Постанова

від 25.06.2019 по справі 301/2279/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/2279/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 червня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Куштана Б.П., Кожух О.А.

за участю секретаря: Чучки Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Авізо та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 27 грудня 2017 року, ухваленого суддею Маркович І.І., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа - Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства Авізо про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив :

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 08.08.2008 року ЗАТ Альфа-Банк та відповідач ОСОБА_2 уклали договір про надання кредиту № SMЕ0016484. Відповідно до умов договору позивач зобов`язується надати відповідачеві кредит у сумі 100000,00 доларів США, відповідач ОСОБА_2 зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбаченні договором та графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконує. Станом на 25.10. 2016 року має прострочену заборгованість за кредитом 65 362,54 долари США, за відсотками - 10052,36 доларів США. Крім цього, 08.08. 2008 року позивач та відповідач ОСОБА_1 уклали договір поруки № SMERS01300/2 з подальшим внесенням змін та доповнень. 25.02. 2009 року позивач та відповідач Приватне підприємство Авізо в особі директора ОСОБА_1 уклали договір поруки № SMERS01300/4 з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідачі ОСОБА_1 та Приватне підприємство Авізо зобов`язання, які виникли у них внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором не виконали, внаслідок чого порушили умови відповідних договорів поруки, в зв`язку з чим позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватного підприємства Авізо заборгованість за кредитним Договором №SМЕ0016484 від 08.08.2008 року, а саме - за кредитом 65362,54 дол. США. за нарахованими відсотками -10052,36 дол. США.

Рішенням Іршавського районного суду від 27 грудня 2017 року даний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватного підприємства Авізо на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним Договором №SМЕ0016484 від 08.08.2008 року, а саме - за кредитом 65362,54 дол. США. за нарахованими відсотками -10052,36 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення ПП Авізо подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині солідарного стягнення з ПП Авізо скасувати та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі відносно ПП Авізо , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначає, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи; судом не враховано, що в одне провадження об`єднані вимоги юридичної особи до іншої юридичної особи, які виникли з укладених ними договорів (кредитного та поруки) і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

На дане рішення ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначає, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи; судом не враховано, що згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припинена, оскільки останній платіж позичальником вчинено 12.03.2015 року і протягом шести місяців з цього часу банк не пред`явив вимоги до поручителя.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не виконують свої зобов`язання за укладеними договорами, а тому наявні підстави для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором та задоволення заявленого позову.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, оскільки такі висновки суду відподають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч.1 ст. 611 ЦК України)

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 ЦК України та ч.2. ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи встановлено, що 08.08.2008 року ЗАТ Альфа-Банк та відповідач ОСОБА_2 уклали договір про надання кредиту № SMЕ0016484, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надати відповідачеві кредит у сумі 10000,00 доларів США, на строк користування 72 місяці, відповідач ОСОБА_2 зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбаченні договором та графіком погашення кредиту.

05.10.2010 року між ПАТ Альфа- Банк , який є правонаступником ЗАТ Альфа-Банк , та відповідачем ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до даного договору, відповідно до якої позичальнику надано кредит на строк користування 108 місяців зі сплатою процентів в розмірі 4% річних з 05 жовтня 2010 року та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22,9% річних з 05 жовтня 2011 року відповідно графіку погашення, який вказаний в додатку до даної угоди.

Крім цього, 08.08. 2008 року позивач та відповідач ОСОБА_1 уклали договір поруки № SMERS01300/2 з подальшим внесенням змін та доповнень.

25.02.2009 року позивач та відповідач Приватне підприємство Авізо в особі директора ОСОБА_1 уклали договір поруки № SMERS01300/4 з подальшим внесенням змін та доповнень.

Позивач виконав зобов`язання за договором, натомість відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує.

Відповідно до п. 5.1.1 кредитного договору позивач надіслав відповідачам вимогу про дострокове погашення кредиту, сплату процентів за користуванням кредиту, однак дані вимоги відповідачами залишились без задоволення.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25.10. 2016 року позичальник ОСОБА_2 має прострочену заборгованість за кредитом 65 362,54 долари США, за відсотками - 10052,36 доларів США.

Даний розрахунок заборгованості є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказам, який підтверджує неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та наявність заборгованості за кредитним договором.

Відповідачами, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не подано жодних доказів, які б спростовували вказаний розрахунком і вказували на його неправильність.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором та обґрунтовано захистив порушені права позивача.

Доводи апеляційної скарги ПП Авізо про неврахування судом першої інстанції, що в одне провадження об`єднані вимоги юридичної особи до іншої юридичної особи, які виникли з укладених ними договорів (кредитного та поруки) і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, так як такі вимоги є однорідні, нерозривно пов`язані між собою.

Така правова позиція висловлена неодноразово Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 року №14-40цс 18, від 21.03.2018року № 14-41 цс 18, від 20.06.2018 року № 14-224 цс18.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що порука згідно ч.4 ст. 559 ЦК України припинена, так як останній платіж позичальником вчинено 12.03.2015 року і протягом шести місяців з цього часу банк не пред`явив вимоги до поручителя, оскільки згідно з додатковою угодою від 25.02.2009 року до договору поруки з ОСОБА_1 , зокрема п.2 додаткової угоди, порука припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор не пред`явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Такий строк банком не пропущено, а тому порука не є припиненою. (а.с. 148.т.2)

Безпідставними є також доводи обох апелянтів, що їх не було повідомлено належним чином про розгляд справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що їх два рази поспіль:19.12.2017 року та 27.12.2017 року було повідомлено належним чином про розгляд справи, що підтверджено відповідними повідомленнями про вручення їм судових повісток, однак в судове засідання вони жодного разу не з`явилися.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Разом з тим, колегія суддів констатує, що висновок суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Зокрема, статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом договору поруки поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні.

Саме такого висновку дійшов ВСУ своїй Постанові №6-255цс15 від 24.06.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційних скарг та відповідно п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України змінити судове рішення.

Керуючись ст.554 ЦК України, ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Авізо задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 27 грудня 2017 року змінити.

Замість другого абзацу резолютивної частини рішення зазначити два абзаци наступного змісту:

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк , 01025, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, п/р № НОМЕР_3 , МФО 300346 код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним Договором №SМЕ0016484 від 08.08.2008 року, а саме - за кредитом 65362,54 доларів США. за нарахованими відсотками -10052,36 доларів США.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Приватного підприємства Авізо - ідентифікаційний код юридичної особи 32717662 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк , 01025, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, п/р № НОМЕР_3 , МФО 300346 код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним Договором №SМЕ0016484 від 08.08.2008 року, а саме - за кредитом 65362,54 доларів США. за нарахованими відсотками -10052,36 доларів США.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 08 липня 2019 року .

Головуючий:

Судді: