Постанова

від 02.10.2019 по справі 914/374/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа №914/374/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон ", б/н від 31.07.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3024/19 від 13.08.2019)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 (суддя Петрашко О.Ю. м. Львів, повний текст складено 10.07.2019)

у справі №914/374/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон", м. Київ

до відповідача : Фізичної особи-підприємця Горбачова Павла Миколайовича,

м. Львів

про стягнення 18 273,50 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мейсон звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/374/19 в якій просив стягнути з ФОП Горбачова Павла Миколайовича на користь ТзОВ Мейсон витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 у справі № 914/374/19 у задоволенні заяви ТзОВ Мейсон про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ Мейсон подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 у справі № 914/374/19 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву про стягнення з ФОП Горбачова П.М. на користь ТзОВ Мейсон витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом було допущено неправильне тлумачення закону щодо необхідності подання доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу та неповно з'ясовано обставини в частині настання строку для оплати гонорару адвоката, передбаченого договором № 14-11/18 ГП про надання правничої допомоги від 25.10.2018.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 02.10.2019 не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з вищенаведеним, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горбачова Павла Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон" 14079,00 грн. основного боргу, 1515,46 грн. інфляційних втрат, 618,78 грн. 3% річних та 1704,42 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. закрито провадження у справі, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, до ухвалення рішення у даній справі, а саме 29.05.2019, позивачем було подано заяву, в якій Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейсон" зазначено, що ним, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази щодо розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку із розглядом справи.

24.06.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон" про прийняття додаткового рішення у справі №914/374/19, в якій позивач просив стягнути з відповідача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

04.07.2019 Господарським судом Львівської області було прийнято додаткове рішення, яким позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що із поданих позивачем доказів, вбачається, що послуги правової допомоги були надані позивачу, однак не вбачається, що позивач на виконання пп. в п.5.2. договору оплатив такі послуги, тобто позивачем не доведено, що він фактично поніс витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що між адвокатським бюро Олександра Кебкала та Товариством з обмеженою відповідальністю Мейсон було укладено договір №14-11/18-ГП від 25.10.2018 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту в тих обсягах і на тих умовах, які визначені цим договором.

Пунктом 3.3.4 договору передбачено, що клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити Адвокатському Бюро гонорар та відшкодовувати, у порядку передбаченому цим договором, усі фактичні витрати необхідні для виконання доручення клієнта.

Відповідно до пункту 5.1. та пункту 5.2. договору, розмір гонорару адвокатського бюро становить 7000,00 грн., без ПДВ. Клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі 7000,00 грн. протягом трьох банківських днів після настання однієї з наведених нижче подій:

а) завершення справи шляхом досягнення прийнятних для клієнта умов в результаті проведених переговорів, медіації чи іншого досудового/позасудового врегулювання;

б) після врегулювання спору за участю судді або припинення розгляду справи судом, з незалежних від адвокатського бюро підстав, якщо обставини, які вказані в підпункті а пункту 5.2. договору не настануть раніше;

в) ухвалення рішення у справі судом першої інстанції , якщо обставини, які вказані у підпунктах а , б пункту 5.2. договору не настануть раніше.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, ТзОВ Мейсон до заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених на правову допомогу витрат надало наступні докази:

- копію договору №14-11/18-ГП про надання правничої допомоги від 25.10.2018;

- опис робіт (наданих послуг) від 18.06.2019 №03-06/20;

- копію акту №14-11 від 18.06.2019 про надання правничої допомоги.

Перевіривши надані позивачем докази понесених ним витрат на правову допомогу апеляційним судом встановлено, що ТзОВ Мейсон не було надано суду першої інстанції доказів фактичного понесення вказаних витрат ( платіжних доручень, банківських виписок на вказану суму тощо.) Тобто заявником не доведено, що він фактично поніс витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7000, 00 грн.

А відтак, колегія суддів вважає, що Господарським судом Львівської області було правомірно відмовлено у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із відсутністю доказів фактичної оплати вищевказаних витрат.

Щодо твердження апелянта що судом першої інстанції під час прийняття додаткового рішення було допущено неправильне тлумачення закону щодо необхідності подання доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу адвоката, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269(аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів в даному випадку звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат , пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тобто, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18).

Наявність підписаного між позивачем та адвокатом договору про надання правничої допомоги, акту про надання правничої допомоги та опису робіт наданих послуг не може вважатись безумовною підставою для стягнення витрат на правничу допомогу.

Доказів, які б свідчили про фактичну оплату витрат на надання правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, копію платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) позивач на час вирішення заяви до місцевого господарського суду не подавав.

Разом з тим, скаржником до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою було подано платіжне доручення № 1135 від 20.06.2019 як доказ оплати гонорару адвоката, згідно договору №14-11/18-ГП від 25.10.2018

Однак, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 розгляд заяви ТЗОВ Мейсон було призначено на 04.07.2019. Позивач був належним чином повідомлений про час і дату судового засідання, однак участь представника в судове засідання не забезпечив, платіжне доручення № 1135 від 20.06.2019, як доказ фактично понесених витрат ( оплати гонорару) до суду першої інстанції позивачем подано не було.

Разом з тим, долучаючи такий доказ до суду апеляційної інстанції, позивачем не було наведено підстав неможливості подання вказаного платіжного доручення до суду першої інстанції.

Відтак, такий доказ не може буди прийнятий в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон " у справі № 914/374/19 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 у справі № 914/374/19 залишити без змін..

3. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.10.2019.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

судді Кравчук Н.М.

Мирутенко О.Л.