Рішення

від 05.07.2019 по справі 640/2449/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/187

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2019 року № 640/2449/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-195054-17 від 05 грудня 2018 року в розмірі 12069,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 28 травня 2009 року він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3761, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та був взятий на облік платників податків у Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва.

З 05 квітня 2017 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності 69.10 Діяльність у сфері права та перебуває на обліку у податковій інспекції.

За 2017-2018 роки, як вказано у позовній заяві, позивачем, як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиний соціальний внесок своєчасно та в повному обсязі. Також єдиний соціальний внесок, нарахований на доходи позивача як найманого працівника, було сплачено роботодавцем позивача, з яким він перебував у трудових відносинах.

18 грудня 2018 року позивачем отримано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2018 року №Ф-195054-17, в якій вказано, що станом на 30 листопада 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 12069,42 грн.

Проте, як зазначає позивач, у вказаній вимозі не вказано за який період та на підставі яких саме нормативно-правових актів було нараховано дану недоїмку.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивач 27 грудня 2018 року звернувся до Державної фіскальної служби України з відповідною скаргою, за результатами розгляду якої рішенням від 28 січня 2019 року №4187/6/199-99-11-05-0225 скарга залишена без задоволення, а вимога без змін.

Позивач також послався й на те, що у телефонному режимі працівники податкового органу повідомили його про те, що дана недоїмка обліковується за позивачем як за особою яка проводить незалежну професійну діяльність.

Проте, у позовній заяві зазначено, що починаючи з моменту отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та до теперішнього часу, позивач не отримував доходу від здійснення адвокатської діяльності, а тому, за його доводами, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач є платником єдиного соціального внеску відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , перебуваючи на обліку у контролюючому органі, у разі не отримання доходу у відповідному звітному періоді, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць (у 2017 році-704,00 грн, у 2018 році - 819,00 грн). За даними АІС Податковий блок станом на 30 листопада 2018 року загальна сума боргу платника єдиного внеску становила 12069,42 грн, у зв`язку з чим відповідачем було винесено податкову вимогу від 05 грудня 2018 року №Ф-195054-17.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив зазначив, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, займається одним і тим же видом діяльності, в нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, оскільки, як вказано у відповіді на відзив, у такому випадку буде мати подвійний облік ідентичної господарської діяльності, відповідно, подвійне оподаткування, що, за доводами позивача, суперечить принципам податкового законодавства.

Таким чином, як зазначає позивач, він, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа особа-підприємець 3-ї групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 травня 2009 року ОСОБА_1 на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 травня 2009 року №30-38-31 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3761 (Т.1, арк. 18).

27 липня 2009 року адвокат ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва за №20143 (Т.1, арк. 19).

05 квітня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та того ж дня взятий на облік, у тому числі, як платник єдиного внеску, що підтверджується наданою суду копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією витягу з реєстру платників єдиного внеску від 06 липня 2017 року №1726563401731 (Т.1, арк. 20, 21).

Відповідно до Реєстру платників єдиного податку, доступ до якого наданий на офіційному сайті ДФС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers), позивач зареєстрований з 01 липня 2017 року, як фізична особа-підприємець та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 3 групи оподаткування (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/edpod).

Крім того, в матеріалах справи наявні відомості щодо сплати позивачем єдиного соціального внеску за період з 01 липня 2017 року по 08 лютого 2019 року (Т.1, арк. 22).

В той же час, з інтегрованої картки платника єдиного внеску, код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) вбачається, що у позивача, починаючи з 19 квітня 2018 року утворилася заборгованість, на яку в подальшому нараховувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату платежу та станом на 30 листопада 2018 року суму боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску становить 12069,42 грн (Т.1, арк. 32-33).

На підставі вказаних вище даних відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-195054-17 від 05 грудня 2018 року, відповідно до якої сума недоїмки по сплаті єдиного внеску становить 12069,42 грн (Т.1, арк. 12 )

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач оскаржив її до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення про від 28 січня 2019 року про залишення скарги без задоволення, а вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-195054-17 від 05 грудня 2018 року без змін (Т.1, арк. 13-14, 15-17).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної вимоги)) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 -1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ.

Так, у відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності віднесені до платників єдиного внеску.

Положеннями розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що однією з необхідних умов для обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є проведення відповідної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не заперечував наявність в нього обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підтвердження такої сплати останнім надано суду відповідні докази, з яких вбачається, що позивачем сплачувався єдиний внесок як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Проте, як вже зазначалось судом, відповідачем надано виписку з інтегрованої картки платника єдиного внеску, у відповідності до якої у позивача, починаючи з 19 квітня 2018 року утворилася заборгованість, яка станом на 30 листопада 2018 року складає 12069,42 грн.

Разом з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів проведення відповідачем перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, що дозволяє суду дійти висновку про те, що останнім одразу на підставі лише даних наявних у інтегрованій картці було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), тобто, заборгованість у розмірі 12069,42 грн є неузгодженою. При цьому, правильність нарахування недоїмки може бути встановлена лише за результатами відповідної перевірки, що буде відображено у акті. За відсутності такого акта перевірки, суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість нарахованої суми боргу.

Крім того, суд зазначає, що вказана вимога не містить будь-яких відомостей щодо періоду нарахування позивачу єдиного соціального внеску, який підлягає сплаті.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2018 року №Ф-195054-17 протиправною та її скасування.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2018 року №Ф-195054-17- задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2018 року №Ф-195054-17.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова