Рішення

від 18.06.2019 по справі 320/625/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року м. Київ № 320/625/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви від 16.04.2019, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1025958/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 4;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1025959/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 5;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1027247/41208078 від 17.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 6;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" від 30.11.2018 № 4, 5, 6 за датою її фактичним надходження - 11.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання вимог п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України 11.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" було виписано на покупця Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - А ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41144905) податкові накладні №3 від 30.11.2018 на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 8333, 33 грн., №4 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн., №5 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн., №6 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн. та №7 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмір 8333, 33 грн., які направлено для реєстрації у ЄРПН. За результатами обробки ПН/РК податкові накладні №4,5,6 було прийнято, однак реєстрацію зупинено.

Так, позивачем зазначено, що ним було подано до комісії Головного управління ДФС у Київській області та ДФС України пояснення та копії документів, якими підтверджується реальність здійснення операцій за спірними податковими накладними. Втім, рішеннями комісії Головного управління ДФС у Київській області відмовлено у реєстрації поданих податкових накладних.

На думку позивача, Головним управлінням ДФС у Київській області протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних, незважаючи на їх відповідність всім вимогам і критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, рішення Головного управління ДФС у Київській області, якими відмовлено у реєстрації накладних, не містять жодної інформації щодо невідповідності податкових накладних законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення законодавства при їх складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

14.05.2019 до суду від представника Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що під час перевірки реальності здійснення фінансово - господарської операції по податковим накладним №4 від 30.11.2018, №5 від 30.11.2018 та №6 від 30.11.2018 встановлено відсутність підтверджуючих документів на придбання, а саме: первинних документів щодо придбання (оренди) обладнання, акти приймання - передачі, накладні. Окрім того, по податковим накладним №4 та №5 встановлено відсутність розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків на підтвердження факту придбання (оренди) обладнання. З огляду на викладене, відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оскаржувані рішення є правомірними.

Також 14.05.2019 від представника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надійшов відзив тотожного змісту відзиву, що надійшов від представника Державної фіскальної служби України. Відповідач 1 у задоволенні позовних вимог також просив відмовити, зазначивши, що спірні рішення є правомірними, оскільки позивачем не було надано на вимогу податкового органу копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

28.05.2019 від позивача до суду надійшли письмові заперечення на відзиви на позов відповідачів, в яких позивачем наголошено, що в квитанціях про зупинення податкових накладних не було зазначено, які саме документи позивачем необхідно було надати для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а тому у позивача була відсутня можливість в повному обсязі виконати вимоги квитанцій, якими реєстрацію податкових накладних №4,5,6 від 30.11.2018 зупинено.

05.06.2019 представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

05.06.2019 від представника відповідачів надійшла заява, якою розгляд та задоволення клопотання позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження залишено на розсуд суд.

У судове засідання, призначене на 05.06.2019, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони не з`явилися.

Згідно частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на заявлені позивачем та відповідачами клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОІНКОМ зареєстроване юридичною особою 13.03.2017 (запис 1 355 102 0000 008807). Видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (код 31.01); оброблення металів та нанесення покриття на метали (код 25.61); виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (код 25.99); надання в оренду інших машин, устатковання та товарів н.в.і.у. (основний) код (77.39); оптова торгівля іншими машинами ц устаткованням (код 46.69); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); купівля та продаж власного нерухомого майна (код 68.10); діяльність у сфері інжиніринг, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код 71.12); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); виробництво іншої продукції, н.в.і.у. (код 32.99); ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (код 33.12); установлення та монтаж машин і устаткування (код 33.20).

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОІНКОМ (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - А ТРЕЙД (Орендар) 30.11.2018 укладено договір оренди обладнання №ОР 2/2018.

Згідно вказаного договору та акту прийому - передачі обладнання, орендарю на 24 місяці з моменту прийняття обладнання передано у користування координатно - пробивний прес для обробки листового металу Vipros 2510 King - 1 шт., розмір місячної оренди якого становить 27000 грн., в тому числі ПДВ 20% 4500 грн. та установку лазерного розкрою Bystronic Bystar 4020 (заводський номер К990405) - 1 шт. з місячною орендною платою 23000 грн., в тому числі ПДВ 20% 3833, 33 грн.

Згідно наданих копій рахунків на оплату №16, №18 та №19 від 30.11.2018 судом встановлено, що позивачем надано ТОВ МЕТАЛ - А ТРЕЙД в оренду обладнання, а саме: за грудень 2018 року у кількості 1 шт., сума з ПДВ складає 50 000 грн., за лютий 2019 року у кількості 1 шт., сума з ПДВ складає 50 000 грн., за березень 2019 року у кількості 1 шт., сума з ПДВ складає 50 000 грн.

Оплату за оренду обладнання за вказані періоди здійснено ТОВ МЕТАЛ - А ТРЕЙД , що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №2681 від 30.11.2018 у сумі 50 000 грн., №2683 від 30.11.2018 у сумі 50 000 грн., №2684 від 30.11.2018 у сумі 50 000 грн.

На виконання вимог п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України 11.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" було виписано на покупця Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - А ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41144905) податкові накладні №3 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн., №4 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн., №5 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн., №6 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмірі 8333, 33 грн. та №7 від 30.11.2018 на суму ПДВ у розмір 8333, 33 грн., які направлено для реєстрації у ЄРПН.

Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 11.12.2018 за №9274832121, податкову накладну № 4 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрація зупинена; від 11.12.2018 за №9274764080 податкову накладну №5 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрація зупинена; від 11.12.2018 за №9274818737 податкову накладну № 6 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрація зупинена.

Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації вказаних накладних визначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

У зазначених квитанціях позивачеві запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження законності зазначених господарських операцій позивачем направлено на адресу податкового органу пояснення та документи щодо обставин видачі податкових накладних від 30.11.2018 №4, 5, 6.

Втім, Комісією ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення: № 1025958/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 4; № 1025959/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 5; №1027247/41208078 від 17.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 6.

Відповідно до вказаних рішень підставою для відмови в реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Судом встановлено, що 22.12.2018 позивачем подано до комісії ДФС скарги разом з первинними документами з проханням повторно розглянути прикріплені копії документів.

Однак, 02.01.2019 ДФС на подані позивачем скарги рішеннями №326/41208078/2 від 02.01.2019, №327/41208078/2 від 02.01.2019 та №328/41208078/2 від 02.01.2019 відмовлено у реєстрації податкових накладних №4 від 30.11.2018, № 5 від 30.11.2018 та №6 від 30.11.2018.

Вважаючи рішення № 1025958/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 4; № 1025959/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 5; №1027247/41208078 від 17.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 6 необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій убачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку .

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а й норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним у Квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність Податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку .

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відзиви відповідачів також не містять будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відтак, контролюючим органом не надано пояснення обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не доведено правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних.

Суд зазначає, що пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлено пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку , а й на відповідне рішення, яким позивача внесено до переліку ризикових платників.

Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначено, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, відповідачами не надано суду ні протоколу засідання Комісії, ні переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ні матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначного (множинного) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено, як зазначено в квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Відтак, комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію Податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З огляду на наведені норми та оскаржувані рішення судом встановлено, що вони прийняті комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено податковому органу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Так, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, виписаних позивачем, стало ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Водночас, під час розгляду справи відповідачами зазначено, що при перевірці даних по наданим документам встановлено відсутність підтверджуючих документів на придбання, а саме: первинних документів щодо придбання (оренди) обладнання, актів приймання - передачі, накладних. Окрім того, до податкових накладних №4 від 30.11.2018 та №5 від 30.11.2018 не надано розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків на підтвердження факту придбання (оренди) обладнання.

Втім, сукупність наданих позивачем первинних документів виключають підстави для сумніву щодо законності підстав у позивача виписати податкові накладні при здійсненні господарських операцій з ТОВ МЕТАЛ - А ТРЕЙД щодо оренди товарів; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Також аналіз наданих позивачем згідно вичерпного переліку документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Окрім того, суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття спірних рішень.

Разом із цим, відповідачі зазначеним правом не скористались, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості спірних рішень та підстав їх прийняття під час розгляду справи не надали, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між ним та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що останні не мали правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних прийнято необґрунтовано з порушенням вимог зазначених нормативно-правових актів, відтак, позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішень підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" від 30.11.2018 № 4, 5, 6 за датою її фактичним надходження - 11.12.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої названої статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 1201 ПК України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно пункту 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги пункту 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкові накладні потрібно вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку.

Згідно положень статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН Податкові накладні датою їх фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" просить суд стягнути на користь позивача судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд зазначає, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Судом досліджені надані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 850,00 грн. документи, а саме:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, із зазначенням орієнтовного розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" - 17 850, 00 грн., які складаються з: консультації клієнта, узгодження правової позиції - 1700, 00 грн. (2 години роботи, 850, 00 грн. х 2 години = 1700, 00 грн.); оскарження податкових повідомлень - рішень в апеляційному порядку (складання скарг - 3 скарги) - 2550, 00 грн. (3 години роботи, 850, 00 грн. х 3=2550, 00 грн.); збір та аналіз документів для складання позовної заяви (відзиву на позов), у тому числі в третіх організаціях - 850, 00 грн./8 години = 6800, 00 грн.; складання позовної заяви по цивільній справі 4 години, 850, 00 грн. х = 3400, 00 грн.; орієнтовані витрати часу на судові засідання і процесуальні дії, 4 години, 850, 00 грн. х 4 = 3400, 00 грн., всього 17 850, 00 грн. Також зазначено, що послуги пошти, витрати на відрядження та транспортні витрати на поїздку будуть визначені пізніше згідно підтверджуючих документів;

- копію договору про надання юридичних (адвокатських) послуг б/н від 12.12.2018;

- копію ордеру на надання правової допомоги серії КВ №308398.

Суд наголошує на відсутності у матеріалах справи актів наданих послуг/виконаних робіт, актів прийому - передачі, з яких би можна було встановити обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем. Втім, надано лише попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, що свідчить виключно про намір сторін угоди на виконання у майбутньому певних робіт та погодження сплати.

Також, відсутні докази оплати позивачем наданих адвокатом послуг, відповідно та пропорційно до обсягу отриманих послуг.

Таким чином, аналізуючи наведене, враховуючи докази, надані на підтвердження витрат на правничу допомогу, а також той факт, що попередній розрахунок та вартість послуг на професійну правничу допомогу не є належним та допустимим доказом надання таких послуг, ураховуючи відсутність доказів сплати позивачем коштів у якості витрат на професійну правничу допомогу в рамках розгляду цієї адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача цих витрат.

При цьому, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору, а саме: платіжні доручення: №259 від 05.02.2019 на суму 1921, 00 грн., №260 від 05.02.2019 на суму 1921, 00 грн., №261 від 05.02.2019 на суму 1921, 00 грн., №258 від 05.02.2019 нам суму 1921, 00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягають судові витрати у розмірі 7 684, 00 грн.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" (код ЄДРПОУ: 41208078, адреса місце знаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 24) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260, адреса місце знаходження: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, 5а), Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39292197, адреса місце знаходження: 04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1025958/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 4.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1025959/41208078 від 14.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 5.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1027247/41208078 від 17.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 № 6.

5. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" від 30.11.2018 № 4, 5, 6 за датою їх фактичного надходження - 11.12.2018.

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260, адреса місце знаходження: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, 5а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНКОМ" (код ЄДРПОУ: 41208078, адреса місце знаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 24) судовий збір в сумі 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 червня 2019 року