Постанова

від 03.07.2019 по справі 372/1324/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 372/1324/16-ц

провадження № 61-44936св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Друга судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Журби С. О., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі між співвласниками, припинення права спільної часткової власності, стягнення грошової компенсації.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2014 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали спадщину після смерті їхньої матері ОСОБА_6 - по 1/3 частини житлового будинку, що знаходиться у по АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сараями літера Б та В , убиральнею літера Г , воротами № 1, огорожею № 2 та колодязем № 3.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2014 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали спадщину після смерті їхньої матері ОСОБА_6 - по 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, 05 грудня 2015 року, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 1/3 частини належного йому на праві власності спірного житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також подарував 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за цією ж адресою, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. ОСОБА_1 бажає визначити свою частину земельної ділянки в натурі з метою її забудови чи використання для сільськогосподарських потреб, проте позбавлена такої можливості, так як належна їй частина земельної ділянки не виділена із спільної часткової власності в натурі на місцевості, у досудовому порядку це питання з ОСОБА_2 врегулювати не вдалося, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила виділити їй в натурі, згідно з варіантом № 2 розподілу земельної ділянки (який є додатком № 2 до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 19 січня 2018 року за № 16832/16-43/16400-16402/17-43), 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1879 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що буде складати 0,0626 га, яка належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку без виділу її в натурі, посвідченого 05 грудня 2015 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., реєстраційний номер 2432, та припинити право спільної часткової власності відповідача ОСОБА_2 на 1/3 частини цієї земельної ділянки; припинити її право спільної часткової власності на 1/3 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями; стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 26 537,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати у загальній сумі 16 578,10 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 в натурі, згідно з варіантом № 2 розподілу земельної ділянки (який є додатком № 2 до висновку експерта з результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 19 січня 2018 року за № 16832/16-43/16400-16402/17-43), 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1879 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що буде складати 0,0626 га, яка належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку без виділу її в натурі, посвідченого 05 грудня 2015 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., реєстраційний номер 2432, а саме: від точки Б до точки В - 28,7 м, від точки Б до точки Б1 - 23,0 м, від точки Б1 до точки В1 - 27,82 м, від точки В1 до точки В - 22,0 м, решту 2/3 частини земельної ділянки залишити ОСОБА_2 , а саме: від точки А до точки Б1 - 50,28 м, від точки Б1 до точки В1 - 27,82 м, від точки В1 до точки Г - 52,88 м, від точки Г до точки А - 28,21 м.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами у справі не досягнуто згоди щодо фактичного здійснення їх права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, тому наявні правові підстави для виділу позивачеві в натурі частки із майна, зокрема, спірної земельної ділянки, що є у їх спільній частковій власності, за запропонованим висновком експерта варіантом № 2, в якому враховано як збереження ідеальної частки сторін у спірній земельній ділянці, так і можливість нормального користування сторонами земельною ділянкою.

Разом цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/3 частини житлового будинку та стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 26 537,00 грн, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач не надала згоди викупити у позивача її частини спірного будинку у праві власності, тому примушувати її до цього є також порушення її прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку за відсутності тих юридично важливих обставин, які передбачені диспозицією статті 364 ЦК України, зокрема, за відсутності перешкоджання з її боку користуватися житлом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про виділ в натурі частини земельної ділянки та стягнення судового збору скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виділ 1/3 частини земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебуває у спільній частковій власності, не є можливим відповідно до наявних варіантів у висновку експерта, оскільки позивачеві можливо виділити лише ту частину земельної ділянки, що розміщена безпосередньо під належній їй 1/3 частини спірного будинку, а тому позовні вимоги про виділ в натурі частини земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Водночас апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виділ позивачеві в натурі її частини спірного житлового будинку через відсутність згоди співвласника на виплату їй компенсації за належну їй частину домоволодіння. При цьому апеляційний суд зауважив, що припинити право відповідача ОСОБА_2 на 1/3 частини земельної ділянки, що перебуває у спільному майні не є можливим, у зв`язку із тим, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та частково змінити та частково скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами фактично порушено її право на користування, володіння та розпорядження належним їй майном, адже за наявності судового рішення про відмову в поділі спільної часткової власності в натурі вона в подальшому буде позбавлена права захистити належним чином своє право власності.

Крім того у касаційній скарзі заявник звертає увагу на те, що під час спроби поділу спірної земельної ділянки експертом були допущені помилки при визначенні розміру часток.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У грудні 2018 року від ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду надійшов відзив, у якому остання, посилаючись на правильне застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

У січні 2019 року від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, у якій вона просила доводи, викладені у відзиві ОСОБА_2 відхилити, а її вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновків про залишення без задоволення касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції у його незміненій частині та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2014 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належала по 1/3 частини житлового будинку кожному, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2014 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належало по 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за цією ж адресою, що належала померлій ОСОБА_6

05 грудня 2015 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування 1/3 частини у праві власності на житловий будинок, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за №2436.

05 грудня 2015 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1879 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією договору дарування 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку без виділу її в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за №2432.

27 лютого 2016 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування 1/3 частки житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстровано в реєстрі за №1-478.

27 лютого 2016 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за згаданою адресою, що підтверджується копією договору дарування 1/3 частки земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстровано в реєстрі за №1-477.

За результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, 19 січня 2018 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок експерта №16832/16-43/16400-16402/17-43, відповідно до якого було запропоновано два варіанти розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в частках 1/3 та 2/3 відповідно, з урахуванням договорів дарування. Зі змісту цього висновку вбачається, що розділити (виділити частку) житловий будинок по АДРЕСА_1 між співвласниками з ідеальними частками 1/3 та 2/3, загальною площею 45,3 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м з сараями літера Б та В , убиральнею літера Г , воротами № 1, огорожею № 2 та колодязем питним № 3, виявилося неможливим.

Відповідно до першого варіанта розподілу земельної ділянки площею 0,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої по АДРЕСА_1 співвласнику з часткою 1/3 належить житловий будинок та надвірні будівлі загальною вартістю 7 961,00 грн. Грошова компенсація другому співвліснику з часткою 2/3 становить 53 074 грн.

За другим варіантом розподілу земельної ділянки площею 0,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 співвласнику з часткою 2/3 належить житловий будинок та надвірні будівлі загальною вартістю 79 611,00 грн. Грошова компенсація першому співвласнику з часткою 1/3 становить 26 537,00 грн. При цьому запропоновано два варіанти розподілу земельної ділянки в частках 1/3 та 2/3 з існуючим проходом, інший прохід влаштовується з боку АДРЕСА_2. (а.с.145-172 том 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення права власності на 1/3 частини житлового будинку та стягнення компенсації , і обґрунтовано зауважив, що при вирішенні цього спору суд першої інстанції правильно виходив з того, що припинити право відповідача ОСОБА_2 на 1/3 частини земельної ділянки, що перебуває у спільному майні не є можливим, у зв`язку із тим, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки остання не надала своєї згоди на стягнення з неї компенсації вартості 1/3 частини житлового будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині виділу позивачеві 1/3 частини спірної земельної ділянки в натурі та відмовляючи у цій частині в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з урахуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, виходив з того, що 1/3 частини житлового будинку, що належить позивачеві, не знаходиться на виділеній їй у натурі земельній ділянці, підстави для виділення саме такої частини земельної ділянки відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення суду першої інстанції в частині виділу 1/3 частини земельної ділянки в натурі порушує права ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження належною їй частиною (2/3) земельної ділянки.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що виділ 1/3 частини земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебуває у спільній частковій власності, не є можливим відповідно до наявних варіантів у висновку експерта, оскільки ОСОБА_1 можливо виділити лише ту частину земельної ділянки, що розміщена безпосередньо під належній їй 1/3 частині будинку, а така частина їй не виділена.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційноїінстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року, в його незміненій частині та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко А.С. Олійник Г. І. Усик