Ухвала

від 12.07.2019 по справі 127/6978/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/6978/14-ц

Провадження № 6/127/458/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2019 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бойка С.В. про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бойка С.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Дане подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні в відділі знаходиться зведене виконавче провадження №37377298 з примусового виконання трьох виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь юридичних осіб. Заявник повідомив, що боржник вимоги не виконує, державним виконавцем вжиті заходи з примусового їх виконання, однак заборгованість не погашена. У зв`язку із викладеним, просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

У судове засідання державний виконавець не з`явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлений в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає.

Судом установлено, що на виконанні в Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходяться виконавчі листи відносно боржника ОСОБА_1 , а саме:

- виконавчий листа №127/6978/14-ц від 29.05.2014, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 9 122 221,87 грн, а також 3654,00 грн судового збору (виконавче провадження №45731805 відкрите 08.12.2014);

- виконавчий листа №2-1916-2011 від 02.11.2011, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 025 002,22 грн, а також 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ (виконавче провадження №29817749 відкрите 11.11.2011);

- виконавчий листа №2-3585-2010 від 31.05.2011, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ УкрСиббанк заборгованості по договору в сумі 320 019,51 грн, а також 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ (виконавче провадження №28036555 відкрите 08.08.2011).

З матеріалів подання слідує, що державним виконавцем в межах виконавчих проваджень здійснювали заходи з примусового виконання цих виконавчих листів, зокрема здійснено арешт майна боржника, оголошено розшук майна автомобілів, що належать боржнику, отримана інформація про майно, яке належить боржнику на праві власності (довідка БТІ від 22.08.2014) та проведено опис та арешт цього майна (ѕ частки будинку АДРЕСА_1 ), а також іншого майна, зверталося стягнення на заробітну плату, а також проводилися заходи щодо виявлення доходів боржника.

Як слідує зі змісту подання, боржник з`являвся до ВДВС та надав пояснення з приводу виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України , кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochevv.Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі Хлюстов проти Росії ( Khlyustov v. Russia від 11.07.2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано автоматично , тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає в державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішеннями суду. Сам факт відкриття виконавчих проваджень та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків. Відсутність доходів, відсутність майна на яке можна провести стягнення не свідчить про умисел в невиконанні рішень суду. Крім того, суд звертає увагу, що боржник з`являвся на виклики державного виконавця, надав свої пояснення з приводу майна, про що зазначено в самому поданні.

Тому, за поданої сукупності доказів та за відсутності належних доказів щодо умисного ухилення боржника від виконання обов`язків, не вбачається достатніх підстав для прийняття рішення про тимчасове обмеження в правах, передбачених ст. 33 Конституції України, ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України ,ст.260, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бойка С.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: