Рішення

від 27.06.2019 по справі 2а-4399/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-4399/11/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Іванейко Я.Я.,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач), в якому просила суд стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів у розмірі 29743,00 грн.

Ухвалами судді Шинкар Т.І. від 15.04.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду. Одночасно судом до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі - УДАІ ГУМВС України у Львівській області).

Ухвалою суду від 31.10.2011 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 2а - 11453/11/1370.

У відповідності до розпорядження керівника апарату суду Львівського окружного адміністративного суду № 112-Р від 08.11.2013 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи у відповідності до пункту 3.1.11 положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ.

12.11.2013 після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Мричко Н.І.

Ухвалою суду від 13.11.2013 прийнято до провадження адміністративну справу № 2а - 4399/11/1370.

Ухвалою суду від 22.04.2019 поновлено провадження у справі.

20.05.2019 суд, на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) постановив ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, згідно з якою допустив заміну первісного позивача у справі - Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова її правонаступником - Личаківською об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Ухвалою суду від 13.06.2019 замінено позивача у справі - Личаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на процесуального правонаступника - Головне управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Позивач). Одночасно суд замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - УДАІ ГУМВС України у Львівській області на процесуального правонаступника - Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області (надалі - Третя особа).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач при першій державній реєстрації транспортного засобу Mercedes-Benz 814 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) 2001 року випуску не сплатив до бюджету податку з власників транспортних засобів у розмірі 29743,00 грн.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа у судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечила.

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з листом Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції № 9/2074 від 31.08.2010, 26.06.2008 на громадянина ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб Mercedes-Benz 814 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) 2001 року випуску без сплати податку з власників транспортних засобів.

Відповідно до розрахунку, що міститься в довідці про результати перевірки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 24.01.2011 № 1283/17-010 сума податкового зобов`язання по податку з власників транспортних засобів становить 29743,00 грн.

Згідно з інформаційного листа Західного головного регіонального управління Приватбанк від 04.11.2010 № 5949 кошти з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до місцевого бюджету Личаківського району не надходили.

У зв`язку з тим, що Відповідач добровільно не сплатив податок з власників транспортних засобів при першій реєстрації, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такого в судовому порядку.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з частиною четвертою статті 34 вказаного Закону державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 11.12.1991 № 1963-XII, положення якого діяли на час виникнення спірних правовідносин, (надалі - Закон № 1963-XII) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є громадяни України, які здійснюють першу реєстрацію в Україні.

Транспортний засіб Відповідача є об`єктом оподаткування відповідно до статті 2 Закону № 1963-XII.

Згідно з частинами 2, 3 статті 3 Закону № 1963-XII перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Фізичні особи - платники податку зобов`язані пред`являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами (частина 4 статті 5 Закону № 1963-XII).

На момент реєстрації транспортного засобу Відповідачем єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлювався Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (надалі - Правила № 1388)

Згідно з пунктом 2 Правил № 1388 ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Відповідно до пункту 3 Правил № 1388 державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов`язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.

Пунктом 8 Правил № 1388 встановлено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону № 1963-XII у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень, дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що здійснення державної реєстрації транспортного засобу без попередньої сплати податку з власників транспортних засобів не передбачено законом. Наявність документів про внесення зазначених платежів є обов`язковою умовою реєстрації таких ТЗ в органах ДАІ. Відсутність квитанції про сплату податку виключає можливість проведення першої реєстрації транспортного засобу.

У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2018 у справі № 2а-2883/11/1370, від 04.05.2018 у справі № 2а-2920/11/1370, від 18.12.2018 у справі № 2а-144/11/1370, від 04.04.2019 у справі № 2а-3545/11/1370.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до УДАІ ГУМВС України у Львівській області, третя особа ДПІ у Личаківському районі м. Львова, про визнання протиправними дій відповідача з першої реєстрації на ім`я позивача транспортного засобу марки Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ) і скасування державної реєстрації вказаного транспортного засобу.

Згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 2а-11453/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України у Львівській області, третя особа ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій і скасування державної реєстрації транспортного засобу, - адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною реєстрацію УДАІ ГУМВС України у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 автомобіля Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ).

Згідно з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 2а-11453/11/1370 - визнано нечинним, а провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Разом з тим, ОСОБА_1 звертався із заявою у прокуратуру Львівської області щодо визнання його потерпілим у кримінальній справі № 181-0311, порушеної щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 364, частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України та за фактом підроблення документів та використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України .

Крім цього, згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що вироками № 1-233/11 від 01.07.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/33195653) та №1/463/51/13 від 13.11.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35407558) начальника та заступника начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУМВС України у Львівській області засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України (службова недбалість). Звинувачення ґрунтувалося в тому числі на тому, що протягом 2009-2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів у 235 випадках частково без сплати податку з власників транспортних засобів, що реєструються вперше в Україні, а у 1711 - повністю, що потягло за собою ненадходження до місцевого бюджету податку з власників транспортних засобів на загальну суму 45578100 грн.

Місцеві податкові інспекції Львівської області впродовж 2009-2012 років подали до Львівського окружного адміністративного суду більше 1300 позовів про стягнення податкового боргу з фізичних осіб, що надалі визнавалися потерпілими в згаданих кримінальних провадженнях. Ці позови за змістом та доказовою базою є типовими та аналогічними до позову, що розглядається судом у цьому провадженні.

Кримінальне провадження № 12013150060001639 від 28.05.2013 (виділене із справи, по якій вже постановлено вказаний вище вирок) за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 1, частиною 3 статті 358 КК України, триває.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено беззаперечними, належними та допустимими доказами наявності в діях Відповідача ознак протиправної несплати податку з власників транспортних засобів та причини ненадходження до бюджету коштів за реєстрацію згаданого в цій справі автомобіля та ще понад тисячі інших автомобілів вже вісім років розслідуються в порядку кримінального судочинства, результати розслідування в контексті спірних правовідносин - відсутні.

Окрім того, для звернення до суду про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податкове зобов`язання повинно набути ознак податкового боргу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), положення якого діяли на час виникнення спірних правовідносин у відповідній редакції, був Закон України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-III (надалі - Закон № 2181-III).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2181-III: податкове зобов`язання - зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункту 1.2); податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму податкового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9); податковий борг (недоїмка) - податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання (пункт 1.3).

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов`язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов`язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 Закону № 2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону № 2181-III податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків.

Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.

Таким чином, дотримання відповідних податкових процедур узгодження нарахованих податковим органом зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 28.11.2018 у справі № 2а-11893/10/1370.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відносно Відповідача приймалось податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів й таке вручалось (направлялось) платнику податків. Також не надано Позивачем доказів того, що Відповідачу надсилались податкові вимоги, а тому сума коштів, яку податковий орган просить стягнути з Відповідача як несплачене податкове зобов`язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги не підтверджуються матеріалами справи, спростовані Відповідачем та задоволенню не підлягають.

Таким чином, у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 29743,00 грн., - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04.07.2019.

Суддя Мричко Н.І.