Ухвала

від 12.07.2019 по справі 826/14473/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 липня 2019 року

м. Київ

справа №826/14473/16

адміністративне провадження №К/9901/15690/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі № 826/14473/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Діалектричні кабельні мережі України" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС) направлені до суду поштою 30.05.2019.

У касаційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що попередньо подану ним касаційну скаргу у цій справі ухвалою Верховного Суду від 22.03.2019 повернуто. Оскільки зазначену ухвалу скаржник отримав 28.03.2019 він вважає, що строк на касаційне оскарження ним не пропущено.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2019 такі причини пропуску строку визнано неповажними та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали повідомити інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження. Судом було встановлено, скаржник двічі звертався до касаційного суду зі скаргою у цій справі, а саме 10.12.2018 та 21.03.2019, що свідчить про звернення до суду з зазначеними скаргами після закінчення строку встановленого для цього. Проте, скаржником не наводиться жодної підстави для поновлення ним пропущеного строку за період з 14.11.2018 до 21.03.2019. Згідно ухвали Верховного Суду від 22.03.2019 скаржнику повторно повернуто його касаційну скаргу, оскільки її підписано особою, яка не має право її підписувати. У касаційній скарзі відповідач пояснив, що зазначену ухвалу касаційного суду отримав 28.03.2019, проте втретє касаційну скаргу у цій справі відповідачем подано до суду лише 30.05.2019, що колегією суддів визнано необґрунтованим зволіканням з боку скаржника щодо наступного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою у найкоротший термін враховуючи і той факт, що усунення суб`єктивних причин, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги не вимагало багато часу.

На виконання вимог цієї ухвали, від ДФС 21.06.2019 надійшла заява про усунення недоліків, в якому відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження та відстрочити сплати судового збору до винесення остаточного рішення у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що відсутність коштів для сплати судового збору перешкоджає їм реалізувати свої завдання та виконувати обов`язки. При цьому, ці обставини є об`єктивними та не залежать від волі ДФС, а тому відповідач знову просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити його. Зазначає, що на даний час у ДФС відсутня можливість надати докази сплати судового збору, а відповідачем вживаються заходи щодо його сплати.

Отже, фактично, зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд повторно акцентує увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

За наведених обставин, задоволення клопотання ДФС про відстрочення сплати судового збору є недоцільним, а тому у його задоволенні слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені у ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2018 у справі № 826/14473/16 .

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду