Постанова

від 01.07.2019 по справі 910/811/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/811/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Козир Т.П.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-М

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018р. (повне рішення складено 18.05.2018р.)

у справі №910/811/18 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства Паркер Плюс

до 1. Державної організації Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-М

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комерційна компанія Айред Холдінгс Лімітед (IRED HOLDINGS LIMITED)

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2019р. у справі №910/811/18 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 24а, у Шевченківському районі міста Києва, укладений 21.03.2017р. між Державною організацією Центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд-М , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. та зареєстровано в реєстрі №468 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами до договору). Стягнуто з Державної організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва на користь Приватного підприємства Паркер плюс судовий збір у розмірі 881,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-М на користь Приватного підприємства Паркер плюс судовий збір у розмірі 881,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачами належними і допустимими доказами не спростовано, що спірний договір не суперечить положенням ст.ст. 316, 319, 321 Цивільного кодексу України, а також не порушує права позивача як власника майна, а тому вимоги Приватного підприємства Паркер Плюс про визнання недійсним Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 24а, у Шевченківському районі міста Києва, укладеного 21.03.2017р. між Державною організацією Центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд-М , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. та зареєстрованого в реєстрі №468 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами до договору) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Промбуд-М звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018р. у справі №910/811/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що майновий комплекс, який належить позивачу не є предметом спірного договору, спірний договір не порушує прав позивача.

Апелянт зазначає, що майновий комплекс фактично вибув з володіння позивача з жовтня 2010р. на підставі вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2010р. по справі №1-1081/2010.

На момент укладення спірного договору були відсутні будь-які підтвердження реєстрації права власності ПП Паркер Плюс на майновий комплекс площею 3009,00 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2009р. по справі №11/315 не встановлювалось факту державної реєстрації права власності.

На момент укладення спірного договору від 21.03.2017р. право власності ПП ПАРКЕР ПЛЮС на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване не було, а зважаючи на положення договору та діючого законодавства, таке право було зареєстроване та виникло тільки 05.05.2017р., тобто після укладення спірного договору.

Приватне підприємство ПАРКЕР ПЛЮС заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що спірний договір порушує право власності позивача на земельну ділянку та майновий комплекс, а тому наявні підстави для визнання правочину недійсним. З урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний договір суперечить приписам ст.ст. 316, 319, 321 Цивільного кодексу України, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-М у справі № 910/811/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Михальська Ю.Б., Козир Т.П. у зв`язку із призначенням головуючого судді Власова Ю.Л. на посаду судді Верховного Суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-М на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018р. у справі №910/811/18 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Державна організація Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю Промбуд-М , Комерційна компанія Айред Холдінгс Лімітед (IRED HOLDINGS LIMITED) своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.03.2017р. між Державною організацією Центральне територіальне управління капітального будівництва (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд-М (сторона-2) було укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 24, у Шевченківському районі міста Києва, за умовами якого сторона-1 та сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: вул. Січових Стрільців, 24, у Шевченківському районі міста Києва (надалі - Об`єкт) (п. 2.1 Договору). /а.с. 13, т.1/.

Згідно з п.п. 3.1. - 3.2. Договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: вулиця Січових Стрільців, 24, у Шевченківському районі міста Києва, площею 0,6 га. Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом Об`єкт.

31.07.2017р. між Державною організацією Центральне територіальне управління капітального будівництва (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд-М (сторона-2) укладено Додатковий договір до Договору від 21.03.2017р. про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 24, у Шевченківському районі міста Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О., зареєстрований в реєстрі за №1174, за змістом якого в зв`язку із технічною помилкою в основному договорі від 21.03.2017, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. за реєстровим номером 468, сторони Договору погодили замінити наступні пункти:

1.1. в назві договору замінити адресу вулиця Січових Стрільців, 24, на вулиця Січових Стрільців, 24а;

1.2. пункт 1.1.3 замінити адресу вулиця Січових Стрільців, 24, на вулиця Січових Стрільців, 24а;

1.3. пункт 1.1.5 замінити адресу вулиця Січових Стрільців, 24, на вулиця Січових Стрільців, 24а;

1.4 пункт 2.1 замінити адресу вулиця Січових Стрільців, 24, на вулиця Січових Стрільців, 24а;

1.5 пункт 3.1 замінити адресу вулиця Січових Стрільців, 24, на вулиця Січових Стрільців, 24а;

1.6 пункт 4.2.1 замінити адресу вулиця Січових Стрільців, 24, на вулиця Січових Стрільців, 24а. /а.с. 22, т.1/.

Згідно з п. 6.3 Договору сторони розподіляють об`єкт в порядку, в кількості та на умовах цього Договору, відповідно до Акту розподілу площ (приміщень) Об`єкта між усіма сторонами.

До завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію, майнові права на проектну та робочу документацію відносно будівництва об`єкту, на використані в процесі будівництва матеріали та обладнання, на всі результати виконаних будівельних робіт, в тому числі і на незавершений будівництвом об`єкт в цілому або його частини, належать Стороні-2 (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника Сторона-1 отримує у власність частину Об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8,4% загальної площі квартир цього Об`єкту, після введення його в експлуатацію згідно Актів розподілу площ цього Об`єкту.

Згідно з п. 7.2 Договору сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, сторона-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва Об`єкта, право власності на частину об`єкту будівництва, за виключенням належної Стороні-1, згідно п. 7.1 частки.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За умовами спірного Договору відповідачі зобов`язались збудувати житловий комплекс на земельній ділянці, що розташована за адресою: вулиця Січових Стрільців, 24а у Шевченківському районі міста Києва.

За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009р. позивач придбав у Приватного підприємства Макс-Медіа груп об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс загальною площею 3009,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, будинок №24А та складається з: будівлі (літ.Б) площею 11,40 кв.м, будівлі (літ. В) площею 77,10 кв.м, будівлі (літ. Г) площею 149,90 кв.м, будівлі (літ. Д) площею 485,60 кв.м, будівлі (літ. Е) площею 180,70 кв.м, будівлі (літ. Ж) площею 28,90 кв.м, будівлі (літ. З) площею 2075,40 кв.м. /а.с. 28, т.1/.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2009р. у справі №11/315, визнано право власності Приватного підприємства Паркер плюс на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс загальною площею 3009,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, будинок №24А, та складається з: будівля (літ.Б) площею 11,40 кв.м, будівля (літ. В) площею 77,10 кв.м, будівля (літ. Г) площею 149,90 кв.м, будівля (літ. Д) площею 485,60 кв.м, будівля (літ. Е) площею 180,70 кв.м, будівля (літ. Ж) площею 28,90 кв.м, будівля (літ. З) площею 2075,40 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009р., рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2009р. у справі №11/315 в частині визнання права власності залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 24.12.2009р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2009р. у справі №11/315.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2009р. у справі №11/315 встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на спірне майно (майновий комплекс загальною площею 3009,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, будинок №24А) і таке право виникло у позивача з моменту державної реєстрації договору, яка здійснена 16.07.2009р. Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка з урахуванням положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується при розгляді справ як джерело права, одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, №48553/99, §77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, №22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007).

При цьому, Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України виступало у справі №11/315 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест , а відтак було обізнане про належність позивачу відповідного майнового комплексу на праві власності.

07.02.2011р. між Київською міською радою (як продавцем) та Приватним підприємством Паркер Плюс (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №43, за умовами якого продавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2010р. №521/5333 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Артема, 24-а у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,6110 га, кадастровий номер 8000000000:91:151:0019, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. /а.с. 24, т.1/.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86819716 від 11.05.2017р. вбачається, що право власності за Приватним підприємством Паркер Плюс на земельну ділянку за адресою: вул. Артема, 24-а у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:151: НОМЕР_1 , зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2017р. за №20336925. /а.с. 33, т.1/.

Рішенням Київської міської ради від 03.09.2015р. №944/1808 Про перейменування вулиць, площ, провулків та проспектів у місті Києві вулицю Артема в місті Києві перейменовано на вул. Січових Стрільців.

Таким чином, майновий комплекс, що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:151: НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 24-а та земельна ділянка належать на праві приватної власності Приватному підприємству Паркер Плюс .

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у відповідній редакції, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, за умовами спірного договору відповідачі погодили збудувати Об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці, на якій розміщене нерухоме майно, належне позивачу, що свідчить про порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.(п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Крім того, належність позивачу прав на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці за спірним договором, встановлена судами під час розгляду справи №910/23396/17.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно того, що спірний договір не порушує прав позивача на належний йому майновий комплекс, то до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Згідно п. 3.2. спірного договору Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом Об`єкт.

Наявність двох землекористувачів на одній земельній ділянці суперечить вимогам земельного законодавства.

Щодо вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2010р. по справі №1-1081/2010, то вказаний вирок не є обов`язковим у розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки дії чи бездіяльність винної особи, стосовно якої ухвалено вирок, не впливають на предмет даної справи.

Щодо держаної реєстрації прав позивача на майновий комплекс, то як вже встановлено судом, належність прав позивача на нерухоме майно була встановлена судами під час розгляду справи №910/23396/17.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 276 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених у даній постанові обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2019р. у справі №910/811/18.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018р. у справі №910/811/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/811/18 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.П. Козир

Ю.Б.Михальська