Рішення

від 20.06.2019 по справі 289/842/17

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 289/842/17

Провадження № 2/280/165/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Янчук В.В., при секретарі - Кумечко С.М., за участі представника відповідачів - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Радомишльської міської ради, виконавчого комітету Радомишльської міської ради, третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення будівлі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Радомишльської міської ради, виконавчого комітету Радомишльської міської ради, третя особа - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення будівлі.

В обгрунтування позовних вимог вказали, що у відповідності до копії акту обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , відповідно іншої земельної ділянки по АДРЕСА_4 було встановлено рішенням виконавчого комітету від 10.10.1991 № 180, було закріплено орієнтовну площу 0,04 га за будинком по АДРЕСА_4 . Однак , ця ж площа земельної ділянки знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 р. № 6-4088 св 16 залишено в силі Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13.10.2015, яким скасовано рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 10.10.1991 за № 180. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12.07.2016 р. № 289/1604/14-ц в задоволенні позову ОСОБА_3 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності на господарські споруди відмовлено за безпідставністю. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду № 806/1316/16 від 16.09.2016 скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3. на господарські споруди: приміщення для палива, розміром 38 кв.м по АДРЕСА_7 . Як зазначено в мотивувальній частині рішення апеляційного суду Житомирської області від 12.07.2016 у серпні ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю за № 180 від 03.06.1982 , він має у приватній власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 . Рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради від 10.10.1991 за № 180 йому додатково надана земельна ділянка площею 0,04 га з вільного міськземфонду та дозволено побудувати літню кухню, баню та приміщення для палива. На даний час приміщення для палива є невід`ємною частиною вказаного домоволодіння, а тому просив визнати право власності на вказану господарську споруду. Також апеляційним судом встановлено, що разом з тим, будь-яких доказів того, що позивач звертався для реєстрації майна до уповноважених органів суду не надано. Крім того позивачем не надано будь-яких доказів того, що новозбудована споруда відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним, пожежним та іншим нормам законодавства, що відсутні порушення використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Зазначена збудована ОСОБА_3. споруда - приміщення для палива, розміром 38 кв.м. по АДРЕСА_3 розташована на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , та земельною ділянкою ОСОБА_1 ( що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ) та знаходиться поруч з проїздом до земельної ділянки по АДРЕСА_3 прилягає до вказаного проїзду в притик порушує право власності та правила добросусідства ( затінення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що впливає на поверхневий грунтовий покрив, пригнічує його). ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на земельних ділянках позивачів, маються стежки від окремого облаштованого виходу від володіння відповідачів , втоптаний грунт, засмічення земельних ділянок.

А тому позивачі просили зобов`язати ОСОБА_3 знести приміщення для палива, розміром 38 кв.м. по АДРЕСА_4 . Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні власністю, шляхом заборони перебувати на земельній ділянці по АДРЕСА_7 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та на земельній ділянці по АДРЕСА_7 , що належить ОСОБА_2

Ухвалою суду від 12.05.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.03.2019 представник позивачів ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити. В подальшому в судові засідання позивачі та їх представник ОСОБА_6 не з`явились, до суду подали заяву щодо розгляду справи в їх відсутність, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5. щодо позовних вимог заперечив, в їх задоволенні просив відмовити. Вказав, що позивачами не надано жодного доказу перебування відповідачів на земельних ділянках позивачів, підтверджуючих документів що земельні ділянки межують з ділянкою відповідача ОСОБА_3 Акт обстеження від 22.10.2009 р. не відповідає вимогам законодавства, правовстановлюючих документів належності ОСОБА_1 земельної ділянки, належних та допустимих доказів затінення ділянки та пригнічення поверхневого грунтового покриву позивачами також не надано.

В судове засідання відповідач - Радомишльська міська рада, виконавчий комітет Радомишльської міської ради свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду подали заяву, щодо розгляду справи в їх відсутність, позовні вимоги не визнають, відзив щодо позовних вимог не подавали.

Третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, пояснень щодо позовних вимог не подавали. В матеріалах справи міститься заява щодо розгляду справи в їх відсутність.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши заяву по суті справи сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено такі факти та відповідні їх правовідносини.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12.06.2016 у справі № 289/1604/14-ц скасовано рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.10.2014, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Радомишльської міської ради про визнання права власності на господарські споруди відмовлено за безпідставністю. Предметом розгляду у даній справі було визнання права власності на прибудоване приміщення для палива, що знаходиться по АДРЕСА_4 . Рішення першої інстанції було постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем будь-яких доказів звернення для реєстрації майна до уповноважених органів не надано, а також не надано і доказів того, що новозбудована споруда відповідає архітектурним, санітарним, екологічним, пожежним та іншим нормам законодавства, що відсутні порушення використання земельної ділянки за цільовим призначенням ( а.с.13-14).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6. до Радомишльської міської ради, виконавчого комітету Радомишльської міської ради, треті особи відділ Держземагенства у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування рішення - скасовано рішення апеляційного суду Житомирської області від 20.01.2016, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суди розглядаючи позовні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 10.10.1991 № 180, не з`ясували якими нормами права регулюється вказаний спір та в якому порядку судочинства розглядаються вказані спірні правовідносини. Суди попередніх інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин, не з`ясували чим порушені права ОСОБА_6 ( земельна ділянка якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_2 ( її земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ) та не межують із земельним ділянками, які виділені ОСОБА_3 Відповідно до плану розташування зеельних ділянок в межах фактичного користування із земельною ділянкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 межує земельна ділянка ОСОБА_7. , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 ; Івашкевича за адресою: АДРЕСА_2 , які із позовними заявами не звертались ( а.с. 16-19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тлумачення цих норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Аналіз статті 391 ЦК України свідчить, що підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права. Таким чином, право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Як передбачено ч.3 ст.12, ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст.152 ЗК України власник, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом п.б ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 2 ст.386 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд не приймає як належні докази в обгрунтування позовних вимог акт обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , складений 22.10.2009 , понад дев`ять років тому, а також повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.12.2018 № Б-1717/0-1546/6-18 та № ПІ - 276/0-262/0/63-19 від 21.03.2019 р., оскільки вказані документи не підтверджують обставини, на які позивачі посилаються, як на підстави позовних вимог, а саме, що приміщення для палива прилягає до земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , затінює ці ділянки, впливає на поверхневий грунтовий покрив, пригнічує його, а також факт засмічення земельних ділянок відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та їх перебування на вказаних ділянках.

Позивачами клопотань щодо призначення експертиз, виклик свідків не заявлено, інших заяв та клопотань не надходило.

Таким чином, позивачами не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачам перешкод щодо здійснення ними перешкод користуванні власністю - земельними ділянками та щодо порушення їх прав саме відповідачами, в тому числі ОСОБА_3. , ОСОБА_4 Окрім того позивачами не надано належних доказів, в розумінні глави 5 ЦПК України, щодо тих обставин, що земельні ділянки, що їм належать, межують із ділянкою, що перебуває в користуванні ОСОБА_3 , будівництва ОСОБА_3. прибудови - приміщення для палива з порушенням ДБН .

Отже, розглядаючи даний спір, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачами, не доведено належними та допустимими доказами фактів на які вони посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, і підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає, що є наслідком відмови в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст.12,13,81,259,263-265, 352 ЦПК України, 103, 104 ЗК України, ст. 319 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Радомишльської міської ради, виконавчого комітету Радомишльської міської ради, третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення будівлі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

Повний текст рішення суду складено 01 липня 2019 р.

Суддя Янчук В.В.