Постанова

від 01.07.2019 по справі 910/13095/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. Справа№ 910/13095/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Козир Т.П.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золоті Жорна

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2019р. (дата підписання повного тексту 21.01.2019р.)

у справі № 910/13095/18 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Золоті Жорна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродукт

про стягнення 229 185,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2019р. у справі №910/13095/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, в порушення вимог процесуального законодавства, не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що для виготовлення борошна за актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 25.02.2015р., №2 від 12.03.2015р., №3 від 16.03.2015р., №4 від 24.03.2015р., №5 від 06.04.2015р., №6 від 23.04.2015р., №7 від 14.05.2015р., №8 від 19.05.2015р., №9 від 04.06.2015р., №10 від 08.06.2015р., №11 від 12.06.2015р., №12 від 22.06.2015р., №14 від 15.07.2015р., №15 від 03.08.2015р. ним було використано зерно вівса, що належить йому на праві власності, а відтак, не доведено правомірності своїх вимог відшкодувати вартість використаного ним зерна.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2019р. у справі №910/13095/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом встановлено факт перероблення 75 450 кг зерна вівса, належного позивачу на праві власності та факт передачі готової продукції (борошна) відповідачу, проте суд дійшов помилкового висновку, що встановлених обставин недостатньо для того, що задовольнити позов, а позивач має довести, яке саме зерно та на підставі якого договору було використано для виготовлення борошна.

Також апелянт вказує на порушення судом першої інстанції ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 839, 843 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золоті Жорна на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2019р. у справі №910/13095/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Козир Т.П., Михальська Ю.Б.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродукт своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Під час розгляду справи №910/1875/18 Господарським судом міста Києва було встановлено, що актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 25.02.2015р., №2 від 12.03.2015р., №3 від 16.03.2015р., №4 від 24.03.2015р., №5 від 06.04.2015р., №6 від 23.04.2015р., №7 від 14.05.2015р., №8 від 19.05.2015р., №9 від 04.06.2015р., №10 від 08.06.2015р., №11 від 12.06.2015р., №12 від 22.06.2015р., №14 від 15.07.2015р., №15 від 03.08.2015р. підтверджено, що між сторонами виникли правовідносини підряду по виконанню робіт з переробки зерна вівса на борошно. Згідно з даними актами для переробки зерна в борошно та виконання робіт з переробки зерна, позивачем було використано зерна вівса у кількості 75 450 кг.

В актах вказано, що позивачем надано послуги з переробки зерна та зазначена їх вартість, натомість відсутні дані, що в ціну включено вартість використаного зерна чи вартість виготовленого борошна. Тобто, актами засвідчено виконання робіт, їх прийняття відповідачем та їх вартість.

Відповідачем (ТОВ Агропродукт ) не надано доказів того, що зерно, використане для переробки в борошно належить йому на праві власності та було передану позивачу (ТОВ Золоті Жорна ) для виконання робіт з його переробки.

Пояснення сторін, що товарно-матеріальні цінності були передані позивачу без оформлення будь-яких документів, оцінюються судом критично, оскільки, законодавством передбачений відповідний порядок передачі та прийняття товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями, передбачено, що приймання продукції за кількістю здійснюється згідно транспортним і супровідним документам (рахунок-фактура, специфікації, описи, пакувальні ярлики, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відступні. Акти приймання продукції за кількістю реєструються і зберігаються в порядку, встановленому на підприємстві отримувача накладних (п.п. 12, 28 Інструкції). Аналогічні положення і вимоги містяться в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (зі змінами та доповненнями);

В актах встановлена кількість використаного зерна для переробки, вартість переробки одного кг зерна (без ПДВ), кількість залишків та відходів, не придатних для використання, які не передавались відповідачу (ТОВ Агропродукт ), та кількість виготовленого борошна, яке було передано ТОВ Агропродукт .

Натомість, доказів того, що ТОВ Агропродукт передавало ТОВ Золоті Жорна овес у кількості 75 450 кг у 2015 році для виконання робіт з переробки та виготовлення борошна вівсяного, суду не надано. Таким чином, відповідачем не доведено ті обставини, що ним передано позивачу зерно в кількості, необхідній для переробки у борошно вівсяне та не спростовано обставини використання позивачем для переробки саме зерна, належного останньому. Кількість використаного позивачем для переробки вівса сторонами не заперечується та встановлена в актах. Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, що позивачем перероблено овес у кількості 75 450 кг.

Акти, надані позивачем, мають посилання на договір №25-12/14 від 25.12.2014р. Сторонами не надано суду договору № 25-12/14 від 25.12.2014р., як і не надано пояснень щодо тих обставин, чи був укладений сторонами зазначений договір. Таким чином, сторонами не доведено обставини щодо укладання зазначеного договору та підписання актів саме на його виконання.

Цивільним кодексом України передбачено можливість виконання робіт з переробки зерна як з матеріалу замовника ТОВ Агропродукт , так і з матеріалу виконавця ТОВ Золоті Жорна . При цьому презюмується використання матеріалу виконавця, використання матеріалу замовника можливе у разі, якщо це передбачено договором;

Суд звертає увагу, що відповідачем (ТОВ Агропродукт ) до матеріалів справи не надано доказів в підтвердження обставин, щодо передачі ним позивачу матеріалу для виконання підрядних робіт з переробки вівса, крім зерна, обставини передачі якого встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 28.03.2017р. у справі №925/110/17 за позовом ТОВ Агропродукт до ТОВ Золоті Жорна про зобов`язання відповідача повернути позивачу майно, і яке має бути повернуто позивачем відповідачу на виконання рішення суду.

Доказів того, що у вартість робіт включено вартість використаного позивачем матеріалу, суду не надано, як і не надано доказів того, що вартість зерна була оплачена відповідачем чи підрядником використовувалось зерно, що належить на праві власності відповідачу.

Отже, докази на підтвердження обставин використання позивачем при виконанні підрядних робіт з переробки вівса, матеріалу, що належить відповідачу, та вартість якого має бути оплачена позивачу, відповідачем суду не надано.

Одночасно рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/19141/17 встановлено, що відповідачем в якості оплати послуг з переробки вівса за вказаними актами було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 311 117,50 грн. Суду не подані докази в підтвердження надання послуг позивачем за зазначеними актами на суму 311 117,50 грн. Судовим рішення встановлено приймання-передача робіт з переробки вівса на суму 33 952,50 грн. Таким чином, позивачем не доведено ті обставини, що перераховані відповідачем (саме за зазначеними актами) на рахунок позивача кошти в сумі 311 117,50 грн. не містять вартості використаного вівса (враховуючи встановлену сторонами вартість робіт - 33 952,50 грн.). Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка з урахуванням положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується при розгляді справ як джерело права, одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, №48553/99, §77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, №22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007).

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 229 185,00 грн. заборгованості за договором підряду.

У своєму позові, як і в апеляційній скарзі позивач зазначає, що між сторонами укладено договір підряду, проте в порушення вимог ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять договір підряду.

Позивач зазначає, що на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 25.02.2015р., №2 від 12.03.2015р., №3 від 16.03.2015р., №4 від 24.03.2015р., №5 від 06.04.2015р., №6 від 23.04.2015р., №7 від 14.05.2015р., №8 від 19.05.2015р., №9 від 04.06.2015р., №10 від 08.06.2015р., №11 від 12.06.2015р., №12 від 22.06.2015р., №14 від 15.07.2015р., №15 від 03.08.2015р. було перероблено 75 450 кг. зерна вівса.

Для з`ясування вартості зерна вівса у 2015 році позивач звернувся до судового експерта Бугрової Н.К. з наступним питанням: Яка ринкова вартість зерна вівса продовольчого, з урахування його якісних показників, використаного ТОВ Золоті Жорна для виготовлення борошна для ТОВ Агропродукт згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 25.02.2015р., №2 від 12.03.2015р., №3 від 16.03.2015р., №4 від 24.03.2015р., №5 від 06.04.2015р., №6 від 23.04.2015р., №7 від 14.05.2015р., №8 від 19.05.2015р., №9 від 04.06.2015р., №10 від 08.06.2015р., №11 від 12.06.2015р., №12 від 22.06.2015р., №14 від 15.07.2015р., №15 від 03.08.2015р., станом на дату складання відповідного акту? .

З урахуванням висновку експерта, яким встановлено, що вартість сировини по кожному акту становить 3 000,00 грн. за тонну з урахування ПДВ, позивачем визначено вартість використаного матеріалу на суму 226 350,00 грн.

Крім того, згідно з банківськими виписками, відповідачем сплачено позивачу згідно з актами 31 117,50 грн. Вартість переробки згідно з актами, без врахування матеріалу становить 33 952,50 грн., а тому позивач просить суд стягнути вартість переробки у сумі 2 835,00 грн.

Слід зазначити, що стягнення 2 835,00 грн. було предметом у справі №910/19141/17, а тому відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору підряду в частині оплати.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивачем не надано договір №25-12/14 від 25.12.2014р.

Враховуючи усні домовленості сторін, позивач мав вчиняти дії, передбачені ст. 530 Цивільного кодексу України, проте доказів пред`явлення претензії у встановленому законодавством порядку, до суду не подано.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору № 3 від 15.01.2015р., який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю ДК позивач придбав овес у кількості 25,120 тонн, що підтверджується накладною №3 від 15.01.2015р., проте вказані докази не свідчать про те, що вказане зерно було перероблене за актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 25.02.2015р., №2 від 12.03.2015р., №3 від 16.03.2015р., №4 від 24.03.2015р., №5 від 06.04.2015р., №6 від 23.04.2015р., №7 від 14.05.2015р., №8 від 19.05.2015р., №9 від 04.06.2015р., №10 від 08.06.2015р., №11 від 12.06.2015р., №12 від 22.06.2015р., №14 від 15.07.2015р., №15 від 03.08.2015р. позивачем було використане саме зерно, придбане за договором № 3 від 15.01.2015р.

Щодо доводів, наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити, що наявність актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг), які підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток сторін не можуть породжувати наслідків за відсутності певних домовленостей сторін, як то порядок оплати, строки тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо висновку експерта, то відсутні докази погодження сторонами стосовно вартості зерна за висновком експерта.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2019р. у справі №910/13095/18.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2019р. у справі №910/13095/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/13095/18 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.П. Козир

Ю.Б.Михальська