Рішення

від 25.06.2019 по справі 925/1391/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року справа № 925/1391/18

м. Черкаси

За позовом комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

про стягнення 10869761,67 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Севастьянова А.В. за ордером, адвокат Лисенко І.А. за ордером;

від відповідача: адвокат Плаха О.В. за ордером.

Наприкінці грудня 2018 року комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (далі також - відповідач) про стягнення 10869761,67 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 №54-Т, у тому числі: 8131510,66 грн. боргу з відшкодування витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік, 1456097,78 грн. пені, 966023,74 грн. інфляційних нарахувань і 316126,49 грн. три проценти річних.

У позові позивач також просить господарський суд судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним за рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017 у справі №925/1070/125 між сторонами договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 №54-Т щодо відшкодування позивачу витрат на транспортування теплової енергії у 2015 році.

Ухвалою від 02.01.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради до розгляду, відкрив провадження у цій справі і призначив у ній за правилами загального позовного провадження підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 29.01.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області, яке неодноразово відкладалося та у якому 10.04.2019 оголошувалась перерва до10 год. 30 хв. 24.04.2019.

Представник відповідач у поданому ним 21.02.2019 до господарського суду відзиві заперечив проти позову через ненадання позивачем калькуляції витрат на транспортування теплової енергії своїми мережами, тому стягувана сума таких витрат є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами. За твердженням представника відповідача тариф на транспортування відповідачем теплової енергії є регулюваним державою тарифом і має встановлюватися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проте позивачу на 2015 рік такий тариф в розмірі 39,21 (без ПДВ) названою комісією не установлювався.

Крім того, представник відповідач у відзиві на позов за вимогою про стягнення 1456097,78 грн. пені вказав на невідповідність періоду прострочення, за який нарахована пеня, встановленому ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячному строку для нарахування штрафних санкцій та на сплив позовної давності тривалістю в один рік.

07 березня 2019 року до господарського суду надійшла відповідь представника позивача на відзив із поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених у відзиві заперечень та мотивами їх відхилення.

Ухвалою від 25.04.2019 Господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09 год. 30 хв. 30.05.2019 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

28 травня 2019 року до Господарського суду Черкаської області надійшло доповнення до відзиву на позов, у якому відповідач ще раз наголосив на тому, що тариф на транспортування позивачем теплової енергії є регулюваним державою тарифом і, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно з її листом від 17.04.2019 №4302/18.1.3/7-19 тарифи на транспортування теплової енергії позивачу на 2015 рік не встановлювала і складові такого тарифу не визначала.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.05.2019, Господарський суд Черкаської області оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 25.06.2019, про що повідомив представників обох сторін під розписку.

13 червня 2019 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі Господарського суду Черкаської області №925/635.

20 червня 2019 року до Господарського суду Черкаської області надійшли заперечення представника позивача проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі і письмові пояснення по справі, у яких представник позивача зазначив, що у спірних правовідносинах позивач не є споживачем теплової енергії відповідача у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, тому плата за надані позивачем відповідачу послуги з транспортування теплової енергії має визначатися сторонами у договорі на основі їх вільного волевиявлення, що й знайшло своє відображення в укладеному між сторонами договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 №54-Т.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2019 за участю представників позивача та відповідача:

представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі;

представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов, і клопотання відповідача про зупинення провадження у справі;

господарський суд розглянув і залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі через неможливість відповідно до вимог ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження у справі з вказаних у клопотанні підстав на стадії розгляду справи по суті, розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини прийнятого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Черкаської області рішенням від 03.01.2017 у справі №925/1070/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017, задовольнив частково позов комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" до публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про визнання договору укладеним без врахування протоколу розбіжностей і визнав укладеним між публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" як теплопостачальною організацією та комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради як постачальником послуг договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 №54-Т (далі - договір від 06.04.2015 №54-Т).

Наразі рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017 у справі №925/1070/15 є чинним.

Згідно з п. 1.1 договору від 06.04.2015 №54-Т теплопостачальна організація зобов`язується у 2015 році поставити Постачальнику послуг теплову енергію в гарячій воді (далі - товар) для споживачів за групами:

- 1 група-населення;

- 2 група - бюджетні організації та установи;

- 3 група - інші,

а постачальник послуг - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.3 договору від 06.04.2015 №54-Т визначена ціна 1 Гкал теплової енергії згідно з тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому п. 1.4 цього ж договору передбачено, що тариф на теплову енергію встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може збільшуватись протягом дії цього договору у разі прийняття відповідних рішень цією комісією.

Пунктом 6.3.2 договору від 06.04.2015 №54-Т встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язана відшкодувати постачальнику послуг витрати на транспортування покупної теплової енергії мережами постачальника послуг в розмірі, встановленому розрахунковим шляхом (згідно калькуляції, затвердженої постачальником послуг). Відшкодування постачальнику послуг вартості витрат на транспортування покупної теплової енергії проводяться теплопостачальною організацією до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.3.3 договору від 06.04.2015 №54-Т при порушенні теплопостачальною організацією терміну оплати з відшкодування витрат на транспортування покупної теплової енергії мережами постачальника послуг, постачальник послуг може нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день такого прострочення.

Пунктом 10.1 договору від 06.04.2015 №54-Т встановлено, що договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015р.

Згідно п.10.2 договору від 06.04.2015 №54-Т умови цього договору поширюється на правовідносини між сторонами, що виникли з 01 січня 2015 року (відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України).

Суди першої та апеляційної інстанцій у справі №925/1070/15 встановили, що за Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" у договорі від 06.04.2015 №54-Т є теплопостачальною організацією, оскільки виробляє теплову енергію і транспортує її власними розподільними мережами до теплових пунктів комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, а останнє є постачальником послуг, оскільки не споживає теплову енергію, тобто не є її кінцевим споживачем, а надає нею комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" використовує приєднані мережі комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради для транспортування теплової енергії, тому має нести витрати на обслуговування та утримання в безаварійному стані цих мереж.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 11.07.2017 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі №925/1070/15 і зазначив, що вони дійшли вірного висновку про відсутність підстав для виключення із договору від 06.04.2015 №54-Т пунктів 6.3.2 та 7.3.3, враховуючи, що комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради є власником теплових мереж, якими здійснюється транспортування теплової енергії, тому обов`язок з відшкодування витрат на таке транспортування покладається на публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно". Заперечення останнього щодо невірності здійснення розрахунку таких витрат розрахунковим шляхом колегією суддів не приймається до уваги, оскільки публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" не наведено відповідної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, якою були б затверджені тарифи на транспортування теплової енергії для комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради станом на день виникнення спірних правовідносин.

Статтею 17 Закону України № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

У рішенні від 19.02.2009 у справі "Христовпроти України", заява №24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Отож, виходячи із принципу юридичної визначеності, остаточне рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017 у справі №925/1070/15, у тому числі і умови визнаного цим рішенням укладеним договору від 06.04.2015 №54-Т не можуть ставитися під сумнів.

У січні - грудні 2015 року позивач поставив відповідачу 172819,66 Гкал теплової енергії, що підтверджується підписаними обома сторонами актами фактичного споживання теплової енергії комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради отриманої від публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (а.с. 63 - 74).

Відповідно до затвердженого позивачем у 2015 році кошторису на транспортування покупної теплової енергії відповідача мережами позивача середньозважений тариф на транспортування теплової енергії становить 39,21 грн. без ПДВ за 1 Гкал.

За транспортування мережами позивача 172819,66 Гкал теплової енергії відповідача останній відповідно до п. 6.3.2 договору від 06.04.2015 №54-Т мав сплатити позивачу 6776258,87 грн. витрат на транспортування теплової енергії без ПДВ + 1355251,79 грн. ПДВ, усього 8131510 грн. 66 коп.

Відповідач вказану суму витрат у розмірі 8131510 грн. 66 коп. на транспортування теплової енергії мережами позивача останньому не сплатив.

За порушення встановленого п. 6.3.2 договору від 06.04.2015 №54-Т строку сплати витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 7.3.3 пеню у сумі 1456097,78 грн. за період прострочення з 27.06.2018 по 27.12.2018, а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 966023,74 грн. та три проценти річних у сумі 316126,49 грн. за період прострочення з 11.09.2017 по 27.12.2018.

Відповідач вказані суми боргу, пені, інфляційних нарахувань та три проценти річних позивачу у добровільному порядку не сплатив, що й спричинило даний спір.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що cуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі застосування штрафних санкцій..

З огляду на приведені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідач не виконав грошове зобов`язання за договором від 06.04.2015 №54-Т щодо відшкодування позивачу витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік у сумі 8131510 грн. 66 коп., допустивши прострочення у його виконанні і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання вказаної суми коштів, тому позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь вказаної суми боргу, а також передбаченої п. 7.3.3 договору від 06.04.2015 №54-Т пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань і три проценти річних.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача про незнання ним станом на 01.03.2017 і в подальшому визначеної позивачем у 2015 році суми витрат на транспортування теплової енергії у розмірі 39,21 грн. без ПДВ за 1 Гкал через ненадання позивачем калькуляції таких витрат з огляду на те, що ця сума витрат була затверджена позивачем ще у 2015 році, стороною у справі №925/1070/15 і зобов`язаною особою щодо відшкодування цих витрат є відповідач, тому він як зобов`язана сторона за договором від 06.04.2015 №54-Т мав діяти задля належного виконання своїх зобов`язань і знати про вказану суму витрат.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2017 у справі №925/1070/15 набрало законної сили 01.03.2017 - у день постановлення Київським апеляційним господарським судом постанови від 01.03.2017 у справі №925/1070/15. Отож саме 01.03.2017 настав строк виконання відповідачем зобов`язання за договором від 06.04.2015 №54-Т з відшкодування позивачу витрат на транспортування у 2015 році теплової енергії у сумі 8131510 грн. 66 коп.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк для нарахування позивачем відповідачу передбаченої п. 7.3.3 договору від 06.04.2015 №54-Т пені розпочався з 02.03.2017 і закінчився 02.09.2017.

Стягувана сума пені - 1456097,78 грн. нарахована позивачем за період прострочення з 27.06.2018 по 27.12.2018, тобто поза встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тому позивач не має права на нарахування і стягнення вказаної суми пені.

Стягувані суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору від 06.04.2015 №54-Т, фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 8131510,66 грн. основного боргу, 966023,74 грн. інфляційних нарахувань і 316126,49 грн. три проценти річних.

Позивач за квитанцією від 27.12.2018 №10336 сплатив при поданні позову 163046,43 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається у сумі 141204,96 грн. на відповідача і у сумі 21841,47 грн. на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Судовий збір у сумі 141204,96 грн. покласти на відповідача.

Судовий збір у сумі 21841,47 грн. покласти на позивача.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, Черкаська область, 18013, ідентифікаційний код 00204033) на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код 02082522) - 8131510,66 грн.(вісім мільйонів сто тридцять одна тисяча п`ятсот десять гривень 66 коп.) основного боргу, 966023,74 грн. (дев`ятсот шістдесят шість тисяч двадцять три гривні 74 коп.) інфляційних нарахувань, 316126,49 грн. (триста шістнадцять тисяч сто двадцять шість гривень 49 коп.) три проценти річних та 141204,96 грн. (сто сорок одна тисяча двісті чотири гривні 96 коп.) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити повністю.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.06.2019.

СУДДЯ М.В. Дорошенко