Рішення

від 12.07.2019 по справі 922/1474/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1474/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп", м. Зміїв Харківської області про стягнення коштів в сумі 33506,00 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп", згідно якої просить стягнути з останнього безпідставно набуте майно - кошти в сумі 33506,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням зобов`язань за договором здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1474/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 11.06.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) повернулась на адресу суду без вручення з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/1474/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

27.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (відповідач, виконавець) укладено Разовий Договір-Заявку на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 (далі - Договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався виконати міжнародно-транспортні послуги, а саме подати під завантаження автомобіль DAF НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 та здійснити перевезення вантажу з Італії (4 пункта завантаження) в Україну (адреса вивантаження: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/3).

Датою початку завантаження призначено 27.03.2019 року, а останньою датою завантаження визначено 29.03.2019 року.

За умовами Договору загальна вартість перевезення еквівалентна 2200,00 євро по курсу НБУ.

Відповідно до умов Договору, оплата повинна проводитися наступним чином: попередня оплата у розмірі 50%, яка складає 33506,00 грн., що в еквіваленті євро по курсу НБУ становить 1100,00 євро, оплачується на момент укладення договору, а наступні 50 % - повинні бути оплачені по факту вивантаження товару.

На підставі виставленого відповідачем рахунку до Договору, позивачем проведено оплату за дані послуги у розмірі 33506,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4803 від 28.03.2019 року. Таким чином, позивачем в повному обсязі виконано умови Договору в частині проведення попередньої оплати у розмірі 50% загальної вартості перевезення.

Позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного Договору, відповідач не надав автомобіль під завантаження, тобто не здійснив дії, направлені на виконання взятих на себе зобов`язань по перевезенню вантажу.

02.04.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 13 від 01.04.2019 року з проханням повернути безпідставно набуте майно, а саме, кошти у розмірі 33506,00 грн., та підписати акт звірки.

Проте, вказана претензія не отримана відповідачем, у зв`язку з чим була повернута позивачу.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами, є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а саме, не надав автомобіль DAF НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 під завантаження та не виконав послуги по перевезенню вантажу, тому, на його думку, сплачені ним грошові кошти в сумі 33506,00 грн. є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Отже, предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 33506,00 грн.

Суд наголошує, що інститут безпідставного набутого майна передбачено статтею 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно із зазначеною статтею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Судом не встановлено, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від Договору або що Договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

Зазначене унеможливлює застосування до спірних відносин між сторонами цієї норми, адже між сторонами існували договірні зобов`язання, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у справах №№ 910/9072/17 та 910/1238/17. Так, Верховний Суд зазначив, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову та звертає увагу на те, що права позивача можуть бути захищені на підставі правових норм, які регулюють договірні відносини сторін та стосуються наслідків порушення умов укладеного договору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 202, 205, 525, 626, ч. 3 ст. 509, ст. 909, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.07.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова