Постанова

від 01.07.2019 по справі 10/132-08

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 року Справа № 10/132-08

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Грачов А.С.

Представники сторін:

прокурор - Несевря Д. С., довіреність №05/4-226 вих-19 від 03.05.2019, прокурор відділу;

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №10/132-08 (суддя Загинайко Т.В., повна ухвала складена 11.05.2019)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства праці та соціальної політики України м. Київ

до Державного підприємства "Управління Софіївського групового водопроводу", м. Апостолове Дніпропетровської області

про стягнення 2 144 933,93 грн

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 Міністерство соціальної політики України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 15.03.2019 №58/0/22-19 про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2008 у справі №10/132-08 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Заява обґрунтована тим, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2008 у справі №10/132-08 на адресу Мінсоцполітики не надходив, тому наявні підстави, на думку заявника, які свідчать про його втрату при пересилці. Вказує, що станом на 01.01.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2008 у справі №10/132-08 не виконане, заборгованість становить 2144933,98 грн, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є пропущеним. Заявник вважає, що за даних обставин наявні підстави для поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання на підставі ст. 329 ГПК України та видачі дублікату наказу на підставі п. 19.4 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №10/132-08 (суддя Загинайко Т.В.) відмовлено у задоволенні заяви Міністерства соціальної політики України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2008 у справі №10/132-08 та про видачу його дублікату.

Ухвала суду мотивована відсутністю доказів, які б свідчили про поважність пропуску стягувачем строку для пред`явлення наказу до виконання з 2011 року, в тому числі і в частині здійснення дій, які б свідчили про вжиття стягувачем протягом десяти років з моменту видачі наказу заходів з розшуку наказу і його отримання. На цій підставі судом відмовлено і у видачі дублікату наказу, бо він може бути виданий лише у період до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який судом поновлений не був.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, істотне порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд зробив безпідставний висновок, що Позивач протягом тривалого часу не здійснював заходів щодо розшуку наказу та його отримання, та не дослідив, що Мністерство соціальної політики України тривалий час вело переписку із Господарським судом Дніпропетровської області, зверталося неодноразово із відповідними заявами;

- Міністерство соціальної політики України зверталося із відповідною заявою до суду від 01.07.2014 та вважало її поданою, втім вказану заяву суд не розглянув та відповів заявнику, що така заява до суду не надходила;

- суд безпідставно не взяв до уваги довідку про втрату наказу як належний доказ, оскільки Міністерство соціальної політики є правонаступником Міністерства праці та соціальної політики України відповідно до Указу Президента України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 09.12.2010 №1085;

- просить суд звернути увагу, що з 05.12.2016 по теперішній час в апараті Мінсоцполітики триває запровадження дослідної експлуатаційної системи електронного документообігу, згідно якої кожний документ проходить етап автоматичного розподілу; втім наказ у справі №10/132-08 не надходив і в даній системі не значиться;

- суд не врахував положення ст. 129 Конституції України про обов`язковість рішення та те, що на даний час його не виконано, що порушує права Мінсоцполітики та виконання ним функцій соціального захисту населення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства соціальної політики України м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №10/132-08. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 01.07.2019 о 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 01.07.2019 прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 01.07.2019 не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 4900073715119, 4900073715089).

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 01.07.2019 не забезпечив, причин неявки не повідомив. Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 була надіслана йому на адресу, що зазначена в апеляційній скарзі та відповідає тій, за якою він зареєстрований (м. Апостолове, вул. Визволення, буд . 66 ), втім повернулася до суду із позначкою, що за даною адресою фірми немає .

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

З огляду на викладене, Відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на викладене, відсутність клопотань сторін, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, визначений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників Позивача та Відповідача, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення Прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2008 позовні вимоги у справі №10/132-08 задоволені. Стягнуто з Державного підприємства Управління Софіївського групового водопроводу на користь Міністерства праці та соціальної політики України 2 106 593,93 грн - основного боргу та 38 340,00 грн - пені; в дохід Державного бюджету України - 21 449,34 грн витрат на державне мито та в дохід Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" - 118,00 грн витрат, пов`язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу. Строк пред`явлення наказів до виконання - 11.06.2011.

В подальшому, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області було видано відповідні накази від 11.06.2008, які відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" 11.06.2008 були спрямовані стягувачам, а саме, відповідно: - Міністерству праці та соціальної політики України, Апостолівському відділенню Орджонікідзевської об`єднаної державної податкової інспекції, Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління Юстиції. Відповідні відмітки про відправку наказів містяться на зворотних сторонах їх копій, що знаходяться в матеріалах справи №10/132-08.

02.04.2019 Міністерство соціальної політики України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 15.03.2019 №58/0/22-19 про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2008 у справі №10/132-08 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Заява, як зазначалось, обґрунтована тим, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2008 у справі №10/132-08 на адресу Мінсоцполітики не надходив, тому наявні підстави, на думку заявника, які свідчать про його втрату при пересилці.

Відповідно до ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини втрати документа поштою можуть підтверджуватися лише відповідною довідкою органу поштового зв`язку.

Водночас, як вбачається з наданих заявником доказів, серед них відповідна довідка органу поштового зв`язку, що наказ було втрачено при пересилці, відсутня. Заявник надав довідку від 20.03.2019 за №60/0/22-19, в якій зазначив, що наказ від 11.06.2008 по справі №10/132-08 втрачений при пересилці та до виконання не пред`являвся. Довідка підписана начальником Управління бухгалтерського забезпечення - головним бухгалтером та заступником директора Юридичного департаменту - начальником роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади та не може бути належним доказом втрати наказу при пересилці, оскільки, як правильно було зазначено судом перої інстанції, у зазначених осіб відсутні повноваження на підтвердження обставин, які не входять до їх функціональних обов`язків. Вітсутність реєстрації документа (наказу суду) в системі діловодства Міністерства не є беззаперечним доказом втрати його саме при пересиланні. Інших доказів втрати наказу заявником не надано.

Заявник також посилався на те, що звертався до Господарського суду Дніпропетровської області раніше із листом від 11.02.2014 №1365/0/14-14/06, в якому просив повідомити про направлення наказів, які до нього не дійшли та з клопотанням від 01.07.2014 №6910/0/14-14/06 про заміну сторони у справі, про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачі його дублікату.

Втім, листом від 19.02.2014 Господарським судом Дніпропетровської області було повідомлено, що наказ суду від 11.06.2008 по справі №10/132-08 був надісланий на адресу стягувача 11.06.2008.

Листом від 08.01.2019 Господарським судом Дніпропетровської області було повідомлено Міністерство соціальної політики про те, що заява від 01.07.2014 №6910/0/14-14/06 про заміну сторони у справі, про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачі його дублікату за даними програми Діловодство спеціалізованого суду не надходила.

Поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання є правом суду, яким він користується виходячи з поважності причин пропуску цього строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення пропущеного строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення пропущеного строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Водночас, серед доказів, наданих в обґрунтування заявленої заяви, суд не вбачає доказів, які свідчать про поважність пропуску стягувачем строку для пред`явлення наказу до виконання з 2011 року. В заяві не зазначено, що об`єктивно перешкоджало заявнику звернутися до суду протягом майже восьми років, відсутні докази, які б свідчили про вжиття стягувачем протягом десяти років з моменту видачі наказу заходів з розшуку наказу і його отримання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та у зв`язку з чим за п.п.19.4 п. 19 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України правомірно відмовив у задоволенні заяви в частині видачі дублікату наказу.

Відносно заперечень апелянта апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України суддя, здіснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основною засадою судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Суддя ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ч. ч. 1,2 ст. 129-1 Конституції України).

За ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися не виконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п. 33, справа Жовнер проти України ).

Водночас, в контексті застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в частині виконання остаточного та обов`язкового судового рішення мається на увазі саме те, що кожна держава - учасниця забезпечує адекватний та достатній юридичний інструмент для забезпечення своїх зобов`язань .

Виконання свого зобов`язання державою в цьому аспекті полягає у своєчасному та належному виконанні судового рішення, яке набрало законної сили за процедурою встановленою законом: в Україні, передусім, - Законом України Про виконавче провадження .

Вчинення особами з боку держави (державними виконавцями) певних дій згідно з цим Законом безпосердньо пов`язано із настанням певних обставин: відкриття виконавчого провадження - після звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, до якої стягувачем долучається виконавчий документ.

Таким чином, виконання державою своїх обов`язків за ст. 6 Конвенції в частині виконання остаточного та обов`язкового судового рішення безпосередньо пов`язано із діями стягувача, який у строк, встановлений для виконання виконавчого документа, має подати його на виконання до відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Стягувачем у справі №10/132-08 є Міністерство праці та соціальної політики України.

Міністерство праці та соціальної політики України - колишній центральний орган виконавчої влади України, який бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції , соціального захисту населення тощо.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Система, принципи діяльності, функції, забезпечення діяльності та відповідальність посадових осіб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади визначені Законом України Про центральні органи виконавчої влади , з аналізу якого суд доходить висновку, що стягувач у справі №10/132-08 як державний орган повинен в строки та вчасно виконувати свої функції та несе відповідальність відповідно до закону.

Як сторона судового процесу у справі №10/132-08 Міністерство праці та соціальної політики України наділено правами та обов`язками, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (в тому числі у період до 15.12.2017 - в його попередній редакції).

Тому, як Позивач у справі Міністерство праці та соціальної політики України мало піклуватися про отримання документів у справі та не було позбавлено права звернутися до суду в разі їх неотримання.

Апеляційний суд враховує, що згідно вступної частини рішення суду в судовому засіданні 22.05.2008 під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі №10/132-08 були присутні як прокурор, так і представник Позивача. Тому, будучи обізнаними про свої права, останні вправі були як самостійно отримати відповідний наказ суду після набрання рішенням суду законної сили, так і отримати його поштою. В будь-якому разі, Позивач як заінтересована особа у справі мала вчинити дії для забезпечення виконання рішення суду протягом строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання - 3 роки до 11.06.2011. Жодних дій Позивачем вчинено не було, перше звернення до суду із заявою відбулося ще майже через три роки 11.02.2014, на яке судом було повідомлено листом від 19.02.2014, що наказ був надісланий 11.06.2008.

Враховуючи викладене, доводи апелянта відносно того, що не виконання судового рішення у справі №10/132-08 на даний час порушує його права та інтереси не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки ситуація, що виникла у справі, сталася саме через неналежне користування Позивачем своїми процесуальними правами, зокрема, ст. ст. 22, 119, 120 ГПК України (в редакції станом на 08.03.2011).

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 винесена із дотриманням норм процесуального права при повному з`ясуванні обставин справи, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної сарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 282, Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №10/132-08 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №10/132-08 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Міністерство соціальної політики України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 08.07.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І. М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна