Рішення

від 26.06.2019 по справі 914/52/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019 справа № 914/52/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Агроенергомонтажналадка»

до відповідача Приватної фірми «Герман»

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сколівської районної державної адміністрації Львівської області в особі Відділу державної реєстрації управління економічної політики

про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю у справі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного акціонерного товариства «Реклама»

до Приватної фірми «Герман»

про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності

за участю представників :

від позивача Горох В.В.

від відповідача Жиравецький Т.М ОСОБА_1

від третьої особи не з`явився

від третьої особи із самостійними вимогами Корсун ОСОБА_2 .

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством «Агроенергомонтажналадка» до відповідача Приватної фірми «Герман» про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та витребування майна з незаконного володіння.

Крім того, ухвалою суду від 05.03.2019р. у справі №914/52/19 було прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства «Реклама» до Приватної фірми «Герман» про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ухвалою суду від 05.03.2019р. було об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та у заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору позовні вимоги до Приватної фірми «Герман» підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

08.07.1997 року між Львівським підприємством акціонерного товариства Реклама , правонаступником якого було Львівське дочірнє підприємство Львівреклама акціонерного товариства Реклама (орендодавець), та Малим підприємством Агроенергомонтажналадка , правонаступником якого є Приватне підприємство Агроенергомонтажналадка (Орендар), укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування з правом подальшого викупу бази відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п.п. 2, 3, 6, 7 договору оренди, орендар зобов`язаний протягом дії договору утримувати територію, приміщення та устаткування у справному робочому стані. Орендар зобов`язаний проводити необхідні ремонтні роботи на устаткуванні, яке знаходиться на базі відпочинку: трансформатор та підстанція ПТЛЕ, станція управління Каскад , 4 колиби. Договір діє до моменту його розірвання за згодою обох сторін і набуває чинності з дня підписання. Акт прийому - передачі додається.

На виконання вищезазначеного договору оренди, актом прийому - передачі устаткування та обладнання, приміщень від 08.01.1997р., Малому підприємству Агроенергомонтажналадка передано: трансформатор і підстанція ПТЛЕ, станція управління Каскад , 4 колиби, огорожа - 1 шт.

В матеріалах справи міститься державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1 виданий у 1987 р. Львівському міжобласному виробничому художньо-рекламному комбінату (база відпочинку) на території Сколівського району Львівської області Української Радянської соціалістичної республіки у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюється у безстрокове і безоплатне користування 1,0 гектар землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для оздоровчих цілей.

Згідно акту від 08.01.1997р. на передачу бурових свердловин № 1, № 2/95, Львівське підприємство акціонерного товариства Реклама передало з балансу на баланс Малому приватному підприємству Агроенергомонтажналадка свердловини № 1, № 2/95.

29.04.1998р. між МП Агроенергомонтажналадка (орендодавець) та ПФ Герман (орендар) укладено Угоду № 3 згідно п.1 якої, орендодавець надав право на видобуток та розлив мінеральної води. Строк дії угоди до 29.04.2003р.

Позивач стверджує, що відповідач скориставшись нагодою видобувати мінеральну воду на орендованій території, без відома власника майна і позивача 23.12.1999р. підписав з Акціонерним товариством Реклама в особі президента ОСОБА_3 договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба .

Згідно договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999р., укладеного між Акціонерним товариством Реклама (продавець) та Приватною фірмою Герман (покупець), продавець продав, а покупець купив базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Сколівський АДРЕСА_3 смт АДРЕСА_1 . Сума договору становить 25000,00 грн. включаючи ПДВ. Гроші продавець одержав від покупця повністю. Продавець продав наступне майно: будівлі колиби - 4 шт., столова - павільйон - 1 шт., металева споруда з водяною свердловиною - 1 шт., трансформаторна підстанція - 1 шт., земельна ділянка на якій розміщена база відпочинку - 1 га.

Актом прийому - передачі від 23.12.1999р. вищенаведене майно було передано від продавця до покупця.

У матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордеру № 1036 від 23.12.1999р., долученого відповідачем до відзиву (вх.№11613/19 від 18.03.2019р.), з якої вбачається, що АТ Реклама прийнято від ПФ Герман 25000,00 грн. оплати згідно договору купівлі - продажу бази відпочинку Колиба .

Рішенням Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району від 09.07.2003р. № 121 передано ПФ Герман земельну ділянку площею 0,30 га, що під базою відпочинку по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 в оренду з подальшим правом викупу.

З матеріалів реєстраційної справи Сколівського районного управління юстиції Львівської області вбачається, що 06.06.2014р. Реєстраційною службою Сколівського районного управління юстиції Львівської області прийнято рішення № 13627847 та проведено державну реєстрацію права власності нерухомого майна, яке зазначене в договорі купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999р., за ПФ Герман . Внесено запис про право власності № 5936761. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 379696946245.

Позивач вважає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно бази відпочинку є незаконною, оскільки вона проведена на підставі неукладеного договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999р., підписаного між Акціонерним товариством Реклама (продавець) та Приватною фірмою Герман (покупець).

При цьому, позивач посилається на лист ПрАТ Реклама № 30-П/18 від 01.10.2018р. в якому зазначено, шо ПрАТ Реклама не володіє інформацією, що стосується бази відпочинку Колиба , оскільки такого майна у власності та на балансі підприємства не було. Підприємство не укладало договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба і не оформляло договору оренди земельної ділянки під зазначеною базою відпочинку. Також, товариство повідомило, що в ПрАТ Реклама не збереглося журналів вихідної кореспонденції за період з 1999 по 2003 роки, так само як і інформації про підстави та дату ліквідації Львівського дочірнього підприємства Львівреклама .

Згідно довідки з Державного архіву Львівської області № 1183/01-36 від 01.10.2018р., документів на підтвердження факту передачі нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_2 , з балансу Львівського дочірнього підприємства акціонерного товариства Львівреклама на баланс акціонерного товариства Реклама м.Києва не виявлено.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 29-13-0.320-185/116-18 від 28.09.2018р. зазначено, що за період з грудня 1999 року по липень 2003 року відомості про державну реєстрацію державного акту на право постійного користування землею або договору оренди земельної ділянки загальною площею 1.0 га для обслуговування бази відпочинку Колиба на території Верхньосиньовидненської селищної ради, за акціонерним товариством Реклама у відділі відсутні. У листі також повідомлено, що в архіві відділу у Сколівському районі ГУ Держгеокадастру Львівської області Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею із відомостями про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею Б НОМЕР_2 , виданого в 1987 році виконавчим комітетом Сколівської районної ради, за Львівським дочірнім підприємством акціонерного товариства Реклама (колишній Львівський міжобласний виробничо-художній комбінат Львівреклама ) із проставленням відмітки про скасування права постійного користування землею даних актів у відділі немає.

Позивач зазначає, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.12.1999р. не був нотаріально посвідчений та не був зареєстрований в Стрийському МБТІ. Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству

від 13 грудня 1995 року N 56, передбачено порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу із внесенням відповідних записів до реєстрових книг, які ведуть бюро технічної інвентаризації, із видачею юридичним особам реєстраційного посвідчення.

Посилаючись на ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України та ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та стверджуючи, що договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба є неукладений, позивач зазначає, що ПФ Герман набула майно без достатньої правової підстави, а відтак державна реєстрація речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню, і відповідач зобов`язаний повернути позивачу вищенаведене нерухому майно в натурі.

У заяві про зміну предмету позову (вх. № 781/19 від 19.03.2019р.) позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13627847 від 06.06.2014 року, прийнятого державним реєстратором Сколівського районного управління юстиції Львівської області Зінкевич І.В., та запис про право власності № 5936761 від 04.06.2014 року на базу відпочинку Колиба по АДРЕСА_2 , за Приватною фірмою Герман та витребувати з незаконного володіння Приватної фірми «Герман» на користь Приватного підприємства «Агроенергомонтажналадка» металеву споруду з водяною свердловиною (артезіанською свердловиною №1) в кількості 1 шт., що включена до складу бази відпочинку «Колиба» , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

При цьому, як і в позовній заяві, позивач посилається на те, що 08.01.1997р. Львівське дочірнє підприємство акціонерного товариства «Реклама» згідно акту передало на баланс МПП «Агроенергомонтажналадка» свердловину на воду № 1, № 2/95.

Далі позивач робить висновок, що оскільки Львівське підприємство АТ «Реклама» не передавало по акту вищезазначену свердловину в статутний фонд АТ «Реклама» (м.Київ), то таке майно не належить на праві власності ні третій особі ні відповідачу, а відповідно належить позивачу. Такий висновок позивач зробив на підставі доказів поданих третьою особою з позовною заявою.

Також, позивач зазначає, що станом на 01.03.2019 р., металева споруда з артезіанською свердловиною № 1 обліковується у нього на балансі, що підтверджується випискою з бухгалтерського обліку та довідкою підприємства від 18.03.2019р. , які подано разом з заявою про зміну предмету позову.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору суд зазначає таке.

28.02.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного акціонерного товариства «Реклама» (надалі- Третя особа) до відповідача Приватної фірми Герман про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Третя особа зазначає, що Приватне акціонерне товариство Реклама є правонаступником Акціонерного товариства Реклама , яке, у свою чергу, є правонаступником Українського виробничого об`єднання Реклама .

06.12.1994 року Фондом Державного майна України Акціонерному товариству Реклама видано Свідоцтво про власність № П-406. Згідно із Свідоцтвом - майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України Про приватизацію майна державних підприємств .

Третьою особою долучено до позовної заяви копію листа Фонду державного майна України вих.№21/156 від 19.06.1995р. в якому зазначено, що згідно установчим документам та свідоцтва про власність від 06.12.1994р. № П-406, до складу Акціонерного товариства Реклама увійшли будівлі відповідно додатку № 1.

У п. 5 додатку № 1 Будинки та споруди відкритого акціонерного товариства Реклама зазначено:

- виробничий будинок вул. Зелена, 186;

- база відпочинку Колиба .

Третьою особою також долучено до позовної заяви копію Акту прийому-передачі основних засобів Львівського підприємства АТ Реклама Акціонерному товариству Реклама м.Київ, в Статутний фонд АТ Реклама від 22.03.2000р., у п.п. 1-3 якого зазначено:

01-1 Будівлі, споруди

1. Будівля/Львів, вул. Зелена, 186/ шт. 1

2. Колиба /В. Синевидне/ шт. 1

3. Колиба/В. Синевидне/ шт. 3.

У п.п. 8-9 акту зазначено:

8. Трансформатор і підстанція ПТЛЕ шт. 1

9. Станція управління Каскад шт. 1

Відповідно до довідки Третьої особи від 18.02.2019 року №18-02/19-Бух-02, за період з 23.12.1999 року по 18.02.2019 року, за даними бухгалтерського обліку, відсутні надходження коштів від Приватної фірми Герман як на розрахунковий рахунок так і в касу товариства. За період з 23.12.1999 року по 18.02.2019 року, за даними бухгалтерського обліку, надходження коштів на розрахунковий рахунок чи в касу товариства з призначенням за базу відпочинку Колиба - не обліковувались.

Відповідно до Виписки з бухгалтерського обліку від 18.02.2019 року № 18-02/19-Бух-01, на балансі підприємства ПрАТ Реклама , станом на 01.02.2019 року, обліковується:

1. Колиба (смт. В.Синьовидне, Сколівського району) - 4 шт.

Балансова вартість 7379,00 грн.

2. Трансформатор і підстанція ПТЛЕ - 1 шт.

Балансова вартість 6666,74 грн.

3. Станція управління Каскад - 1 шт.

Балансова вартість 888,17 грн.

Третя особа вважає, що базою відпочинку Колиба заволоділи незаконно, оскільки:

- 23 грудня 1999 року президент АТ Реклама ОСОБА_3 не міг підписати договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба , оскільки до 22.03.2000 року зазначена база перебувала на балансі Львівського підприємства АТ Реклама ;

- відповідно до п. 5.2. статуту Акціонерного товариства Реклама , зазначено, що всі рішення щодо продажу, передачі з балансу товариства на баланс інших юридичних осіб приймаються або узгоджуються радою акціонерів товариства чи головою ради акціонерів;

- відповідно до п. 7.6.4 Статуту товариства рада акціонерів приймає рішення з питань про відчуження нерухомого майна, обладнання, що є власністю товариства;

- станом на грудень 1999 року, чинним на той час законодавством визначалося, що правовстановлюючими документами на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних осіб, визнаються лише договори купівлі-продажу, які: посвідчені державною нотаріальною конторою; посвідчені приватним нотаріусом; зареєстровані біржею;

- згідно офіційної інформації ПрАТ Реклама , що є правонаступником Акціонерного товариства Реклама , відомо, що товариством не виготовлявся, не підписувався, не видавався та не реєструвався договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999 року.

З огляду на викладене, Приватне акціонерне товариство «Реклама» просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 379696946245, об`єкт нерухомого майна: база відпочинку Колиба , адреса: АДРЕСА_2 , за Приватною фірмою Герман та витребувати у відповідача базу відпочинку Колиба з чужого незаконного володіння та визнати право власності на неї за Приватним акціонерним товариством Реклама .

Відповідач заперечив проти позивних вимог з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву та поясненнях.

Разом з тим, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до самостійних вимог ПрАТ Реклама до ПП Приватної Фірми Герман та заяву про застосування строків позовної давності до вимог ПП Агроенергомонтажналадка до ПП Приватна Фірма ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача та третьої особи задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999р., укладеного між Акціонерним товариством Реклама (продавець) та Приватною фірмою Герман (покупець), продавець продав, а покупець купив базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Сума договору становить 25000,00 грн. включаючи ПДВ. Гроші продавець одержав від покупця повністю. Продавець продав наступне майно: будівлі колиби - 4 шт., столова - павільйон - 1 шт., металева споруда з водяною свердловиною - 1 шт., трансформаторна підстанція - 1 шт., земельна ділянка на якій розміщена база відпочинку - 1 га.

Належить зазначити, що не є предметом позову у даній справі визнання вказаного правочину недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999р. матеріали справи не містять.

У матеріалах даної справи міститься квитанція до прибуткового касового ордеру № 1036 від 23.12.1999р., долученого до відзиву (вх.№11613/19 від 18.03.2019р.), з якого вбачається, що АТ Реклама прийнято від ПФ Герман 25000,00 грн. оплати згідно договору купівлі - продажу бази відпочинку Колиба .

Суд звертає увагу позивача, що Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, передбачено порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна на підставі поданих нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, а не порядок нотаріального посвідчення та реєстрації договорів.

Належить зазначити, що на день вчинення правочину 23.12.1999р. вищезазначені Правила втратили чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року N 121 Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб .

Тим не менше, відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове було лише у випадках, зазначених у законі.

Договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба від 23.12.1999р., не вимагав нотаріального посвідчення на день його укладення, оскільки відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року дотримання форми нотаріального посвідчення вимагалося виключно при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку , у якому хоча б однією із сторін договору є

громадянин. Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року не містив

норми про обов`язковість нотаріального посвідчення договорів

купівлі-продажу будь-якого іншого нерухомого майна, укладених між

юридичними особами.

Сама лише та обставина, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.12.1999р. не був нотаріально посвідчений та не був зареєстрований в Стрийському МБТІ не є підставою вважати цей договір неукладеним, а реєстрація майна не є елементом форми угоди.

Разом з тим, відсутність державної реєстрації спірного об`єкту нерухомості до 2014 року жодним чином не впливає на відповідність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1999р. чинному на час його укладення цивільному законодавству та не позбавляє покупця права власності на це майно, набуте на підставі договору купівлі-продажу, який є належним

правовстановлюючим документом.

Така правова позиція висловлена у Постанові ВГСУ у справі від 03.07.2007р. № 8/258/22-8/294/23, яка є чинною на дату ухвалення рішення (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 2 серпня 2007 року).

У матеріалах реєстраційної справи № 379696946245, поданої Реєстраційною службою Сколівського районного управління юстиції Львівської області, містяться договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба та акт приймання-передачі від 23.12.1999р., укладені між Акціонерним товариством Реклама (продавець) та Приватною фірмою Герман (покупець), засвідчені 08.05.2014р. державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори.

Тим не менше, 08.07.1997 року між Львівським підприємством акціонерного товариства Реклама , правонаступником якого було Львівське дочірнє підприємство Львівреклама акціонерного товариства Реклама (орендодавець), та Малим підприємством Агроенергомонтажналадка , правонаступником якого є Приватне підприємство Агроенергомонтажналадка (Орендар), укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування з правом подальшого викупу базу відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази викупу позивачем майна яке входило до бази відпочинку, зокрема, металевої споруди з водяною свердловиною в кількості 1 шт., що включена до складу бази відпочинку «Колиба» , а відтак позивач не набув це майно у власність.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать, зокрема: витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця із застосуванням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК України, за умови наявності відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником і володільцем майна та за наявності підстав, передбачених цією статтею, що дають право витребувати це майно у набувача.

При розгляді такого спору суду слід встановити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити всі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження, при цьому суди не повинні надавати перевагу одним доказам над іншими (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 р. у справі N 6-327цс15).

06.12.1994 року Фондом Державного майна України, Акціонерному товариству Реклама видано Свідоцтво про власність № П-406. Згідно із Свідоцтвом - майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України Про приватизацію майна державних підприємств .

Третьою особою долучено до позовної заяви копію листа Фонду державного майна України вих.№21/156 від 19.06.1995р. в якому зазначено, що згідно установчим документам та свідоцтва про власність від 06.12.1994р. № П-406, до складу Акціонерного товариства Реклама увійшли будівлі відповідно додатку № 1.

У п. 5 додатку № 1 Будинки та споруди відкритого акціонерного товариства Реклама зазначено:

- виробничий будинок вул. Зелена, 186;

- база відпочинку Колиба .

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази передачі Акціонерним товариством Реклама (м.Київ) на баланс чи у інше користування Львівському підприємству АТ Реклама бази відпочинку Колиба після 06.12.1994р. до дати придбання ПФ Герман на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1999р. бази відпочинку.

З огляду на вищенаведене, майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, станом на 23.12.1999р. належало Акціонерному товариству Реклама , від імені якого діяв президент ОСОБА_3 , який підписав вказаний договір. Іншого судом не встановлено.

Водночас, з урахуванням вищенаведеного, судом також не встановлено підстави передачі 08.01.1997р. Львівським підприємством АТ Реклама в оренду з правом викупу Приватному підприємству Агроенергомонтажналадка майна, яке входить до складу бази відпочинку Колиба , адже право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права чи особа, уповноважена на укладення договору найму.

Тим не менше, у підтвердження вчинення дій спрямованих на відчуження спірного майна, в матеріалах інвентаризаційної справи № 1568, яка подана до суду Стрийським МБТІ, міститься лист від 23.12.1999р., підписаний президентом АТ Реклама ОСОБА_5 , в якому АТ Реклама просить Голову сільської ради смт. Верхнє Синьовидне, Сколівського району Львівської області прийняти рішення про відчуження на користь ОСОБА_6 (засновник ПФ Герман ), земельну ділянку площею 1 га, на якій розташована база відпочинку.

Рішенням Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району від 09.07.2003р. № 121, передано ПФ Герман земельну ділянку площею 0,30 га, що під базою відпочинку по АДРЕСА_1 .Синьовидне, в оренду з подальшим правом викупу.

Вищенаведені обставини спростовують твердження третьої особи Приватного акціонерного товариства «Реклама» про те, що 23 грудня 1999 року президент АТ Реклама ОСОБА_3 не міг підписати договір купівлі-продажу бази відпочинку Колиба , оскільки, на думку третьої особи, до 22.03.2000 року зазначена база перебувала на балансі Львівського підприємства АТ Реклама .

Як на підставу позову, третя особа посилається на п.п. 5.2. та 7.6.4 статуту Акціонерного товариства Реклама , затвердженого загальними зборами АТ Реклама від 19.02.1998р., в яких зазначено, що всі рішення щодо продажу, передачі з балансу товариства на баланс інших юридичних осіб приймаються або узгоджуються радою акціонерів товариства чи головою ради акціонерів. Рада акціонерів приймає рішення з питань про відчуження нерухомого майна, обладнання, що є власністю товариства.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до п.7.11. статуту, президент розпоряджається всім майном товариства (вартістю до 50000 грн.) включаючи кошти та фонди, згідно з чиним законодавством, цим статутом і положенням про правління товариства.

Третьою особою долучено до позовної заяви копію Акту прийому-передачі основних засобів Львівського підприємства АТ Реклама Акціонерному товариству Реклама м.Київ, в Статутний фонд АТ Реклама від 22.03.2000р., у п.п. 1-3 якого зазначено:

01-1 Будівлі, споруди

1. Будівля/Львів, вул. Зелена, 186/ шт. 1

2. Колиба /В. Синевидне/ шт. 1

3. Колиба/В. Синевидне/ шт. 3.

У п.п. 8-9 акту зазначено:

8. Трансформатор і підстанція ПТЛЕ шт. 1

9. Станція управління Каскад шт. 1

При цьому зазначив, що оскільки до 22.03.2000р. база відпочинку перебувала на балансі Львівського підприємства АТ Реклама , відповідно президент АТ Реклама ОСОБА_3 не міг підписати договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.12.1999р.

Як вже було зазначено вище, у матеріалах справи відсутні докази передачі Акціонерним товариством Реклама (м.Київ) на баланс чи у інше користування Львівському підприємству АТ Реклама бази відпочинку Колиба після 06.12.1994р. до дати придбання ПФ Герман на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1999р. бази відпочинку.

Разом з тим, у листі ПрАТ Реклама № 30-П/18 від 01.10.2018р. зазначено, шо ПрАТ Реклама не володіє інформацією, що стосується бази відпочинку Колиба , оскільки такого майна у власності та на балансі підприємства не було. Підприємство не укладало договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба і не оформляло договору оренди земельної ділянки під зазначеною базою відпочинку. Також, товариство повідомило, що в ПрАТ Реклама не збереглося журналів вихідної кореспонденції за період з 1999 по 2003 роки , так само як і інформації про підстави та дату ліквідації Львівського дочірнього підприємства Львівреклама .

Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи № 1568, яка подана до суду Стрийським МБТІ, міститься лист ПАТ Реклама № 136 від 25.07.2012р., в якому ПАТ Реклама (код ЄДРПОУ 03052138) на вимогу Прокурора Сколівського району від 18.07.2012р. № 16-2838 вих.-12 повідомило, що не володіє інформацією, що стосується бази відпочинку Колиба , оскільки такого майна у власності та на балансі підприємства не було. Підприємство не укладало договору купівлі-продажу бази відпочинку Колиба .

Згідно довідки з Державного архіву Львівської області № 1183/01-36 від 01.10.2018р., документів на підтвердження факту передачі нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_2 , з балансу Львівського дочірнього підприємства акціонерного товариства Львівреклама на баланс Акціонерного товариства Реклама м.Києва не виявлено.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 29-13-0.320-185/116-18 від 28.09.2018р. зазначено, що за період з грудня 1999 року по липень 2003 року відомості про державну реєстрацію державного акту на право постійного користування землею або договору оренди земельної ділянки загальною площею 1.0 га для обслуговування бази відпочинку Колиба на території Верхньосиньовидненської селищної ради, за акціонерним товариством Реклама у відділі відсутні. У листі також повідомлено, що в архіві відділу у Сколівському районі ГУ Держгеокадастру Львівської області Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею із відомостями про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею Б НОМЕР_2 , виданого в 1987 році виконавчим комітетом Сколівської районної ради, за Львівським дочірнім підприємством акціонерного товариства Реклама (колишній Львівський міжобласний виробничо-художній комбінат Львівреклама ) із проставленням відмітки про скасування права постійного користування землею даних актів у відділі немає.

З вищенаведеного вбачається, що з грудня 1999 р., після відчуження Третьою особою бази відпочинку Колиба на користь відповідача, вказане майно не перебувало і не перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства «Реклама» .

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 N 73).

Слід зазначити, що баланс не є документом який підтверджує право власності, а є лише формою фінансової звітності, яку належить підтвердити документально.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу й вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації) (Постанова Верховного суду України від 12 червня 2007 року).

Таким чином, подані позивачем та третьою особою довідки та виписки з бухгалтерського обліку станом на 2019р., не можуть підтверджувати право власності на спірне майно без підтверджуючих на те документів, тим більше за вищенаведених обставин.

Окрім цього, з матеріалів справи судом встановлено, що 16.11.2005р. здійснено державну реєстрацію припинення Дочірнього підприємства Львівське дочірнє підприємство Львівреклама акціонерного товариства Реклама .

Як зазначалось вище, 08.07.1997 року між Львівським підприємством акціонерного товариства Реклама , правонаступником якого було Львівське дочірнє підприємство Львівреклама акціонерного товариства Реклама (орендодавець), та Малим підприємством Агроенергомонтажналадка , правонаступником якого є Приватне підприємство Агроенергомонтажналадка (Орендар), укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування з правом подальшого викупу базу відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.781 ЦК України, договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Таким чином, оскільки 16.11.2005р. здійснено державну реєстрацію припинення Дочірнього підприємства Львівське дочірнє підприємство Львівреклама акціонерного товариства Реклама , суд дійшов висновку, що вищезазначений договір оренди від 08.07.1997 року також належить вважати припиненим.

Разом з тим, судом не встановлено, що Львівське дочірнє підприємство Львівреклама акціонерного товариства Реклама було особою, уповноваженою на укладення вказаного договору оренди.

Враховуючи обставини встановлені вище, дослідивши зібрані докази, суд дійшов до висновку, що Приватна фірма Герман є належним власником спірного майна, а відтак позовні вимоги Приватного підприємства «Агроенергомонтажналадка» та Приватного акціонерного товариства «Реклама» є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 129 ГПК України, суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору за первісним позовом та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору покласти на позивача та третю особу із самостійними вимогами, відповідно, оскільки у задоволенні їх позовів слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 49, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . У задоволенні позову Приватного підприємства «Агроенергомонтажналадка» відмовити.

2 . У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства «Реклама» відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу ГПК України.

Повне рішення складено 08.07.2019р.

Суддя Петрашко М.М.