Постанова

від 29.10.2019 по справі 1/503-9/147

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 1/503-9/147

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Городній О. М. адвокат;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Астро" (далі - Відповідач, Підприємство)

на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Довга О. І.) від 20.06.2007

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Якімець Г. Г., судді Бонк Т. Б., Матущак О. І.) від 08.07.2019 у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Укрексімбанк" у місті Львові (далі - Банк)

до ПП "Астро"

про звернення стягнення на заставлене майно з метою погашення заборгованості в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 18.05.2006 Банк звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства про звернення стягнення на рухоме майно за договором застави № 6004Z60 від 13.05.2004 (далі - Договір застави) та нерухоме майно за договором іпотеки № 6004Z62 від 14.05.2004 (далі - Договір іпотеки), з метою погашення заборгованості за кредитною угодою № 6004К27 від 13.05.2004 (далі - Кредитна угода) в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн, у тому числі: 290 000 євро основного боргу за кредитом, 17 029,43 євро відсотків за користування кредитом, 1 142,44 євро плати за дострокове погашення, 59 107,57 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 7 613,05 грн страхових витрат.

1.2. Позовна заява мотивована порушенням Підприємством умов Кредитної угоди, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2007 позов задоволено повністю; звернено стягнення на майно, заставлене за Договорами застави та іпотеки, в рахунок погашення заборгованості Підприємства перед Банком в сумі 308 171,87 євро та 66 720,62 грн за Кредитною угодою; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.05.2006.

Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням Підприємством умов Кредитної угоди, що дало Банку право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості за Кредитною угодою. Оскільки Підприємство не сплатило заборгованість, суд дійшов висновку про існування підстав для задоволення позову щодо звернення стягнення на заставлене майно.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 апеляційну скаргу Банка задоволено; рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2007 скасовано в частині скасування заходів до забезпечення позову, в решті - залишено без змін; апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що розірвання кредитного договору не є підставою для припинення застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання, з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц. Щодо заходів забезпечення позову, апеляційний суд зазначив, що підстави для їх скасування були відсутні, а навпаки, забезпечення позову стало більш актуальним, оскільки судом задоволено позов про звернення стягнення на майно.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 07.08.2019 Підприємство звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2007 і постанову Західного апеляційного господарського суду 08.07.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди не застосували до спірних правовідносин приписи частини п`ятої статті 124 Конституції України, частини другої статті 11 Закону України "Про судоустрій", статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакціях чинних на момент винесення рішення суду першої інстанції, та статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 18 ГПК України, в редакціях чинних на момент ухвалення постанови апеляційного суду, стосовно обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.

Необхідність застосування наведених приписів Закону Скаржник обґрунтовує наявністю рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85, яким розірвано Кредитну угоду, у зв`язку з істотним порушенням Банком її умов, що призвело до втрати Підприємством кредитних коштів; визнано припиненими Договір застави та Договір іпотеки, у зв`язку з чим станом на день ухвалення судового рішення у цій справі між Банком та Підприємством відсутні правовідносини за наведеними договорами, а майно, яке було предметом цих договорів, втратило правовий статус заставного та іпотечного.

Окрім цього, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, в частині, що стосується права застави (іпотеки) після розірвання кредитного договору, не може бути застосований у цій справі, з огляду на відмінність правовідносин, що склались між сторонами, зокрема, в наведеній справі відсутнє судове рішення про припинення іпотеки та застави.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 07.10.2019 Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, рішення судів - без змін.

5.2. Відзив з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, обґрунтований тим, що виникнення заборгованості за Кредитною угодою передувало її розірванню та припиненню Договорів застави та іпотеки рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85, у зв`язку з чим припинення поруки та застави за цими Договорами не відбулось.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства; розгляд справи призначено на 15.10.2019; встановлено строк для подання відзиву до 08.10.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 13.05.2004 між Підприємством (Позичальник) та Банком укладено Кредитну угоду, відповідно до умов якої, з урахуванням угоди № 1 від 28.10.2004 про внесення змін, Банк зобов`язався відкрити Підприємству невідновлювану кредитну лінію в розмірі 510 000 євро, а з 28.10.2004 - в розмірі 290 000 євро терміном до 25.05.2008 (пункт 2.1).

7.2. Відповідно до пунктів 1, 2.2 Кредитної угоди, кредит надано для оплати Підприємством поставок за контрактом від 01.08.03 № 01/08 з фірмою Technik GmbH&Co Spezialpulver KG.

7.3. Згідно з пунктом 4.2.1 Кредитної угоди Позичальник сплачує відсотки за користування кредитом за ставкою КфВ, збільшеною на 7% річних, а з 28.10.2004 в розмірі:

- базова ставка EURIBOR для євро (EURIBOR (12м)+10% річних, але не менше 12,54% річних, починаючи з 28.10.2004 і до 31.10.2004 включно;

- базова ставка EURIBOR для євро (EURIBOR (12м)+11% річних, але не менше 14% річних, починаючи з 01.11.2004.

7.4. У пункті 4.5.2 Кредитної угоди сторони погодили, що у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом або погашення кредиту, які були визначені у графіку повернення кредиту та сплати відсотків, а також інших платежів за цією угодою Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в періоди прострочення цих платежів за кожний день прострочення.

7.5. Графіки повернення кредиту та сплати відсотків погоджувались сторонами в угодах № 2 від 28.02.2005, № 3 від 04.03.2005, № 4 від 01.06.2005, № 5 від 31.08.2005 про внесення змін до Кредитної угоди. Кінцева дата повернення кредиту - 25.05.2008.

7.6. На забезпечення виконання умов Кредитної угоди, між сторонами укладено Договір застави та Договір іпотеки.

7.7. За договором Застави Підприємство заставило належне йому на праві власності майно, а саме: обладнання (машинобудівного комплексу), що знаходиться у м. Львові по вул. Кукурудзяна, 2, та обладнання (основна виробнича дільниця), що знаходиться у м. Львові по вул. Пластова, 6 (перелік майна наведено у пункті 1.2 Договору застави).

7.8. За договором Іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - машинобудівний комплекс за адресою: м. Львів, вул. Кукурудзяна, 2, а також: основна виробнича дільниця за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 6 (перелік будівель і споруд наведено у пункті 1.3 Договору іпотеки).

7.9. Право Банка на звернення стягнення на предмети застави та іпотеки передбачено пунктами 1.5, 2.1.3, 2.1.4, 4.1 договору Застави та пунктами 1.6, 2.1.4, 2.1.11, 2.1.12, 5.1, 5.2 Договору іпотеки.

7.10. У відповіді на претензію Банка № 060/116 від 07.02.2005, Підприємство повністю визнало заборгованість за Кредитною угодою, а саме: заборгованість по кредиту - 43 936 євро; заборгованість по відсотках - 3 496,11 євро та заборгованість по пені - 1 395,42 євро (лист Підприємства № 21 від 09.02.2006).

7.11. У зв`язку з порушенням Позичальником умов кредитної угоди щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, 27.03.2006 Банк надіслав йому вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту (290 000 євро), сплати нарахованих процентів, пені, а також плати за дострокове погашення кредиту. Разом з тим, повідомив боржника про можливість наступного звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в рахунок погашення вказаної заборгованості (лист-вимога Банка № 060/1177 від 27.03.2006). Підприємство отримало вказану вимогу 29.03.2006, що підтверджується описом-вкладення у рекомендований лист від 27.03.2006 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

7.12. Вимога Банка про дострокове повернення кредиту залишена Підприємством без задоволення.

7.13. Претензія та відповідь на претензію, документи щодо обсягу оборотів по банківських рахунках Підприємства, розрахунки, договори страхування від 11.11.2005, за якими Банк сам виступив страхувальником заставленого майна, підтверджують чисельні порушення Підприємством зобов`язань за Кредитною угодою, зокрема, недодержання вимог щодо обсягу оборотів на рахунку, систематичне невиконання Графіку погашення Кредиту та сплати відсотків, невиконання Підприємством своїх обов`язків щодо страхування предметів застави та іпотеки. Вказані обставини на підставі п.п. 8.2, 8.3, 8.5 Кредитної угоди дали право Банку вимагати дострокового погашення всієї заборгованості за Кредитною угодою, яка мала бути сплачена протягом 10 банківських днів з дати отримання Підприємством повідомлення Банка.

7.14. Вимога Банка № 060/1177 від 27.03.2006 з посиланням на невиконання Підприємством пунктів 4.1.1, 4.2.1, 4.2.2, 4.5.2, 4.6.2, 6.6, 6.7., 7.1 Кредитної угоди щодо погашення всієї заборгованості за Кредитною угодою та сплати на підставі пункту 8.4 плати в розмірі 0,5% від суми, що достроково погашається, одержана Підприємством 29.03.2006, відтак, через 10 банківських днів - 13.04.2006, у зв`язку з незадоволенням вимоги Банка, вся заборгованість набула статусу простроченої і Банк одержав право на звернення стягнення на заставлене майно щодо неї.

7.15. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85, яке набрало законної сили і є чинним, позовні вимоги Підприємства задоволено частково: розірвано Кредитну угоду; визнано припиненими Договір застави та Договір іпотеки.

7.16. Банк звернувся до Позичальника із вимогою про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом до прийняття рішення у справі № 1/319-15/85. Позов у цій справі також подано до ухвалення зазначеного рішення.

7.17. Наявність у Підприємства заборгованості перед Банком, встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, пояснень обох сторін (т. 1, а. с. 272, абзац 2) та рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Підстави виникнення у іпотекодержателя права на предмет іпотеки та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України "Про іпотеку" (далі - Закон).

8.2. Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

8.3. Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.4. Частиною першою статті 12 Закону визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

8.5. Відповідно до частини першої статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною третьою цієї статті Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

8.6. Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про припинення іпотеки та застави, якими забезпечено виконання зобов`язань за Кредитною угодою, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85, і про неправильне застосування судами положень законодавства стосовно обов`язковості цього судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, Скаржник зазначає, що правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, не може бути застосований у цій справі, з огляду на відмінність правовідносин, що склались між сторонами, а у зв`язку з тим, що саме іпотека та застава у цій справі припинилася на підставі судового рішення, а не у зв`язку з розірванням Кредитної угоди.

У частині наявності заборгованості за Кредитною угодою, її розміру та дати виникнення, нарахування відсотків за користування кредитом, плати за дострокове погашення, пені за несвоєчасне погашення заборгованості та страхових витрат, рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому Судом не переглядаються.

8.7. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК України).

Якщо кредитний договір розірвано у судовому порядку, суд, який розглядає справу, пов`язану з невиконанням зобов`язання за цим договором, зокрема про звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку поручителем, зобов`язаний надати оцінку встановленим рішенням суду обставинам щодо розірвання кредитного договору та наслідкам такого розірвання.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання,

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

8.8. Після розірвання кредитного договору з огляду на те, що кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання, не припиняються окремі зобов`язання сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань і після розірвання договору (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15), але в обсязі, що відповідає заборгованості, яка існувала до моменту розірвання договору.

8.9. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання (частина перша статті 559 ЦК України).

8.10. Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

8.11. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 2 частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку ).

8.12. Відтак, розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов`язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов`язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц).

8.13. Розірвання договору іпотеки за судовим рішенням не припиняє тих зобов`язань іпотекодавця, які виникли у нього до моменту набрання чинності судовим рішенням. Така правова позиція викладена у пункті 20 постанови Верховного Суду від 29.11.2018 у справі 910/20450/17.

8.14. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, встановлені судами обставини щодо виникнення заборгованості за Кредитною угодою до її розірвання в судовому порядку, Суд доходить висновку, що припинення зобов`язань за Договорами застави та іпотеки рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85 відбулось лише на майбутнє. При цьому, зобов`язання за Кредитною угодою, які існували до моменту її розірвання (до набрання законної сили судовим рішенням від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85) залишаються забезпеченими Договорами застави та іпотеки.

8.15. Відтак, Суд відхиляє доводи Скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень Закону про обов`язковість судового рішення, з огляду на те, що набрання законної сили судовим рішенням від 20.06.2006 у справі № 1/319-15/85, не призвело до припинення іпотеки та застави в тій частині, яка забезпечує виконання зобов`язання з оплати заборгованості за Кредитною угодою, що виникла до моменту її розірвання вказаним судовим рішенням та погашення якої є предметом спору у цій справі.

8.16. Доводи Скаржника про неможливість застосування у цій справі правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, Суд відхиляє як необґрунтовані. Скаржник не обґрунтовує з посиланням на подані, однак не досліджені судами докази, того, що судовим рішенням про розірвання Кредитної угоди та припинення застави та іпотеки як забезпечення виконання зобов`язань за Кредитною угодою заставу та іпотеку припинено інакше, ніж як про це вказав Верховний Суд у викладених вище висновках, тобто на майбутнє і це припинення не стосується тих зобов`язань заставодавця та іпотекодавця, які виникли у нього до моменту набрання чинності судовим рішенням.

8.17. Отже, Суд доходить висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Інші доводи Скаржника, наведених висновків не спростовують.

8.18. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Астро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2007 та постанову Західного апеляційного господарського суду 08.07.2019 у справі № 1/503-9/147 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак