Постанова

від 26.06.2019 по справі 757/35978/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 757/35978/14-ц

провадження № 61-30941св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року в складі судді Батрин О. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кошти у розмірі 725 000,00 дол. США, зі строком виконання до 24 січня 2028 року, зі сплатою 13,5 % річних.

Позивач зазначав, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 30 жовтня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 946 661,93 дол. США, що у гривневому еквіваленті становило 12 300 76,59 грн, з яких: 694 096,62 дол. США заборгованості за кредитом, 135 638,94 дол. США заборгованості за процентами, 35 935,81 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 83 990,55 дол. США пені за несвоєчасне повернення відсотків, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ Укрсоцбанк відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем як іпотекодержателем було використано його право звернути стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, що свідчить про його намір відмовитись від продовження правовідносин із позичальником достроково через порушення останнім умов договору. Вважав, що позивач, звертаючи стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та вказуючи суму заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі, обрав спосіб захисту свого порушеного права і тим самим висловив волю на припинення зобов`язання, укладеного між ним та позичальником на строк до 24 січня 2028 року. Таке право позивача закріплено у частині першій статті 615 ЦК України та передбачено умовами кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ПАТ Укрсоцбанк подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заперечення на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 25 січня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір, предметом якого є грошові кошти у сумі 725 000,00 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних на строк до 24 січня 2028 року.

На забезпечення виконання кредитного договору між сторонами того ж дня укладено іпотечний договір № 42.02-11/051, предметом якого стала належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 133,9 кв. м.

Заставна вартість квартири була визначена за згодою сторін у сумі 6 746 800,00 грн, що за курсом НБУ становило 1 336 000,00 дол. США. У додатку № 1 до кредитного договору указано, що заставна вартість квартири відповідає ринковій вартості.

Встановлено, що 04 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру, яка була предметом іпотеки.

Звертаючись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, позивач указав суму заборгованості, яка мала бути погашена за рахунок коштів, виручених від реалізації: заборгованість за кредитом - 694 096,62 дол. США, заборгованість за відсотками - 77 001,95 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 10 104,95 дол. США, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 7 645,72 дол. США, штрафу - 43 500,00 дол. США, а усього - 832 349,15 дол. США.

04 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. ПАТ Укрсоцбанк було видано свідоцтво про право власності на указану квартиру, оскільки майно не реалізовано і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1

У протоколі № 23 про придбання предмета іпотеки у порядку статті 49 Закону України Про іпотеку від 29 вересня 2014 року було указано стартову вартість майна - 5 089 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Із виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу від 04 березня 2010 року вбачається, що кредитор реалізував право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним.

Звернення із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такою заявою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Отже, кредитор, звернувшись у 2010 році із заявою про вчинення виконавчого напису (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Виконавчий напис нотаріуса про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.

Отже, правильного висновку дійшли суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що позивач, звертаючи стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку та указуючи суму заборгованості за тілом кредиту повному обсязі, обрав спосіб захисту свого порушеного права і тим самим на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та пені.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження

№ 14-318цс18).

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

В. П. Курило