Постанова

від 08.07.2019 по справі 1/503-9/147

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2019 р. Справа № 1/503-9/147

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - Городній О.М.

від відповідача - Подоляк Б.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові, вих.№060/2550 від 26 червня 2007 року

та апеляційну скаргу Приватного підприємства Астро , вих.№86 від 02 липня 2007 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року, суддя Довга О.І.

у справі №1/503-9/147

за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства Астро , м. Львів

про звернення стягнення на заставлене майно з метою погашення заборгованості в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн.

в с т а н о в и в :

18 травня 2006 року Відкрите акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Астро про звернення стягнення на майно, заставлене ПП Астро згідно з договором застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року (рухоме майно) та договором іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року (будівлі і споруди за адресами: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2 та м . Львів, вул. Пластова, 6 ), з метою погашення заборгованості в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн. за кредитною угодою №6004К27 від 13 травня 2004 року, у тому числі: 290 000 євро - основного боргу за кредитом, 17 029,43 євро - відсотків за користування кредитом, 1 142,44 євро - плати за дострокове погашення, 59 107,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 7 613,05 грн. - витрат по страхуванню.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 позов задоволено в повному обсязі. Суд вирішив звернути стягнення на майно, заставлене Приватним підприємством Астро згідно з укладеними з ВАТ Державний експортно-імпортний банк України договором застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року (рухоме майно) та договором іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року (будівлі і споруди за адресами: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2 та м. Львів, вул. Пластова, 6 ), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р., реєстровий №1303, з метою погашення заборгованості ПП Астро перед ВАТ Укрексімбанк в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн. за кредитною угодою №6004Z27 від 13 травня 2004 року, у тому числі: 290 000 євро - основного боргу за кредитом, 17 029,43 євро - відсотків за користування кредитом, 1 142,44 євро - плати за дострокове погашення, 59 107,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 7 613,05 грн. - витрат по страхуванню. Поряд з тим, вказаним рішенням скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою суду від 19 травня 2006 року.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи (претензією та відповіддю на претензію, документами щодо обсягу оборотів по банківських рахунках відповідача, які підтверджують недодержання вимог Кредитної угоди щодо обсягу оборотів на рахунку відповідача у ВАТ Укрексімбанк , розрахунками, які підтверджують систематичне невиконання Графіку погашення Кредиту та сплати відсотків, договорами страхування від 11.11.2005 р., за якими позивач сам виступив страхувальником заставленого майна, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо цього) підтверджено чисельні порушення відповідачем зобов`язань за Кредитною угодою №6004К27 від 13.05.2004 року. Вказані обставини на підставі п.п.8.2, 8.3, 8.5 Кредитної угоди дали право позивачу вимагати дострокового погашення всієї заборгованості за Кредитною угодою, яка мала бути сплачена протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідачем повідомлення позивача. Судом встановлено, що вимога позивача №060/1177 від 27.03.2006 р. з посиланням на відповідне невиконання відповідачем п.п.4.1.1, 4.2.1, 4.2.2, 4.5.2, 4.6.2, 6.6, 6.7. 7.1 Кредитної угоди, щодо погашення всієї заборгованості за Кредитною угодою та сплати на підставі п.8.4 плати в розмірі 0,5% від суми, що достроково погашається, одержана ПП Астро - 29 березня 2006 року згідно з доданими до позовної заяви поштовими документами, відтак, через 10 банківських днів - 13.04.2006 року, у зв`язку з незадоволенням вимоги позивача, вся заборгованість набула статусу простроченої і позивач одержав право на звернення стягнення на заставлене майно щодо неї. Оскільки заборгованість відповідач не погасив, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо звернення стягнення на заставлене майно.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, обидві сторони 13 липня 2007 року подали апеляційні скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 до Львівського апеляційного господарського суду.

Відкрите акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові у своїй апеляційній скарзі просить суд змінити рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147, шляхом виключення з нього вказівки про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою від 19 травня 2006 року у цій справі. Зокрема, зазначає, що вжиті судом заходи до забезпечення позову, після прийняття рішення у справі про задоволення позову не припиняються, а навпаки набувають більшої актуальності задля забезпечення належного виконання такого рішення. На думку скаржника, суд першої інстанції, скасувавши заходи забезпечення позову, порушив норми ст.ст.66, 68 ГПК України, (в редакції, чинній на час прийняття рішення).

Приватне підприємство Астро у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 в частині задоволення позову, стягнення господарських витрат, залишення без розгляду клопотання про відшкодування витрат на юридичну допомогу адвоката та припинити провадження у справі або прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, стягненні господарських витрат та задоволити клопотання ПП Астро про відшкодування витрат на юридичну допомогу адвоката. В решті (щодо скасування заходів забезпечення позову) рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Також просить відшкодувати за рахунок позивача розмір сплачених судових витрат. Зокрема, зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції наявні були підстави для припинення провадження у справі, оскільки, рішенням Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року у справі №1/319-15/85, яке набрало законної сили, визнано припиненими договір застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року та договір іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання (розірвання кредитної угоди №6004К27 від 13 травня 2004 року). Припинення вказаних договорів, на думку скаржника, свідчить про відсутність предмету спору. Поряд з тим, апелянт вказує, що заборгованість ПП Астро в розмірі 290 000 євро не була встановлена судом ні у справі №1/319-15/85 ні у цій справі. Крім того, вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2006 року у справі №2-2708/2006, оскільки така справа розглядалась в період дії між сторонами правовідносин застави та іпотеки, в той час як після винесення вказаного рішення договори застави та іпотеки були припиненими. Одночасно, вважає, що місцевий господарський суд не повинен був досліджувати умови кредитної угоди, оскільки така була розірвана, що має наслідком припинення зобов`язання сторін. Разом з цим наголошує, що кредитна угода розірвана, у зв`язку з порушенням банком зобов`язань за такою угодою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30 січня 2012 року (колегією суддів у складі: Марко Р.І. (головуючий суддя), судді Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) апеляційне провадження у справі №1/503-9/147 зупинено до вирішення пов`язаної справи №15/26 за позовом ВАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові до ПП Астро про стягнення 325 116,98 євро та 1 178 005,55 грн.

Разом з тим, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах Львівський апеляційний господарський суд ліквідовано та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

Згідно з ч.6 ст.147 Закону України Про судоустрій та статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

В газеті Голос України №185 (6940) від 03 жовтня 2018 року опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018 року.

Судді Львівського апеляційного господарського суду переведені до Західного апеляційного господарського суду Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №295/2018.

Відповідно до частин 5, 7 ст.31 ГПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з витягами з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2018 року справу №1/503-9/147 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Матущак О.І. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2019 року справу №1/503-9/147 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Матущак О.І. та Мирутенко О.Л. Апеляційне провадження у справі №1/503-9/147 поновлено. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 червня 2019 року.

З метою надання сторонам можливості для мирного врегулювання спору за їх клопотанням в судовому засіданні 11 червня 2019 року оголошувалась перерва до 01 липня 2019 року, а в судовому засіданні 01 липня 2019 року - до 08 липня 2019 року.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №476 від 08 липня 2019 року у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Мирутенка О.І., призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі №1/503-9/147.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року справу №1/503-9/147 розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Бонк Т.Б. та Матущак О.І.

08 липня 2019 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вих.№060-02/1303 від 08.07.2019 року).

В судове засідання 08 липня 2019 року з`явились представники обох сторін, повідомили суд про недосягнення між сторонами згоди щодо мирного врегулювання спору, та підтримали вимоги своїх апеляційних скарг.

Представник позивача просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 в частині скасування заходів до забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою від 19 травня 2006 року у цій справі. В решті просив рішення залишити без змін. Проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В частині скасування заходів забезпечення позову просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2004 року між ПП Астро та ВАТ Державний експортно-імпортний банк України , в особі Філії ВАТ Укрексімбанк у м. Львові укладено кредитну угоду №6004К27, відповідно до умов якої, зокрема, п.2.1 позивач зобов`язався відкрити відповідачу невідновлювану кредитну лінію в розмірі 510 000 євро, а з 28.10.2004 року - в розмірі 290 000 євро терміном до 25 травня 2008 року (з урахуванням угоди №1 від 28 жовтня 2004 року про внесення змін до кредитної угоди.

Відповідно до п.п.1, 2.2 кредитної угоди, кредит надавався для оплати відповідачем поставок за контрактом від 01.08.03 року №01/08 з фірмою Technik GmbH&Co Spezialpulver KG".

Згідно з п.4.2.1 Кредитної угоди (з урахуванням угоди №1 від 28 жовтня 2004 року) позичальник сплачує відсотки за користування кредитом за ставкою КфВ, збільшеною на 7% річних, а з 28 жовтня 2004 року в розмірі:

- базова ставка EURIBOR для євро (EURIBOR (12м)+10% річних, але не менше 12,54% річних, починаючи з 28.10.2004 року і до 31.10.2004 року включно;

- базова ставка EURIBOR для євро (EURIBOR (12м)+11% річних, але не менше 14% річних, починаючи з 01.11.2004 року.

У п.4.5.2 Кредитної угоди сторони погодили, що у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом або погашення кредиту, які були визначені у графіку повернення кредиту та сплати відсотків, а також інших платежів за цією угодою позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в періоди прострочення цих платежів за кожний день прострочення.

Графіки повернення кредиту та сплати відсотків погоджувались сторонами в угодах №2 від 28.02.2005 року, №3 від 04.03.2005 року, №4 від 01.06.2005 року, №5 від 31.08.2005 року про внесення змін до Кредитної угоди. Кінцева дата повернення кредиту встановлена - 25 травня 2008 року.

На забезпечення виконання умов кредитної угоди №6004К27 від 13 травня 2004 року, між сторонами укладено договір застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року та договір іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року.

За договором застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року відповідач заставив належне йому на праві власності майно, а саме: обладнання (машинобудівного комплексу), що знаходиться у м. Львові по вул . Кукурудзяна, 2, та обладнання (основна виробнича дільниця), що знаходиться у м. Львові по вул. Пластова, 6, згідно переліком, наведеним у п.1.2 договору застави.

За договором іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року предметом іпотеки є нерухоме майно - машинобудівний комплекс за адресою: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2 (будівлі, згідно переліку, наведеному у п.1.3 договору іпотеки), а також: основна виробнича дільниця за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 6 (будівлі і споруди, згідно переліку, наведеному у п.1.3 договору іпотеки).

У відповіді на претензію ВАТ Укрексімбанк №060/116 від 07.02.2005 року, ПП Астро визнало повністю заборгованість за кредитною угодою №6004К27 від 13 травня 2004 року, а саме: заборгованість по кредиту - 43 936 євро; заборгованість по відсотках - 3 496,11 євро та заборгованість по пені - 1 395,42 євро (лист ПП Астро №21 від 09 лютого 2006 року).

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитної угоди щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, 27 березня 2006 року банк надіслав позичальнику вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту (290 000 євро), сплати нарахованих процентів, пені, а також плати за дострокове погашення кредиту. Разом з тим, повідомив боржника про можливість наступного звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в рахунок погашення вказаної заборгованості (лист-вимога банку за вих.№060/1177 від 27.03.2006 року). Надіслання та отримання 29 березня 2006 року відповідачем вказаної вимоги підтверджується описом документів вкладення у рекомендований лист від 27 березня 2006 року та повідомленням про вручення поштового відправлення

Вимога банку про дострокове повернення кредиту позичальником залишена без задоволення, у зв`язку з чим, банк і звернувся до суду з цим позовом про звернення стягнення на майно, заставлене ПП Астро згідно з договором застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року (рухоме майно) та договором іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року (будівлі і споруди за адресами: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2 та м . Львів, вул. Пластова, 6), з метою погашення заборгованості в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн. за кредитною угодою №6004К27 від 13 травня 2004 року, у тому числі: 290 000 євро - основного боргу за кредитом, 17 029,43 євро - відсотків за користування кредитом, 1 142,44 євро - плати за дострокове погашення, 59 107,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 7 613,05 грн. - витрат по страхуванню.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України), а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У п.8.4 кредитної угоди передбачено, що у випадку виставлення кредитором вимоги до позичальника щодо обов`язкового дострокового погашення всіх непогашених сум кредиту, позичальник сплачує кредитору у валюті кредиту в дату дострокового погашення кредиту плату за обов`язкове дострокове повернення кредиту або його частини, яка становить 0,5% від суми, що достроково погашається.

Беручи до уваги докази, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 308 171,87 євро за кредитною угодою №6004К27 від 13 травня 2004 року є підставною та обґрунтованою. Зокрема, вказана заборгованість становить 290 000 євро - прострочену заборгованість за кредитом; 17 029,43 євро - нараховані відсотки за користування кредитом та 1 142,44 євро - плата за обов`язкове дострокове повернення кредиту (п.8.4 кредитної угоди). Відповідачем не подано суду доказів сплати вказаної заборгованості чи її частини, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, в силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з тим, згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п.4.5.2 Кредитної угоди сторони погодили, що у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом або погашення кредиту, які були визначені у графіку повернення кредиту та сплати відсотків, а також інших платежів за цією угодою позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в періоди прострочення цих платежів за кожний день прострочення.

Разом з цим, згідно з розділом 3 договору іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року на період дії останнього іпотекодавець (відповідач) зобов`язався за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки на повну його вартість на користь іпотекодержателя. У разі порушення іпотекодавцем обов`язку щодо страхування предмета іпотеки, іпотекодержатель має право, зокрема, застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок та на свою користь зі стягненням з іпотекодавця витрат по страхуванню. Обов`язок іпотекодавця застрахувати предмет іпотеки також встановлено і в ст.8 ЗУ Про іпотеку . Сплата банком страхового платежу в розмірі 7 613,05 грн. підтверджується долученими до позовної заяви копіями договорів страхування та копією меморіального ордеру №4227.

Зважаючи на наведене вище, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 59 107,57 грн. а також вправі вимагати відшкодування витрат на страхування в розмірі 7 613,05 грн., що разом становить 66 720,62 грн.

У відповідності до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно з ч.1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.574 ЦК України).

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Згідно з ст.19 ЗУ Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч.ч.1, 4, 6 ст.20 ЗУ Про заставу ).

Поряд з тим, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України).

Згідно з ст.1 ЗУ Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом. Особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем є іпотекодавцем, яким може бути сам боржник або майновий поручитель.

Відповідно до ст.33 ЗУ Про іпотеку (в редакції, чинній на момент прийняття рішення у цій справі судом першої інстанції) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з

договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право позивача на звернення стягнення на предмети застави та іпотеки передбачено у п.п.1.5, 2.1.3, 2.1.4, 4.1 договору застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року та п.п.1.6, 2.1.4, 2.1.11, 2.1.12, 5.1, 5.2 договору іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все зазначене вище, перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ВАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові про звернення стягнення на майно, заставлене ПП Астро згідно з договором застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року (рухоме майно) та договором іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року (будівлі і споруди за адресами: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2 та м. Львів, вул. Пластова, 6 ), з метою погашення заборгованості в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн. за кредитною угодою №6004К27 від 13 травня 2004 року, у тому числі: 290 000 євро - основного боргу за кредитом, 17 029,43 євро - відсотків за користування кредитом, 1 142,44 євро - плати за дострокове погашення, 59 107,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 7 613,05 грн. - витрат по страхуванню.

Щодо тверджень відповідача про припинення застави та іпотеки на підставі рішення суду у справі №1/319-15/85, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року у справі №1/319-15/85 позовні вимоги ПП Астро задоволено частково: розірвано кредитну угоду №6004К27 від 13 травня 2004 року, укладену між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ПП Астро . Визнано припиненими договір застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року та договір іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року, укладені між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ПП Астро .

Вказана справа розглядалась судами неодноразово, в тому числі і за заявою банку про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

За наслідками остаточного вирішення вказаної справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 11 січня 2011 року у справі №15/34 (30/236, 15/153, 1/319-15/85), рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року у справі №1/319-15/85 залишено без змін.

Вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2011 року у справі №15/34 (30/236, 15/153, 1/319-15/85).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02 квітня 2012 року у вказаній справі Публічному акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Львові відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України. Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2006 року у справі №1/319-15/85 є чинним.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В даному випадку, розірвання кредитної угоди за рішенням суду припиняє дію такої на майбутнє, однак, не позбавляє кредитора права вимоги до боржника щодо сплати заборгованості, яка виникла до моменту розірвання такої угоди.

Слід зазначити, що банк звернувся до позичальника із вимогою про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом ще до прийняття рішення у справі №1/319-15/85. Одночасно прийняттю зазначеного рішення передувало і звернення банку до суду з цим позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №548/981/15-ц (провадження №14-182 цс 18) ( http://reestr.court.gov.ua/Review/75133502 ). Зокрема у вказаній постанові (п.п.56, 57) суд зазначає, що розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12). Після розірвання кредитного договору з огляду на те, що кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання, не припиняються окремі зобов`язання сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань і після розірвання договору (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-939цс15), але в обсязі, що відповідає заборгованості, яка існувала до моменту розірвання договору.

Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 2 частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку ).

Відтак, розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов`язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє застави (іпотеки) за обов`язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Застава (іпотека) не припиняються за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання (п.п.59-62 зазначеної вище постанови).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на припинення правовідносин застави та поруки та як наслідок, неможливість задоволення вимог позивача за рахунок заставленого майна, разом з тим, наведене вище не є підставою і для припинення провадження у справі, на що посилався відповідач в апеляційній скарзі, оскільки, спір між сторонами продовжує існувати.

Твердження апелянта (відповідача) про те, що кредитна угода розірвана, у зв`язку з порушенням банком зобов`язань за такою угодою, не звільняє позичальника від обов`язку повернути кошти та сплатити відповідні проценти, тобто погасити заборгованість перед банком, яка виникла до розірвання кредитної угоди.

Щодо посилання суду першої інстанції на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2006 року у справі №2-2708/2006, колегія суддів зазначає наступне:

Так, зазначеним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Астро про визнання недійсними договорів застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року та іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року; поряд з тим, задоволено зустрічний позов ВАТ Укрексімбанк до ОСОБА_1 (засновника та директора ПП Астро ) і визнано право застави ВАТ Укрексімбанк (як заставодержателя) на майно ПП Астро (як заставодавця) за договорами застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року та іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року.

Колегія суддів зазначає, що вказане рішення враховується судом в сукупності і з іншими доказами, що знаходяться у матеріалах справи, при цьому, не вважає помилковим посилання суду першої інстанції на таке рішення, як на підставу для відмови у клопотанні відповідача про припинення провадження у справі, який (відповідач) посилався на відсутність спору у цій справі, у зв`язку з розірванням кредитної угоди та припиненням договорів застави та іпотеки.

Також апеляційний суд вважає безпідставним посилання скаржника (відповідача) на те, що місцевий господарський суд помилково зазначив про встановлення рішенням у справі №1/319-15/85 факту наявності у відповідача спірної заборгованості, оскільки, як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції, останній самостійно встановив вказаний факт на підставі наявних у матеріалах справи доказів та пояснень обох сторін (абзац 2 арк. справи 272 том І), разом з цим, додатково зазначив про встановлення такого факту також і у справі №1/319-15/85.

Доводи скаржника (відповідача - ПП Астро ) про відшкодування останньому витрат на юридичну допомогу є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, отже, понесені відповідачем витрати залишаються за останнім.

Інші доводи апеляційної скарги ПП Астро , які не наведено судом вище, не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Щодо скасування заходів до забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне:

Відкрите акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові, оскаржуючи рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147, просить суд скасувати останнє в частині скасування заходів до забезпечення позову.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 травня 2006 року у справі №1/503-9/147, на підставі заяви ВАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові, накладено арешт на майно, заставлене ПП Астро згідно з договором застави №6004Z60 від 13 травня 2004 року (на рухоме майно - з описом при виконанні цієї ухвали після накладення арешту), та згідно з договором іпотеки №6004Z62 від 14 травня 2004 року (на будівлі і споруди за адресами: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2 та м. Львів, вул. Пластова, 6 ), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р., реєстровий №1303), укладеними з ВАТ Державний експортно-імпортний банк України . Заборонено ПП Астро та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вищевказаним майном (арк. справи 3 том І).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147, поряд із задоволенням позову, скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою суду від 19 травня 2006 року.

Згідно з ст.66 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено (ст.67 ГПК України).

Відповідно до ст.68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Суд у рішенні не зазначив чим мотивоване рішення в частині скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 травня 2006 року, разом з тим, колегія суддів вважає, що підстави для скасування таких заходів були відсутні, а навпаки, забезпечення позову стало більш актуальним, оскільки судом задоволено позов про звернення стягнення на майно. Відтак, з метою забезпечення належного виконання рішення суду, вжиті судом заходи до забезпечення позову повинні залишатися чинними до моменту виконання рішення.

У п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову роз`яснено: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічні положення містилися і у Роз`ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23 серпня 1994 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , яке втратило чинність на підставі наведеної вище постанови Пленуму ВГС України, проте, було чинним на час прийняття рішення місцевого господарського суду, зокрема, про скасування заходів до забезпечення позову.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом помилково скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 травня 2006 року у справі №1/503-9/147, відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 в цій частині слід скасувати, а апеляційну скаргу ВАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові - задоволити.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ВАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 в частині скасування заходів до забезпечення позову. Залишити чинними заходи до забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 травня 2006 року у справі №1/503-9/147. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП Астро - без задоволення.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 42,50 грн. - у відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідача залишається за останнім.

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк у місті Львові задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 скасувати в частині скасування заходів до забезпечення позову, вжитих згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 19 травня 2006 року.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2007 року у справі №1/503-9/147 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Астро залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства Астро (79056, місто Львів, вул. Пластова, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 23271196) на користь Відкритого акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ВАТ Укрексімбанк (79000, місто Львів, площа Міцкевича, 4, ідентифікаційний код юридичної особи - 09805171) 42,50 грн. - у відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №1/503-9/147 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 12 липня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.