Рішення

від 24.06.2019 по справі 160/4306/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року Справа № 160/4306/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Кучерука А.В. Суріної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства "АГРО МАКС" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року Фермерське господарство "АГРО МАКС" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386 від 25.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманими фізичними особами. Позивач зазначає, що між Фермерським господарством "АГРО МАКС" та найманими фізичними особами було укладено цивільно-правові договори, за умовами яких, фізичні особи (виконавці) зобов`язувались виконати на користь Фермерського господарства "АГРО МАКС" (замовника) певні роботи, обумовлені договором за визначену винагороду. При цьому, виконавець надає послуги на власний ризик та не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин, прийнята постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 13.05.2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

04.06.2019 року до суду від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, оскільки наймані фізичні особи позивача було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ст. 24 КЗпП України. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.06.2019 року до суду від позивача була надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року підготовче провадження у справі закрито та вирішено розглядати справу по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 22.03.2019 року № 350-І, на підставі направлення про проведення інспекційного відвідування від 22.03.2019 року №36-4.4-4 головним державним інспектором праці Рашевською Н.О. проведене інспекційне відвідування у позивача ФГ АГРО МАКС з питань оформлення трудових відносин та порядку розрахунку з працівниками при звільненні за адресою: 51032, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Цибульківка, вул. Шевченко, буд. 24, ЄДРПОУ 41353080.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН1670/274/АВ від 25.03.2019 року.

01.04.2019 року інспектором праці, складено припис про усунення виявлених порушень №ДН1670/274/АВ.

23.04.2019 року головним державним інспектором праці проведено повторне інспекційне відвідування у позивача ФГ АГРО МАКС та перевірки виконання припису №ДН1670/274/АВ від 01.04.2019 року.

25.04.2019 року т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В., на підставі акту інспекційного відвідування №ДН1670/274/АВ від 25.03.2019 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФГ АГРО МАКС у розмірі 1 502 280,00 грн. за №ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386.

Постанова про накладення штрафу від 25.04.2019 року №ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386 є предметом оскарження.

Відтак, правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КзпП України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Таким чином, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови підставою для її винесення слугувало встановленя у ході інспекційного відвідування порушення вимог частини 1 та частини 3 ст. 24 КЗпП України - працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, а саме: ФГ АГРО МАКС допущено до роботи найманих працівників без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ході проведення інспекційного відвідування позивачем надано цивільно-правові угоди (договори) щодо найманих осіб, однак не надано жодних документів (наказів про прийняття на роботу, трудових договорів, табелів обліку робочого часу, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати та ін..), щодо їх працевлаштування, ведення яких передбачено законодавством про працю при використані найманої праці, що свідчить про неналежне оформлення трудових відносин. ФГ АГРО МАКС не надано жодних відомостей, що свідчили б про сплату загальнообов`язкових платежів (податків, зборів ) щодо вищезазначених осіб.

Судом встановлено, що Фермерським господарством АГРО МАКС у 2018-2019 році укладались цивільно-правові угоди із фізичними особами на виконання різного роду тимчасових робіт.

Цивільно-правова угода №8/03-19 від 01.03.2019 року була укладена із ОСОБА_1 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії - 2 місяці у 2019 році;

Цивільно-правова угода №2/01-19 від 03.01.2019 року була укладена із ОСОБА_2 на виконання робіт з утримання території підприємства в належному стані, покіс, уборка трави, прибирання снігу, прибирання сміття, тощо - строком дії 2 місяці у 2018 році і 5 місяців у 2019 році;

Цивільно-правова угода з №3/01-19 від 03.01.2019 року була укладена із ОСОБА_3 на виконання робіт з утримання території підприємства в належному стані, покіс, уборка трави, прибирання снігу, прибирання сміття, тощо - строком дії 2 місяці у 2018 році і 5 місяців у 2019 році;

Цивільно-правова угода №1/01-19 від 03.01.2019 року була укладена з ОСОБА_4 на виконання робіт з утримання території підприємства в належному стані, покіс, уборка трави, прибирання снігу, прибирання сміття, тощо - строком дії 2 місяці у 2018 році і 5 місяців у 2019 році;

Цивільно-правова угода №7/10-18 від 08.10.2018 року була укладена з ОСОБА_5 на виконання правової роботи - строком дії 1 місяць у 2018 році;

Цивільно-правова угода №5/10-18 від 01.10.2018 року була укладена з ОСОБА_6 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 2 місяці у 2018 року;

Цивільно-правова угода №6/10-18 від 08.10.2018 року була укладена з ОСОБА_7 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 2 місяці у 2018 року;

Цивільно-правова угода №9/03-19 від 01.03.2019 року була укладена з ОСОБА_8 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 3 місяці у 2019 році;

Цивільно-правова угода №7/03-19 від 01.03.2019 року була укладена з ОСОБА_9 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 3 місяці у 2019 році;

Цивільно-правова угода №6/02-19 від 01.02.2019 року була укладена з ОСОБА_10 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 3 місяці у 2019 році;

Цивільно-правова угода №5/01-19 від 03.01.2019 року була укладена з ОСОБА_11 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 3 місяці у 2019 році;

Цивільно-правова угода №4/01-19 від 03.01.2019 року була укладена з ОСОБА_12 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії 3 місяці у 2019 році;

У судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Свідки зазначили, що дійсно виконували певні роботи відповідно до цивільно-правових угод. Надали пояснення, що у трудових відносинах не перебувають так, як трудовий договір не укладали, а виконували лише роботу передбачену цивільно-правовими договорами, що укладені між ними та позивачем.

Стаття 21 КЗпП України визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою того, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як видно з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є виконання сезонних робіт та тимчасове обслуговування території.

Відтак, суд приймає до уваги пояснення свідків, які зазначили, що надавали тимчасові послуги з проведення сезонних робіт та обслуговування території, за що позивач заплатив гроші. Крім того, ці обставини підтверджено копіями платіжних доручень та актами прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів.

Виходячи з наведених нормативно-правових актів, суд доходить висновку про те, що відповідно до чинного законодавства України виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися на підставі цивільно-правових договорів, які передбачені ЦК України. Так як судом встановлено, що наймані позивачем фізичні особи не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, оскільки надавали послуги лише під час виконання сезонних робіт, їх не зараховували до штату, не вносився запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду, суд доходить висновку про те, що постанова відповідача від № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386 від 25.04.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню повністю, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб`єктом господарювання вимог частини 1 та частини 3 ст. 24 КЗпП України, а отже, і наявності підстав, що передбачені абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно з яким на позивача накладено штраф у розмірі 1502280 грн.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог і матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фермерського господарства "АГРО МАКС" (вул. Шевченко, 24, с. Цибулівка, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51032, код ЄДРПОУ 41353080) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 3988766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386 від 25.04.2019 року

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства "АГРО МАКС" (код ЄДРПОУ 41353080) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. відповідно до платіжного доручення № 129 від 02.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складене 03 липня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський