Постанова

від 21.11.2019 по справі 826/16872/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16872/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція (надалі за текстом - ТОВ Укрполімерконструкція ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023691401 від 03.08.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 1 515 104 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про помилковість висновків контролюючого органу щодо наявності порушень в діяльності товариства.

Так, ТОВ Укрполімерконструкція звертало увагу, що відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право лише проводити перевірки. Водночас, жодною нормою не передбачено право останніх змінювати фінансовий результат до оподаткування та об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Також, позивач посилався на лист Міністерства фінансів України № 31-11410-06-5/11705 від 22.04.2016 р. за змістом якого при отриманні первинних документів від контрагентів (після складання та затвердження фінансової звітності) фактична сума витрат, зазначена у таких первинних документах, може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної у періоді їх виникнення. Така різниця має бути визнана у складі витрат періоду, коли виникли підстави для уточнення суми, наприклад, були фактично одержані первинні документи від контрагента.

Виходячи з наведеного, товариством у 2015 р. уточнено суми витрат на підставі первинних документів, отриманих із запізненням.

Позивач наголошував на тому, що під час перевірки не було досліджено питання віднесення дебіторської заборгованості контрагента ТОВ Покров Київ до безнадійної відповідно до вимог статті 14 Податкового кодексу України.

ТОВ Укрполімерконструкція зазначало, що витрати за 2013-2014 роки сформовані на підставі первинних документів і вони перевищують суми витрат, не визнаних актом перевірки.

Позивач стверджував, що декларації з податку на прибуток за 2013 рік під час перевірки не перевірялись, а відтак посилання відповідача на відсутність інформації щодо врахування витрат у 2013 році не може слугувати підставами для висновків акту перевірки за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти постанову про задоволення позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.05.2018 р. по 09.06.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Укрполімерконструкція податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р.

Результати перевірки оформлено актом № 584/10-36-14-01/19252307 від 16.07.2018 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 44, 134 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 276 609 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За даними бухгалтерського обліку собівартість реалізованої ТОВ Укрполімерконструкція за 2015 р. продукції становить 2 993 3500 грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2015 р. чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив 34 112 800 грн.

Також, перевіркою встановлено, загальновиробничі витрати склали 6 80 389 грн. 19 грн., а витрати по рахунку бухгалтерського обліку 231 Основне виробництво склали вартість готової продукції, що обліковувалась по рахунку бухгалтерського обліку 26 Готова продукція , - 29 692 621 грн. 41 коп.

Із наведеного відповідач дійшов висновку, що витрати, які були віднесені по дебету рахунку бухгалтерського обліку 901 Собівартість реалізованої готової продукції за рахунок витрат, що сформовані по рахунку бухгалтерського обліку 91 Загальновиробничі витрати в сумі 1 200 000 грн. (Д-т 91 - к-т 39 Собівартість продукції, неврахована в 2013 році ), не пов`язані з доходами отриманими від реалізації готової продукції у 2015 р., а отже не є витратами даного періоду в розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати .

Крім того, перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку собівартість реалізованої позивачем продукції за 2016 р. становить 62 792 900 грн.

При цьому, до складу витрат віднесено 5 299 959 грн. за ознакою розрахунки з різними дебіторами .

Разом з тим, такі витрати неможливо ідентифікувати, пов`язати з витратами та доходами, отриманими від реалізації готової продукції, а також підтвердити первинними документами.

Водночас, згідно поясненням самого платника податків, з 01.01.2015 р. ним було здійснено перехід з 1С Підприємство версії 7 на версію 8 з автоматичним перенесенням залишків по бухгалтерських рахунках. При цьому, виявлено некоректне відображення заборгованості на рахунку бухгалтерського обліку 39 в сумі 5 299 959 грн. і здійснено її перенесення на рахунок бухгалтерського обліку 3771.

У 2015 р. позивачем віднесено до складу витрат 592 301 грн., у тому числі: 435 168 грн. заробітної плати, що не була врахована у 2013 р.; 54 904 р. витрат, понесених у 2014 р. по оренді автомобіля; 102 229 грн. витрат, понесених у 2013 р. на ремонт автомобіля. Однак, такі витрати не пов`язані із доходами, отриманими від реалізації готової продукції у 2015 р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023691401 від 03.08.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 1 515 104 грн., у тому числі 1 276 606 грн. за основним платежем та 238 498 грн. за штрафними санкціями.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 названої статті ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за загальним правилом витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Разом з тим, перевіркою встановлено, а позивачем не спростовано, що віднесені ним у 2015-2016 роках до складу витрат суми, не пов`язані з доходами отриманими від реалізації готової продукції у цих роках, а отже не є витратами даних періодів в розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати .

Посилання позивача на те, що первинні документи були одержані ним від контрагентів із запізненням, обгрунтовано не взято судом до уваги, оскільки ця обставина не підтверджена належними та допустимими доказами.

Сам по собі факт того, що ТОВ Укрполімерконструкція своєчасно не врахувало у складі витрат виплачену заробітну плату та витрати по ремонту автомобіля не може бути підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд попередньої інстанції також вірно зазначив, що сплив строку позовної давності є достатньою підставою для визнання заборгованості безнадійною і не залежить від звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості .

Не грунтується на положеннях чинного законодавства і твердження скаржника про те, що контролюючі органи не наділені повноваженнями змінювати фінансовий результат до оподаткування та об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрполімерконструкція залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 26 листопада 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя М.І.Кобаль

суддя В.П.Мельничук