Постанова

від 11.07.2019 по справі 171/110/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5498/19 Справа № 171/110/19 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретаря судового засідання: Голуб О.О.

сторони справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку у м.Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року, постановлену суддею Кодрян Л.І. у місті Апостолово , Дніпропетровської області, повний текс судового рішення складено 06 березня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього 369 450,60 грн., які складають стягнення інфляційних втрат - 335 126,01 грн. і 34 324,59 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, у рівних частинах по 123 150,20 грн. кожному.

У березні 2019 року представник позивачів ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти заборону на відчуження: - комплексу зернотоку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 21927868, що належить ОСОБА_3 ; - частки у статутному капіталі ТОВ СП Кам`янське , код 30871028, у розмірі внеску до статутного фонду 9440 грн., що складає 40 % від загального статутного капіталу, що належить ОСОБА_3 ; - автомобіля марки SSANG YONG KORANDO, 2012 року випуску, що належить ОСОБА_3 ; - автомобіля марки RENAULT MASTER, 2014 року випуску, що належить ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи вказану заяву, ОСОБА_4 зазначив, що позивачі звернулися з позовом про стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних від простроченої суми до суду загальна ціна якого складає 380 148,23 грн. Ця сума розрахована виходячи з того, що відповідач більше 5 років не виконував рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.03.2013 року згідно якого з відповідача було стягнуто матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача вказав, що у відповідача у власності є комплекс зернотоку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Апостолівський район, с.Червоний Тік, вул АДРЕСА_2 Молодіжна, 206а, реєстраційний номер майна 21927868; - частка у статутному капіталі ТОВ СП Кам`янське , код 30871028, у розмірі внеску до статутного фонду 9440 грн., що складає 40 % від загального статутного капіталу; - автомобіль марки SSANG YONG KORANDO, 2012 року випуску; - автомобіль марки RENAULT MASTER, 2014 року випуску.

Представник позивача вважає, що відповідач дізнавшись про поданий позов може вжити заходи щодо відчуження мана, що в подальшому утруднить або унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року заява представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про забезпечення позову, задоволена частково .

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження автомобіля RENAULT MASTER, 2014 року випуску, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування ухвали про забезпечення позову. При цьому зазначає, що постановляючи ухвалу су першої інстанції не зазначив підстави обрання такого заходу забезпечення позову, як накладення заборони відчуження автомобіля та не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не вказав порядок виконання.

Апелянт вважає, що суд не дотримався вимог матеріального закону по забезпеченню позову і обраний судом вид забезпечення позову не є спів мірним із заявленими позивачами позовними вимогами та порушує принцип диспозитивності та рівності сторін, зокрема відповідача, у реалізації ним своїх прав та законних інтересів, що призводить до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін по справі.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпечені позову, суд першої інстанції виходив з того, що такий захід забезпечення позову як заборона відчуження автомобілю RENAULT MASTER, 2014 року випуску, що належить ОСОБА_3 , буде достатнім та співмірним заходом забезпечення позову відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 380148,23 грн. та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог позивачів є стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних від простроченої суми до суду загальна ціна якого складає 380 148,23 грн. Ця сума розрахована виходячи з того, що відповідач більше 5 років не виконував рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.03.2013 року, яким з відповідача було стягнуто матеріальну шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивачів, подаючи заяву про забезпечення позову, просив накласти заборону на відчуження одного матеріального об`єкту - комплексу зернотоку і на два транспортних засоби, належних відповідачу, при цьому, суд першої інстанції з урахуванням ціни позову-380 148,23 грн., розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, дійшов вірного висновку, щотакий захід забезпечення позову як заборона відчуження автомобілю RENAULT MASTER, 2014 року випуску, що належить ОСОБА_3 , буде достатнім та співмірним заходом забезпечення позову відповідно до позовних вимог позивачів, оскільки запровадить тимчасові обмеження та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб.

Отже, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи письмовими доказами, тоді як приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_3 зводяться до переоцінки доказів і його незгоди з висновками суду по їх оцінці.

На підставі викладеного, та з урахуванням положень ст.375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2019 року.

Головуючий:

Судді: