Рішення

від 12.07.2019 по справі 826/16872/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2019 року № 826/16872/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція (далі - позивач, ТОВ Укрполімерконструкція ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023691401 від 03.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі помилкових висновків контролюючого органу, а встановлені останнім обставини не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах законодавства У зв`язку з наведеним, на переконання позивача, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Зокрема, позивач вказує, що нормами Податкового кодексу України не передбачено жодного коригування шляхом збільшення та/або зменшення фінансового результату до оподаткування витрат поточного періоду, сформованих на підставі первинних документів, отриманих із запізненням. Позивач наголошує, що актом перевірки, а також рішенням за результатами розгляду заперечень та скарги платника, не було належним чином досліджено питання віднесення дебіторської заборгованості контрагента ТОВ Покров Київ до безнадійної відповідно до вимог п.п.14.1.11 (а) п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а саме заборгованості за зобов`язаннями, щодо якої минув строк позовної давності з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 10.12.2009 по справі №2а-12937/09/2670, якою ухвалено припинити (скасувати) державну реєстрацію ТОВ Покров-Київ , а тому висновок щодо неправомірності віднесення її до витрат є передчасним. Крім того, позивач звертає увагу, що витрати майбутніх періодів відображені в балансі позивача за 2013, 2014 рік (р. 270, р. 1170) перевищують суми витрат, не визнаних актом перевірки. Вищенаведені витрати сформовані на підставі первинних документів, передбачених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , проте, надання їх в ході проведення перевірки відповідно до вимог п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України не вимагалось. Крім того, зазначені висновки акта перевірки щодо посилання на акт перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307 не можуть слугувати належним доказом не врахування витрат у 2013 році, зважаючи на той факт, що згідно акта перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307 перевірка проводилась не з 01.01.2011 і до кінця 2013 року, а лише по 31.10.2013. Крім того, на сторінці 7 акта перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307 зазначено перевіркою повноти визначення задекларованого валового доходу та доходу, що враховується при визначенні об`єкту оподаткування за період з 01.01.2011 по 31.10.2013 встановлено його заниження на суму 1557114,66 грн, в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 1047987,18 грн, 4 квартал 2011 року на суму 509127,48 грн . Позивач зазначає, що жодні декларації з податку на прибуток за 2013 рік не перевірялись контролюючим органом та не описані в акті перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307, відтак посилання відповідача на відсутність інформації щодо врахування витрат у 2013 році не може слугувати підставами для висновків акту перевірки за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 11.12.2018 стосовно посилань відповідача на направлення запитів щодо надання до перевірки документів та неможливість ідентифікації витрат, позивач зазначає, що вищевказані запити не стосувався надання документів на підтвердження формування витрат позивачем, про які йдеться в акті перевірки. Більше того, відповідачем взагалі не вимагались та не перевірялись відповідно документи, що стали підставою для формування витрат, вказаних в акті перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на об`єктивність висновків контролюючого органу та на правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення. Зокрема, представник відповідача вказує, що оскільки витрати в сумі 1200000 грн, які були віднесені до показника звіту про фінансові результати рядок 2050 не пов`язані із отриманням доходу в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015, то відповідно не є витратами даного періоду в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , а підприємство мало право включити їх до витрат собівартості тільки одночасно з отриманням доходу від реалізації продукції виробництва, послуг у відповідні звітні періоди та на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Крім того, витрати, що віднесені на дебет рахунку бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізованої готової продукції за рахунок витрат, що відображено по кредиту рахунку бухгалтерського обліку 37 Розрахунки з різними дебіторами в сумі 5299959,00 грн. (Д-т 90 - к-т 37 Розрахунки з різними дебіторами ) не можливо ідентифікувати, пов`язати з витратами та доходами, отриманими від реалізації готової продукції в 2016 році. Оскільки витрати в сумі 5299959 грн, що віднесені до показника звіту про фінансові результати рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) не можливо ідентифікувати, підтвердити первинними документами та пов`язати із отриманням доходу в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, то, відповідно, не є витратами даного періоду в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , а підприємство не мало право включити їх до витрат (собівартості) без ідентифікації та без їх документального підтвердження та відповідно, не списувати напряму із рахунку 3771 (К-т 3771) на рахунок 90 (Д-т 90). Також, сформовані по дебету рахунку бухгалтерського обліку 92 Адміністративні витрати за рахунок витрат, які сформовані по рахунку бухгалтерського обліку 92 Загальновиробничі витрати в сумі 592301,00 грн в кореспонденції з рах. 39 (Д-т 92 - к-т 39 заробітна плата адмінперсоналу, не врахована в 2013 році в сумі 435168,00 грн; оренда а/м витрати не враховані у 2014 році в сумі 54904,00 грн; ремонт а/м, витрати не враховані у 2013 році на суму 102229,00 грн), не пов`язані з доходами, отриманими від реалізації готової продукції у 2015 році. В акті вищезгаданої попередньої перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307 відсутня інформація про те, що підприємством занижено витрати у 2013 році по даних статтях витрат. До перевірки не надано підтверджуючих документів про те, що підприємством у 2013 році по рах. 92 не врахована заробітна плата адмінперсоналу, нарахована в 2013 році в сумі 435168,00 грн, ремонт а/м і у 2013 році на суму 102229,00 грн, оренда а/м у 2014 році в сумі 54904,00 грн. На думку відповідача, ТОВ Укрполімерконструкція за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 безпідставно завищено витрати, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, на загальну суму 7092260,00 грн, у тому числі: за 2015 рік у сумі 1792301,00 грн, за на суму 5299959,00 грн, чим порушено ч.1, ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.7, п.11, п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами) (далі - Положення №318).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 21.01.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

На підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України суд закінчує розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Укрполімерконструкція податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.2018 №584/10-36-14-01/19252307.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ Укрполімерконструкція вимог ч.1, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.7, п.11, п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , в результаті чого ТОВ Укрполімерконструкція занижено податок на прибуток на загальну суму 1276609,00 грн.

При цьому, контролюючий орган виходив з того, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ Укрполімерконструкція рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2015 рік становить в сумі 29933500,00 грн. Рахунок бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізованої готової продукції за 2015 рік сформовано на суму 29933500,00 грн: Д-т 791 - к-т 90 = 29933500,00 грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2015 рік значення рядку 2000 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становило 34112800, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що рахунок бухгалтерського обліку 91 Загальновиробничі витрати сформовано наступним чином: Д-т 91 всього на суму 6 380 389,19 грн.

Витрати згруповані на рахунку бухгалтерського обліку 91 безпосередньо пов`язані з виробництвом готової продукції, що підтверджується кореспонденцією з рахунками, зазначеними в акті перевірки.

Витрати по рахунку бухгалтерського обліку 231 Основне виробництво склали вартість готової продукції, що обліковувалась по рахунку бухгалтерського обліку 26 Готова продукція : Д-т 26-к-т 231 =29692621,41 грн.

Таким чином витрати, що були віднесені по дебету рахунку бухгалтерського обліку 901 Собівартість реалізованої готової продукції за рахунок витрат, що сформовані по рахунку бухгалтерського обліку 91 Загальновиробничі витрати в сумі 1200000,00 грн. (Д-т 91 - к-т 39 Собівартість продукції, неврахована в 2013 році ), не пов`язані з доходами отриманими від реалізації готової продукції в 2015 році.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що попередня планова документальна перевірка ТОВ Укрполімерконструкція проведена за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, акт від 25.12.2013 №1528/22/19252307. За період з 01.01.2013 по 31.12.2014 діяльність підприємства була прибутковою, що підтверджено поданими деклараціями з податку на прибуток, а саме: декларація рік від 03.03.2014 №9091172258 (ряд. 14) задекларовано податок на прибуток в сумі 70599,00 грн; декларація за 2014 рік від 02.03.2015 №9081522870 (ряд. 14) задекларовано податок на прибуток в сумі 65649,00 грн.

В акті попередньої перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307 відсутня інформація про те, що підприємством занижено витрати у 2013 році по даних статтях витрат. До перевірки не надано підтверджуючих документів про те, що підприємством у 2013 році по рахунку 91 не враховано в сумі 1200000,00 грн.

Оскільки витрати в сумі 1200000,00 грн, що були віднесені до показника звіту про фінансові результати рядок 2050 не пов`язані із отриманням доходу в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015, то відповідно не є витратами даного періоду в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , а підприємство мало право включити їх до витрат (собівартості) тільки одночасно з отриманням доходу від реалізації продукції виробництва, послуг у відповідні звітні періоди та на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ході перевірки ГУ ДФС у Київській області на адресу ТОВ Укрполімерконструкція було надано запит від 25.06.2018 №11640/10-36-14-01 щодо надання до перевірки наступних документів: калькуляції собівартості в розрізі основних видів готової продукції (Труба ПЕ100 ГАЗ SDR17,6 - 315x17,9 відр., труба ПЕ100 SDR17 - 40x2,4 бух. 50м., Труба ПЕ100 SDR 17 - 355x21,1 відр., Труба ПЕ100 SDR 17 - 63x3,8 бух. 200м., труба ПЕ100 ГАЗ SDR 11- 40x3,7 бух. 200м., Труба ПЕ100 ГАЗ SDR 17,6 - 63x3,6 бух. 100м., Труба ПЕ100 SDR 17 - 110x6,6 бух. 100м., Труба канал. InCor 300x6000 мм SN 8 гофр., Труба ПВХ SDR 41 SN4 200x4,9 3000, Труба ПЕ100 SDR 17 - 40x2,4 відр. Труба кан. вн. ПП 50x1,8x500 мм, Коліно секційне зварне 110 ПЕ100 SDR 17 90, Трійник редукційний 90 ПЕ100 SDR 11 125x110, Трійник редукційний 90 ПЕ100 SDR 11 160x110, Перехід 125-110мм, подовжений РЕ100 SDR 17 NTG та інш.); затверджені норми використання виробничих запасів на одиницю продукції, норми списання відходів при виробництві продукції, порядок формування ціни на реалізовані товари у розрізі місяців за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

На вищезазначений запит ТОВ Укрполімерконструкція повідомило, що калькуляція собівартості для ТОВ Укрполімерконструкція не є документом, який встановлено певним нормативно-правовим актом, а тому вимога про надання калькуляції собівартості продукції не є обґрунтованою.

У ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ Укрполімерконструкція у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік становить в сумі 62792900,00 грн.

Перевіркою встановлено, що рахунок бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізації сформовано наступним чином: Д-т 90 всього на суму 62792882,01 грн.

Витрати на рахунку бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізації згруповані у кореспонденції з рахунками, що зазначені в акті перевірки.

Отже, на думку відповідача, витрати, що віднесені на дебет рахунку бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізованої готової продукції за рахунок витрат, що відображено по кредиту рахунку бухгалтерського обліку 37 Розрахунки з різними дебіторами в сумі 5299959,00 грн. (Д-т 90 - к-т 37 Розрахунки з різними дебіторами ) не можливо ідентифікувати, пов`язати з витратами та доходами, отриманими від реалізації готової продукції в 2016 році.

Оскільки витрати в сумі 5299959,00 грн, що віднесені до показника звіту про фінансові результати рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) не можливо ідентифікувати, підтвердити первинними документами та пов`язати із отриманням доходу в періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016, то, відповідно, не є витратами даного періоду в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , а підприємство не мало право включити їх до витрат (собівартості) без ідентифікації та без їх документального підтвердження та, відповідно, не списувати напряму із рахунку 3771 (К-т 3771) на рахунок 90 (Д-т 90).

Як вбачається з акта перевірки, станом на 01.01.2016 по рах. 3771 рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 5299959,00 грн по підприємству Покров Київ , що відповідно було списано з К-т рахунку 3771 на Д-т рахунку 90 у 2016 році в сумі 5299959,00 грн.

До перевірки не надано первинні документи, що підтверджують дату виникнення та відображення в бухгалтерському обліку станом на 01.01.2016 дебіторської заборгованості по рахунку 3771 в сумі 5299959,00 грн.

У ході перевірки на адресу ТОВ Укрполімерконструкція було надано запит від 04.07.2018 №2806/10-36-14-01 щодо надання письмових пояснень стосовно бухгалтерських проводок за 2015 рік: Д-т 39 К-т-3771 в умі 5 299 959 грн, оборотно сальдові відомості по рахунках 39 та 3771 за період з 01.01.2015 - 31.03.2018.

На вищезазначений запит стосовно бухгалтерських проводок за 2015 рік Д-т 39 К-т 3771 в сумі 5299959,00 грн, підприємство повідомило, що з 01.01.2015 здійснено перехід з 1С Підприємство версії 7 на версію 8 з автоматичним перенесенням залишків по бухгалтерських рахунках. При цьому, виявлено некоректне відображення заборгованості на рахунку бухгалтерського обліку 39 в сумі 5299959,00 грн і здійснено її перенесення на рахунок бухгалтерського обліку 3771.

Перевіркою відображених показників у рядку 2180 Інші операційні витрати за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у загальній сумі 19430700,00 грн встановлено завищення даного показника на загальну суму 592301 грн (за 2015 рік), що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

Перевіркою встановлено, що рахунок бухгалтерського обліку 92 Адміністративні витрати в 2015 рік сформовано наступним чином: Д-т 92 всього на суму 3201177,05 грн.

За дебетом рахунку 92 Адміністративні витрати відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 Фінансові результати .

Витрати згруповані на рахунку бухгалтерського обліку 92, що підтверджується кореспонденцією з рахунками, які зазначені в акті перевірки.

Тому, за висновком контролюючого органу, витрати, що сформовані по дебету рахунку бухгалтерського обліку 92 Адміністративні витрати за рахунок витрат, які сформовані по рахунку бухгалтерського обліку 92 Загальновиробничі витрати в сумі 592301,00 грн в кореспонденції з рах. 39 (Д-т 92 - к-т 39 (заробітна плата адмінперсоналу, не врахована в 2013 році в сумі 435168,00 грн.; оренда а/м, витрати не враховані у 2014 році в сумі 54904,00 грн; ремонт а/м, витрати не враховані у 2013 році на суму 102229,00 грн), не пов`язані з доходами, отриманими від реалізації готової продукції у 2015 році.

В акті вищезгаданої попередньої перевірки від 25.12.2013 №1528/22/19252307 відсутня інформація про те, що підприємством занижено витрати у 2013 році по даних статтях витрат. До перевірки не надано підтверджуючих документів про те, що підприємством у 2013 році по рах. 92 - є врахована заробітна плата адмінперсоналу, нарахована в 2013 році в сумі 435168,00 грн, ремонт а/м і у 2013 році на суму 102229,00 грн, оренда а/м у 2014 році в сумі 54904,00 грн.

Перевіркою повноти декларування ТОВ Укрполімерконструкція показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено його заниження на загальну суму 7092260,00 грн, у тому числі: за 2015 рік на суму 1792301,00 грн, за 2016 рік на суму 5299959,00 грн.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ Укрполімерконструкція за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 безпідставно завищено витрати, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, на загальну суму 7092260,00 грн, у тому числі: за 2015 рік у сумі 1792301,00 грн, за 2016 рік на суму 5299959,00 грн., чим порушено ч.1, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV , п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.7, п.11, п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати .

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав на нього заперечення.

За результатами розгляду заперечень 03.08.2018 отримано відповідь ГУ ДФС у Київській області від 01.08.2018 №3263/10/36-14-01 про залишення заперечення без задоволення, а висновків акта перевірки - без змін.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2018 №0023691401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1276606 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 238498,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДФС України від 04.10.2018 №32354/6/99-98-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Незгода позивача з висновками контролюючого органу і з прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.999 за №860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пункту 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України.

За змістом абз.11 ч.1 ст.1, ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 (справа № 822/2373/17), від 31.01.2019 (справа № П/811/1930/17), від 05.06.2018 (справа № 816/1601/17).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ Покров-Київ (Виконавець) укладено договір №8/2004 від 14.04.2004, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати повний комплекс робіт по проектуванню, поставці матеріалів, обладнання та будівництву промислового об`єкта в пгт Баришевка Київської області (п.1.1 договору), а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи Виконавцем в сумі та в строки, погодженими обома сторонами.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано лише копії: договору №8/2004 від 14.04.2004 та виписки банку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 10.12.2009 по справі №2а-12937/09/2670 задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Покров-Київ , третя особа - Подільська районна у місті Києві державна адміністрація про скасування (припинення) державної реєстрації юридичної особи; припинено (скасовано) державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Покров-Київ ; зобов`язано державного реєстратора Подільської районної у м. Києві державної адміністрації не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Покров-Київ (код ЄДРПОУ 32594696) внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Вказати як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учасника) юридичної особи.

Зазначене рішення набрало законної сили.

На думку позивача, під час складення акта перевірки та рішень за наслідками розгляду заперечень на акт і скарги, контролюючими органами не досліджено питання віднесення дебіторської заборгованості контрагента ТОВ Покров Київ до безнадійної відповідно до вимог п.п.14.1.11 (а) п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а саме заборгованості за зобов`язаннями, щодо якої минув строк позовної давності.

Так, відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з перелічених цим підпунктом ознак.

Зокрема, відповідно до підпункту а п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом а п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною.

Ця норма Податкового кодексу України не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Отже, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з підпунктом а п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є сплив строку позовної давності зобов`язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає ознаці, визначеній підпунктом а п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, платники податків не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Упевненість в неповерненні боргу може ґрунтуватися на фактах, які свідчать, що борг не буде погашено, наприклад, з таких причин: ліквідація боржника (в тому числі через банкрутство); прощення боргу (ст.605 Цивільного кодексу); відхилення судом позову про стягнення заборгованості з боржника тощо.

При цьому законодавство не вимагає ототожнення безнадійної заборгованості в бухобліку з критеріями такої відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, у зв`язку з чим у платників податку на прибуток можуть виникати різниці, що впливають на об`єкт оподаткування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ АЕС Київобленерго та позивачем складено у 2013 році акти прийняття - передачі електричної енергії : № А-9975609695 від 31.01.2013; № А-9926387680 від 28.02.2013; №А-9015229512 від 31.03.2013; № А- 9062968871 від 30.04.2013; № А-9063659495 від 31.05.2013; № А-9399431049 від 30.06.2013; № А-9979330439 від 31.07.2013; № А-9066237067 від 31.08.2013; № А- 9020885720 від 30.09.2013; № А-9067909771 від 31.10.2013; № А-9648100825 від 31.11.2013; № А-9843747693 від 31.12.2013.

Проте, позивачем не надано договору на постачання електроенергії №0037 від 20.07.2009 та розрахунків за електроенергію.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Дункан Моторс та позивачем у 2013 році складено акти виконаних робіт: №ТН00002270/06970 від 04.04.2013; №ДИА0000676/06458 від 27.03.2013; №КУ30000426/02622 від 28.02.2013; №К1100000205 від 18.02.2013; №ТН00001856/05338 від 08.02.2013; №ТН00002034/05936 від 08.02.2013 №ДИА0001369/11608 від 12.12.2013; № ТН00003467/11559 від 12.12.2013; № ПНР0004582/10999 від 12.12.2013; №ПНР0004506/10825 від 28.10.2013.

Водночас, позивачем не надано договору та платіжних доручень або банківські виписки, а також не надано доказів використання в господарські діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Акваріум плюс складено акти надання послу у 2014 році по оренді транспортного засобу.

Однак, позивачем не надано договору оренди транспортного засобу та платіжних доручень або банківські виписки, актів прийому передачі транспортного засобу, а також не надано доказів використання в господарські діяльності.

Позивачем надано копії відомостей нарахування заробітної плати за 2013 рік.

З огляду на наведене в сукупності, суд визнає доводи відповідача обґрунтованими, оскільки сформовані по дебету рахунку бухгалтерського обліку 92 Адміністративні витрати за рахунок витрат, які сформовані по рахунку бухгалтерського обліку 92 Загальновиробничі витрати в сумі 592301,00 грн в кореспонденції з рах. 39 (Д-т 92 - к-т 39 заробітна плата адмінперсоналу, не врахована в 2013 році в сумі 435168,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність належно оформлених первинних документів, які б в сукупності свідчили про факт вчинення господарських операцій і не надав їх під час проведення перевірки. Натомість доводи контролюючого органу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Стосовно доводів відповідача, що витрати, які віднесені на дебет рахунку бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізованої готової продукції за рахунок витрат, що відображено по кредиту рахунку бухгалтерського обліку 37 Розрахунки з різними дебіторами в сумі 5299959,00 грн (Д-т 90 - к-т 37 Розрахунки з різними дебіторами ) не можливо ідентифікувати, пов`язати з витратами та доходами, отриманими від реалізації готової продукції в 2016 році, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податок на прибуток підприємств цього Кодексу - це витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Склад собівартості виготовлених та реалізованих товарів (продукції власного виробництва) встановлено пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України. Положеннями Кодексу не визначено термін супутня продукція та не встановлено порядок визначення її собівартості.

Згідно із п.п.14.1.84 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України інші терміни для цілей розділу III Податок на прибуток підприємств Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Порядок визначення справедливої вартості активів наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 Об`єднання підприємств . Так, згідно з пунктом 4 цього Положення справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплату зобов`язання у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Згідно з додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 справедливою вартістю готової продукції є ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси готова продукція - це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, визначеним договором або іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, супутня продукція належить до готової продукції, виготовленої підприємством, та її собівартість може бути визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19.

Отже, віднесені на дебет рахунку бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізованої готової продукції за рахунок витрат, що відображено по кредиту рахунку бухгалтерського обліку 37 Розрахунки з різними дебіторами в сумі 5299959,00 грн (Д-т 90 - к-т 37 Розрахунки з різними дебіторами ) не можливо ідентифікувати, пов`язати з витратами та доходами, отриманими від реалізації готової продукції в 2016 році.

Оскільки витрати в сумі 5299959 грн, що віднесені до показника звіту про фінансові результати рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) не можливо ідентифікувати, підтвердити первинними документами та пов`язати із отриманням доходу в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, то, відповідно, не вони не можуть бути визнані витратами даного періоду в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати . Що вказує на правомірність висновків контролюючого органу про те, що підприємство не мало права включити їх до витрат (собівартості) без ідентифікації та без їх документального підтвердження та відповідно, не списувати напряму із рахунку 3771 (К-т 3771) на рахунок 90 (Д-т 90).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя : Н.А. Добрівська