Постанова

від 10.07.2019 по справі 490/1783/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.07.19

22-ц/812/1191/19

Справа № 490/1783/19 Головуючий у 1-ї інстанції Гуденко О.А.

Провадження № 22ц/812/1191/19 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 липня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_7,

представників відповідачів -ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва, постановлену під головуванням судді Гуденко О.А. від 27 травня 2019 року в залі судових засідань в м. Миколаєві зі складанням її повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування

та визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

28 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як наслідок встановлення такого факту просила змінити черговість одержання нею права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги, а саме: разом з дружиною померлого ОСОБА_1 , повнолітнім сином померлого ОСОБА_4 , та батьком померлого ОСОБА_3 ..

24 травня 2019 року доповнила подану позовну заяву додатковою вимогою про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані 1 березня 2019 року на ім`я відповідачів на спадкове майно , після смерті ОСОБА_5 ..

Одночасно із поданням позову позивач звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та статутний капітал товариств з обмеженою відповідальністю, а також просила заборонити приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Гавелі О.О. здійснювати будь-які дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 до вирішення спору по суті.

У відзивах на позов та заяву відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважали їх такими, що не підлягали задоволенню та наголошували на тому, що померлий ОСОБА_5 не міг проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з позивачем, оскільки з 1 грудня 2006 року та по день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .. Крім того сама позивач з 14 жовтня 1994 року по 28 березня 2018 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що на їх думку спростовує твердження позивача ОСОБА_2 про проживання однією сім`єю з померлим з 2007 року, та виключає можливість набуття нею спадкового майна.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2019 року вищезазначену заяву задоволено частково. Накладено арешт на усе нерухоме майно, заборонено укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна, та заборонено приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Гавелі О.О. вчиняти будь-які дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

Не погодившись з такою ухвалою відповідач ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 3 травня 2019 року вищевказану ухвалу скасовано та прийнято нову, якою ОСОБА_2 відмовлено у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спадкове майно. В частині відмови у забезпеченні позову ухвалу залишено без змін.

24 травня 2019 року одночасно із подачею заяви про додаткові позовні вимоги ОСОБА_2 знову звернулася з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:

Ѕ частину нежитлового об`єкту медичного стоматологічного центру за адресою: АДРЕСА_1 , 12/1; квартири в„–в„– 22, 22-А, 22-Б, 25 за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення фотоательє за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_5 ; дачний будинок АДРЕСА_5 за тією ж адресою; кімнату у гуртожитку АДРЕСА_7 ; земельну ділянку, площею 0,0800 га. за адресою: АДРЕСА_8 , до вирішення спору по суті;

- також просила накласти арешт на частку у статутному капіталі наступних підприємств: ТОВ Сервіс Центр , ТОВ Рост 205 , ТОВ Ойкос Люкс , ТОВ Арт-Хауз , ТОВ Автохауз , ТОВ Аква Марин і ТОВ Телерадіокомпанія Радіопрім .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2019 року вищезазначену заяву задоволено частково, постановлено про накладення арешту на нерухоме майно: 1/2 частину нежитлового об`єкту медичного стоматологічного центру за адресою: АДРЕСА_1 12/1; квартири в„–в„– 22, 22-А, 22-Б, 25 за адресою : АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення фотоательє за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_5 ; дачний будинок АДРЕСА_5 ; кімнату у гуртожитку АДРЕСА_7 ; земельну ділянку, площею 0,0800 га. за адресою: АДРЕСА_8 , - до набрання судовим рішенням по справі законної сили. Заборонено укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна. В задоволенні інших вимог даної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права під час її ухвалення, та неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для вирішення такої заяви по суті, що є порушенням норм матеріального права.

Зазначала, окрім доводів, що вже були нею висловлені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем подано позов немайнового характеру, не наведено обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, та доводів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом, за яким заявлено немайнові вимоги. Наголошувала, що зазначене в оскаржуваній ухвалі майно використовується в господарській діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважала апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а її доводи необґрунтованими.

Вказувала на те, що позивач звернулась до суду з позовом, що містить вимоги майнового характеру і, які зумовлюють необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, та посилалась на те, що нею і в подальшому, вже після прийняття судом заходів забезпечення подані заяви про збільшення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем види заходів забезпечення позову є співмірними заявленим нею вимогам, та наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді арешту на вказане позивачем нерухоме майно може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або унеможливить ефективне поновлення порушених інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Однак з такими висновками погодитися не можна.

Так, відповідно до змісту статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Статтею 44 ЦПК України зазначається, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; подання клопотання (заяви) для вирішення судом питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 1, 4 статті 13 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду відразу були заявлені вимоги немайнового характеру, які стосуються встановлення факту, що має юридичне значення, зміни черговості спадкування, як наслідку встановлення цього факту.

Судом першої інстанції ці вимоги забезпечені у спосіб забезпечення вимог майнового характеру шляхом накладення арешту на майно без з`ясування наявності чи відсутності спору між сторонами, який можна вирішити у спосіб, визначений законом або договором, чи у такій спосіб, який не суперечить закону, задля якого вирішено питання про його забезпечення.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 3 травня 2019 року прийняті заходи забезпечення способу скасовані з посиланням на те, що обраний судом захід не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, не підтверджує його ефективність у випадку задоволення позову, не містить доказів щодо необхідності вжиття таких заходів та його обрано з порушенням прав неповнолітніх спадкоємців.

Після скасування заходів забезпечення первісного позову, позивачем подана заява з додатковими позовними вимогами про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 1 березня 2019 року, без будь-якого додаткового обґрунтування, посилання на нові обставини справи та будь-які норми матеріального права, якими регулюється встановлення факту як підставу для визнання правочину недійсним, а саме проживання жінки, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, з чоловіком, який перебуває у іншому зареєстрованому шлюбі, однією сім`єю без реєстрації шлюбу .

Обґрунтовуючи наявністю саме такого спору, позивач одночасно повторно подала заяву про забезпечення позову у спосіб, викладений нею у першій заяві про забезпечення позову.

Відтак, суд першої інстанції, не розглядаючи тривалий час позовні вимоги по суті, окрім заяв про забезпечення позову, не з`ясував чи дійсно між сторонами виник спір, про забезпечення якого просить позивач, чи тільки питання про забезпечення пред`явлених позивачем вимог, повторно постановив ухвалу та прийняв аналогічні заходи забезпечення позову, вважаючи достатнім для цього пред`явленням позивачем додаткових вимог про визнання свідоцтв від 1 березня 2019 року недійсними вимогами майнового характеру.

При цьому суд не звернув увагу на те, що позивач як і раніше (і про це зазначено у постанові апеляційної інстанції від 3 травня 2019 року) просить накласти арешт на майно, яке належить неповнолітнім спадкоємцям без пред`явлення до них вимог у відповідності до положень статей 59-60 ЦПК України; а також просить накласти арешт на майно, щодо якого видача правовстановлюючих документів не оспорюється, так як 1 березня 2019 року нотаріусом видані тільки свідоцтва про право на спадщину у вигляді земельних ділянок.

Окрім цього, за роз`ясненнями пункту 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

А, за такого, вважати заходи забезпечення майнового характеру співмірними позовним вимогам немайнового характеру, - є безпідставними.

Також позивачем у заяві про забезпечення позову не обґрунтовуються наслідки невжиття перелічених нею видів забезпечення позову, та не зазначено, яким чином невжиття їх у майбутньому спричинить утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, що за законом є її процесуальним обов`язком при подачі таких заяв (статті 12, 81 ЦПК України).

На відсутність таких обставин, та відсутність на їх підтвердження доказів, суд апеляційної інстанції звертав увагу суду першої інстанції та учасників справи у своїй постанові від 3 травня 2019 року.

Разом з тим, суд першої інстанції, повторно постановляючи ухвалу про забезпечення позову не навів таких мотивів, та вважав достатнім посилання на усталену прецедентну практику ЄСПЛ, яка як раз, керується принципом правомірності втручання у право особи на мирне володіння майном, та не схвалює забезпечення штучно утворених або вочевидь завідомо безпідставних позовів з наміром обмежити права інших осіб, які не порушують закон країни, та страждають від цього втручання.

Відтак, при розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, які регулюються договором або законом, на захист яких він просить вжити заходи забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, які можуть бути порушені заходами, що застосовуються, а також необхідністю застосування зустрічного забезпечення задля забезпечення прав відповідача від неправомірного втручання та недобросовісного зловживання правами з боку позивача.

На підставі викладеного та враховуючи те, що позивачем не доведені обставини щодо: наявності спору, що виник між сторонами, який регулюється, передусім нормами сімейного та цивільного законодавства; і як наслідок необхідність його забезпечення заходами, які обмежують право інших осіб на мірне володіння майном, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повторного та часткового застосування заходів забезпечення позову.

Тому, виходячи із загальних принципів розумності і справедливості, недотримання судом першої інстанції процесуального і матеріального законодавства, судова колегія вважає за необхідне скасувати зазначену ухвалу в частині, якою було задоволено вимоги заяви про забезпечення позову на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем, вже після застосування заходів забезпечення позову подані нові додаткові позовні вимоги, без процесуального підтвердження стосовно прийняття їх до розгляду судом першої інстанції, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки такі обставини не були підставою для вжиття заходів забезпечення позову на підставі ухвали, яка оскаржена відповідачем.

Враховуючи викладене, та доводи і межі апеляційної скарги, з якої не вбачається підстав для перегляду ухвали суду в частині відмови у забезпечені позову, колегія суддів в цій частині ухвалу суду першої інстанції не переглядає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2019 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення дій скасувати , та постановити в цій частині нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

В іншій частині ухвалу суду про відмову у задоволенні заявлених вимог залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена, у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України, в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дати складення повного тексту судового рішення.

Головуючий О.О. Ямкова

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова