Постанова

від 05.09.2019 по справі 440/1567/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 р.Справа № 440/1567/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Бегунца А.О. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицької міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 08.07.19 року по справі № 440/1567/19

за позовом ОСОБА_1

до Лохвицької міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лохвицької міської ради (надалі по тексту відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 5322681500:00:002:1247 у власність орієнтовною площею 1,2457 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов`язати Лохвицьку міську раду погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку 5322681500 :00:002:1247 площею 1,2457 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради Полтавської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322681500:00:002:1247 у власність.

Зобов`язано Лохвицьку міську раду Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322681500:00:002:1247 у власність з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року, та прийняти ухвалу, якою закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що за своїм характером вказаний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог в частині покладення обов`язку на Лохвицьку міську раду Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,25 га за межами населеного пункту за рахунок земель запасу державної форми власності в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (а.с.67).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2015 року № 3963/0/75-15-СГ надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,25 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с.66).

На замовлення позивача було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів, земельній ділянці присвоєно кадастровий № 5322681500:00:002:1247 (а.с.38-121).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 року № 6575-СГ передано Лохвицькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району, згідно акту приймання - передачі (а.с.39).

Згідно акту від 27.09.2018 року начальник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Чувпило В . В . передав, а Лохвицький міський голова Радько В.І. прийняв земельні ділянки згідно додатку, в тому числі земельну ділянку №5322681500:00:002:1247 (а.с.40).

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького міського голови із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів загальною площею 1,8064 га кадастровий № 5322681500:00:002:1247.

Листом від 15.03.2019 року № 03-02/287 міський голова Радько В.І. повідомив позивача, що земельна ділянка з кадастровим №5322681500:00:002:1247 сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташована за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 року № 18. У зв`язку з вищевикладеним питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8064 га" не може бути винесене на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради (а.с.12).

Не погодившись із змістом вищевказаного листа та вважаючи, що Лохвицькою міською радою була допущена протиправна бездіяльність у вирішенні його заяви від 18.02.2019 року, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм можна зробити висновок, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України).

Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у оспорюванні правомірності дій відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 та прийняття належного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наявність існуючого речового права або спору щодо такого права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено.

Колегія суддів наголошує й на тому, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації його права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не набув права власності на спірну земельну ділянку і в установленому законом порядку не отримав свідоцтво про право власності на цю ділянку, оскільки Лохвицька міська рада Полтавської області рішення про передачу йому у власність земельної ділянки не приймала.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням або бездіяльністю відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 06 лютого 2019 року по справі №346/2888/16-а.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо предметної підсудності вказаної справи.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору по суті, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з таких міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Лохвицької міської ради Полтавської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322681500:00:002:1247 у власність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 30 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним Кодексом України, цим Законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного Кодексу України (ч. 8 ст. 118 цього Кодексу).

Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами 10, 11 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З аналізу наведених правових норм колегією суддів встановлено, що хоч підстави прийняття рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність не визначені в ст. 118 Земельного Кодексу України, однак правомірність такої відмови є предметом судового контролю.

З матеріалами справи встановлено, що відповідачем було відмовлено у розгляді заяви позивача щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим № 5322681500:00:002:1247 у власність, оскільки вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 року № 18.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями частини третьої статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. В свою чергу, статтею 121 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів, кадастровий № 5322681500:00:002:1247.

На вказану заяву відповідачем надано відповідь у формі листа про неможливість винесення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га" на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради через включення вказаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні).

Між тим, як зазначено вище, відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, позивач має право на передачу земельної ділянки без проведення земельних торгів в межах норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №819/1061/17 та від 20.03.2018 року у справі № 461/2579/17 та Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 346/2888/16-а.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою 18.02.2019 року, тобто раніше, ніж останнім було прийнято рішення про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) (рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" від 14.03.2019 року № 18).

Між тим, відповідачем у визначений ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України двотижневий строк рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмову у затвердженні, прийнято не було.

Отже, відповідач, не розглянувши заяву позивача та не прийнявши належного рішення щодо неї, включив вищевказану земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Таким чином, вказані дії відповідача фактично позбавили позивача можливості реалізувати його законне право на вирішення питання з безоплатної передачі земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Передбачуваність (очікуваність) суб`єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, є принципом правової визначеності, і відображена в численній практиці Європейського суду з прав людини, що визначається в Україні джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

"Законні очікування" є не тільки елементом верховенства права та юридичної визначеності, але й об`єктом правового захисту (охорони).

Умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначено, що Суд нагадує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав право очікувати на законних підставах, що він зможе реалізувати своє право на вирішення питання про безоплатну передачу вищевказаної земельної ділянки у власність у порядку та у спосіб, встановлений законодавством, оскільки обов`язок відповідача щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до законодавчо визначеної процедури передував факту включення такої ділянки до переліку тих, які підлягають продажу на земельних торгах. Невиконання такого обов`язку позбавило позивача можливості реалізувати його право на отримання вказаної земельної ділянки, оскільки така ділянка вже була включена відповідачем до переліку тих, право на які підлягає продажу на земельних торгах.

Доводи апеляційної скарги про те, що проект землеустрою було виготовлено у 2016 році, проте, позивач не звертався у 2016-2018 роках до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про його затвердження, а тому позивачу відмовлено, колегія суддів не бере до уваги, оскільки чинним законодавством не закріплено обов`язку позивача звернутись саме у вищевказаних роках за погодженням проекту.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів наявності обмежень, установлених генеральним планом міста, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним в проекті землеустрою щодо відведення відповідної ділянки для надання її у власність позивача, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про неподання відповідачем доказів наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на оспорювану земельну ділянку, оскільки судом першої інстанції зазначено саме про право власності інших громадян чи юридичних осіб, а не про право власності на вказану ділянку Лохвицької міської ради.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, правильно дійшов висновку про необхідність покладення обов`язку на Лохвицьку міську раду Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322681500:00:002:1247 у власність з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Крім того, враховуючи те, що відповідачем в порушення вимог ст. 118 Земельного Кодексу України не було вжито заходів щодо належного розгляду заяви позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, правомірно дійшов висновку про необхідність захистити його права, шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року по справі №440/1567/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лохвицької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року по справі №440/1567/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 11.09.2019 року