Рішення

від 04.07.2019 по справі 914/374/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04.07.2019р. Справа № 914/374/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Горбачова Павла Миколайовича

про стягнення 18273,50 грн.

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2019р. позов задоволено частково, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Горбачова Павла Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон" 14079,00 грн. основного боргу, 1515,46 грн. інфляційних втрат, 618,78 грн. 3% річних та 1704,42 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. закрито провадження у справі, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, до ухвалення рішення суду у даній справі, а саме 29.05.2019р., позивачем було подано заяву, в якій Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейсон" зазначено, що ним відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази щодо розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку із розглядом справи.

24.06.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон" про прийняття додаткового рішення у справі №914/374/19, в якій позивач просить стягнути з відповідача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 26.06.2019р. розгляд заяви призначено на 04.07.2019р.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання не забезпечили.

Щодо заявлених до стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, який наведено у позовній заяві, розмір таких витрат становить 7000,00 грн.

Представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі долучено наступні докази:

- копію договору №14-11/18-ГП про надання правничої допомоги від 25.10.2018р.;

- опис робіт (наданих послуг) від 18.06.2019р. №03-06/20;

- копію акту №14-11 про надання правничої допомоги від 18.06.2019р.;

- докази направлення копії заяви відповідачу.

Так, із поданих матеріалів вбачається, що між адвокатським бюро Олександра Кебкала та Товариством з обмеженою відповідальністю Мейсон було укладено договір №14-11/18-ГП від 25.10.2018р про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту в тих обсягах і на тих умовах, які визначені цим договором.

Пунктом 3.3.4. договору передбачено, що клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити Адвокатському Бюро гонорар та відшкодовувати, у порядку передбаченому цим договором, усі фактичні витрати необхідні для виконання доручення клієнта.

Відповідно до пункту 5.1. та пункту 5.2. договору, розмір гонорару адвокатського бюро становить 7000,00 грн., без ПДВ. Клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі 7000,00 грн. протягом трьох банківських днів після настання однієї з наведених нижче подій:

а) завершення справи шляхом досягнення прийнятних для клієнта умов в результаті проведених переговорів, медіації чи іншого досудового/позасудового врегулювання;

б) після врегулювання спору за участю судді або припинення розгляду справи судом, з незалежних від адвокатського бюро підстав, якщо обставини, які вказані в підпункті а пункту 5.2. договору не настануть раніше;

в) ухвалення рішення у справі судом першої інстанції , якщо обставини, які вказані у підпунктах а , б пункту 5.2. договору не настануть раніше.

Відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З рішення суду вбачається, що таке ухвалене 05.06.2019р. за відсутності учасників справи. Повне судове рішення складено 10.06.2019р.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду у справі №914/374/19 ухвалено 10.06.2019р., то відповідно позивач зобов`язаний був сплатити гонорар адвокату до 14.06.2019р. включно.

Однак, подаючи заяву (вх.№1703/19 від 24.06.2019р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем не надано суду доказів фактичного понесення вказаних витрат (оплати гонорару) в силу пп. в п.5.2. договору №14-11/18-ГП від 25.10.2018р про надання правничої допомоги (платіжні доручення, банківські виписки на вказану суму тощо).

Із поданих позивачем доказів, вбачається лише, що послуги правової допомоги були надані позивачу, однак не вбачається, що позивач на виконання пп. в п.5.2. договору оплатив такі послуги, тобто позивачем не доведено, що він фактично поніс витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням наведеного, а саме враховуючи те, що позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду не подано доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн., суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон" про ухвалення додаткового рішення у справі №914/374/19.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.07.2019 р.

Суддя Петрашко М.М.