Рішення

від 01.07.2019 по справі 826/7048/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 липня 2019 року справа №826/7048/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карраген" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Карраген") доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі) третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа) про 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення (складення висновку) про повернення позивачу надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705; 2) зобов`язання відповідача прийняти у відповідності до законодавства рішення (складення висновку) про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705; 3) зобов`язання відповідача підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань, у зв`язку із тим, що за ТОВ "Карраген" обліковується сума надмірно сплачених коштів в розмірі 1 145 068,44 грн. з податку на додану вартість, що підлягають поверненню позивачу з відповідного бюджету згідно зі статтею 43 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7048/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року відповідача зобов`язано надати суду інтегровану картку платника податків з податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року виправлено описку, допущену в ухвалах Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2017 року та від 15 лютого 2018 року, зазначивши Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про безпідставність позовних вимог, у зв`язку із тим, що переплата у сумі 1 145 068,44 грн. не відповідає вимогам статті 43 Податкового кодексу України.

Третя особа подала пояснення на позовну заяву, де вказала, що висновок від ГУ ДФС про повернення надмірно сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ "Карраген" на суму 10 801 220,00 грн. має бути поданий відповідачем до казначейства.

В судовому засіданні 10 вересня 2018 року суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ТОВ "Карраген" подало до ДПІ у Печерському районі листи-заяви від 09 лютого 2017 року вих. №0001/0902, від 17 лютого 2017 року вих. №0002/0902, від 27 лютого 2017 року вих. №0003/0902, від 13 березня 2017 року вих. №0004/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0005/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0006/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0007/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0008/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0009/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0010/1303, від 13 березня 2017 року вих. №0011/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0012/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0013/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0014/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0015/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0016/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0017/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0018/1303, від 14 березня 2017 року вих. №0019/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0020/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0021/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0022/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0023/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0024/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0025/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0026/1303, від 15 березня 2017 року вих. №0027/1303, від 17 травня 2017 року вих. №1705, в яких зазначало про надміру сплачені кошти з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) згідно платіжних доручень від 26 червня 2014 року, від 27 серпня 2014 року та 29 вересня 2014 року, наявну переплату, підтверджену даними електронного кабінету платника та листами ДПІ у Печерському районі, у зв`язку із чим просило повернути (перерахувати) надміру сплачені кошти у розмірі 1 145 068,44 грн. на поточний рахунок товариства.

У відповідь на заяви позивача ДПІ у Печерському районі у листах від 13 березня 2017 року №7589/10, від 29 березня 2017 року №8564/10, від 13 березня 2017 року №7587/10, від 13 березня 2017 року №7588/10, від 22 травня 2017 року повідомила, що згідно інформаційних баз даних ДФС України, в ІКПП з податку на додану вартість позивача обліковується переплата у розмірі 1 145 068,44 грн., яка частково виникла згідно платіжного доручення від 27 червня 2014 року №74: "сплачено ПДВ у сумі 1 270 000,00 грн. (код сплати 160 - надходження до бюджету коштів за результатами роботи підрозділів Головного оперативного управління". Згідно електронної виписки по рахункам Державної казначейської служби України в платіжному дорученні №74 від 27 червня 2014 року в полі призначення платежу підприємством зазначено наступне: "*;160;38750930; податок на додану вартість за травень 2014 року. Без ПДВ.;", при цьому згідно ІКП з податку на додану вартість обліковується нарахування за травень 2014 року в сумі 1 201,00 грн. Тому переплата не відповідає статті 43 Податкового кодексу України. Враховуючи вищезазначене, переплата у сумі 1 145 068,44 грн. не відповідає вимогам статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового податкового зобов`язання залишаються без виконання.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України регламентує Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територіальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі по тексту - Порядок).

Разом з тим, за змістом пунктів 10, 11 Порядку висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є факт помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, відсутність у платника податків податкового боргу та воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Таким чином, з урахуванням змісту позовних вимог, у межах спірних правовідносин належить встановити факт надмірної сплати ТОВ "Карраген" суми грошових зобов`язань в розмірі 1 145 068,44 грн., відсутність податкового боргу та подання заяви про повернення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карраген" згідно платіжного доручення від 26 червня 2014 року №74 сплатило 1 270 000,00 грн. податку на додану вартість за травень 2014 року.

При цьому, у листах-відповідях на заяви позивача відповідач визнав, що станом на день звернення, зокрема, із заявою від 17 травня 2017 року вих. №1705 про повернення коштів, за ТОВ "Карраген" обліковувалась переплата в сумі 1 145 068,44 грн.

Відповідач надав суду копії інтегрованих карток платника податків з податку на додану вартість, з якої видно, що станом на 31 грудня 2017 року у позивача наявна переплата в сумі 1 145 068,44 грн.

Наведене свідчить, що факт надмірної сплати суми податку на додану вартість, сплаченого згідно платіжного доручення від 26 червня 2014 року №74 у розмірі 1 145 068,44 грн. (переплата) підтверджується.

Факт наявності надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1 145 068,44 грн. відповідачем не заперечується та не спростований.

Як встановлено вище, ТОВ "Карраген" подало до відповідача заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів; доказів наявності у відповідача податкового боргу відповідачем до суду не надано.

Наведене свідчить, що позивач має право на повернення з бюджету надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що ним складено висновок про повернення ТОВ "Карраген" надмірної сплати суми податку на додану вартість, у розмірі 1 145 068,44 грн., та подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Наведене, на думку суду, свідчить про допущення ДПІ у Печерському районі протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань на підставі відповідних заяв.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

Посилання відповідача на те, що заява про повернення коштів не відповідає вимогам статті 43 Податкового кодексу України відхиляються судом, оскільки законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених податкових платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб`єкта господарювання до податкового органу із відповідною заявою; 2) встановлення податковим органом наявності факту переплати; 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі №21-3а15к.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, визначені статтею 43, що необхідні для виникнення у нього права на повернення з бюджету надміру сплачених сум грошового зобов`язання, а саме: у позивача виникла переплата з податку на додану вартість; позивач у визначений Податковим кодексом України строк подав відповідачу письмову заяву, в якій просив повернути переплату та зазначив реквізити для перерахування коштів (на поточний рахунок позивача в установі банку). При цьому, на день подання заяви у позивача був відсутній податковий борг.

Вищенаведене свідчить, що відповідач повинен був підготувати висновок про повернення позивачу переплати у вказаній вище сумі з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові державного казначейства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не складення висновку про повернення позивачу надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В даному випадку належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача підготувати та подати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення позивачу відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Таким чином, задоволення вимог у спосіб, заявлений позивачем, є можливим та узгоджується з приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, що зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом із тим, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти у відповідності до законодавства рішення (складення висновку) про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705, фактично дублює вимогу про зобов`язання підготувати та подати висновок до відповідного органу казначейства, з урахуванням чого є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Карраген" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3 200,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карраген" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо не складення висновку про повернення позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Карраген" надмірно сплаченої суми з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705.

3. Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карраген" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1 145 068,44 грн. на підставі заяви від 17 травня 2017 року вих. №1705.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карраген" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200,00 (три тисячі двісті гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карраген" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13-А, к. 22; ідентифікаційний код 38750930);

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; ідентифікаційний код 39669867);

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783).

Суддя В.А. Кузьменко