Постанова

від 21.01.2020 по справі 925/1391/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Бунякіна М. М., Севастьянової А. В.,

відповідача - Кардашевської Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (судді: Жук Г. А., Зубець Л. П., Дідиченко М. А.) у справі

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

про стягнення 10 869 761,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - КПТМ "Черкаситеплокомуненерго") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (далі - ПрАТ "Черкаське хімволокно") про стягнення 10 869 761,67 грн заборгованості за укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т (далі - договір від 06.04.2015 № 54-Т), у тому числі: 8 131 510,66 грн боргу з відшкодування витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік, 1 456 097,78 грн пені, 966 023,74 грн інфляційних нарахувань та 316 126,49 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 193, 216-218, 220, 230 Господарського кодексу України, статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017, яке набрало законної сили 01.03.2017, визнано укладеним договір від 06.04.2015 № 54-Т дія умов якого поширюється на правовідносини сторін, що виникли з 01.01.2015. Отже, нарахування витрат на транспортування покупної теплової енергії мережами теплопостачальної організації починається із 01.01.2015.

Позивач наголошує, що оскільки витрати на транспортування покупної теплової енергії за договором від 06.04.2015 № 54-Т несе КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", вартість транспортування теплової енергії повинна має відшкодувати ПрАТ "Черкаське хімволокно", що було доведено та викладено у рішенні Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017.

1.3. У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ПрАТ "Черкаське хімволокно" акцентувало, що розмір витрат на транспортування покупної теплової енергії, передбачений у пункті 6.3.2 договору, не підтверджено, а отже сума витрат, заявлена позивачем до стягнення, не обґрунтована та не підтверджена належними доказами.

Відповідач зазначає, що позивач для обрахунку вартості транспортування теплової енергії за 2015 рік застосовує "середньозважений тариф" - 39,21 грн/Гкал. Проте цей тариф у заявленому позивачем розмірі не було затверджено уповноваженим органом, що свідчить про відсутність підстав для його застосування.

Щодо вимог КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення пені, відповідач наголосив, що пеню позивач розрахував за період із 27.06.2018 по 27.12.2018. Однак згідно з пунктом 6.3.2 договору відшкодування постачальникові послуг вартості витрат на транспортування покупної теплової енергії теплопостачальна організація здійснює до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, право позивача на отримання та обов`язок відповідача на відшкодування вартості витрат на транспортування покупної теплової енергії за договором виникли з 25.03.2017, тобто нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання відповідача щодо відшкодування вартості витрат на транспортування теплової енергії повинно розпочатися 26.03.2017 та завершитися 26.09.2017. Оскільки позов заявлено 28.12.2018, вимога про стягнення пені не може бути задоволена.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2019 (суддя Дорошенко М. В.) позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Черкаське хімволокно" на користь КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" 8 131 510,66 грн основного боргу, 966 023,74 грн інфляційних нарахувань, 316 126,49 грн - 3 % річних і 141 204,96 грн витрат на сплату судового збору. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, аргументуючи рішення, встановив, що відповідач не виконав грошового зобов`язання за договором від 06.04.2015 № 54-Т щодо відшкодування позивачеві витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік у сумі 8 131 510,66 грн, допустив прострочення у його виконанні, а отже порушив право позивача на своєчасне одержання коштів, що є підставо для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Черкаське хімволокно" пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки пеню позивач нарахував за період із 27.06.2018 по 27.12.2018, тобто поза встановленим у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, позивач не має права на нарахування і стягнення пені.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2019 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на унормований у чинному законодавстві принцип державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії суд дійшов висновку про недоведення позивачем належними засобами доказування правомірності визначення вартості послуг на транспортування теплоенергії у сумі 8 131 510,66 грн із застосуванням середньозваженого тарифу - 39,21 грн, а отже і про недоведення наявності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2019 залишити в силі.

Скаржник наголошує, що під час розгляду справи № 925/1070/15 стосовно неправильно здійсненого КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" розрахунку втрат на транспортування теплової енергії суди установили, що ПрАТ "Черкаське хімволокно" не наведело відповідної постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), якою затверджено тарифи на транспортування теплової енергії для КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" станом на день виникнення спірних правовідносин.

Так, заявник касаційної скарги зазначає, що КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" при транспортуванні та постачанні власними тепловими мережами покупної теплової енергії (яка є предметом договору від 06.04.2015 № 54-Т) несе відповідні затрати та втрати теплової енергії, а ураховуючи, що на дату укладення договору тарифу на транспортування теплової енергії НКРЕКП затверджено не було, позивач здійснив розрахунок середньозваженого тарифу на підставі загальновиробничих норм втрат палива, теплової та електричної енергії на 2015 рік, затверджений Черкаською обласною державною адміністрацією для КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" на підставі методик нормування, передбачених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22.10.2002 № 112, постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2009 № 12, які були застосовані сторонами та внесені до умов договору.

При цьому скаржник акцентує, що орган місцевого самоврядування відповідно до вимог чинного законодавства не може встановлювати тариф на транспортування теплової енергії для КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", оскільки це підприємство є ліцензіатом НКРЕКП.

Скаржник зауважує про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою вимоги, наведеної у постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" щодо наявності втрат теплової енергії у її вартості. Отже, суд надав помилкову оцінку посиланням відповідача на необхідність встановлення НКРЕКП тарифу на транспортування теплової енергії, якого не було встановлено на дату укладення договору і протягом 2015 року.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Черкаське хімволокно" просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наголошуючи на встановленні судом усіх обставин справи, всебічному дослідженні всіх доказів і наданні належної правової оцінки цим доказам і доводам сторін.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу не може бути задоволено з таких підстав.

4.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення з ПрАТ "Черкаське хімволокно" 10 869 761,67 грн заборгованості за укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т, у тому числі: 8 131 510,66 грн боргу з відшкодування витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік, 1 456 097,78 грн пені, 966 023,74 грн інфляційних нарахувань і 316 126,49 грн - 3 % річних.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди під час розгляду справи, згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017 у справі № 925/1070/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 і постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017, частково задоволено позов КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", визнано укладеним між ПрАТ"Черкаське хімволокно" (теплопостачальна організація) і КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" (постачальник послуг) договір від 06.04.2015 № 54-Т із моменту набрання рішенням суду законної сили.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що у січні-грудні 2015 року позивач поставив відповідачеві 172 819,66 Г/кал теплової енергії, що підтверджується підписаними обома сторонами актами фактичного споживання теплової енергії КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" отриманої від ПрАТ "Черкаське хімволокно".

Позивач наголосив, що у 2015 році згідно з кошторисом на транспортування покупної теплової енергії середньозважений тариф на транспортування теплової енергії становив 39,21 грн без податку на додану вартість (далі - ПДВ) за 1 Г/кал, у зв`язку з чим за розрахунком позивача вартість витрат із транспортування 172 819,66 Г/кал теплової енергії у 2015 році становила 6 776 258,87 грн (без ПДВ), обрахованої на підставі середньозваженого тарифу на транспортування теплової енергії - 39,21 грн. Витрати на транспортування з урахуванням ПДВ становили 8 131 510,66 грн.

4.5. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, установив факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання з відшкодування позивачеві витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік, а отже і прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань і 3 % річних.

4.6. Водночас суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності позивачем правомірності визначення ним вартості послуг на транспортування теплоенергії у заявленій до стягнення сумі, зазначивши, що принцип державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії унормований чинним законодавством, проте на 2015 рік тарифів на транспортування теплової енергії встановлено не було.

Отже з огляду на унормований чинним законодавством принцип державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач належними доказами не довів правомірність визначення вартості послуг на транспортування теплоенергії у загальній сумі 8 131 510,66 грн з використанням середньозваженого тарифу на рівні 39,21 грн.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, який в порядку статті 187 Господарського кодексу України укладено із дати набрання судовим рішенням законної сили (01.03.2017),отже він не може бути підставою для застосування відповідальності за порушення строків оплати послуг із транспортування теплової енергії в 2015 році.

4.7. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що як установили суди і свідчать матеріали справи, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 у справі № 925/1070/15 визнано укладеним між ПрАТ "Черкаське хімволокно" (теплопостачальна організація) та КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" (постачальник послуг) договір від 06.04.2015 № 54-Т із моменту набрання рішенням суду законної сили.

За змістом частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час ухвалення рішення у справі № 925/1070/15) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 925/1070/15 рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 залишено без змін.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 у справі № 925/1070/15 набрало законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом - 01.03.2017.

4.8. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626- 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Так, у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", який регулює спірні правовідносини, наведено основні терміни, вжиті у цьому Законі, і передбачено, зокрема, що транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (частина 1 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

4.9. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з пунктом 1.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується у 2015 році поставити теплову енергію в гарячій воді для споживачів за групами: 1 група - населення; 2 група - бюджетні організації та установи; 3 група - інші, а постачальник послуг - прийняти і оплатити такий товар.

У пунктом 1.3 договору передбачена ціна 1 Гкал теплової енергії згідно з тарифом, встановленим НКРЕКП.

Тариф на теплову енергію встановлюється НКРЕКП і не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може збільшуватись протягом дії цього договору у разі прийняття відповідних рішень цією комісією (пункт 1.4 договору).

За змістом підпункту 6.3.2 пункту 6. 3 договору теплопостачальна організація зобов`язана відшкодувати постачальнику послуг витрати на транспортування покупної теплової енергії мережами постачальника послуг в розмірі, встановленому розрахунковим шляхом (згідно калькуляції, затвердженої постачальником послуг). Відшкодування постачальнику послуг вартості витрат на транспортування покупної теплової енергії проводяться теплопостачальною організацією до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

При порушенні теплопостачальною організацією терміну оплати з відшкодування витрат на транспортування покупної теплової енергії мережами постачальника послуг, постачальник послуг може нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день такого прострочення (підпункт 7.3.3 пункту 7.3 договору).

4.10. Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 189, 191 Господарського кодексу України, статтями 10 і 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

За змістом статті 15 Закону України "Про теплопостачання" основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії. Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі: ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері; регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат; здійснення контролю за діяльністю суб`єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію встановлені статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", якою передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Проаналізувавши положення постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 01.06.2011 № 869, Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.2011 № 242, якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка діяла до набрання чинності постанови НКРЕКП № 377 від 24.03.2016), постанови НКРЕКП від 10.08.2012 № 277, якою затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, який не спростовано доводами, викладеними у касаційній скарзі, що тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, оскільки вартість транспортування теплової енергії не є договірною величиною, а тариф на транспортування теплової енергії, відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", є державною регульованою ціною.

Суд апеляційної інстанції установив, що за змістом листа НКРЕКП від 17.04.2019 № 4302/18.1.3/7-19 для КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" протягом 2015 діяли тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів без визначення окремих складових тарифів на виробництво,транспортування і постачання теплової енергії.

КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" лише 28.12.2015 звернулося до НКРЕКП із заявою № Т-935/15, розрахунковими матеріалами і документами відповідно до Порядку від 01.06.2011 № 869 (який розповсюджувався на ліцензіатів НКРЕКП до 01.01.2016). За результатами розгляду цієї заяви НКРЕКП встановила тарифи для КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" з визначенням окремих складових тарифів на виробництво, транспортування та постачання: - для потреб бюджетних установ, інших споживачів (крім населення) та релігійних організацій постановою від 29.12.2015 № 3224, яка набрала чинності з 01.01.2016; - для потреб населення постановою від 17.03.2016 № 354, яка набрала чинності лише з 01.05.2016.

Отже суд установив, а доводами касаційної скарги не спростовано, що тариф на транспортування теплової енергії для позивача на 2015 рік НКРЕКП не встановлювався і складові тарифу на транспортування теплової енергії не визначалися, у зв`язку з чим, з урахуванням унормованого чинним законодавством принципу державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем вартості послуг на транспортування теплоенергії у заявленій до стягнення сумі заборгованості (пені, 3 % річних та інфляційних) з використанням середньозваженого тарифу на рівні 39,21 грн.

4.11. Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими доводи позивача, що до предмету доказування у даній справі не відносяться тарифи, за якими здійснювалось постачання теплової енергії населенню, а є спором між двома господарюючими суб`єктами, оскільки, як правильно зазначив суд, ці доводи не спростовують встановленого законом порядку державного регулювання ціноутворення у сфері теплопостачання.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 ухваленою із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

5.4. Викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у задоволенні позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 925/1391/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

В. А. Зуєв