих цехів комбінату, крім прирізки площі 1,68 га по вул. Зеленій , додатково відвести площу земельних ділянок 2,72 га. Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано головного архітектора забезпечити відвід земельних ділянок з уточненням червоної лінії по вул. Зеленій та видачу архітектурно-планувального завдання на забудову і благоустрій. З копії викопіровки до рішення № 599 від 21.10.1965 судами зроблено висновок про можливість виділення Домобудівельному комбінату 9,64 га ще в 1954 на підставі рішення № 1647. Однак, вказане рішення у матеріалах справи відсутнє та позивачем суду не надане. У матеріалах справи також відсутні та позивачем суду не надані відповідні правовстановлюючі документи та проекти землеустрою щодо відводу в натурі земельної ділянки по вул. Зеленій, 238, у м. Львові відповідно до норм відповідного земельного законодавства.

Згідно зі ст. 180 Земельного кодексу УРСР, який діяв у 1954 та у 1965 роках, провадження з землеустрою здійснювалось в наступній послідовності: 1) порушення справи з землеустрою; 2) підготовка справи з землеустрою, складання проекту землеустрою та надання його учасникам; 3) затвердження проекту землеустрою та приведення його до виконання з встановленням межових знаків; 4) складання та видача сторонам землевпорядних документів. У ст. 193 вказаного кодексу зазначено, що після затвердження проектів землеустрою, землевпорядними установами складаються та після державної реєстрації землеволодінь, видаються належним чином засвідчені документи. Стаття 194 встановлювала, що будь-які плани та акти землекористування, якщо вони не складені землевпорядними установами, належним чином ними не посвідчені, є недійсними та не є доказом законного землекористування.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 20 Земельного кодексу УРСР, який діяв з 08.07.1970 по 01.01.1992, та Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею. Форми актів встановлювалися Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалось рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчувалось актами, форма яких встановлювалась Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видавались після відводу земельних ділянок в натурі. Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу УРСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Відповідно до довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 25.03.2010 № 40/01-15/1366 про правовий статус земельної ділянки, земельна ділянка по вул. Зелена, 238 у м. Львові площею 12,1102 га знаходиться в користуванні ЗАТ ПБО "Львівміськбуд" (ДБК-1) згідно зі списком землекористувачів і землевласників Галицького району м.Львова, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998.

За висновками судів обох інстанцій, наведені вище правові норми, а також встановлені обставини справи, спростовують доводи відповідачів про самовільне захоплення позивачем земельної ділянки по вул. Зеленій, 238, у м. Львові . На підтвердження цього висновку, суди також посилались на рішення № 599, згідно з яким Домобудівний комбінат "Головльвівбуду", правонаступником якого є позивач, зобов`язано: проект забудови і благоустрою земельних ділянок в установленому порядку погодити з Міськсанепідемстанцією, Управлінням пожохорони та Управлінням головного архітектора м. Львова; зареєструвати будівництво в міській інспекції держархбудконтролю та відвод земельних ділянок зареєструвати у Міськкомунгоспі; завчасно підготувати земельні ділянки для забудови, маючи на увазі відселення мешканців та пересадку зелених насаджень. Крім цього, згаданому підприємству дозволено знести житловий будинок, розташований в межах відводу земельних ділянок. Судами обох інстанцій зроблено висновок, що прийняття рішення такого змісту Виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих при самовільному захопленні Домобудівельним комбінатом "Головльвівбуду" земельних ділянок у м. Львові по вул. Зеленій , площею декілька гектарів, є неможливим.

Також судами враховано, що у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не надано докази, прийняття у подальшому будь-яких рішень компетентними органами Української РСР або держави України щодо вилучення у позивача згаданих земельних ділянок.

05.07.2017 державним реєстратором Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Шубеляком І.Я. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з яким за ТОВ "Агат-Комплекс" зареєстровано право власності на господарську споруду під літ. Х'-1 площею 44,2 кв.м, до складу якої входять підпірна стінка, заїзд, асфальтобетонна площадка, під`їзна колія № 8, № 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101, про що внесено відповідний запис № 91189781 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою виникнення права власності ТОВ "Агат-Комплекс" на наведене вище нерухоме майно була довідка ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" серія та номер 6291 від 17.12.2013, видана на підставі інвентаризаційних даних.

В подальшому, державним реєстратором прийнято рішення № 36112322 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" на підставі договору купівлі-продажу 12.07.2017 між ТОВ "Агат-Комплекс" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрований у реєстрі за № 365.

Оскаржений позивачем у даній справі запис про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Дукат ЛВ" внесено державним реєстратором згідно з його рішенням № 36231920, прийнятим на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ", що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстровано у реєстрі за № 387.

Стверджуючи, що реєстрація права власності на об`єкт за реєстраційним номером 1292031346101, здійснена 03.07.2017 державним реєстратором Шубеляком І.Я. за ТОВ "Агат-Комплекс" на підставі довідки БТІ серія та номер 6291, виданої 17.12.2013, відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, ТОВ "Львівміськбуд" звернулось з позовом, в якому просить скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Дукат ЛВ".

Розглядаючи вказані вимоги, суди обох інстанцій встановили, що у позивача, як правонаступника Домобудівного комбінату, існує охоронюваний законом, а саме ст.ст. 116, 120, 125, 126 ЗК України, інтерес, який полягає у прагненні позивача до користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, та у подальшому узаконенні й оформленні належним чином речових прав на земельні ділянки, що перебувають у його фактичному користуванні.

Суди дійшли висновків, що метою звернення з даним позовом стало намагання позивача отримати дозвіл на надання йому певного речового права на земельні ділянки та оформлення цього права у встановлений законом спосіб, а саме на земельні ділянки, яких стосувались рішення, прийняті компетентними органами Української РСР, у тому числі й рішення № 599 Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих. За висновками судів, відповідний інтерес позивача відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес", визначення якого надано у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004.

Відтак, суди обох інстанцій встановили, що позивач має право на звернення із позовом до суду у цій справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди з`ясували, що первинно право власності на господарську споруду під літ. Х'-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входить підпірна стінка площею 194,5 м кв., заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею192,5 кв.м, під`їзна колія № 8 110 м.п., під`їзна колія № 9 - 110 м. п. зареєстровано 03.07.2017 державним реєстратором Шубеляком І.Я. за ТОВ "Агат-Комплекс" на підставі довідки БТІ серія та номер 6291, виданої 17.12.2013. Підставою внесення запису про державну реєстрацію слугувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2017 індексний № 35987928.

Також судами встановлено, що в АРМ Державного реєстру прав вказане рішення відсутнє, при цьому у реєстраційній справі № 1292031346101, яка стосується цього майна, відсутній оригінал рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 35987928; рішення державного реєстратора Шубеляка І.Я. прийнято, але не сформовано, електронна форма рішення теж відсутня. Також судами з`ясовано, що у матеріалах інвентаризаційних та реєстраційних справ ОКП "БТІ та ЕО" відсутня інформація про вказаний вище об`єкт нерухомості та про довідку від 17.12.2013 №6291.

Судами обох інстанцій зазначено, що довідка Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" не належить до передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Встановивши вказані обставини, суди дійшли протилежних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог, заявлених у даній справі.

Так, за висновком суду першої інстанції, встановлені обставини свідчать, що відповідач 1 не мав права здійснювати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем 2 на підставі довідки від 17.12.2013 за № 6291 та п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. При цьому, враховуючи, що відповідачами не надано доказів того, що майно, про яке йдеться у позовній заяві, є нерухомим майном, яке завершене будівництвом (створене), що його збудовано за наявності відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи, затвердженого проекту та без істотних порушень будівельних норм і правил, що вказане нерухоме майно у встановленому законом, станом на 1972 рік, порядку було прийняте у експлуатацію державною комісією, про що складено державною комісією акт про прийняття такого об`єкта нерухомого майна у експлуатацію (ст. 376 ЦК України).

За висновком місцевого господарського суду, вказані обставини свідчать, що не може вважатись укладеним в установленому законом порядку договір купівлі-продажу від 12.07.2017, зареєстрований в реєстрі за № 365, а також наступний договір купівлі-продажу цього майна від 20.07.2017, зареєстрований в реєстрі за №387.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорений позивачем запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дукат ЛВ" здійснений на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2017 та рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., а не на підставі довідки ОКП "БТІ та ЕО" від 17.12.2013 № 6291. Відтак, оскільки позивачем вимога про скасування первинної державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Агат-Комплекс", в подальшому за ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" чи документів на підставі яких такі здійснені, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2017 чи скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дукат ЛВ" не ставиться, апеляційний суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права.

За висновком апеляційного суду, позивач не довів наявність підстав для скасування запису про державну реєстрацію без оскарження правовстановлюючих документів, що були підставою для її здійснення, з урахуванням того, що первинна державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості за ТОВ "Агат-Комплекс" не оскаржена.

Окрім того, апеляційним судом зазначено, що скасовуючи запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ" господарської споруди неможливим є забезпечення реального відновлення порушеного права позивача, оскільки при скасуванні запису про державну реєстрацію прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, що існували до проведення державної реєстрації прав. А відтак, на підставі рішення про задоволення позовних вимог поновиться запис про реєстрацію права власності на оскаржуваний об`єкт нерухомості за ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод".

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, вважає, що запис на об`єкт, що не підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, має бути скасований незалежно від того, на якій підставі його внесено; вважає договір купівлі-продажу вказаного об`єкта нікчемним в силу не існування відчуженого за ним об`єкта нерухомості.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дукат ЛВ" не погоджується з доводами скаржника, вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно зі ст. 2 цього Закону державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульований ч. 1 ст. 15 Закону, передбачав, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації, внесення записів до Державного реєстру прав.

При розгляді вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності, суд перевіряє, в тому числі, факт наявності або відсутності у державного реєстратора законних підстав для внесення записів до Державного реєстру прав на підставі ст.ст. 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону станом на дату здійснення державної реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ") передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Як встановлено судами обох інстанцій, оскаржений позивачем запис про реєстрацію права власності за ТОВ "Дукат ЛВ" внесено державним реєстратором на підставі договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості від 20.07.2017. Однак підставою позовних вимог про його скасування зазначено обставини неправомірності внесення відповідного об`єкта до Державного реєстру та вчинення державним реєстратором первісного запису на підставі довідки ОКП "БТІ та ЕО" від 17.12.2013 №6291.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджуючись з позицією місцевого суду та відмовляючи в даному позові, зазначив, що позивачем не доведено наявності підстав для скасування оскарженого запису, а підстави, на які він посилається в позовній заяві не є достатніми для задоволення його вимог, оскільки мають досліджуватись під час вирішення питання про скасування первинної державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт за ТОВ "Агат-Комплекс", і самі по собі не спростовують наявності у державного реєстратора достатніх підстав для здійснення оскарженого запису на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2017, а не довідки ОКП "БТІ та ЕО" від 17.12.2013 № 6291.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки правильними, при цьому відхиляє нічим не підтверджені посилання скаржника на нікчемність договору купівлі-продажу від 20.07.2017.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

В силу ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону станом на дату здійснення державної реєстрації за ТОВ "Дукат ЛВ"), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Враховуючи, що позивачем не підтверджено наявності підстав, що свідчать про нікчемність договору купівлі-продажу вказаного об`єкта, а також не оспорено договір купівлі-продажу в порядку ст. 215 ЦК України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для скасування вчиненого на його підставі запису, оскарженого позивачем у даній справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем у цій справі вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дукат ЛВ" у розумінні ст. 5 ГПК України є неефективним способом захисту, який не спрямований на реальне відновлення порушеного права або інтересу позивача, зокрема, через те, що не має наслідком виключення такого об`єкта з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на те, що всі викладені в касаційній скарзі доводи стосуються виключно обставин первинної реєстрації об`єкта, яку водночас позивач не оскаржує, при цьому належних підстав для скасування саме оскарженого запису скаржником не наведено, не підтверджено обставин нікчемності договору купівлі-продажу, що був підставою для здійснення такого запису, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування запису, здійсненого державним реєстратором згідно з чинним правовстановлюючим документом.

Таким чином, оскільки під час касаційного провадження не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, оскаржена постанова підлягає залишенню без змін, касаційна скарга - без задоволення, а судові витрати в силу ст. 129 ГПК України - покладенню на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №914/1870/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.