Постанова

від 11.07.2019 по справі 480/1558/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 р.Справа № 480/1558/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року (суддя Бондар С.О.; м. Суми; рішення виготовлено 13.05.2019 у повному обсязі) по справі № 480/1558/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс"

до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про визнання дій протиправними,визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Технафтагазсервіс") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій про стягнення виконавчого збору та скасування постанов від 25.04.2019: про стягнення виконавчого збору; про стягнення витрат виконавчого провадження; про арешт коштів; про арешт рухомого та нерухомого майна. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки виконавчих дій з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Сумській області виконавцем не здійснювалося, штраф був сплачений товариством самостійно.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс" - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 25.04.2019 ВП № 57343272: про стягнення виконавчого збору в розмірі 122859 грн; про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 131 грн; про накладення арешту на грошові кошти; про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс" (код ЄДРПОУ 37654817) за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (м.Суми, вул. Гамалія, 31А, код ЄДРПОУ 40211121) суму судового збору в розмірі 7684 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири грн.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в частині задоволення позову та винести в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог ТОВ "Технафтагазсервіс".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 03.07.2018 № 2475-VIII, до Закону України Про виконавче провадження внесено зміни, а саме у частині другій слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів". Таким чином, після зміни правового регулювання порядку стягнення виконавчого збору, стягненню з боржника підлягає виконавчий збір саме у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. При цьому, на переконання відповідача, норми статті 27 Закону України Про виконавче провадження не ставлять стягнення виконавчого збору у залежність від вжиття будь-яких заходів примусового виконання рішення, а імперативно визначають, що при здійсненні виконавчого провадження з боржника стягується виконавчий збір у встановленому законом розмірі.

Також, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 10, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , відповідач зазначає, що винесенні постанов про арешт коштів та майна боржника державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційний розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Сумській області винесено постанову від 20.08.2018 № СМ 1078/186/АВ/ТД про накладення штрафу на ТОВ "Технафтагазсервіс" в розмірі 1228590грн. (а.с.10)

Не погодившись з вказаною постановою, ТОВ "Технафтагазсервіс" оскаржило її в судовому порядку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 відкрито провадження у справі № 1840/3557/18.

Управління Держпраці у Сумській області направило постанову про накладення штрафу на виконання до Ковпаківського відділу ДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області.

02.10.2018 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрито виконавче провадження № 57343272 за заявою Управління Держпраці у Сумській області про стягнення штрафу 1228590грн. з ТОВ "Технафтагазсервіс" (а.с.12).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 задоволено заяву ТОВ "Технафтагазсервіс" про забезпечення позову, зупинено дію постанови № СМ 1078/186/АВ/ТД від 20.08.2018 про накладення штрафу до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2019, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Технафтагазсервіс" до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису.

23.04.2019 ТОВ "Технафтагазсервіс" добровільно сплатило штраф у розмірі 1228590грн. відповідно до постанови Управління Держпраці у Сумській області № СМ 1078/186/АВ/ТД від 20.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2019 (а.с.23).

Листом від 23.04.2019 ТОВ "Технафтагазсервіс" повідомило відповідача про добровільну сплату штрафу, просило закрити виконавче провадження (а.с.24)

Проте, державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області були винесені постанови від 25.04.2019: про стягнення з ТОВ "Технафтагазсервіс" виконавчого збору в розмірі 122859 грн (а.с.25); про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 131 грн (а.с.26); про накладення арешту на грошові кошти боржника (а.с.27); про накладення арешту на все рухому та нерухоме майно боржника (а.с.28).

Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів, є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Таким чином, оскільки державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 57343272 сума штрафу, визначена в постанові Управління Держпраці у Сумській області від 20.08.2018, з боржника стягнута не була, а була сплачена боржником самостійно, та враховуючи відсутність доказів того, що державним виконавцем здійснювались будь-які дії щодо примусового стягнення коштів з ТОВ "Технафтагазсервіс" та понесено витрати на примусове виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Враховуючи протиправність винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника також підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VІІІ), статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положень ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 5 вказаної статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з ч.4 вказаної статті Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

А отже, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Колегією суддів встановлено, що постанова державного виконавця від 02.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57343272 за заявою Управління Держпраці у Сумській області про стягнення штрафу 1228590 грн. з ТОВ "Технафтагазсервіс", позивачем в судовому порядку не була оскаржена та є чинною, отже примусове виконання рішення Управління Держпраці розпочато 02.10.2018, тобто до фактичного виконання позивачем рішення - 23.04.2019.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена постанова державного виконавця від 25.04.2019 ВП № 57343272 про стягнення з боржника виконавчого збору є правомірною та відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції не звернув увагу, що Закон № 1404-VIII в редакції, чинній на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, не передбачає надання терміну на добровільне (самостійне) виконання рішення боржником та стягнення виконавчого збору від суми, що фактично стягнута, та не врахував, що виконавчий збір стягується одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження від суми, що підлягає примусовому стягненню, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про протиправність постанови державного виконавця від 25.04.2019 ВП № 57343272 про стягнення виконавчого збору в розмірі 122859 грн.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про арешт коштів боржника та постанови про арешт майна боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як свідчать матеріали справи, постановами державного виконавця від 25.04.2019, через наявну у позивача заборгованість зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження № 57343272, накладено арешт на кошти та майно боржника на суму заборгованості у загальному розмірі 123059 грн., що повністю узгоджується з приписами ст. 56 Закону № 1404-VІІІ, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Технавтагазсервіс" в цій частині та їх скасування.

Відносно позовних вимог про скасування постанови від 25.04.2019 ВП № 57343272 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 131 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Абзацом 3 частини третьої статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п. 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5 (далі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Таким чином, витрати як складова коштів виконавчого провадження, є витратами державного виконавця, пов`язаними з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, які стягуються з боржника. Види і розміри цих витрат визначені у Наказі №2830/5 і у разі необхідності їх примусового стягнення з боржника державним виконавцем виноситься відповідна постанова.

Колегія суддів зазначає, що постанова державного виконавця не містить жодного розрахунку понесених відповідачем витрат із зазначенням виду, обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом № 2830/5, відповідних пояснень та доказів відповідачем також не надано під час судового розгляду справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідачем не доведено понесення витрат на проведення виконавчих дій на суму 131,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що постанова державного виконавця від 25.04.2019 ВП № 57343272 про стягнення витрат виконавчого провадження є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "Технафтагазсервіс" в цій частині - задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права внаслідок застосування до спірних правовідносин ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" в попередній редакції, без урахування змін, внесених Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року по справі № 480/1558/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс" - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 25.04.2019 ВП № 57343272 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий