ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1567/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Винник А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лохвицької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки НОМЕР_1 у власність орієнтовною площею 1,2457 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради Полтавської області за межами населеного пункту;
- зобов`язання відповідача погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 1,2457 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради Полтавської області.
Під час розгляду справи суд
В С Т А Н О В И В:
02 травня 2019 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міської ради (надалі також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1585/19. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 за наслідками розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження вирішено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що згідно наданого органами Держгеокадастру дозволу ним було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2457 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради Полтавської області за межами населеного пункту. В подальшому повноваження щодо цієї земельної ділянки були передані від Головного управління Держгеокадастру в Полтавські області до Лохвицької міської ради Полтавської області. Земельна ділянка змінила форму власності з державної на комунальну. Вчинивши всі необхідні дії для отримання земельної ділянки у власність відповідно до процедур, визначених Земельним кодексом України, позивач звернувся до Лохвицької міської ради як до розпорядника цієї землі. За наслідками розгляду його заяви від 18.02.2019 про затвердження вказаного проекту та передання у власність земельної ділянки листом від 15.03.2019 відповідач повідомив про неможливість винесення даного питання на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради, оскільки вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні). Позивач вважав, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність у зв`язку з неприйняттям жодного рішення згідно вимог статті 118 Земельного кодексу України.
23.05.2019 від Лохвицької міської ради надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 33-36/, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначав, що позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та переданні земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до частини 3 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Тобто, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.
Не погоджуючись з такими аргументами, позивач 29 травня 2019 року до суду подав відповідь на відзив /а.с. 55-56/, в якій акцентовано увагу на тому, що проект землеустрою погоджено та здійснено державну реєстрацію сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Тому, як на думку позивача, жодних законних підстав не затверджувати проект землеустрою у відповідача немає.
04 червня 2019 року від Лохвицької міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких відповідач наполягав на відсутності у наявному спорі ознак публічно-правових відносин, з огляду на що він підлягає вирішенню в порядку цивільної юрисдикції /а.с. 126-128/.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у заявах по суті справи.
Обставини справи, встановлені судом
18.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,25 га за межами населеного пункту за рахунок земель запасу державної форми власності в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області /а.с. 67/.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2015 року № 3963/0/75-15-СГ надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,25 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.66/.
На замовлення позивача було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів, земельній ділянці присвоєно кадастровий № НОМЕР_1 /а.с. 38-121/.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 року № 6575-СГ передано Лохвицькій міській об"єднаній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району, згідно акту приймання - передачі /а.с. 39/.
Згідно акту від 27.09.2018 року начальник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Чувпило ОСОБА_3 .В. передав, а Лохвицький міський голова ОСОБА_4 прийняв земельні ділянки згідно додатку, в тому числі земельну ділянку № НОМЕР_1 /а.с. 40/.
18.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Лохвицького міського голови із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 зі земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів загальною площею 1,8064 га кадастровий № НОМЕР_1 .
Листом від 15.03.2019 року № 03-02/287 міський голова ОСОБА_4 повідомив позивача, що земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_2 : НОМЕР_3 сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташована за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 року № 18. У зв`язку з вищевикладеним питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8064 га" не може бути винесене на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради /а.с.12/.
Не погодившись із змістом вищевказаного листа та вважаючи, що Лохвицькою міською радою була допущена протиправна бездіяльність у вирішенні його заяви від 18.02.2019 року, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання щодо одержання громадянами безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства врегульовано ст. 118, п. в ч. 3 ст. 116, п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.
Таким чином, приписами вказаних норм встановлено право громадян на отримання в межах норм безоплатної приватизації безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.
Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України).
Висновки щодо правозастосування
З матеріалів справи встановлено, що даний спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем було відмовлено позивачу у розгляді питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 у власність, оскільки вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 року № 18.
Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з положеннями частини третьої статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. В свою чергу, статтею 121 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Враховуючи, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2015 року № 3963/0/75-15-СГ та вимог ст. 118 Земельного кодексу України позивачем розроблено та погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою від 18.02.2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів загальною площею 1,2457 га кадастровий № НОМЕР_1 .
Проте відповідачем відповідного рішення прийнято не було, лише надано з цього питання інформаційний лист про неможливість винесення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га" на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради через включення вказаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні).
При цьому, як зазначено вище, відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, позивач має право на передачу земельної ділянки без проведення земельних торгів в межах норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №819/1061/17 та від 20.03.2018 року у справі № 461/2579/17 та Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 346/2888/16-а.
Частиною 3 ст. 136 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою 18.02.2019 року, тобто раніше, ніж останнім було прийнято рішення про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) (рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 року № 18).
Отже, за наявності у позивача права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність без проведення земельних торгів, відповідач, не прийнявши відповідного рішення з цього приводу, включив вищевказану земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Вказані дії відповідача фактично позбавили позивача можливості реалізувати його законне право на вирішення питання з безоплатної передачі земельної ділянки без проведення земельних торгів.
Передбачуваність (очікуваність) суб`єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, є принципом правової визначеності, і відображена в численній практиці Європейського суду з прав людини, що визначається в Україні джерелом права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).
Законні очікування є не тільки елементом верховенства права та юридичної визначеності, але й об`єктом правового захисту (охорони).
Умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав).
У рішенні ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України зазначено, що Суд нагадує, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).
Концепція законних очікувань, у взаємозв`язку із застосуванням ст. 1 Протоколу № 1, використовується у справах про порушення ст. 6. Так, у рішенні у справі Рukiж v. Bosnia and Herzegovina Європейський суд з прав людини зазначив, що невиконання кінцевого судового рішення (національного суду) створило втручання у право заявника мирно володіти своїм майном , а також, що кінцеве рішення на користь заявника безсумнівно створило в нього законі очікування, охоронювані ст. 1 Протоколу № 1, що воно буде виконане .
Суд вважає, що позивач мав право очікувати на законних підставах, що він зможе реалізувати своє право на вирішення питання про безоплатну передачу вищевказаної земельної ділянки у власність у порядку та у спосіб, встановлений законодавством, оскільки обов`язок відповідача щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до законодавчо визначеної процедури передував факту включення такої ділянки до переліку тих, які підлягають продажу на земельних торгах. Невиконання такого обов`язку позбавило позивача можливості реалізувати його право на отримання вказаної земельної ділянки, оскільки така ділянка вже була включена відповідачем до переліку тих, право на які підлягає продажу на земельних торгах.
В свою чергу, представником відповідача не надано суду доказів наявності обмежень, установлених генеральним планом міста, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним в проекті землеустрою щодо відведення відповідної ділянки для надання її у власність позивача, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пунктів а, б частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, оскільки відповідачем у строки, передбачені ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, не було прийнято рішення за заявою позивача від 18.02.2019 року суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 від 18.02.2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у власність площею 1,2457 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів; зобов`язати Лохвицьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_2 від 18.02.2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у власність площею 1,2457 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно клопотання про встановлення судового контролю суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.
Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.
Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у місячний строк, з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 області рнокпп НОМЕР_4 ) до Лохвицької міської ради Полтавської області (вул. Перемоги 9 м.Лохвиця Полтавської області ЄДРПОУ 21048525) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради Полтавської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 від 18 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 у власність.
Зобов"язати Лохвицьку міську раду Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_2 від 18 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 у власність з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Лохвицької міської ради Полтавської області витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.
Повне рішення складено 08 липня 2019 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2019 |
Оприлюднено | 11.07.2019 |
Номер документу | 82930400 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
І.С. Шевяков
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні