Постанова

від 26.06.2019 по справі 128/2164/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 128/2164/16-ц

провадження № 61-16318св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство Сонечко ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Сонечко на рішення Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Медяного В. М., Луценка В. В., Матківської М. В., від 22 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства Сонечко (далі - ПСП Сонечко ) про визнання договору оренди недійсним та витребування земельної ділянки у володіння та користування.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловіку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,79 га, розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, а вона як спадкоємець першої черги за законом після смерті чоловіка прийняла спадщину та згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 11 жовтня 2002 року є власником вказаної земельної ділянки.

У березні 2016 року вона звернулась з письмовою заявою до ПСП Сонечко , яке використовує вказану земельну ділянку, з проханням її звільнити, однаке відповідач на підтвердження правомірності такого використання надав їй договір оренди земельної ділянки 01 вересня 2002 року, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем.

Зазначала, що ОСОБА_2 не міг фізично підписати цей договір 01 вересня 2002 року, оскільки помер до зазначеної дати його укладення - 19 вересня 2001 року.

З урахуванням зазначеного та заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,79 га, розташованої на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Сонечко 01 вересня 2002 року ; витребувати у відповідача у її володіння і користування вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Ганкіної І. А. від 09 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2002 року закінчився 01 серпня 2007 року, а тому він не може бути визнаний недійсним.

Також суд дійшов висновку про те, що вимога про витребування у відповідача у володіння і користування спірної земельної ділянки є похідною вимогою від первісної, а тому також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,79 га, розташованої на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, укладений 01 вересня 2002 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПСП Сонечко .

Витребувано у ПСП Сонечко у володіння і користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,79 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області та належну їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 жовтня 2002 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди укладений після смерті сторони договору - ОСОБА_2 , а тому підлягає визнанню недійсним. Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач використовує належну позивачу земельну ділянку без будь-яких правових підстав та не повертає її власнику, а тому наявні правові підстави для витребування у ПСП Сонечко у володіння і користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ПСП Сонечко подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2002 року не може бути визнаний недійсним, оскільки строк його дії закінчився, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач правомірно користується спірної земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 22 березня 2011 року, який укладений між відповідачем та позивачем, а остання не порушувала питання про визнання вказаного договору недійсним, а тому позовні вимоги про витребування земельної ділянки є безпідставними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що відповідач, долучаючи до касаційної скарги договір оренди землі від 22 березня 2011 року, не навів підстав ненадання вказаного доказу до суду першої інстанції. При цьому, у суді апеляційної інстанції відповідач повідомляв, що у нього відсутній вказаний договір.

Вказаний договір оренди не був предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому не можу бути прийнятий до уваги судом касаційної інстанції.

Крім того, вказувала на те, що вона не підписувала договір оренди землі від 22 березня 2011 року, підпис у цьому договорі їй не належить.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, що переглядається, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, земельну ділянку площею 2,79 га, яка розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, яка належна ОСОБА_2 на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого Вороновицькою селищною радою 14 березня 2001 року.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 жовтня 2002 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 успадкувала вказану земельну ділянку та є її власником.

Також установлено, що 01 вересня 2002 року між ОСОБА_2 та ПСП Сонечко в особі директора ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,79 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі державного акта про право приватної власності на землю, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 14 березня 2000 року.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 березня 2016 року управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області 22 березня 2011 року зареєстровано речове право ПСП Сонечко на оренду спірної земельної ділянки.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 березня 2016 року земельна ділянка площею 2,7875 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області має кадастровий номер НОМЕР_3 , дата державної реєстрації - 11 січня 2008 року.

17 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ПСП Сонечко з заявою у якій повідомила про те, що є власником зазначеної земельної ділянки та має намір використовувати її особисто, оскільки договір оренди з ПСП Сонечко вона не укладала і тому просить повернути землю у її користування у строк 10 днів з моменту отримання даної заяви.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

У частині першій статті 236 ЦК України зазначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Момент укладення договору визначено у частині перші статті 638 ЦК України, у якій зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2002 року.

Укладення договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2002 року після смерті сторони договору - ОСОБА_2 свідчить про відсутність вільного волевиявлення учасника правочину.

Разом із тим, визнаючи вказаний договір недійсним, суд апеляційної інстанції не врахував, що станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, строк дії оспорюваного договору оренди земельної ділянки закінчився, тобто договір припинив свою дію, а тому визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

У порушення вказаного принципу неприпустимості суперечливої поведінки , а також вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, суд не дав належної правової оцінки діям, які вчинила ОСОБА_1 , а саме 22 березня 2011 року вона уклала з відповідачем договір оренди спірної земельної ділянки, на підставі якого управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області 22 березня 2011 року зареєстровано речове право ПСП Сонечко на оренду спірної земельної ділянки.

Отже, суду необхідно оцінити суперечливу поведінку ОСОБА_1 з огляду на справедливість та добросовісність цієї дії.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, то ухвалене апеляційним судом судове рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Сонечко задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк