Постанова

від 18.10.2019 по справі 922/1474/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р. Справа № 922/1474/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Без виклику сторін

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" , м. Київ (вх. № 2534 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 (суддя Смірнова О.В., ухвалене у м.Харків 12.07.2019 без виклику сторін, повний текст складено 12.07.2019)

у справі № 922/1474/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп", м. Зміїв Харківської області

про стягнення коштів в сумі 33 506,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп", в якій просило, відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, стягнути з останнього кошти в сумі 33506,00 грн., як безпідставно набуте майно.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19 в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 33506,00 грн., відповідно до ст.1212 ЦК України, однак між сторонами існують договірні зобов`язання, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей, що унеможливлює застосування до спірних відносин між сторонами цієї норми.

Суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від Разового Договору-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 або що Договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що права позивача можуть бути захищені на підставі правових норм, які регулюють договірні відносини сторін та стосуються наслідків порушення умов укладеного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19, в якій просило його скасувати і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що відповідач неправомірно утримує перераховані позивачем кошти у розмірі 33506,00грн., доказів виконання вищевказаних зобов`язань відповідачем не надано, тому наявні підстави для стягнення з нього коштів.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції проведено розгляд у спрощеному порядку, тому він не встиг в ході судового розгляду справи №922/1474/19 подати заяву про визнання недійсним правочину - Разового Договору-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019. Зазначає, що про обставини, які свідчать про недійсність даного правочину, позивач дізнався з наданої адвокатом консультації при зверненні за правовою допомогою 19.07.2019, що, на думку апелянта, підтверджує поважність причин, через які дана вимога не була включена до позовної заяви про стягнення коштів.

Апелянт посилається на те, що вже після ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення у справі №922/1474/19, адвокатом підготовлено та направлено до суду позовну заяву про визнання недійсним Разового Договору-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" № 42 від 01.08.2019 на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19, розгляд справи ухвалено розпочати з 15.10.2019.

08.10.2019 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" надійшла заява №56 від 03.10.2019 про зупинення провадження у справі (вх. №9550).

В обґрунтування вищезазначеної заяви позивач посилався на те, що господарським судом Харківської області 19.08.2019 відкрито провадження у справі №922/2373/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" про визнання недійсним договору Разового Договіру-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019. Апелянт вважає, що розгляд справи №922/1474/19 не можливий до остаточного набрання законної сили рішення у справі №922/2373/19, оскільки, на його думку, від змісту рішення у справі №922/2373/19 буде залежати вирішення справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" про визнання недійсним договору Разового Договіру-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 та відкрито провадження у справі № 922/2373/19.

Відповідно до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована у встановленому законом порядку, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Господарським судом Харківської області 12.07.2019 ухвалене рішення за наявними в матеріалах справи документами.

На дату ухвалення господарським судом Харківської області рішення від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19 разовий Договір-Заявка на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 недійсним не визнавався, позивач до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним Разового Договіру-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 не звертався.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення за наявними в матеріалах справи документами, тоді як ухвалення господарським судом Харківської області рішення у справі №922/2373/19 про визнання недійсним Разового Договору-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 в подальшому може бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для зупинення апеляційного провадження у справі № 922/1474/19 до набрання законної сили рішенням у справі №922/2373/19 про визнання недійсним Разового Договору-Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019.

Крім того, 08.10.2019 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" надійшло клопотання №57 від 04.10.2019 про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. №9551).

ТОВ "Ренесанс-Тех" посилається на те, що позивач засвідчив копії доданих до позовної заяви документів з порушенням приписів п. 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003, тому просить долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені документи.

Судова колегія дійшла висновку про долучення до матеріалів справи документів, засвідчених у відповідності до приписів п. 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Мартюхіної Н.О. на дату розгляду апеляційної скарги, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (відповідач, виконавець) укладено Разовий Договір-Заявку на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався виконати міжнародно-транспортні послуги, а саме подати під завантаження автомобіль DAF АХ НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 та здійснити перевезення вантажу з Італії (4 пункта завантаження) в Україну (адреса вивантаження: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/3).

Датою початку завантаження є 27.03.2019 року, а останньою датою завантаження визначено 29.03.2019 року.

За умовами Договору загальна вартість перевезення еквівалентна 2200,00 євро по курсу НБУ.

Відповідно до умов Договору, оплата повинна проводитися наступним чином: попередня оплата у розмірі 50%, яка складає 33506,00 грн., що в еквіваленті євро по курсу НБУ становить 1100,00 євро, оплачується на момент укладення договору, а наступні 50 % - повинні бути оплачені по факту вивантаження товару.

На підставі виставленого відповідачем рахунку до Договору, позивачем проведено оплату за дані послуги у розмірі 33506,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4803 від 28.03.2019 року. Отже, позивачем виконано умови Договору в частині проведення попередньої оплати у розмірі 50% загальної вартості перевезення.

Позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного Договору, відповідач не надав автомобіль під завантаження, тобто не здійснив дії, направлені на виконання взятих на себе зобов`язань по перевезенню вантажу.

02.04.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 13 від 01.04.2019 року з проханням повернути безпідставно набуте майно, а саме, кошти у розмірі 33506,00 грн., та підписати акт звірки.

Проте, вказана претензія не отримана відповідачем, у зв`язку з чим була повернута відділенням АТ Укрпошта позивачу.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами, є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за разовим Договором-Заявкою на здійснення транспортного перевезення № 230/2703, не надав автомобіль DAF АХ НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 під завантаження, тобто не виконав послуги по перевезенню вантажу, тому сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" грошові кошти в сумі 33506,00 грн., на думку позивача, є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 33506,00 грн., відповідно до положень ст.1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від Договору або що Договір був розірваний чи визнаний недійсним у судовому порядку.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які Позивач просив стягнути, набуті Відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано на підставі положень статті 1212 ЦК України.

У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутого майна (коштів), відповідно до положень ст.1212 ЦК України, в сумі 33506,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції в судовому рішенні послався на те, що права позивача можуть бути захищені на підставі правових норм, які регулюють договірні відносини сторін та стосуються наслідків порушення умов укладеного договору.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції проведено розгляд у спрощеному порядку, тому він не встиг в ході судового розгляду звернутися з заявою про визнання недійсним правочину є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи №922/1474/19 керувався положеннями Господарського процесуального кодексу України та здійснював розгляд справи в межах повноважень та з дотриманням строків, встановлених чинним законодавством.

Щодо неотримання апелянтом процесуальних документів у справі №922/1474/19, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням позивача зазначено: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера А .

Вищевказана адреса також зазначена і в позовній заяві, і в заяві про усунення недоліків, і в апеляційній скарзі.

Ухвали господарського суду Харківської області від 23.05.2019 про залишення позовної заяви без руху, від 11.06.2019 про відкриття провадження та рішення суду першої інстанції направлялися на адресу позивача та поверталися до суду першої інстанції за закінченням встановленого строку зберігання.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень).

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" зацікавлене в оперативному судовому розгляді позовної заяви у справі №922/1474/19.

В разі якщо ухвалу зі справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач належним чином повідомлений про рух справи №922/1474/19.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що неотримання позивачем поштової кореспонденції не зумовило для нього перешкод під час звернення до суду першої інстанції із заявою про усунення недоліків вих. №27 від 04.07.2019 (вх. №14019 від 07.06.2019).

Застосовуючи відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Доводи апелянта про неможливість своєчасного звернення до суду першої інстанції з заявою про визнання недійсним правочину в межах справи №922/1474/19 через необізнаність про розгляд справи судом першої інстанції спростовуються вищенаведеним.

Апелянт посилається також на те, що судом першої інстанції не досліджувалося обставин, які свідчать про законність укладення правочину або спростовують правомірність його укладення.

Вищенаведені доводи є необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин (ч.3 ст. 237 ГПК України).

Однак позивач не звертався до суду першої інстанції з відповідними заявами.

За таких обставин, доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех", спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех", на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех", на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі № 922/1474/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.10.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко