Постанова

від 03.07.2019 по справі 2а/1570/176/2011

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/176/2011

Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Дата і місце ухвалення: 13.02.2014р., м.Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря: Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство та Державної податкової інспекції у Приморському районні м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 року Державна податкова інспекція у Приморському районні м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство , в якому, з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача податкову заборгованість по податкам та зборам у загальному розмірі 73 441 934, 96 грн., у тому числі:

- по податку на додану вартість у розмірі 8 510 566,40 грн.;

- по податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності - 40 044 276 грн.;

- по земельному податку з юридичних осіб - 1 478 580,49 грн.;

- по комунальному податку - 129 906,89 грн.;

- по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства - 21 244 716,10 грн.;

- по збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) - 11 748,58 грн.;

- по платежу інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища - 3 779,98 грн.;

- по податкам та зборам не віднесеним до інших категорій - 745,59 грн.;

- податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету - 2 017 614,93 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство суму заборгованості по податкам та зборам у загальному розмірі 52 200 680,57 грн., у тому числі:

- по податку на додану вартість у розмірі - 4 060 375,43 грн.;

- по податку на прибуток у розмірі 25 955 030 грн.;

- по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 846 603,40 грн.;

- по комунальному податку у розмірі 81 342,96 грн.;

- по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 21 244 716,10 грн.;

- по збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) у розмірі 11 748,58 грн.;

- по платежу інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 863,06 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна судноплавна компанія Чорноморське морське пароплавство подала апеляційну скаргу, обґрунтовану неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права в частині задоволених вимог податкового органу.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано положення ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яким передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи не належне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Таким чином, будь-які нарахування штрафів на Державну судноплавну компанію Чорноморське морське пароплавство не може бути визнано законним.

Також, апелянт посилається на те, що позов подано до суду в грудні 2010 року, тоді як позовні вимоги про стягнення заборгованості по податку на додану вартість заявлено за період з 2003 року. Апелянт вважає, що податковий орган втратив право вимоги про стягнення боргу по податку на додану вартість за період з 2003 року по 2007 рік.

Зазначає апелянт і про те, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси не направляла, а підприємство не отримувало у встановлені строки податкової вимоги щодо сплати податкового боргу.

У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року в частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову ДПІ у Приморському районні м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Державна податкова інспекція у Приморському районні м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області також подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу надано контролюючому органу п.20.1.28 ст.20 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

22.05.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області подало клопотання про заміну позивача по справі з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на постанову КМУ від 28.03.2018 року № 296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби . З огляду на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, колегія суддів вважає за можливе замінити позивача по справі на Головного управління ДФС в Одеській області.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство та Державної податкової інспекції у Приморському районні м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 09 грудня 1997 року Жовтневою райадміністрацією м. Одеси зареєстровано ДСК Чорноморське морське пароплавство , про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №1428 та підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.183 том 4).

Згідно довідки № 260 від 14 грудня 2000 року про взяття на облік платника податків, ДСК Чорноморське морське пароплавство взято на облік у податковій 04 липня 2000 року за № 130 (а. с. 184 том 4).

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 14.06.2011 року та 16.12.2013 року), ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилалась на те, що у ДСК ЧМП у період з січня 2003 року по 30 вересня 2013 року виникла заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів у загальній сумі 73 441 934, 96 грн.

Зазначена заборгованість утворилась в результаті самостійно визначених платником податків сум податкових зобов`язань згідно поданих товариством у вказаний період податкових декларацій та податкових розрахунків, а також у зв`язку з нарахуванням податковим органом пені та штрафних (фінансових) санкцій за неналежне виконання вимог податкового законодавства.

У зв`язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов`язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що заборгованість, про стягнення якої звернулась податкова, виникла у період дії, як Законів України Про систему оподаткування та Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , так і Податкового кодексу України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми всіх цих Законів.

Згідно ст. 9 Закону України Про систему оподаткування (чинного до 01.01.2011 року) платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі - Закон № 2181) (чинного до 01.01.2011 року) передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону встановлено, що якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов`язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов`язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Крім того, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов`язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181).

У п. 5.3 ст. 5 Закону визначено строки погашення податкового зобов`язання.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"-"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов`язаний погасити нараховану суму податкового зобов`язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 податковим боргом визнається узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Згідно пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, відповідно до вимог п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу.

Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена аналогічно як Законом № 2181, так і Податковим кодексом України.

Зокрема, Законом № 2181 (п.п. 6.2.1-6.2.3, 6.2.5 п. 6.2 ст. 6) передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги мають містити, крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов`язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов`язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов`язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.

Аналогічно Податковим кодексом України визначено, що за правилами пункту 59.1 статті 59, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Приписами п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов`язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов`язання; направлення податкових вимог.

При цьому, момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець у пунктах 5.1 та 5.2 Закону № 2181 пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Аналіз норм діючого у період виникнення спірних правовідносин законодавства, що регламентує процедуру, яка передує виникненню у податкового органу права на стягнення сум податкового боргу, дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу.

В поданих письмових поясненнях та у поясненнях, які надавались у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник ДПІ посилався на те, що ДСК ЧМП до 2003 року перебувало на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у Приморському районі м. Одеси, з 2003 року - у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Позивач зазначив, що 08.10.2001 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у Приморському районі м. Одеси № 1/6 направило на адресу відповідача першу податкову вимогу на суму 40 693,30 грн., якою також було попереджено ДСК ЧМП про те, що починаючи з 01.10.2001 року всі активи підприємства, включаючи грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, перебувають у податковій заставі.

08.11.2001 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі направило підприємству ДСК ЧМП другу податкову вимогу № 2/39 на загальну суму 360 838,06 грн., в якій було попередження щодо надходження всіх активів ДСК ЧМП , включаючи грошові кошти, рухоме та нерухоме майно у податкову заставу.

Однак, надати копії зазначених вимог податковий орган не може, у зв`язку з вилученням оригіналів корінців цих податкових вимог згідно постанови слідчого СВ СДПМ у м. Одесі від 03.09.2003 року в рамках кримінального провадження № 20220020036, порушеного за ст. 212 ч. 3 КК України відносно посадових осіб ДСК ЧМП .

У підтвердження викладених доводів податковим органом надано копію постанови про проведення виїмки від 03.09.2003 року (т. 8 а.с. 308) та копію протоколу виїмки від 18.09.2003 року (т. 8 а.с. 306-307).

Крім того, податковий орган повідомив про неможливість надати будь-які документи або копії документів з матеріалів зазначеної вище кримінальної справи, у зв`язку із знищенням матеріалів даного кримінального провадження через залиття нежитлового приміщення, в якому зберігались документи. У підтвердження вказаних обставин позивачем також надано копію акту про наслідки залиття нежитлового приміщення від 17.12.2018 року з додатком (т. 8 а.с. 309-312).

Дослідивши надані податковим органом докази у підтвердження викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що зазначені документи підтверджують факт прийняття податковим органом двох податкових вимог від 08.10.2001 року № 1/6 та від 08.11.2001 року № 2/39, які в подальшому були вилучені органами податкової міліції.

У підтвердження безперервності податкового боргу позивач надав інтегровані картки платника податків ДСК ЧМП з комунального податку та податку на додану вартість за період з 2001 року по 2003 роки (т. 9 а.с. 129-177). Наявність податкового боргу з 2003 року підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками платника податків з розглядуваних в позові податків та зборів.

Таким чином, податковим органом підтверджено обставини безперервності податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого були направлені податкові вимоги, до звернення до суду з даним позовом.

Посилання відповідача на те, що податковим органом повинні були надсилатись податкові вимоги щодо сплати податкового боргу по кожному податку та збору або обов`язковому платежу є необґрунтованими, з огляду на те, що чинним як на той час, так і на теперішній час законодавством не передбачено такого обов`язку для податкового органу. Так, податковим законодавством передбачено, що в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов`язання.

При цьому, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, - з метою погашення податкового боргу було сформовано перша та друга податкові вимоги, проте зазначені заходи не призвели до задовільного результату - сума боргу відповідачем погашена не була, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого КАС України, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 15.2 ст. 15 Закону № 2181 (чинного на момент подання податковим органом позову до суду) встановлено граничні строки стягнення податкового боргу.

Так, згідно п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли податкове зобов`язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов`язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Пунктом 18.2 статті 18 Закону № 2181 передбачено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом (п.п. в п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181).

Строки давності визначені пунктом п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 тривалістю в 1095 днів з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 101 Податкового кодексу України, яка передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Строки давності, як і в Законі № 2181, становлять 1095 днів.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Досліджуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ДСК ЧМП податкового боргу по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності; земельному податку з юридичних осіб; комунальному податку; пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства; збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення); платежу інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища ; податкам та зборам не віднесеним до інших категорій; податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, колегія суддів встановила, що вказані вимоги стосуються стягнення податкового боргу, який виник у підприємства за період з березня 2003 року по 30 вересня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поштовим конвертом з відміткою штемпеля установи поштового зв`язку, адміністративний позов державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси був поданий 21.12.2010 року.

На момент подачі даної позовної заяви діяв Закон України Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181, норми якого в даному випадку і підлягають застосуванню.

З огляду на зазначене, та враховуючи граничні строки стягнення податкового боргу, на підставі статей 5, 15, 18 Закону № 2181, колегія суддів приходить до висновку, що податковий борг ДСК ЧМП , по якому минув строк позовної давності, а саме суми грошових зобов`язань, з моменту узгодження яких минуло 1095 днів та які набули статусу податкового боргу, не підлягає примусовому стягненню, оскільки підпадають під ознаки безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню.

Таким чином, позовні вимоги, заявлені позивачем поза межами 1095 днів з моменту узгодження податкових зобов`язань, підлягають залишенню без розгляду.

Слід зазначити, що позовні вимоги, які уточнювались позивачем 14.06.2011 року та 13.12.2013 року в частині збільшення періодів стягнення податкового боргу та сум такого боргу (за 2011, 2012 та 2013 рік), заявлені в межах 1095 днів.

Позовні вимоги, які на думку колегії суддів, з урахуванням строків давності, встановлених Законом № 2181, податковий орган має право пред`являти до стягнення, та які входять до предмету розгляду даної справи, по кожному конкретному податку та збору будуть визначені нижче у розділах мотивувальної частини рішення при детальному описі з`ясованих питань щодо окремих податків та зборів, по яким позивачем заявлено стягнення.

Вимога про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість:

Згідно уточнень до позовної заяви від 14.06.2011 року та від 16.12.2013 року, позивач просив стягнути з ДСК ЧМП заборгованість з податку на додану вартість в сумі 8 510 566,40 грн.

Заявлена до стягнення сума податкового боргу, згідно наданих позивачем уточнень, складається з:

- сум податкових зобов`язань, самостійно визначених відповідачем у поданих податкових деклараціях за період з 21.02.2003 року по 18.09.2013 року у розмірі 6 267 128,62 грн. (по періодах сума податкових зобов`язань складає: з 2003 року по квітень 2011 року - 4 088 700,62 грн., з квітня 2011 року по грудень 2011 року - 660 956 грн., за 2012 рік - 856 540 грн., з січня 2013 року по вересень 2013 року включно - 660 932 грн.);

- суми пені та відсотків у розмірі 591 584,28 грн., яка виникла у зв`язку із нарахуванням податковим органом пені та відсотків за користування відстроченням сплати податкових зобов`язань згідно Договору про розстрочення № 24 від 03.07.2001 року (рішення про скасування розстрочення № 22365/1017 від 16.10.2003 року) за період з жовтня 2003 року по серпень 2004 року включно;

- сум податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням в загальному розмірі 1 651 853,5 грн. (податкові повідомлення-рішення № 0015292301/3 від 30.06.2005 року та № 0000282334 від 13.09.2005 року).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 55.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

З урахуванням положень Закону № 2181 щодо строків стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає, що стягненню на користь державного бюджету підлягає сума заборгованості ДСК ЧМП по податку на додану вартість, самостійно задекларована відповідачем, у податкових деклараціях, з моменту подання яких на час звернення позивача до суду не минуло 1095 днів.

Враховуючи відповідний підрахунок 1095 днів, стягненню підлягають суми по податковим деклараціям, а також по уточнюючим розрахункам, поданих ДСК ЧМП , починаючи з 23.12.2007 року (оскільки саме з цієї дати 1095-й день спливає у день подання позивачем позовної заяви - 21.12.2010 року).

З наданого позивачем розрахунку податкового боргу з податку на додану вартість вбачається, що стягненню підлягають суми заборгованості з ПДВ, які виникли на підставі уточнюючих розрахунків, поданих, починаючи з 28.12.2007 року (т. 3 а.с. 200-229) та податкових декларацій поданих, починаючи з 21.01.2008 року, а саме, починаючи з податкової декларації № 267878 від 21.01.2008 року та закінчуючи податковою декларацією № 9058388069 від 18.09.2013 року.

Загальна сума заборгованості по самостійно визначеним податковим зобов`язанням з ПДВ по поданим уточнюючим розрахункам та податковим деклараціям, поданим ДСК ЧМП з урахуванням строків давності, складає 4 950 537 грн.

В свою чергу, пеня та відсотки не підлягають стягненню, через те, що по зазначеній сумі податкового боргу - 591 584,28 грн., минув строк позовної давності.

Що стосується податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням, слід зазначити наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового боргу з ПДВ у розмірі 1 651 853,5 грн. виникла у зв`язку з несплатою відповідачем податкових зобов`язань та штрафних санкцій, визначених згідно податкових повідомлень-рішень № 0015292301/3 від 30.06.2005 року та № 0000282334 від 13.09.2005 року.

Відповідно до змісту п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення платником податків.

В силу вимог ст. 56 ПК України у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДСК ЧМП були оскаржені зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Постановою господарського суду Одеської області від 04.06.2010 року у справі № 34-13-23/205-05-6390А, було відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси №0015292301/3 від 30.06.2005 року про донарахування податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1100994 грн. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2014 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на вказану постанову Господарського суду Одеської області від 04.06.2010 року.

Крім того, постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2010 року у справі № 34-13-23/218-05-6589А відмовлено у задоволенні позову Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м.Одеси №0005952301/0 від 30.06.2005 року про визначення податкового зобов`язання зі сплати штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 550859,5 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2012 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на вказану постанову Господарського суду Одеської області від 13.12.2010 року.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог ДСК ЧМП щодо скасування розглядуваних вище податкових повідомлень-рішень та набрання вказаними рішеннями судів законної сили, сума податкових зобов`язань з ПДВ, в тому числі і сума штрафних санкцій, в розмірі 1 651 853,5 грн., вважається узгодженою, строк стягнення по ній не минув, а тому ця сума підлягає стягненню з ДСК ЧМП в примусовому порядку.

Заперечуючи проти стягнення зазначеної суми податкового боргу у повному обсязі, відповідач посилався на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003 року порушено провадження у справі про банкрутство ДСК ЧМП та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому сума штрафних санкцій, нарахована згідно вказаних вище податкових повідомлень-рішень, не підлягає стягненню з підприємства з огляду на те, що в силу Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими з наступних підстав:

Як вже зазначалось вище, правова оцінка правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0015292301/3 від 30.06.2005 року та № 0000282334 від 13.09.2005 року, в тому числі і правомірності нарахування згідно цих рішень штрафних санкцій, була надана судами за наслідками розгляду справ № 34-13-23/205-05-6390А та №34-13-23/218-05-6589А за позовами ДСК ЧМП .

Однією з підстав, на які посилалось ДСК ЧМП в обґрунтування поданих позовів у справах № 34-13-23/205-05-6390А та №34-13-23/218-05-6589А, була протиправність нарахування штрафних санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суди, відхиляючи вказані доводи, посилались на те, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, передбачені ст.16 та п.п.17.1.7.п.17.1. ст.17 цього Закону, не застосовується. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов`язань платників податків і перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами і доповненнями, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Зважаючи на зазначене, суди дійшли висновку про правомірність визначення державній судноплавній компанії Чорноморське морське пароплавство суми штрафних санкцій за порушення правил оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку судовими рішеннями встановлено законність та обґрунтованість прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0015292301/3 від 30.06.2005 року та № 0000282334 від 13.09.2005 року, а з дня набрання такими судовими рішеннями законної сили, суми грошових зобов`язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями вважаються узгодженими. У зв`язку з несплатою у добровільному порядку вказаних сум грошових зобов`язань з ПДВ, вони підлягають стягненню в примусовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що рамках розгляду даної адміністративної справи відповідач не може оскаржувати правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за зазначеними вище податковими повідомлення-рішеннями, за наявності рішень суддів з цього питання, які набрали законної сили.

Таким чином, загальна сума податкової заборгованості з податку на додану вартість, Державної судноплавної компанії ЧМП складає 6 602 390,50 грн.

В свою чергу, з наданих податковим органом до суду розрахунків податкового боргу по кожному податку вбачається, що у переважній більшості у період з січня 2018 року по лютий 2019 року, а також у червні 2015 року та червні 2017 року, ДСК ЧМП здійснювало погашення податкового боргу з ПДВ.

Загальна сума погашеного відповідачем податкового боргу склала 1 334 240 грн. Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку податкового боргу, вказана сума коштів була зарахована податковим органом в рахунок погашення пені та відсотків за користування відстроченням сплати податкових зобов`язань у розмірі 591 584,28 грн., та в рахунок погашення самостійно задекларованих відповідачем у період з жовтня 2006 року по жовтень 2007 року податкових зобов`язань з ПДВ, а саме в рахунок погашення боргу в сумі 742 655,72 грн.

З огляду на те, що за наслідками розгляду даної адміністративної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що податковий борг, який виник до грудня 2007 року (а саме, грошові зобов`язання, які були задекларовані та узгоджені до 23.12.2007 року) є безнадійним податковим боргом, який підлягає списанню, зарахування податковим органом в рахунок його погашення коштів, сплачених ДСК ЧМП у 2015, 2017-2019 роках, є неправомірним. Тому, сплачена ДСК ЧМП сума коштів у розмірі 1334 240 грн. має бути вирахувана із загальної суми заборгованості підприємства з податку на додану вартість, яка підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що стягненню з ДСК ЧМП підлягає податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 5 268 150,50 грн. (6 602 390,50 грн. - 1 334 240 грн. (сума погашеного боргу).

Вимоги про стягнення податку на прибуток.

Згідно уточнених позовних заяв від 14.06.2011 року та від 16.12.2013 року заборгованість ДСК ЧМП по податку на прибуток складається з:

- самостійно визначеної суми податкового зобов`язання по податковій декларації з податку на прибуток № 151469 від 11.08.2008 року, в якій визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 15 240 грн., однак, з урахуванням часткової сплати відповідачем зазначеної суми, сума боргу за цією декларацією склала 2 230 грн.;

- сум податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням в загальному розмірі 40 042 046 грн. (податкові повідомлення-рішення № 0015252301/3 від 30.06.2005 року (на суму 25 952 800 грн.), № 0005962301/0 від 30.06.2005 року (на суму 12 976 400 грн.), № 0004262310/0 від 22.05.2009 року (на суму 1 112 846 грн.).

Як вже зазначалось вище, згідно п. 5. 1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов`язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно облікових карток платника податку, наданих позивачем, за ДСК ЧМП з 19.08.2008 року по теперішній час рахується заборгованість з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 2230 грн. згідно поданої підприємством податкової декларації з податку на прибуток № 151469 від 11.08.2008 року. Термін сплати зазначеного грошового зобов`язання був 19.08.2008 року, однак у зазначений строк відповідачем зазначена сума боргу самостійно погашена не була.

По зазначеній заборгованості з моменту її узгодження строк позовної давності не минув, оскільки з вимогою про її стягнення позивач звернувся 21.12.2010 року, а в подальшому лише уточним шляхом зменшення суми боргу у зв`язку з частковим погашенням.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з ДСК ЧМП в примусовому порядку.

У запереченнях щодо додаткових пояснень та у відзиві на додаткові пояснення відповідач посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого КАС України, у зв`язку з чим вважав, що вимоги про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у повному обсязі підлягають залишенню без розгляду.

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, з огляду на те, що строки стягнення податкового боргу, встановлені Законом № 2181 та Податковим кодексом України у 1095 днів, є спеціальними, а тому в силу ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду), саме ці строки підлягають застосуванню, а не положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо шестимісячного строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведених перевірок, у зв`язку з порушенням відповідачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств , податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.06.2005 року та від 22.05.20209 року, якими відповідачу визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення правил оприбуткування, зокрема:

Податковим повідомленням-рішенням № 0015252301/3 від 30.06.2005 року ДСК ЧМП визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 25 952 800 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0005962301/0 від 30.06.2005 року ДСК ЧМП визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток (штрафні санкції) на суму 12 976 400 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004262310/0 від 22.05.2009 року ДСК ЧМП визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 112 846 грн.).

Відповідачем були оскаржені зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.10.2007 року у справі № 34-13-23/206-05-6391А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 року, було відмовлено у задоволенні позову Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м.Одеси № 0015252301/3 від 30.06.2005 року (т. 2 а.с. 118-134, т. 4 а.с. 188-204).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.08.2009 року касаційну скаргу ДСК ЧМП на постанову господарського суду Одеської області від 11.10.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008 року повернуто скаржнику (т. 5 а.с. 20).

Постановою господарського суду Одеської області від 04.06.2010 року у справі № 34-13-23/219-05-6590А було відмовлено у задоволенні позову Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м.Одеси № 0005962301/0 від 30.06.2005 року (т. 4 а.с. 205-210).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року по справі № 34-13-23/219-05-6590А відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДСК ЧМП .

Таким чином, грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0015252301/3 від 30.06.2005 року та № 0005962301/0 від 30.06.2005 року на загальну суму 38 929 200 грн. є узгодженими.

Доводи, на які посилається відповідач, заперечуючи проти стягнення визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій, а саме, щодо протиправності нарахування штрафних санкцій та пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, були предметом дослідження господарським судом Одеської області під час розгляду справ щодо скасування таких повідомлень-рішень.

Суд, відхиляючи вказані доводи відповідача, виходив з того, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов`язань платників податків і перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються на загальних підставах, а тому дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В рамках даної адміністративної справи суд не здійснює перегляд правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень, в тому числі в частині застосування штрафних санкцій за порушення правил оподаткування. Як вже зазначалось, оцінка правомірності прийняття вказаних вище податкових повідомлень-рішень здійснена судами в рамках розгляду справ № 34-13-23/206-05-6391А, № 34-13-23/219-05-6590А, рішення в яких набрали законної сили та не скасовані.

Грошові зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням №0015252301/3 від 30.06.2005 року на суму 25 952 800 грн. та № 0005962301/0 від 30.06.2005 року на суму 12 976 400 грн. є узгодженими, по них не сплив строк позовної давності, а тому у зв`язку з несплатою їх в добровільному порядку, зазначені суми податкового боргу підлягають стягненню з ДСК ЧМП в примусовому порядку.

Що стосується вимоги про стягнення грошових зобов`язань на суму 1 112 846 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року у справі № 1570/999/2012 року було задоволено позов ДСК ЧМП про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004262310/0 від 22.05.2009 року, яким підприємству визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 741 897 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 370949 грн. (загальний розмір грошових зобов`язань - 1 112 846 грн.) (т. 6 а.с. 248-251).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року скасовано вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року та залишено позов ДСК ЧМП без розгляду (т. 6 а.с. 246-247).

В подальшому зазначену ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.01.2016 року та направлено справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 1570/999/2012 залишено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року без змін.

Вказана ухвала прийнята у відкритому судовому засіданні та у відповідності до вимог ч. 5 ст. 254 КАС України (в редакції, чинній на момент її постановлення) набрала законної сили негайно після її проголошення, тобто 24.03.2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.05.2016 року вказана справа № №1570/999/2012 прийнята до провадження. При цьому, в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про зупинення виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року відмовлено.

Таким чином, на час розгляду даної адміністративної справи № 2а/1570/176/2011 чинною є постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року, залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року, якою задоволено позов ДСК ЧМП та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004262310/0 про нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 741897,00 грн., та штрафних санкцій на суму 370949,00 грн. (на загальну суму 1 112 846 грн.).

З огляду на зазначене, в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення зазначеної грошової суми, а саме, 1 112 846 грн. з ДСК ЧМП , а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення заборгованості по податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у розмірі 2 017 614,93 грн.:

З поданої позовної заяви, а також з уточнених позовних заяв, вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з ДСК ЧМП суму грошових зобов`язань по податку на частину чистого прибутку в розмірі 2 017 614,93 грн.

Вказана заборгованість, як зазначає позивач, виникла у підприємства на підставі рішень господарського суду Одеської області у справах № 34-13-23/207-05-6473А, № 34-13-23/217-05-6588А.

З матеріалів справи встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 04.06.2010 року у справі № 34-13-23/207-05-6473А відмолено у задоволенні позову Державної судноплавної компанії ЧМП про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у Приморському районі м. Одеси №0015262301/0 від 26.11.2004 року та №0015262301/3 від 30.06.2005року про визначення податкового зобов`язання по дивідендам на суму 1 374 200 грн. (т. 9 а.с. 62-64).

Прийняттю зазначених податкових повідомлень-рішень передувало встановлення податковим органом за наслідками проведеної перевірки порушення Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2003р. №557 „Про норматив і порядок відрахувань до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об`єднаннями" та ст.52 Закону України від 26.12.2002р. №380-ІV Про Державний бюджет України на 2003рік , що виразилось у нездійсненні за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році розрахунку суми дивідендів, яка підлягає відрахуванню до спеціального фонду державного бюджету у розмірі 15 відсотків прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку. Також встановлено, що в порушення пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств підприємство не вносило авансовий внесок з податку на прибуток на суму дивідендів до бюджету та не включало у рядок 20 декларації з податку на прибуток.

У зв`язку з вказаним податковим органом, на виконання вимог п.1 та п.5 Постанови КМ України від 22.04.03р. №557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об`єднаннями" (із змінами та доповненнями) було здійснено розрахунок суми дивідендів у розмірі 15% від обсягу чистого прибутку.

За наслідками розгляду поданого ДСК ЧМП позову про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень, господарський суд Одеської області дійшов висновку про правомірність визначення підприємству податкового зобов`язання по дивідендам на суму 1 374 200 грн. При цьому, при розгляді цієї справи судом надавалась оцінка доводам підприємства щодо того, що спірне податкове зобов`язання нараховане за період з дня порушення провадження справи про банкрутство, що податкова є конкурсним кредитором по справі, та вимоги щодо сплати донарахованого податку на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не підлягають розгляду та вважаються погашеними. Також судом була надана оцінка доводам підприємства щодо неправомірності застосування в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафних санкцій.

Вказані доводи підприємства були відхилені господарським судом Одеської області через їх необґрунтованість.

Слід зазначити, що вказана постанова господарського суду Одеської області від 04.06.2010 року у справі № 34-13-23/207-05-6473А оскаржена в апеляційному порядку не була та у встановленому порядку набрала законної сили.

Також з матеріалів справи встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2010 року у справі № 34-13-23/217-05-6588А відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної судноплавної компанії ЧМП про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси №0005972301/0 від 30.06.2005року про визначення податкового зобов`язання по застосованим штрафним санкціям по дивідендам у державний бюджет на суму 687 100 грн.

Зазначена постанова господарського суду Одеської області була оскаржена ДСК ЧМП в апеляційному порядку та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2012 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДСК ЧМП (т. 9 а.с. 56-61).

В рамках розгляду справи № 34-13-23/217-05-6588А судом також надавалась правова оцінка доводам підприємства про протиправність нарахування штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які були відхилені як необґрунтовані.

Таким чином, судовими рішеннями, які у встановленому порядку набрали законної сили підтверджено обов`язок підприємства зі сплати грошових зобов`язань з податку на частину чистого прибутку в сумі 2 061 300 грн.

В уточненій позовній заяві від 16.12.2013 року податковий орган посилався на те, що згідно облікових карток, за ДСК ЧМП рахується переплата у сумі 43685 грн., а тому податковим органом заявлено до стягнення суму боргу, зменшену на вказану переплату.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявлена позивачем сума до стягнення є узгодженою за рішеннями судів, по ній не сплив строк позовної давності (по рішенню від 04.06.2010 року у справі № 34-13-23/207-05-6473А вимога про стягнення заявлена при поданні позовної заяви - 21.12.2010 року, а по рішенню від 13.12.2010 року у справі № 34-13-23/217-05-6588А (яке набрало законної сили 17.02.2012 року) вимоги про стягнення заявлені в уточненій позовній заяві від 16.12.2013 року), колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ДСК ЧМП податкового боргу по податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у розмірі 2 017 614,93 грн.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості по комунальному податку:

В уточненій позовній заяві від 14.06.2011 року податковий орган посилався на наявність у ДСК ЧМП заборгованості по сплаті комунального податку, починаючи з 2004 року по 2011 рік, в сумі 178 739,25 грн., з яких 84 438,66 грн. основного платежу, а 94 300,59 грн. - пеня.

В уточненій позовній заяві від 16.12.2013 року податковий орган зазначив про те, що станом на 31.12.2012 року згідно облікових карток ДСК ЧМП було зменшено нарахування пені на загальну суму 48 832,36 грн. Скасування пені здійснено відповідно до акту інвентаризації № 4/20-3049 від 12.03.2012 року (т. 9 а.с. 54).

Як вбачається з розрахунку податкового боргу, наданого податковим органом, сума заборгованості з комунального податку складається з:

- нарахованого платежу по розстрочці за Договором про розстрочення № 24 від 03.07.2001 року, за рішенням про скасування № 22365/10/2 від 14.10.2003 року; нарахованих процентів за користування відстроченням при його скасуванні ;

- нарахованих платником самостійно сум за поданими податковими розрахунками;

- нарахованої пені

- штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000041504 від 09.01.2009 року.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням строків давності, визначених у 1095 днів, вимоги податкового органу про стягнення заборгованості по комунальному податку, яка утворилась у період з 14.10.2003 року по 19.11.2007 року включно підлягають залишенню без розгляду, а така заборгованість підпадає під ознаки безнадійної та підлягає списанню.

Що стосується заборгованості, по якій на момент подачі позову не сплив строк, протягом якого податковий орган має право вживати заходи щодо стягнення податкового боргу, слід зазначити наступне:

В ході розгляду справи встановлено, що ДСК ЧМП подавались до податкового органу податкові розрахунки з комунального податку: № 280569 від 05.02.2008 року на суму 1 599, 70 грн.; № 55906 від 25.04.2008 року на суму 1 564 грн.; № 128147 від 23.07.2008 року на суму 1 531,70 грн.; № 86636 від 11.05.2010 року на суму 715,70 грн.; № 166909 від 06.08.2010 року на суму 1 128,80 грн.; № 254335 від 09.11.2010 року № 1149,20 грн. та № 333777 від 09.02.2011 року на суму 1 077,80 грн.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 1427 від 18.08.2008 року та № 851 від 20.05.2008 року, відповідачем було сплачено комунальний податок в сумі 1531,70 грн. та 1564 грн. відповідно та у призначеннях платежу вказано за 1 та 2 квартал 2008 року (т. 5 а.с. 154, 156).

З наданих на вимогу суду апеляційної інстанції пояснень податкового органу вбачається, що суми, сплачені відповідачем згідно вказаних платіжних доручень були зараховані в рахунок погашення недоїмки по Договору про розстрочення № 24 від 03.07.2001 року.

У підтвердження вказаного позивачем надано інтегровані картки платника (ІКП).

Дослідивши вказані ІКП, колегіє суддів встановлено, що дійсно сплачені підприємством суми згідно платіжних доручень № 1427 від 18.08.2008 року та № 851 від 20.05.2008 року були зараховані в рахунок погашення недоїмки по Договору про розстрочення № 24 від 03.07.2001 року, яка станом на січень 2008 року складала 80 197,16 грн.

В свою чергу, з наданих позивачем облікових карток платника податку та податкових розрахунків по комунальному податку, вбачається, що нарахування пені податковим органом здійснювалось у серпні 2004 року та 01.01.2005 року, з огляду на зазначене колегія суддів вважає, що зарахування податковим органом у травні та серпні 2008 року сум сплачених відповідачем грошових зобов`язань з комунального податку у розмірі 1531,70 грн. та 1564 грн. в рахунок погашення пені, з моменту виникнення якої до часу відповідної сплати коштів, минуло більше 1095 днів, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сума податкової заборгованості ДСК ЧМП по комунальному податку підлягає зменшенню на сплачену підприємством суму коштів в розмірі 3 095,70 грн.

Також з наданих позивачем документів вбачається, що сума заборгованості у розмірі 170 грн. виникла у зв`язку із прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000041504 від 09.01.2009 року про застосування до підприємства штрафних санкцій.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що зазначена сума штрафних санкцій була застосовано до ДСК ЧМП за несвоєчасну подачу податкового розрахунку з комунального податку, згідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, а посилання в податковому розрахунку на ст. 120 ПК України є помилковим, та зазначається через технічні властивості податкової програми.

Зазначене податкове повідомлення-рішення не було оскаржено відповідачем та є узгодженим.

Колегія суддів вважає, що виходячи зі змісту ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) під час дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції саме за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, під час дії мораторію зупиняється нарахування не будь-яких штрафних санкцій та пені згідно податкового законодавства, а лише тих, що пов`язані, з невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Застосування до ДСК ЧМП штрафних санкцій в сумі 170 грн. пов`язано із порушенням відповідачем податкового законодавства, за яке платник податків несе відповідальність у вигляді накладення штрафу. Зазначені штрафні санкції не пов`язані із неналежним виконанням зобов`язань щодо сплати податків і зборів, а тому їх застосування податковим органом в період дії мораторія є правомірним.

Стягнення зазначеної суми заявлено у визначені Законом № 2181 строки, а тому ця сума також підлягає стягненню на користь державного бюджету.

З урахуванням всього вище викладеного, загальна сума заборгованості по комунальному податку, яка підлягає стягненню з ДСК ЧМП становить 5841,20 грн.

Вимога про стягнення заборгованості у сфері ЗЕД:

До стягнення податковим органом по вказаному платежу, в уточненій позовній заяві від 14.06.2011 року було заявлено 500 950,34 грн. В подальшому, у зв`язку із збільшенням заборгованості по пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, податковим органом 16.12.2013 року було уточнено позовну заяву та заявлено до стягнення 21 244 716,10 грн.

Згідно наданого податкового розрахунку, вказана заборгованість виникла у зв`язку із прийняттям податковим органом податкових повідомлень-рішень про застосування до ДСК ЧМП штрафних (фінансових) санкцій форми С .

Загальна сума податкової заборгованості заявлена податковим органом - 21 244 716,05 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у сумі 20672646,38 виника на підставі рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2005 року, залишеним без змін ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 09.11.2006 року (т. 5 а.с. 60-70).

Таким чином, зазначена сума заборгованості вважається узгодженою з моменту набрання рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2005 року законної сили, тобто з 25.10.2005 року. Однак, з позовом про її стягнення позивач звернувся лише у грудні 2010 року.

З урахуванням строків давності, вказана заборгованість не підлягає стягненню з відповідача та підлягає списанню як безнадійний борг.

Інша заборгованість на суму 572 069,67 грн. виникла на підставі рішень податкового органу про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій форми С № 0000872200 від 11.09.2008 року, № 0000982200 від 29.07.2009 року, № 0000992200 від 29.07.2009 року, № 0001072200 від 12.08.2009 року, № 0001082200 від 12.08.2009 року, № 0000442220 від 25.06.2010 року.

По вказаній заборгованості строк позовної давності не сплив.

Посилання відповідача на те, що зазначена заборгованість виникла у зв`язку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на час прийняття спірних рішень про нарахування штрафних санкцій) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Застосовані податковим органом штрафні (фінансові) санкції не є неустойкою, та не є штрафними санкціями за неналежне виконання грошових зобов`язань, а є мірою відповідальності за порушення відповідачем податкового та валютного законодавства. Нарахування штрафних санкцій за допущені відповідачем порушення податкового та валютного законодавства, які не стосуються невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань не зупиняється дією мораторію на задоволення вимог кредиторів та нараховується в загальному порядку.

В даному випадку до відповідача застосовані штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка регулюються спеціальним Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а тому дія мораторію не поширюється на нарахування пені у сфері ЗЕД. Крім того, штрафні санкції згідно рішень № 0000872200 від 11.09.2008 року та № 0000442220 від 25.06.2010 року застосовані згідно актів податкового органу за порушення ст. 1 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами та Декрету КМУ Про систему валютних регулювання та валютного контролю , тобто за порушення валютного законодавства, а тому на них теж не розповсюджується дія мораторію (т. 5 а.с 250-252, 253, 265-266).

З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сфері ЗЕД на суму 572 069,67 грн.

Вимога про стягнення заборгованості по рентній платі за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання вони водних об`єктів місцевого значення).

Заборгованість по вказаному платежу в сумі 11 748,58 грн. утворилась у зв`язку із поданням відповідачем відповідних розрахунків за період з серпня 2008 року та нарахуванням штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0000021504 від 09.01.2009 року.

Заборгованість по самостійно визначеним зобов`язанням з плати за спеціальне використання води, відповідно до положень Закону № 2181 є узгодженою з моменту подання таких розрахунків, строк давності по стягненню зазначених сум заборгованості не сплив, а тому вона підлягає стягненню на користь Державного бюджету.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ГУ ДФС в Одеській області пояснив, що штрафні (фінансові) санкції по цьому платежу, нараховані у 2009 році у зв`язку із несвоєчасним поданням ДСК ЧМП розрахунків сплати вказаного платежу. Однак, у зв`язку з технічною особливістю програмного забезпечення фіскального органу, при формуванні розрахунків заборгованості, яка була надана до суду, вказано про нарахування штрафних санкцій згідно ст. 120 ПК України, тоді як фактично вказані штрафні санкції нараховано згідно статті 17 Закону № 2181 за порушення податкового законодавства.

Вище колегією суддів висловлено думку стосовно того, що оскільки штрафні санкції нараховані не у зв`язку із несвоєчасною сплатою податків, зборів та обов`язкових платежів, а у зв`язку із порушенням податкового законодавства, в даному випадку, в частині несвоєчасного подання податкової звітності, на їх нарахування не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Такі штрафні санкції нараховуються на платника у загальному порядку.

З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягає вся сума заборгованості по рентній платі за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання вони водних об`єктів місцевого значення), заявлена податковим органом, а саме: 11 748,58 грн.

Вимога про стягнення заборгованості по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З урахуванням уточнень позовних вимог, податковим органом було заявлено до стягнення з ДСК ЧМП заборгованість у розмірі 3 779,98 грн.

З наданого розрахунку податкової заборгованості відповідача вбачається, що майже вся сума заборгованості виникла у зв`язку із самостійним визначенням платником податкових зобов`язань шляхом подачі розрахунків у період з серпня 2008 року по листопад 2011 року. Однак, сума заборгованості - 0,49 копійок складає пеня, нарахована податковим органом у 2004 році, тобто поза межами 1095 днів, які передували зверненню податкового органу до суду.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що на користь Державного бюджету підлягає стягненню заборгованість по збору за забруднення навколишнього природного середовища, окрім пені в сумі 0,49 грн.. Таким чином, сума до стягнення - 3 779,49 грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату вказаного платежу (т. 5 а.с. 159-161), однак вони не враховуються судом апеляційної інстанції у зменшення наявної заборгованості, з огляду на те, що згідно вказаних платіжних доручень оплата збору проводилась за 1-2 квартал 2008 року, тоді як податковою заявлено суму до стягнення, починаючи з податкового розрахунку поданого 23.07.2008 року, тобто за 3 квартал 2008 року.

Вимога по сплаті заборгованості по податкам і зборам, віднесеним до іншої категорії в сумі 745,59 грн.

Згідно уточненої позовної заяви, вказана заборгованість виникла у зв`язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення № 0000412305 від 30.04.2003 року на суму 680 грн. та нарахуванням пені в сумі 65,59 грн.

Вказана заборгованість не підлягає стягненню, оскільки виникла ще у 2003-2004 роках, та по ній сплив строк позовної давності, передбачений Законом № 2181 у 1095 днів.

Вимога про сплату земельного податку на суму 1 478 580,49 грн.

Згідно уточнених позовних вимог, до стягнення податковим органом по вказаному податку, було заявлено 1 478 580,49 грн.

Згідно наданого податкового розрахунку та особових карток платника податків, вказана заборгованість виникла з серпня 2004 року та складається із пені, нарахованої податковим органом та самостійно визначених податкових зобов`язань згідно поданих розрахунків.

Враховуючи строк давності, протягом якого податковий орган має право звернутись до суду з позовом про стягнення в примусовому порядку узгоджених сум податкових зобов`язань, які набули статусу податкового боргу, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за період з 30.08.2004 року по 30.11.2007 року підлягають залишенню без розгляду.

В свою чергу, з наданого податковим органом розрахунку вбачається, що за податковим розрахунком № 1552 від 30.01.2007 року з 04.01.2008 року у позивача виник обов`язок зі сплати земельного податку в сумі 18 535,61 грн. У зв`язку із особливістю податкового розрахунку земельного податку, якій сплачується рівними частинами протягом року, колегія суддів вважає, що зобов`язання по сплаті земельного податку, строк сплати яких настав в межах строку давності звернення до суду підлягають стягненню на користь Державного бюджету. Крім того, до настання зазначеного терміну сплати така сума не може вважатись податковим боргом на у позивача відсутні підстави для вжиття заходів щодо примусового стягнення таких сум.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заборгованість в межах строку позовної давності виникла у зв`язку із самостійним визначенням ДСК ЧМП податкових зобов`язань зі сплати земельного податку, є узгодженою, набула статусу податкового боргу та не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, вона підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

З огляду на викладене, стягненню з ДСК ЧМП підлягає заборгованість з земельного податку в сумі 1 145 324,13 грн.

Заперечуючи проти стягнення зазначеної суми. ДСК ЧМП посилалось на те, що зазначена сума заборгованості була частково сплачена підприємством.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплачу земельного податку датовані 2007-2008 роком (т. 5 а.с 90-152). Як встановлено в ході розгляду справи, згідно вказаних платіжних доручень відповідачем сплачувався земельний податок за період, починаючи з березня 2004 року.

З огляду на висновок апеляційного суду про наявність підстав для залишення без розгляду частини вимог про стягнення заборгованості по земельному податку за період з 30.08.2004 року по 30.11.2007 року, сплата відповідачем вказаного податку до грудня 2007 року не впливає на визначення загальної суми заборгованості.

Що стосується сплати відповідачем земельного податку за січень-червень 2008 року, згідно платіжних доручень січня-липня 2008 року (т. 5 а.с. 147-152), колегія суддів зазначає наступне:

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано пояснення щодо спрямування сплачених згідно розглядуваних платіжних доручень сум земельного податку.

Так, з пояснень позивача, підтверджених обліковими картками платника податку, встановлено, що сплачені у період січня-липня 2008 року суми коштів зараховувались податковим органом у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше ( т. 10 а.с.3-5, 36-51). При податковий борг, в рахунок погашення якого зараховувались грошові кошти виник у зв`язку із несплатою відповідачем самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку згідно розрахунку № 283504.

Згіжно п. 7. 1 ст. 7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону № 2181 визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов`язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З огляду на зазначені положення чинного на той час законодавства, колегія суддів вважає, що позивач, зараховуючи сплачені підприємством поточні суми коштів у рахунок погашення податкового боргу з цього з податку, який виник раніше, діяв правомірно та обґрунтовано, а тому загальна сума заборгованості не підлягає зменшенню на суму сплачених згідно розглядуваних платіжних доручень грошових коштів.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ДСК ЧМП заборгованості по податкам, зборам та обов`язковим платежам у загальній сумі 47 953 728,50 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано всі обставини по справі, тому, на підставі ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство та Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Стягнути з Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство (код ЄДРПОУ 01125614, 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1) в дохід державного бюджету суму заборгованості по податкам та зборам (обов`язковим платежам) у загальному розмірі - 47 953 728,50 грн. (сорок сім мільйонів дев`ятсот п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять вісім гривень 50 копійок), а саме:

- по податку на додану вартість у розмірі - 5 268 150,50 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 31117029015008, код класифікації доходів бюджету 14060100, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/14060100, код отримувача 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по податку на прибуток у розмірі - 38 929 200 грн., та перерахувати на розрахунковий рахунок № 31112002015008, код класифікації доходів бюджету 11020100, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/11020100, код отримувача 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по податку на частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону у розмірі - 2 017 614,93 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 31117074015008, код класифікації доходів бюджету 21010100, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/21010100, код отримувача 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по земельному податку з юридичних осіб у розмірі - 1 145 324,13 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 33215811015008, код класифікації доходів бюджету 18010500, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/18010500, код отримувача 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по комунальному податку у розмірі - 5841,20 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 33219828015008, код класифікації доходів бюджету 16010200, отримувач: Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код отримувача (ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі - 572 069,67 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 31116105015008, код класифікації доходів бюджету 21081000, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/21081000, код отримувача 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання вони водних об`єктів місцевого значення) у розмірі - 11 748, 58 грн., та перерахувати на розрахунковий рахунок № 33111357015008, код класифікації доходів бюджету 13020100, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/13020100, код отримувача 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

- по платежу інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі - 3 779,49 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 33116329015008, код класифікації доходів бюджету 19050200, отримувач: Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код отримувача (ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998;

Позовні вимоги заявлені поза межами 1095 днів, а саме про стягнення боргу за період з 14.10.2003 року по 23.12.2007 року залишити без розгляду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.07.2019 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.В. Осіпов