Постанова

від 03.07.2019 по справі 199/3989/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 199/3989/14-ц

провадження № 61-3151св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватне підприємство Інтермет-2003 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Дельта Банк на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Подорець О. Б. від 13 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Тамакулової В. О., Болтунової Л. М., Козлова С. П., від 14 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного підприємства Інтермет-2003 (далі - ПП Інтермет-2003 ), ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк ), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ), та ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит на загальну суму 370 000,00 дол. США, на термін до 16 серпня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 16 серпня 2007 року між банком та поручителями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ПП Інтермет-2003 , ОСОБА_2 укладені договори поруки, згідно з умовами яких поручителі зобов`язалися солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов`язання ОСОБА_4 умов кредитного договору.

08 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого ПАТ Дельта Банк набуло право вимоги за вказаним кредитним договором та договорами поруки.

Позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 25 квітня 2014 року становить 7 077 933,58 грн.

З урахуванням зазначеного, ПАТ Дельта Банк просило стягнути солідарно з поручителів на його користь заборгованість у розмірі 7 077 933,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015 року позов ПАТ Дельта Банк задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 11199533000, яка виникла станом на 25 квітня 2014 року та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 211 784,37 грн, заборгованість за відсотками - 2 866 149,20 грн, а всього 7 077 993,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 11199533000, яка виникла станом на 25 квітня 2014 року та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 211 784,37 грн, заборгованість за відсотками - 2 866 149,20 грн, а всього 7 077 993,58 грн.

Стягнуто з ПП Інтермет-2003 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 11199533000, яка виникла станом на 25 квітня 2014 року та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 211 784,37 грн, заборгованість за відсотками - 2 866 149,20 грн, а всього 7 077 993,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 11199533000, яка виникла станом на 25 квітня 2014 року та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 211 784,37 грн, заборгованість за відсотками - 2 866 149,20 грн, а всього 7 077 993,58 грн.

Загальну суму основного боргу стягнення на користь ПАТ Дельта Банк за цим рішенням обмежено розміром 7 077 993,58 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку.

Оскільки кожен з поручителів уклав з банком окремий договір поруки щодо виконання взятих на себе зобов`язань позичальника, суд дійшов висновку про стягнення з кожного з поручителів заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ Дельта Банк відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ Дельта Банк , суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин у справі, не уточнив позицію позивача щодо обсягу стягнення з відповідачів заборгованості (солідарно чи частково з кожного відповідача), розглянув справу в заочному провадженні без належного повідомлення сторін та не виконав вимоги частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року щодо роз`яснення відповідачу права на подачу заяви про застосування строку позовної давності та позову про визнання поруки такою, що не укладена, не перевірив ліквідацію юридичної особи - поручителя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2016 року ПАТ Дельта Банк подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з кожного поручителя, оскільки позивач просив стягнути заборгованість солідарно з поручителів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, не врахував, що згідно з умовами кредитного договору термін повного виконання основного зобов`язання - 16 серпня 2028 року, а з цим позовом банк звернувся у травні 2014 року, тобто не пропустив строк пред`явлення позову до поручителів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 серпня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит на загальну суму 370 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування ним, терміном до 16 серпня 2028 року.

Додатковою угодою до договору про надання споживчого кредиту від 16 серпня 2007 року внесені зміни до договору.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ПП Інтермет-2003 , ОСОБА_2 , з кожним окремо, 16 серпня 2007 року укладені договори поруки, згідно з умовами яких поручителі зобов`язалися солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором.

08 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого банк відступив, а позивач прийняв права вимоги за вказаними кредитним договором та договорами поруки.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 25 квітня 2014 року становить 7 077 933,58 грн та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 211 784,37 грн, заборгованість за відсотками - 2 866 149,20 грн,

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб`єктивне право кредитора.

Згідно з умовами кредитного договору, боржник (а відтак і поручитель) узяли на себе зобов`язання повертати суму кредиту рівними частинами щомісяця, шляхом внесення ануїтентних платежів до 16 числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами).

Тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу у відповідній редакції) повинні застосовуватись і до поручителя.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

За умовами договорів поруки поручителі відповідають перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 16 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Застосоване у частині четвертої статті 559 ЦК України поняття строк чинності поруки повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Звертаючись до суду з цим позовом у травні 2014 року, позивач не пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, щодо всієї суми заборгованості, оскільки строк виконання основного зобов`язання встановлено кредитним договором до 16 серпня 2028 року, а матеріали справи не містять даних про зміну строку основного зобов`язання.

Разом із тим, оскільки кредитним договором передбачено сплату періодичних платежів, а за договорами поруки поручителі відповідають за зобов`язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, коли був здійснений останній платіж за кредитним договором та, відповідно, не перевірив, за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє, чи пред`явив банк вимогу до поручителів в межах шести місяців за кожним щомісячним платежем.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Крім того, вказуючи на те, що суд першої інстанції не перевірив ліквідацію юридичної особи ПП Інтермет-2003 , суд апеляційної інстанції фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов`язків щодо з`ясування вказаних обставин.

Колегія суддів вважає, що, відмовивши у позові, апеляційний суд тим самим спір по суті не вирішив, право позивача на судовий захист, гарантований йому статтями 55, 124 Конституції України та передбачений статтями 3, 4 ЦПК України 2004 року, не забезпечив, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконав.

При цьому, у порушення положень статей 303, 316 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд, відмовляючи у позові, обмежився лише посиланням на те, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, не навівши ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк