Постанова

від 02.07.2019 по справі 460/3101/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4581/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

за участі секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (суддя - Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 04 березня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЦКС Склобуд до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЦКС Склобуд 17.12.2018 звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, у якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від03.12.2018 №РВ45411338/000504/Т8-ФС та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 30.10.2018 №РВ454/1338/АВ/П. В обґрунтування позовних вимог вказує, що висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про працю в частині фактичного допущення працівника ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, не відповідають дійсності та є необґрунтованими, оскільки допуск працівника до роботи був здійснений на підставі укладеної цивільно-правової угоди, що свідчить про відсутність порушень та, як наслідок відсутність підстав для застосування штрафних санкцій. Крім цього, позивач покликався на процедурні порушення, допущені інспектором праці при проведенні інспекційного відвідування, зокрема, вказував, що акт інспекційного відвідування та припис про усунення порушень складені в останній день інспекційного відвідування 30.10.2018, не були надані для ознайомлення та, всупереч вимогам пункту 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - Порядок №295), були отримані ТОВ ЦКС Склобуд одночасно лише 02.11.2018, що тим самим позбавило позивача права надати зауваження до акту. Також позивач наголошує, що повідомлення про розгляд справи були направлені відповідачем з порушенням строків, визначених Порядком №295, оскільки розгляд справи про накладення штрафу відбувався 23.11.2018 та 03.12.2018, однак рекомендовані листи про повідомлення про розгляд справи ТОВ ЦКС Склобуд були отримані позивачем лише 20.11.2018 та 04.12.2018 відповідно.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі №460/3101/18 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що за результатами проведення інспекційного відвідування позивача було виявлено допуск останнім працівника до роботи без укладення трудового договору, а тому до нього було правомірно застосовано штраф, передбачений абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Крім того, з цивільно-правових угод, укладених між позивачем та ОСОБА_1 видно, що їх предметом є нагляд за безпечною експлуатацією електрогосподарства, ведення журналу обліку перевірки та випробовування електроінструменту, тобто процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки фізична особа систематично виконувала певну трудові функції, у встановлений строк, без визначеного обсягу виконуваної роботи. Також апелянт зазначає, що виконувані ОСОБА_1 роботи є роботами інженерно-технічного працівника підприємства, який повинен мати достатній рівень кваліфікації, також на підприємстві повинні бути затверджені посадові інструкції та інструкції з охорони праці, з якими необхідно ознайомити всіх працівників, в тому числі й особу, яка забезпечує нагляд за безпечною експлуатацією електрогосподарства, ведення журналу обліку перевірки та випробування електроінструменту.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 26.10.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано наказ №1196 Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю ЦКС Склобуд та направлення на ім`я інспектора праці, головного державного інспектора відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Миронюк Н.О. на інспекційне відвідування від №1052-Н/09-27 з питань додержання вимог законодавства про працю в ТОВ ЦКС Склобуд .

У період з 29.10.2018 по 30.10.2018 інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області Миронюк Н.О. проведено інспекційне відвідування ТОВ ЦКС Склобуд у присутності директора ОСОБА_19, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.10.2018 №РВ454/1338/АВ.

Відповідно до вищевказаного акта перевірки інспекторами встановлено порушення ТОВ ЦКС Склобуд частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП, оскільки працівники підприємства ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_16 , ОСОБА_1 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

На звороті аркуша 8 Акта інспекційного відвідування від 30.10.2018 №РВ454/1338/АВ зазначено, що у зв`язку з відмовою від підпису два примірники акта направлено об`єкту відвідування для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення: 215600426655 від 31.10.2018.

Також, головним державним інспектором відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Миронюк Н.О. складено Припис про усунення виявлених порушень від 30.10.2018 № РВ 454/1338/АВ/П, яким директора ТОВ ЦКС Склобуд ОСОБА_19 зобов`язано до 14.11.2018 усунути порушення частини першої статті 21 КЗпП України та частини третьої статті 24 КЗпП України.

У приписі зазначено, що два примірники припису у зв`язку з відмовою керівника чи уповноваженого органу об`єкта відвідування від підписання або неможливістю особистого вручення направлено об`єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення: 215600426655 від 31.10.2018.

Позивач подав 05.11.2018 Управлінню Держпраці заперечення до Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.10.2018 №РВ454/1338/АВ, за змістом якого просив Управління Держпраці розглянути заперечення до акту інспекційного відвідування, скасувати припис від 30.10.2018 №РВ 454/1338/АВ/П, повідомити про дату і місце розгляду даного заперечення та запросити представників ТОВ ЦКС Склобуд для участі у розгляді заперечень.

ТОВ ЦКС Склобуд 07.11.2018 подало відповідачу доповнення до заперечення, в якому вказало, що відповідно до винесеного припису від 30.10.2018 №РВ 454/1338/АВ/П станом на 07.11.2018 укладено трудові угоди з ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 . Повідомлено, що інші особи, які виконували роботи на підставі цивільно-правового договору підряду, ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 не бажають укладати трудові угоди, оскільки працюють за основним місцем роботи. Позивач просив відповідача врахувати всі зазначені обставини та не застосовувати до ТОВ ЦКС Склобуд санкції, визначені чинним законодавством.

Управління Держпраці 07.11.2018 надіслало позивачу відповідь на заперечення до Акту інспекційного відвідування від 07.11.2018 №04-16/6073, в якому вказало, що доводи, наведені в запереченні, не спростовують порушення, викладені в акті інспекційного відвідування.

На підставі висновків акту перевірки, 03.12.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці прийнято постанову № РВ45411338/000504/Т8-ФС про накладення на ТОВ ЦКС Склобуд штрафу в розмірі 111690,00 грн, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що виконання ОСОБА_1 робіт з огляду електроінструментів, перевірки на її справність, консультації про необхідність ремонту електроінструментів не вимагали щоденної зайнятості на підприємстві позивача та відповідної кваліфікації інженерно-технічного працівника, а відтак, могли виконуватись на підставі цивільно-правового договору, без укладення трудового договору. Відтак, суд дійшов висновку, що наведені в акті інспекційного відвідування інспектором праці твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 згідно цивільно-правового договору не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України та частини третьої статті 24 КЗпП України.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення № 96).

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення №96).

Пунктом 2 Положення №96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Рівненській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Рівненської області.

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV.

Згідно з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Відтак, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (пункт 10 Порядку №295).

Пунктом 19 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до пункту 20 цього ж Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно із положеннями пунктів 23 та 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №295).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки порушення законодавства про працю зафіксовані в акті перевірки.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 3, 4 Порядку № 509).

Відповідно до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац 2, 4 пункту 8 Порядку № 295).

Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, є визначення наявності або відсутності ознак трудових правовідносин між ТОВ ЦКС Склобуд та фізичною особою ОСОБА_1 .

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проте, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Таким чином, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм випливає висновок про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між роботодавцем та працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України Про охорону праці та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.

Матеріалами справи встановлено, що з січня 2018 року по вересень 2018 року ТОВ ЦКС Склобуд (Замовник) укладались договори підряду на виконання робіт з виконавцем ОСОБА_1 (Виконавець).

За умовами вказаних цивільно-правових договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: нагляд за безпечною експлуатацією електрогосподарства, ведення журналу обліку, перевірки та випробування електроінструменту (пункти 1.1 договорів).

У пунктах 1.2-1.4 укладених цивільно-правових договорів зазначено, що робота виконується з матеріалів замовника. Робота має відповідати наступним вимогам: робота має бути виконана якісно та вчасно. Виконавець виконує роботу на свій ризик, за безпеку праці відповідає сам.

За умовами пунктів 3.1 замовник приймає виконану роботу і оплачує виконавцеві винагороду за виконану роботу в сумі 1800,00 грн (в період дії договору від 02.01.2018 №1), в сумі 625,00 грн (в період дії договорів №18 від 01.02.2018, №27 від 01.03.2018, №38 від 01.04.2018, № 48 від 01.05.2018, № 60 від 01.06.2018, № 70 від 01.07.2018, № 78 від 01.08.2018, № 87 від 01.09.2018).

Актами здавання-приймання виконаних робіт комісія ТОВ ЦКС Склобуд та ОСОБА_1 визнали, що обумовлені договором роботи виконані добре, а за виконану роботу замовник сплачував виконавцеві визначену договором винагороду.

Водночас, аналіз умов поданих позивачем договорів дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що предметом таких є процес праці, а не кінцевий результат такої. Згідно з вказаними договорами фізична особа повинна виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи (наданих послуг), а обумовлюється зобов`язання у вигляді виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо та не передбачено будь-якого кінцевого результату.

Також апеляційний суд враховує те, що жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, які повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться в даних договорах і відомостей щодо того, який саме конкретний результат (об`єм) роботи повинен передати підрядник замовникові.

Також, з матеріалів справи встановлено, що цивільно-правові договори надання послуг ідентичного змісту між ТОВ ЦКС Склобуд та громадянином ОСОБА_1 укладались щомісячно з 02.01.2018 по 01.09.2018, що вказує на систематичність виконуваних ними робіт (наданих послуг).

Проте, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

При цьому за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а її результат, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Надані позивачем на підтвердження позовних вимог акти приймання виконаних робіт не можуть слугувати беззаперечним доказом існування між ЦКС Склобуд та громадянином ОСОБА_1 цивільно-правових відносин, оскільки такі містять лише загальне визначення наданих виконавцем замовнику робіт, а саме: нагляд за безпечною експлуатацією електрогосподарства, ведення журналу обліку, перевірки та випробування електроінструменту , без конкретизації змісту та обсягу наданих послуг.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фізична особа ОСОБА_1 систематично виконувала певні трудові функції - фактично працювала на підприємстві позивача, а договори, укладені позивачем з фізичною особою мають ознаки трудових договорів, відтак до них необхідно застосовувати норми трудового законодавства.

За таких обставин, факт оформлення ТОВ ЦКС Склобуд цивільно-правових угод не змінює характеру трудових відносин, у яких з ним фактично перебувавОСОБА_1Водночас, оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів перешкоджають реалізації вищезгаданою особою права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Виходячи з системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме частини третьої статті 24 КЗпП, тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.12.2018 №РВ45411338/000504/Т8-ФС, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690 грн., винесена відповідачем правомірно.

Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17.

Щодо припису про усунення виявлених порушень від 30.10.2018 №РВ454/1338/АВ/П, який видано на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.10.2018 №РВ454/1338/АВ, то суд апеляційної інстанції зауважує, що як встановлено пунктом 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті є імперативною нормою, яка наділяє обов`язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено правомірність своїх дій, а відповідачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються його заперечення, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЦКС Склобуд є не обґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному об`ємі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 08 липня 2019 року.