Окрема ухвала

від 19.06.2019 по справі 638/6662/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 638/6662/17

Провадження № 14-201цс19

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року, ухваленої за наслідком розгляду касаційної скарги заступника прокурора Харківської області на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року у справі № 638/6662/17 за позовом Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - Прокуратура) до Харківської міської ради (далі - Рада), ОСОБА_1 про визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання відсутності права та витребування земельної ділянки.

У квітні 2017 року Прокуратура звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила: визнати незаконним і скасувати пункт 6 додатку 1 до рішення дев`ятої сесії Ради шостого скликання від 17 серпня 2011 року № 384/11 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об`єктів ; визнати недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Акація (далі - ОК ЖБК Акація ) державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,2947 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови на АДРЕСА_1 ; витребувати з володіння ОСОБА_1 та передати у відання територіальної громади м. Харкова земельну ділянку площею 2,2947 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вказаних позовних вимог Прокуратура зазначила, що під час здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08 листопада 2014 року № 12014220510002973 за фактом вчинення посадовими особами Ради кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 255, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено незаконне вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова спірної земельної ділянки.

Згідно з оскаржуваним рішенням Ради спірну земельну ділянку передано безоплатно у власність юридичній особі - ОК ЖБК Акація на підставі статті 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якої безоплатно набувати земельні ділянки у власність можуть окремі організаційно-правові форми юридичних осіб, зокрема, житлово-будівельні кооперативи.

Однак, як з`ясувалося, ОК ЖБК Акація не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні вимог Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР (далі - Примірний статут). Спірну земельну ділянку передано ОК ЖБК Акація із порушенням вимог закону. У свою чергу ОК ЖБК Акація отримало спірну земельну ділянку без мети будівництва житла для забезпечення ним членів кооперативу та членів їхніх сімей, які насправді цього не потребували. Крім того, статут ОК ЖБК Акація не відповідає нормам ЖК УРСР та Примірного статуту.

На порушення вимог статті 41 ЗК України ОК ЖБК Акація не обґрунтувало містобудівною документацією необхідного розміру земельної ділянки, яку просив передати у власність. Вбачається очевидна невідповідність площі спірної земельної ділянки потребам ОК ЖБК Акація , до складу якого входять лише три особи, які не потребують поліпшення житлових умов.

З огляду на викладене оскаржуване рішення та виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку підлягають визнанню недійсними, оскільки порушують право власності територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку.

На теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 (засновника ОК ЖБК Акація ) на підставі іпотечного договору, зареєстрованого 26 грудня 2012 року.

Захищати порушені права територіальної громади м. Харкова повинна Рада, яка не лише не здійснила такого захисту, а й сама допустила порушення прав та є відповідачем у справі, а тому до суду з цим позовом звернулася Прокуратура. Звертала увагу, що спірні правовідносини стосуються права власності на земельну ділянку та підстав його набуття.

Про вказані порушення Прокуратура дізналася за результатами отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження відомостей. Вважала, що пропустила позовну давність з поважних причин, тому вона підлягає поновленню.

УхвалоюДзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу Прокуратури відхилено, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що підставою для визнання незаконним рішення Ради та державного акта на право власності на земельну ділянку зазначено незаконність створення ОК ЖБК Акація ; невідповідність статуту ОК ЖБК Акація нормам ЖК УРСР та Примірного статуту; виділення земельної ділянки площею 2,2947 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку із земель житлової та громадської забудови всупереч меті створення цього кооперативу. Дії Ради щодо надання у власність земельної ділянки були спрямовані на виникнення прав саме в ОК ЖБК Акація , а не у ОСОБА_1 , а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 червня 2019 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року скасувала, справу передала до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року.

Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стосовно яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОК ЖБК Акація є юридичною особою, а тому правові відносини, що виникли між Радою та ОК ЖБК Акація щодо виділення земельної ділянки площею 2,2947 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку із земель житлової та громадської забудови, не підлягають розгляду у цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Однак вимоги у цій справі про визнання незаконним і скасування пункту 6 додатку 1 до рішення дев`ятої сесії Ради шостого скликання від 17 серпня 2011 року № 384/11 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об`єктів та про визнання недійсним виданого ОК ЖБК Акація державного акта на право власності на земельну ділянку площею 2,2947 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови на АДРЕСА_1 , не є однорідними та нерозривно пов`язаними з вимогами про витребування земельної ділянки від фізичної особи, адже таке повернення відбувається не за наслідком реституції, яка є похідною від вирішення спору про недійсність цивільної угоди, а внаслідок витребування майна у його набувача.

Статтею 188 ЦПК України також визначено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Разом з тим, оскільки визнання незаконними та скасування рішення Ради, визнання недійсним державного акта не є безумовною підставою для витребування майна від ОСОБА_1 і задоволення позову в цій частині залежить від встановлення/спростування обставин, визначених статтями 387, 388, 1212 ЦК України, об`єднані позивачем вимоги не співвідносяться між собою як основні та похідні.

Отже, у цій справі, на мою думку, Велика Палата Верховного Суду помилково скасувала ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 рокута передала справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Суддя Великої Палати Верховного Суду С. В. Бакуліна