Постанова

від 11.07.2019 по справі 127/6888/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/6888/16-ц

Провадження № 22-ц/801/1288/2019

Категорія: 29

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 рокуСправа № 127/6888/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Богацької О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Вінниця ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 Вінницького апеляційного суду цивільну справу № 127/6888/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Дернової В. В. у залі суду, повне судове рішення складено 18 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення збитків.

Позов обґрунтовано тим, що вона з відповідачем з 05 лютого 1997 року до 15 квітня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу ними за спільні кошти придбано нежитлове приміщення, площею 264 м 2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У січні 2015 року вона дізналася, що відповідач без її відома та згоди передав указане приміщення в оренду ТОВ Рента-Вінниця й отримує у зв`язку з цим дохід.

Зазначає, що вона позбавлена доступу до цього приміщення, оскільки відповідач замінив усі замки до дверей та уклав договір охорони приміщення з приватною охоронною фірмою.

Такі дії відповідача позбавляють її можливості реалізувати свої права власника, в тому числі щодо передачі спірного приміщення для використання третіми особами на умовах оренди й отримання доходу.

Розмір доходу, який вона б могла отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене відповідачем (упущена вигода), становить 235 620 гривень.

З урахуванням викладеного, просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні офісним приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання їй можливості вільного доступу до користування ним, отримання усіх ключів від вхідних і міжкімнатних дверей та стягнути з нього на її користь збитки в сумі 235 620 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме нежитловим приміщення, розташованим по АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_2 доступу ОСОБА_1 до вказаного нежитлового приміщення та передачі ключів від вхідних та міжкімнатних дверей приміщення.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщення, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту створення відповідачем перешкод у користуванні майном, що є спільною сумісною власністю сторін.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків, місцевий суд виходив з того, що сума збитків (упущеної вигоди), яку просила стягнути позивач, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання нею доходу (орендної плати) в заявленому розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду відповідачем не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 20 травня 2018 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

12 червня 2019 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду іншої справи про поділ майна подружжя.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вчиняє інші дії, пов`язані із забезпечення апеляційного розгляду справи.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи подані, після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі залишено без розгляду, оскільки подане після закінчення процесуального строку, встановленого законом.

Аргументи учасників справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірне нежитлове приміщення придбано відповідачем за його особисті кошти, а тому на таке майно не поширюється правовий режим спільного сумісного майна подружжя.

Крім того, позивачем не правильно обрано спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача у встановлений судом строк не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 лютого 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року було розірвано (т. 1 а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежиле приміщення від 27 травня 2010 року, виданого взамін рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 лютого 2008 року у справі № 2-1430, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення 5, розташоване по АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 11).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 264 м 2 ; на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 ; на офіс - магазин промислових товарів, загальною площею 39,9 м 2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Виділено у власність ОСОБА_1 наступне майно: холодильник LG, газову поверхню марки Ariston, модель РН 640 MS, спальний гарнітур з натурального дерева, виробництва Румунія.

Поділено будинковолодіння по АДРЕСА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно варіанту №1 (додаток 3) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року; виділено ОСОБА_1 : коридор 5-1, площею 15,6 м 2 ; гардероб 5-2, площею 17,0 м 2 ; комору 5-3, площею 1,0 м 2 ; кімнату 5-4, площею 46,1 м 2 ; кухню 5-5, площею 21,2 м 2 ; санвузол 5-6, площею 7,6 м 2 ; комору 5-7, площею 1,3 м 2 ; тамбур VIII, площею 6,0 м 2 . Всього по житловому будинку з прибудовами 115,8 м 2 . Виділено ОСОБА_1 господарські будівлі та споруди, а саме Ѕ частку тераси (нижній ярус), площею 115,8 м 2 . Виділено ОСОБА_2 : коридор 5-8, площею 13,8 м 2 ; кімнату 5-9, площею 20,8 м 2 ; кімнату 5-10, площею 30,5 м 2 ; кімнату 5-11, площею 18,9 м 2 , санвузол 5-12, площею 9,2 м 2 . Всього по житловому будинку 93,2 м 2 . Виділено ОСОБА_2 господарські будівлі та споруди, а саме Ѕ частки тераси ( верхній ярус), площею 93,2 м 2 .

Поділено земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно варіанту №3 (додаток 9) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року.

Виділено ОСОБА_2 у власність наступне майно: автомобіль марки Hyundai Santa Fe, 2008 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 ; торгівельний металевий контейнер № 4 Здоров`я нації , площею 12 м 2 , розташований в м. Вінниці по вул. Пирогова, 49, ринок Урожай ; травматичний пістолет калібру 9 Форт-17Р ; шафу - купе з дзеркалом; люстри кришталеві, марки Богемія , модель 1.15 2 шт.; м`які меблі з натуральної шкіри; гардеробну шафу - купе з дзеркалом; морозильну камеру марки Swizer DF 168 WSP; духову шафу марки Ariston FR 540.2.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 54 765, 21 гривень ( різниця вартості часток у майні).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у власність ОСОБА_2 нежитлового приміщення площею 264 м 2 та земельної ділянки площею 0,0160 га по АДРЕСА_2 та про виділ ОСОБА_1 автомобіля марки Тоуота Rav 4 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відступлення від рівності часток в спільному майні подружжя залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/1818/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Зупинене виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року, зокрема, в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку нежитлового приміщення, загальною площею 264 м 2 , що розташоване по АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 98-99).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Поняття, зміст права власності та порядок його здійснення закріплені у статтях 316, 317, 319 ЦК України, системний аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується своїм майном, проте користування майном, яке є об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної), має особливості.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування спільним майном, у тому числі від інших співвласників.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення містить стаття 368 ЦК України

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

З матеріалів справи слідує, що спірне офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було набуте сторонами за час шлюбу, а тому у вказаного майна є усі ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Відсутність судового рішення, яке набрало законної сили, чи іншого правовстановлюючого документа про визнання вказаного майна особистою приватною власністю ОСОБА_2 , свідчить про те, що немає підстав для висновку про належність даного майна виключно відповідачу.

В свою чергу ОСОБА_2 вказуючи на те, що офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є його приватною власністю не надає доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на це майно.

Натомість між сторонами вирішений спір про поділ майна подружжя.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 264 м 2 ; на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

За встановлених у справі обставин спірне нежитлове приміщення придбане сторонами під час перебування у шлюбі, тобто воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільної сумісної власності не спростована.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суд першої інстанції, встановивши, що спірне офісне приміщення набуте сторонами у власність за час шлюбу і судове рішення про визнання цього майна особистою власністю одного із подружжя відсутнє, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 як співвласник в силу закону має право користуватися цим майном, і має право вимагати від інших осіб, у тому числі від титульного власника - ОСОБА_2 - усунення перешкод у здійсненні права власності.

В частині вирішення судом позовних вимог про стягнення збитків колегія суддів виходить з норми ч. 1 статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 сторонами не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції надає оцінку оскаржуваному судовому рішенню виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Аргументи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення апелянтом вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на відповідача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий Підпис С. К. Медвецький

Судді: Підпис С. Г. Копаничук

Підпис В. В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С. К. Медвецький