Постанова

від 09.07.2019 по справі 573/1740/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м.Суми

Справа №573/1740/17

Номер провадження 22-ц/816/3857/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостик С. Г. , Орлов І. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - Селянське Фермерське господарство Вікторія ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського Фермерського господарства Вікторія

на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 24 травня 2019 року, постановлену під головуванням судді Свиргуненко Ю.М., в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Селянське Фермерське господарство Вікторія звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2010 року Селянське (фермерське) господарство Вікторія (далі - СФГ Вікторія ) уклало з Білопільською РДА договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 31,7347 га, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради, строком на 3 роки. Договір зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 листопада 2010 року № 041062602580. 08 травня 2013 року Головне управління Держземагенства у Сумській області надіслало СФГ Вікторія листа, в якому запропонувало звернутися про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди. Між СФГ Вікторія та Головним управлінням Держземагенства у Сумській області неодноразово відбувалося листування з приводу поновлення вказаного договору оренди, проте 08 квітня 2014 року позивач отримав листа, яким його повідомлено про відмову в укладенні додаткової угоди до вказаного договору у зв`язку з порушенням строку для звернення, встановленого ЗК України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21 березня 2016 року у справі № 920/1/16 за позовом СФГ Вікторія до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області визнано поновленим на 7 років вказаний договір оренди землі. Протягом 2016 року позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з пропозиціями укласти додаткову угоду до договору оренди, однак отримував відписки з відмовою укласти додаткову угоду.

14 червня 2017 року позивач уклав додаткову угоду з Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області. Починаючи з дати укладення договору оренди, включаючи термін дії договору, процедуру поновлення договору оренди, станом на момент звернення до суду з позовом СФГ Вікторія використосувало надану земельну ділянку, яка залишилась зареєстрованою за господарством, сплачувало орендну плату.

01 квітня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Сумській області уклало з ОСОБА_1 договір оренди спірної земельної ділянки, при цьому земельній ділянці присвоєний новий кадастровий номер НОМЕР_1 та зазначено (змінено) нову площу - 30,6100 га. Таким чином згідно Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, в складі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 31,73 га, яка знаходиться в оренді у позивача, є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 30,6100 га.

Посилаючись на ч. 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , ст. 33 Закону України Про оренду землі , ч. 3. ст. 215 ЦК України, вважає, що спірний договір оренди землі, укладений між відповідачами є недійсним та підлягає скасуванню.

Крім того, 03 листопада 2017 року позивач подав до суду додаткове обгрунтування позовних вимог, в якому зазначив про відсутність у спірному договорі оренди істотної умови- орендної плати, що є додатковю підставою для визнання його недійсним.

Просить визнати недійсним договір оренди землі площею 30,6100 га (кадастровий номер НОМЕР_1) від 01 квітня 2016 року б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в державному реєстрі 11 травня 2016 року за № 14456113.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 24 травня 2019 року закрито провадження у даній справі, роз`яснено позивачу право на звернення з аналогічним позовом до Господарського суду Сумської області.

В апеляційній скарзі СФГ Вікторія , посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права, просить ухвалити рішення, яким скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано, що відповідач ОСОБА_1 створив фермерське господарство Верес 2015 16 червня 2015 року, а земельну ділянку в оренду отримав майже через рік - 01 квітня 2016 року. Вказує, що в спірному договорі оренди відсутнє підтвердження того, що земельна ділянка передається ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Крім цього, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ФГ Верес 2015 здійснює господарську діяльність, оскільки спірна земельна ділянка використовується з 2013 року СФГ Вікторія , а зі слів представника ОСОБА_1 ФГ Верес 2015 не має інших земельних ділянок.

На думку позивача, суд першої інстанції помилково, не в повній мірі встановив обставини, які мають значення для справи, та дійшов неправильного висновку, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Крім того, місцевий суд в оскаржуваній ухвалі посилається на постанови Великої палати Верховного Суду, проте жодним чином не обгрунтовує своє посилання на них, не зазначає, в чому саме є схожість предметів спорів, чому висновки у цих справах мають бути застосовані під час розгляду цієї справи.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ломаки Ю.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначає, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства. Отже, цей спір є господарсько-правовим і не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Погоджується з висновком місцевого суду, що у даній справі спір стосується речового права на земельну ділянку, надану фермерському господарству в оренду на підставі договору оренди. А тому заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників СФГ Вікторія Шевченка В .В. та адвоката Даценка А.М., які підтримали апеляційну скаргу, представника ОСОБА_1 - адвоката Ломаку Ю.М., який заперечує проти скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі спір стосується речового права на земельну ділянку, надану фермерському господарству в оренду на підставі договору оренди, а тому заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як суд дійшов його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ЦПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 статті 15).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1 ГПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов, або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права, або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини 2 та 3 статті 21 ГПК України у вказаній редакції).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів щодо земельних ділянок розглядаються господарськими судами, якщо сторонами таких спорів є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а інші земельні спори - за правилами цивільного судочинства.

Статтею 20 ГПК України, в редакції після 15 грудня 2017 року, визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що наказом в. о. начальника Головного управління Держземагенства у Сумській області Бондаренка Б. С. від 05 березня 2015 року №18-678/16-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 32 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 242-243, Т. 2).

Наказом Головного управління Держгеокадасту у Сумській області від 20 серпня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Куянівської сільської ради (а. с. 244, Т. 2).

15 червня 2015 року ОСОБА_1 прийнято рішення про створення ФГ ВЕРЕС 2015 та затверджено статут фермерського господарства, а 16 червня 2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 245-246, т. 2).

Відповідно до п. 1.2 Статуту ФГ ВЕРЕС 2015 засновником фермерського господарства, його єдиним учасником та власником є ОСОБА_1 Розділом 6 Статуту також визначено, що землі Фермерського господарства складаються з: земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать власнику господарства на праві власності та/або на умовах оренди, що були передані засновнику для створення Фермерського господарства; земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди (а. с. 1-4, т. 3).

01 квітня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства передано земельну ділянку державної власності загальною площею 30,6100 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташовану на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 31-32, Т. 1).

Пунктом 5.2 вказаного договору оренди передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги, що в пунктах договору відсутнє підтвердження того, що земельна ділянка передається ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Та обставина, що оспорюваний договір оренди було укладено з ОСОБА_1 після реєстрації ФГ ВЕРЕС 2015 , не впливає на визначення юрисдикції спору в даній справі, оскільки земельна ділянка надана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та відповідно до Статуту створеного ним ФГ ВЕРЕС 2015 відноситься до земель цього фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Виходячи з наведеного, спір в даній справі стосується земельної ділянки, наданої в оренду для ведення фермерського господарства та на час звернення позивача, який також є фермерським господарством, до суду, фермерське господарство ВЕРЕС 2015 , єдиним засновником, учасником та власником якого є ОСОБА_1 , було створено та зареєстровано.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їх земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 483/1863/17, від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17.

А тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського Фермерського господарства Вікторія залишити без задоволення.

Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 24 травня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

І.В. Орлов